Перегляд вихідного коду сторінки Європейський Союз

{{не плутати|Європа|Європою|[[частина світу|частиною світу]] в [[Північна півкуля|Північній півкулі]]}}
{{otheruses|ЄС (значення) {{!}} ЄС|тип=скорочення}}
{{Картка Країна
|native_name = <br/>{{Name in official languages
  |name = Іншими офіційними мовами ЄС:
  | en = European Union
  | bg = Европейски съюз
  | el = Ευρωπαϊκή Ένωση
  | da = Den Europæiske Union
  | et = Euroopa Liit
  | ga = An tAontas Eorpach
  | es = Unión Europea
  | it = Unione europea
  | lv = Eiropas Savienība
  | lt = Europos Sąjunga
  | mt = Unjoni Ewropea
  | nl = Europese Unie
  | de = Europäische Union
  | pl = Unia Europejska
  | pt = União Europeia
  | ro = Uniunea Europeană
  | sk = Európska únia
  | sl = Evropska unija
  | hu = Európai Unió
  | fi = Euroopan unioni
  | fr = Union européenne
  | hr = Europska unija
  | cs = Evropská unie
  | sv = Europeiska unionen
  }}
|назва_род=ЄС
|conventional_long_name = Європейський Союз
|image_flag = Flag of Europe.svg
|common_name_g = Європейського Союзу
|image_map = Europe and the European Union.svg
|map_caption = Розташування Європейського Союзу (зеленим кольором)
|national_motto = {{lang-la|[[Гасло Європейського Союзу|In varietate concordia]]}}<br/>(Єдність у різноманітті)
|national_anthem = {{lang-de|[[Гімн Європи|An die Freude]]}} (Ода до радості)<br/><small>«Інструментальна версія»</small><br/><center>[[Файл:Anthem of Europe (US Navy instrumental short version).ogg]]</center>
|official_languages = [[Офіційні мови Європейського Союзу|24 мови]]
|capital = [[Брюссель]] <small>(де-факто)</small>
|largest_city = [[Берлін]]
|government_type = [[Наддержавність|Наднаціональний союз]]
|leader_title1   = [[Президент Європейської комісії]]
|leader_name1    = [[Урсула фон дер Ляєн]]
|leader_title2   = [[Голова Європейської Ради]]
|leader_name2    = [[Антоніу Кошта]]
|leader_title3   = [[Голова Європейського парламенту]]
|leader_name3    = [[Роберта Мецола]]
|leader_title4   = [[Головування в Раді Європейського Союзу]]
|leader_name4    = {{POL}}
|area_rank = 7-ма
|area= {{formatnum:4233262}}
|percent_water = 3,08
|population_estimate = {{збільшення}} {{formatnum:449,2 млн.}}<ref>{{cite web |title=Population on 2023  |url=https://tradingeconomics.com/european-union/population-total-wb-data.html  |publisher=Eurostat  |archive-date=10 січня 2025 }}</ref>
|population_estimate_year = 2023
|population_estimate_rank = 3-тя
|population_census ={{formatnum:505163008}}<ref name="population" />
|population_census_year =2013{{efn|Last year before break in time series.}}
|population_density = 116 ос.<!--511 805 088 / 4 381 376km2 = 116.8 people/km2 (1 January 2017)-->
|population_density_rank =
|GDP_PPP_year = 2021
|GDP_PPP = {{збільшення}} $21,5 трлн<ref name="imf.org">{{cite web|url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2017/02/weodata/weorept.aspx?pr.x=98&pr.y=20&sy=2018&ey=2018&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=998&s=NGDPD%2CPPPGDP%2CPPPPC&grp=1&a=1|title=IMF World Economic Outlook Database, October 2017|publisher=International Monetary Fund|accessdate=22 грудня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180124070937/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2017/02/weodata/weorept.aspx?pr.x=98&pr.y=20&sy=2018&ey=2018&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=998&s=NGDPD%2CPPPGDP%2CPPPPC&grp=1&a=1|archivedate=24 January 2018|deadurl=no}}</ref>
