Священник: відмінності між версіями

'''Свяще́нник'''<ref>{{cite web |url= http://www.inmo.org.ua/assets/files/2019/Ukr.%20pravopys%20(2019).pdf|title= Правопис української мови|author= [[Українська національна комісія з питань правопису]]|date= 22 травня 2019|website= http://www.inmo.org.ua/|publisher= [[Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України]]|accessdate= 20 листопада 2019|archive-date= 21 жовтня 2020|archive-url= https://web.archive.org/web/20201021052058/http://www.inmo.org.ua/assets/files/2019/Ukr.%20pravopys%20(2019).pdf}}</ref> (раніше '''священик'''<ref>{{СУМ-11Webarchive|Священикurl=https://web.archive.org/web/20201021052058/http://www.inmo.org.ua/assets/files/2019/Ukr.%20pravopys%20(2019).pdf |date= 21 жовтня 2020 }}</ref> (''; оте́ць, у протестантів&nbsp;— [[пресвітер]]'')&nbsp;— [[священнослужитель]] [[Православна церква|православних]] та [[Католицька церква|католицьких]] церков другого ступеня [[Рукопокладення|священства]], що здійснює за даною йому благодаттю всі [[богослужіння]] і таїнства (за винятком [[Рукопокладення|хіротонії]] та [[Миропомазання|освячення мира]] й [[антимінс]]у). У [[Християнство|Християнських конфесіях]] священник має другудругий ступінь священства, вищу за яку має лише [[єпископ]]. [[Рукопокладення|Рукопокладати]] ву священники може лише [[єпископ]]<ref>{{Cite web|url=https://azbyka.ru/svyashhennik|title=Священник|website=azbyka.ru|accessdate=2018-09-18}}</ref>. У [[Римо-католицька церква|римо-католицькій]] церкві священники&nbsp;— [[Целібат|целібатицелібат]]и, а в православній&nbsp;— усі монахи та деякі священники, які дали обітницю [[Целібат|безшлюбності]].

Священник є особою, уповноваженою на виконання священних [[обряд]]ів релігії, уповноважений посередник між людьми і [[Бог]]ом (або божествами в язичницьких релігіях). Жерці і жриці були відомі з найдавніших часів і в найпростіших суспільствах. Вони існують у всіх або в деяких галузях [[юдаїзм]]у, [[християнство|християнства]]; у [[синтоїзм]]і, [[індуїзм]]і та багатьох інших релігіях вони називаються [[жрець|жерцями]]. Вони, як правило, розглядаються як позитивний контакт з [[божество]]м або божествами релігії, яку сповідують, часто інтерпретуючи сенс подій та виконання обрядів [[релігія|релігії]]. Священники є наставниками іта лідерами [[Парафія|парафій]], до яких інші [[віруючіХристиянство|віряни]] часто звертаються за консультацією з духовних питань.

Православні священники [[Священство|висвячуються]] [[єпископ]]ом та діляться на: [[чернець|ченців]] (чорне духовенство) і єпархіальних священників (біле духовенство). Ця традиція присутня й у східних католицьких церквах (католиків візантійського обряду).[[Файл:Bulgarian Orthodox Priest.jpg|міні|праворуч|125пкс|[[пресвітерПресвітер]] [[Православна церква|православної]] Церквицеркви]]У православ'ї вважається, що у випадку посвячення чоловіка у священники, Бог дає цьому чоловіку особливий вид благодаті, тобто особливу духовну силу, яка проявляється під час здійснення ним богослужіння, святих таїнств і навіть у повсякденному житті. Лише священникам дано право здійснювати певні види богослужінь. На думку деяких богословів, на священників, під час здійснення ними таїнств за всіма правилами, сходить [[Святий Дух|Св. Дух]], тобто [[Таїнство|Таїнства]] в певному сенсі здійснюються самим [[Бог]]ом.

Звичайно до священника звертаються словами-[[титул]]ами «отець», «панотець» (західноукраїнське), «батюшка» (східно-українськесхідноукраїнське), «ієрей» (урочисто&nbsp;— церковнослов'янське) і просторічне «піп» (народне&nbsp;— у нинішній день набрало зневажливого відтінку через [[комуніст]]ичний вплив й [[атеїст]]ичну пропаганду), «владика»&nbsp;— щодо єпископів. Священник-чернець зветься [[ієромонах]], священник-[[схима|великосхимник]]&nbsp;— схиієромонах.