|GDP_PPP_rank = 2-га<!--According to IMF World Economic Outlook Database, October 2017, China's 2017 PPP GDP is $23.07 trillion, while the United States' is $19.38 trillion, ranking the EU second to China.-->
|GDP_PPP_per_capita = {{збільшення}} ${{formatnum:48304}}<ref name="imf.org"/>
|GDP_PPP_per_capita_rank = 24-та
|GDP_nominal = $17,0 трлн<ref name="imf.org"/>
|GDP_nominal_rank = 2-га<!--According to IMF World Economic Outlook Database, October 2017, China's 2017 nominal GDP is $12.36 trillion, while the United States' is $19.38 trillion, ranking the EU second to the United States.-->
|GDP_nominal_year = 2021
|GDP_nominal_per_capita = ${{formatnum:40995}}<ref name="imf.org"/><!--Figure not published by IMF, calculated by dividing 18,393,544,000,000 (2018 GDP) by 511,805,088 (2017 population)-->
|GDP_nominal_per_capita_rank = 22-га
|sovereignty_type = [[Історія Європейського Союзу|Формування]]
|established_event1  = [[Паризький договір (1951)|Паризький договір]]
|established_date1   = 18 квітня 1951
|established_event2  = '''[[Римські договори]]'''
|established_date2   = 1 січня 1958
|established_event3  = [[Єдиний європейський акт]]
|established_date3   = 1 липня 1987
|established_event4  = '''[[Маастрихтський договір]]'''
|established_date4   = 1 листопада 1993
|established_event5  = [[Лісабонська угода]]
|established_date5   = 1 грудня 2009
|established_event6  = [[Розширення Європейського Союзу (2013)|Останнє розширення]]
|established_date6   = 1 липня 2013 ([[Хорватія]])
|established_event7  = [[Вихід Великої Британії з ЄС]]
|established_date7   = 31 січня 2020 ([[Велика Британія|Сполучене Королівство]])
|accessionEUdate =
|currency = {{flagicon|EU}} [[Євро]] ([[символ євро|€]]) ([[Класифікація валют (ISO 4217)|EUR]]) {{Break}}{{Collapsible list
  | framestyle="border: none; padding: 0;" <!--Hides borders and improves row spacing-->
  | title = Інші
  | {{Nowrap|{{Flagicon|Bulgaria}} [[Болгарський лев]] (BGN)}}
  | {{Nowrap|{{Flagicon|Czech Republic}} [[Чеська крона]] (CZK)}}
  | {{Nowrap|{{Flagicon|Denmark}} [[Данська крона]] (DKK)}}
  | {{Nowrap|{{Flagicon|Hungary}} [[Угорський форинт]] (HUF)}}
  | {{Nowrap|{{Flagicon|Poland}} [[Злотий]] (PLN)}}
  | {{Nowrap|{{Flagicon|Romania}} [[Румунський лей]] (RON)}}
  | {{Nowrap|{{Flagicon|Sweden}} [[Шведська крона]] (SEK)}}
}}
|HDI_year = 2019
|HDI = {{збільшення}} 0,911<!--number only-->
|HDI_rank = 14-та
|HDI_category = <span style="color:#090;">дуже високий</span>
|time_zone = [[Західноєвропейський час|WET]] ([[Всесвітній координований час]])<ref group="lower-alpha">Не включаючи заморські території</ref><br/>[[Центральноєвропейський час|CET]] ([[Всесвітній координований час]]+1)<br/>[[Східноєвропейський час|EET]] ([[Всесвітній координований час]]+2) ([[від UTC+0 до UTC+2]])
|time_zone_DST = [[Західноєвропейський літній час|WEST]] ([[Всесвітній координований час]]+1)<br/>[[Центральноєвропейський літній час|CEST]] ([[Всесвітній координований час]]+2)<br/>[[Східноєвропейський літній час|EEST]]
|utc_offset_DST = +3) ([[від UTC+1 до UTC+3]])
|cctld= [[.eu]]<ref group="lower-alpha">.eu представляє в цілому ЄС; країни-члени також мають свої домени.</ref>
|calling_code =
|mapframe_масштаб=2
|mapframe_geo=geoshape
|mapframe_перелік=Ireland.map;Hungary.map;Spain.map;Belgium.map;Luxembourg.map;Finland.map;Sweden.map;Denmark.map;Poland.map;Lithuania.map;Italy.map;Austria.map;Greece.map;Portugal.map;Nederland.map;France.map;Germany.map;Estonia.map;Latvia.map;Czechia.map;Slovakia.map;Slovenia.map;Romania.map;Bulgaria.map;Croatia.map;Cyprus.map;Malta.map
}}

'''Європе́йський Сою́з''', іноді також '''Європе́йська У́нія<ref name=":3">{{Cite web|url=https://pravo.org.ua/sprava-yeu-vs-yes-do-pytannya-pro-dotsilnist-vzhyvannya-terminu-yevropejska-uniya-zamist-yevropejskyj-soyuz-na-poznachennya-europeanunion/|title=Справа ЄУ vs. ЄС (До питання про доцільність вживання терміну Європейська Унія замість Європейський Союз на позначення EuropeanUnion|last=Андрійчук|first=Олесь|date=2010-03-05|website=Центр політико правових реформ|language=|access-date=2024-06-10}}</ref>'''<ref>{{Cite web|title=Нові можливості: Дрогобич став членом Асоціації Єврорегіон Карпати Польща|url=https://drohobych-rada.gov.ua/нові-можливості-дрогобич-став-членом/|website=Дрогобицька Міська Рада|date=2022-10-26|accessdate=2022-12-24|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=День Європи 2021 в Україні відбудеться у новому форматі|url=https://armyinform.com.ua/2021/05/14/den-yevropy-2021-v-ukrayini-vidbudetsya-u-novomu-formati/|website=armyinform.com.ua|accessdate=2022-12-24|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Загрозлива хвиля нелегальних мігрантів на кордонах Білорусі з країнами ЄС|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3311240-zagrozliva-hvila-nelegalnih-migrantiv-na-kordonah-bilorusi-z-krainami-es.html|website=www.ukrinform.ua|accessdate=2022-12-24|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Повзуча реформа дозволила Україні пережити початок війни|url=https://zaxid.net/povzucha_reforma_dozvolila_ukrayini_perezhiti_pochatok_viyni_n1547430|website=ZAXID.NET|accessdate=2022-12-24|language=uk|last=Zaxid.net}}</ref><ref>{{Cite web|title=Шотландія: від деволюції до незалежності|url=https://glavcom.ua/digest/shotlandiya-vid-devolyuciji-do-nezalezhnosti-727475.html|website=Главком {{!}} Glavcom|date=2020-12-29|accessdate=2022-12-24|language=uk}}</ref> (скорочення: '''Євросоюз''', '''ЄС''')&nbsp;— [[Економічний і монетарний союз Європейського Союзу|економічний]] і [[Політичний устрій Європейського Союзу|політичний]] союз, що об'єднує [[Список країн Європейського Союзу|{{Кількість членів ЄС}} держав-членів]], що розташовані в [[Європа|Європі]]. Веде свій початок від утворення [[Європейська спільнота з вугілля та сталі|Європейської спільноти з вугілля й сталі]] (ЄСВС) і [[Європейська економічна спільнота|Європейської економічної спільноти]] (ЄЕС), які складались із шести країн у 1957 році. У наступні роки територія ЄС була збільшена за рахунок включення [[Розширення Європейського Союзу|нових держав-учасниць]], одночасно збільшуючи свою сферу впливу шляхом розширення політичних повноважень. У сучасному вигляді існує на основі [[Маастрихтський договір|Маастрихтського договору]], підписаному 7 лютого 1992 року й чинному з 1 листопада 1993-го. Останній значний перегляд конституційних принципів ЄС був затверджений у [[Лісабонська угода|Лісабонській угоді]], яка набула чинності в 2009 році. Юридично в ЄС не виділено [[Столиця|столиці]], але [[де-факто]] таким є місто [[Брюссель]], де базується більшість інституцій Європейського Союзу.