Соціально-правне та матеріальне становище священника мінялосязмінювалося в окремі часи історії України: становище священника упосліджене в [[СРСР]] (священника в радянські часи звали «служителем культу»), де духовенство було фактично позбавлене громадянських прав і переслідуване. Див. «[[Духовенство]]».[[Файл:Степан3.jpg|праворуч|міні|333x333пкс|Священник [[Українська православна церква (Московський патріархат)|Української православної церкви (Московського патріархату)]] ]]Священнослужитель може брати участь у здійсненні богослужіння в іншій [[парафія|парафії]] за згодою єпархіального [[архієрей|архієрея]] тієї [[єпархія|єпархії]], ву якій дана [[парафія]] перебуває, або за згодою [[настоятель|настоятеля]] за наявності посвідчення, яке підтверджує канонічну правоздатність цього [[священнослужитель|священнослужителя]].

Традиційним одягом всіх священників є [[ряса]]. Колір ряси може залежати як правило від використання барви літургійного вбрання відповідно періоду церковного календаря, ступеня в ієрархії; але загальноприйнятим є чорний колір.

[[Файл:Matts-Ola Ishoel Nov 09 2003.jpg|thumb|Протестантський пастор церкви п'ятидесятників у Москві.ятдесятників]]

У цілому протестантизм характеризується [[демократія|демократичнішим]] устроєм громад у порівнянні з [[православ'я]]м і [[католицизм]]ом: церковну громаду очолюють старійшини ([[пресвітер]]и), обрані зі [[світський|світських]] членів громади,&nbsp;— і [[проповідник]]и, обов'язки яких не пов'язані зі священницькою діяльністю, а вважаються лише службою (від {{lang-la|ministerium}}&nbsp;— звідси їх назва: «міністранти»). З&nbsp;черги, [[пресвітер]]и і [[міністрант]]и є частиною консисторії. [[Консисторія]] ж є колегіальним органом управління в церкві, в обов'язки якого входить вирішення всіхрозв'язання нагальних питань і проблем [[парафія]]н, їх віри іта життя самої церкви. У [[протестантизм]]і відсутній інститут [[Чернець|чернецтва]] і [[монастир]]ів.

У теології Євангелічно-лютеранської церкви виходить з [[догмат]]у «священства всіх віруючихвірян» на підставі слів [[Біблія|Біблії]]: «Але ви&nbsp;— рід вибраний, царське священство, народ святий, люди взяті в уділ, щоб сповіщати досконалості покликав вас із темряви до дивного світла» (1-е Петра 2:9). Відповідно до цього всі віруючівіряни є священниками, які отримують всю необхідну благодать від Бога при хрещенні.

Однак, у зв'язку з вимогами зовнішнього порядку в лютеранських громадах існують люди покликані для публічної проповіді та здійснення таїнств&nbsp;— пастори ([[Аугсбурзька сповідь]], XIV). [[Пастор]] призивається Церквою через обряд висвячення. Покликання має на увазі, що пастор має здібності іта отримав достатні знання і вміння для проповіді [[Євангеліє|Євангелія]] в чистоті ій здійснення таїнств відповідно до Євангелія. Посвячення розглядається як обряд благословення майбутнього пасторського служіння, при цьому не йдеться ні про яку «додаткову» благодать, людина отримує всі духовні дари при [[Хрещення|хрещенні]].

[[Файл:Foster Bible Pictures 0072-2 Priests of the Tabernacle.jpg|міні|Одяг левіта, первосвященника та священника ув стародавньому Ізраїлі]]

[[Файл:OBedeya Dorin David Ben Aharon Cohen ,în haine de cohen(mărime mică).jpg|міні|Єврей, одягнений в історичний одяг юдейського священника]]

В [[юдаїзм]]і священство передається ув спадок ву сімейній лінії Аарона. Священника називають [[коген]]. Для допоміжних функцій богослужіння використовували [[левіти|левітів]]. Це [[євреї]] ([[юдеї]]) з роду Левія. Але після Вавилонського полону і пізнішого зруйнування юдейського [[храм]]у, священство перервалось. В релігійних установах юдеїв, [[синагога]]х, є посада начальника синагоги, але він не має ніякої переваги над іншими парафіянами, тільки дивиться за порядком. Саме начальники синагог були взяті за взірець у першій апостольській Церкві. У зібраннях віруючихвірян, стали призначати [[пресвітер]]ів (тобто ''старійшин'') або [[єпископ]]ів (тобто ''наглядачів''), що дивились за порядком на зібраннях і наглядали за християнським життям віруючихвірян. Вони не вважались, як такі, що мають більшу [[благодать]] ніж інші віруючівіряни.