ЄС діє через систему незалежних наднаціональних інституцій і спільно узгоджених рішень держав-членів. Найважливішими інституціями ЄС є: [[Європейська комісія]], [[Рада Європейського Союзу]], [[Європейська рада]], [[Суд Європейського Союзу]], [[Європейський центральний банк]] і [[Європейський парламент]], який [[Вибори до Європейського парламенту|обирається]] кожні 5 років [[Громадянство Європейського Союзу|громадянами Європейського Союзу]].

У ЄС діє [[Внутрішній ринок Європейського Союзу|єдиний ринок]] через стандартизовану систему законів, що діють у всіх державах-членах. У [[Шенгенська зона|Шенгенській зоні]] (до складу якої входять 25 держав-членів й 4 держави, що не є членами ЄС) паспортний контроль скасовано. Політика ЄС спрямована на забезпечення вільного руху людей, товарів, послуг і капіталу, законодавчих актів про спільні питання справедливості й підтримки спільної торгової політики, [[Спільна сільськогосподарська політика Європейського Союзу|сільського господарства]], [[Спільна рибна політика Європейського Союзу|рибальства]] й [[Регіональна політика Європейського Союзу|регіонального розвитку]]. [[Єврозона]] ([[валютний союз]]), була заснована в 1999 році й вступила в повну силу в 2002-му, коли були введені в обіг монети й банкноти [[євро]]. Станом на 2017 рік, у [[Єврозона|Єврозону]] входять 19 держав-учасниць, що використовують євро як свою національну валюту. ЄС відіграє важливу роль у [[Спільна зовнішня та безпекова політика|спільній зовнішній і безпековій політиці]]. Європейський Союз має постійні дипломатичні місії в усьому світі й офіційних представників в [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]], [[Світова організація торгівлі|Світовій організації торгівлі]] (СОТ), [[G7|«Великій Сімці»]] й [[G20|«Великій двадцятці»]].

На сьогодні, Європейський Союз займає площу 4&nbsp;233&nbsp;255 км<sup>2</sup> ([[Список країн за площею|7-ме місце]] у світі), з населенням близько 445 мільйонів людей ([[Список країн за населенням|3-тє місце]])<ref name="population">{{Cite web |title=Population on 1st January by age, sex and type of projection |url=https://ec.europa.eu/eurostat/databrowser/view/tps00001/default/table?lang=en |access-date=29 січня 2022 |publisher=[[Eurostat]]}}</ref>. Загальний номінальний [[валовий внутрішній продукт]] становить більш як 17&nbsp;трлн доларів США ([[Список країн за ВВП (номінал)|2-ге місце]]), за [[Паритет купівельної спроможності|паритетом купівельної спроможності]]&nbsp;— 21&nbsp;трлн доларів США ([[Список країн за ВВП (ПКС)|2-ге місце]]). Якщо вважати ЄС країною, то за доходом на душу населення він входив би в тридцятку (якщо окремо в рейтингу враховувати країни-членів ЄС) або двадцятку (якщо не враховувати) [[Список країн за ВВП (номінал) на душу населення|найзаможніших країн світу]] (серед усіх 186 або 158 відповідно)<ref name="imf.org"/> ЄС, наразі, не має власних збройних сил, але сприяє військовому співробітництву його країн-членів, більшість яких є членами [[НАТО]]. Через великий політичний і економічний глобальний уплив, Європейський Союз розглядають однією з [[Потенційні наддержави|потенційних наддержав]]<ref>{{cite book
|url=https://archive.org/details/europeandreamhow00rifk
|title=The European Dream
|last=Rifkin
|first=Jeremy
|year=2004
|publisher=Polity Press
|isbn=1-58542-345-9
|author-link=Jeremy Rifkin
|url-access=registration
}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Moravcsik|first=Andrew|author-link=Andrew Moravcsik|date=2009|title=Europe: The quiet superpower|journal=French Politics|volume=7|issue=3–4|pages=403–422|doi=10.1057/fp.2009.29|issn=1476-3419|s2cid=143049416}}</ref>.

== Назва ==
Європейський Союз пройшов кілька етапів розвитку та зміни назв. Спершу в 1951 році була створена [[Європейська спільнота з вугілля та сталі|'''Європейська спільнота з вугілля та сталі''']] ('''ЄСВС'''), метою якої було сприяти економічній інтеграції шести засновників. У 1957 році на основі [[Римські договори|Римських договорів]] виникли '''Європейська економічна спільнота''' ('''ЄЕС''') та [[Європейська спільнота з атомної енергії|'''Європейська спільнота з атомної енергії''']] ('''Євратом'''). Разом ці три [[Міжнародна організація|міжнародні організації]] утворювали [[Європейські спільноти|'''Європейські спільноти''']] ('''ЄС'''), які керувалися [[Інституції Європейського Союзу|одним набором інституцій]].

У 1993 році, після підписання [[Маастрихтський договір|Маастрихтського договору]], організація офіційно отримала сучасну назву — '''Європейський Союз''' ('''ЄС'''), відображаючи ширший політичний та економічний союз між державами-членами. 

Деякі публіцисти вважають, що в [[Українська мова|українській мові]] варто використовувати назву '''Європейська Унія''' ('''ЄУ'''), оскільки слово [[Політична унія|унія]] краще передає історичні та культурні особливості об'єднань держав у Європі, наприклад [[Шведсько-норвезька унія]] тощо. Також вживання слова [[Політична унія|унія]] усуває мовознавчі та конотаційні проблеми, наприклад плутанину сучасного об'єднання з [[Європейські спільноти|Європейськими спільнотами]] ([[Європейські спільноти|ЄС]]), які існували до 1993 року.'''<ref name=":3" />'''

== Історія ==
{{main|Історія Європейського Союзу|Договори Європейського Союзу|Європейська інтеграція}}

З кінця [[Друга світова війна|Другої світової війни]] суверенні європейські країни укладали договори й тим самим співпрацювали й узгоджували політику (або об'єднували суверенітет) у дедалі більшій кількості сфер, у так званому [[Європейська інтеграція|європейському інтеграційному проєкті]] чи будівництві Європи ({{lang-fr|la construction européenne}}). Наступна хронологія окреслює правову основу Європейського Союзу (ЄС)&nbsp;— основної основи цього об'єднання. ЄС успадкував багато своїх нинішніх обов'язків від [[Європейські спільноти|Європейських Співтовариств]], які були засновані в 1950-х роках у дусі [[Декларація Шумана|Декларації Шумана]].

=== Передумови ===
{{main|Ідеї європейської єдності до 1945 року}}
[[Файл:Habsburg_dominions_1700.png|міні|Іспанські та австрійські європейські землі [[Габсбурги|Габсбургів]], [[1700]]]]
Впродовж століть після падіння Риму в 476 році кілька європейських держав розглядали себе як [[translatio imperii]] («передача правління») неіснуючої тоді вже Римської імперії: [[Каролінгська імперія|Імперія Франків]] (481—843) і [[Священна Римська імперія]] (962—1806) намагалися тим самим відродити Рим на Заході.{{efn|The Frankish Empire has had a symbolic relevance for the building of Europe since the 20th century: [[Charlemagne]] is often regarded as the "Father of Europe" and a similarity between the borders of Charlemagne's Empire and that of the [[European Economic Community]] was made explicit during the 1965 Aachen exhibition sponsored by the Council of Europe<ref>{{Cite book|last=Story|first=Joanna|title=Charlemagne: Empire and Society|date=2005|publisher=Manchester University Press|isbn=978-0-7190-7089-1|pages=2–3}}</ref>. Kikuchi Yoshio (菊池良生) of&nbsp;[[Meiji University]]&nbsp;suggested that the notion of&nbsp;[[Holy Roman Empire]]&nbsp;as a federal political entity influenced the later structural ideas of the European Union<ref>{{cite book|title=神聖ローマ帝国|last1=Kikuchi (菊池)|first1=Yoshio (良生)|year=2003|isbn=978-4-06-149673-6|page=264}}</ref>.|name=|group=}} Ця політична філософія наднаціонального панування над континентом, аналогічна прикладу древньої Римської імперії, привела до раннього середньовіччя в концепції відродження імперії («відновлення імперії»), або в формах Reichsidee («імперська ідея») або релігійно натхненний Imperium Christianum («християнська імперія»)<ref>{{Cite book
|title=The concept of empire in Western Europe from the fifth to the fourteenth century
|url=https://archive.org/details/conceptofempirei0000folz
|last=Folz
|first=Robert
|date=1969
|publisher=Edward Arnold
|location=London
|pages=[https://archive.org/details/conceptofempirei0000folz/page/65 65]
|isbn=978-0-7131-5451-1
|oclc=59622
}}</ref><ref>{{Cite journal|last1=Gorp|first1=Bouke Van|last2=Renes|first2=Hans|date=2007|title=A European Cultural Identity? Heritage and shared histories in the European Union|url=https://research.vu.nl/ws/files/2331638/208641.pdf|journal=Tijdschrift voor Economische en Sociale Geografie|volume=98|issue=3|page=411|doi=10.1111/j.1467-9663.2007.00406.x|issn=1467-9663|quote=For the last two thousand years, the Christian church has attempted to unify Europe in cultural terms. Christianity did not originate in Europe but, building upon the organisation of the Roman Empire, has tried throughout the Middle Ages to become a Europe-wide organisation.|accessdate=23 березня 2021|archive-date=9 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211109050117/https://research.vu.nl/ws/files/2331638/208641.pdf}}</ref> Середньовічний християнський світ і політична влада папства були названі, як такі, що сприяють європейській інтеграції і єдності.{{sfn|Pagden|Hamilton|2002|p=89}}{{sfn|Mather|2006|pp=16–18}}<ref>{{Cite book
|title=Religion and the Struggle for European Union: Confessional Culture and the Limits of Integration
|last1=Nelsen
|first1=Brent F.
|last2=Guth
|first2=James L.
|year=2015
|publisher=Georgetown University Press
|pages=[https://books.google.com/books?id=Kj64CAAAQBAJ&pg=PA48 48–49]
|isbn=978-1-62616-070-5
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://archive.org/details/christendomeurop0000perk
|title=Christendom and European Identity: The Legacy of a Grand Narrative Since 1789
|last=Perkins
|first=Mary Anne
|date=2004
|publisher=Walter de Gruyter
|page=[https://archive.org/details/christendomeurop0000perk/page/341 341]
|isbn=978-3-11-018244-6
|url-access=registration
}}</ref>.

У східних частинах континенту [[Московське царство|Московське Царство]] і, врешті-решт, [[Російська імперія|Російська Імперія]] (1547—1917) оголосили [[Москва — Третій Рим|Москву Третім Римом]] і спадкоємцем східних традицій після падіння Константинополя в 1453 році<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=wQB-DwAAQBAJ&pg=PT103
|title=Perceptions of the European Union's Identity in International Relations
|last=Skolimowska
|first=Anna
|date=2018
|publisher=Routledge
|isbn=978-1-351-00560-9
|accessdate=23 березня 2021
|archive-date=4 листопада 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20211104060508/https://books.google.com/books?id=wQB-DwAAQBAJ&pg=PT103
}}</ref>. Розрив між грецьким Сходом та латинським Заходом вже збільшився завдяки політичному поділу Римської імперії в IV столітті та [[Розкол Християнської церкви 1054|Великій схизмі 1054 року]]{{sfn|Pagden|Hamilton|2002|pp=60, 75}}<ref>{{Cite book
|title=Religion and the Struggle for European Union: Confessional Culture and the Limits of Integration
|url=https://archive.org/details/religionstruggle00unse
|last1=Nelsen
|first1=Brent F.
|last2=Guth
|first2=James L.
|date=2015
|publisher=Georgetown University Press
|pages=[https://archive.org/details/religionstruggle00unse/page/9 9]–10
|isbn=978-1-62616-070-5
}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Semenenko|first=Irina|date=2013|title=The Quest for Identity. Russian Public Opinion on Europe and the European Union and the National Identity Agenda|journal=Perspectives on European Politics and Society|volume=14|issue=1|pages=102–122|doi=10.1080/15705854.2012.732396|issn=1570-5854|s2cid=143894553}}</ref>, і врешті-решт його знову розширять [[Залізна завіса|залізною завісою]] (1945—1991) до розширення Європейського Союзу в напрямку Центрально-східної Європи з 2004 року.{{sfn|O'Brennan|2006|pp=1–2}}

Загальноєвропейська політична думка справді виникла в XIX столітті, натхненна ліберальними ідеями Французької та Американської революцій після загибелі імперії Наполеона (1804—1815). У десятиліття після підсумків Віденського конгресу,<ref>{{Cite book
|title=EUtROPEs. The Paradox of European Empire
|last=Ghervas
|first=Stella
|year=2014
|editor-last=Boyer
|editor-first=John W.
|publisher=University of Chicago Center in Paris
|pages=49–81
|chapter=Antidotes to Empire: From the Congress System to the European Union
|isbn=978-2-9525962-6-8
|editor-last2=Molden
|editor-first2=Berthold
}}</ref> ідеали європейської єдності процвітали на всьому континенті, особливо в працях Войцеха Ястшембовського (1799—1882) або Джузеппе Мацціні (1805—1872)<ref>{{Cite book
|title=Mazzini
|last=Smith
|first=Denis Mack
|year=2008
|publisher=Yale University Press
|isbn=978-0-300-17712-1
}}</ref>. Термін [[Сполучені Штати Європи]] ({{lang-fr|États-Unis d'Europe}}) вжив [[Віктор Гюго]] (1802—1885) під час виступу на Міжнародному конгресі миру, що відбувся в Парижі в 1849 році:

{{quote|Прийде день, коли всі нації на нашому континенті утворять європейське братство ... Настане день, коли ми побачимо ... Сполучені Штати Америки та Сполучені Штати Європи віч-на-віч, що тягнуться один до одного через моря<ref>{{Cite journal|last=Metzidakis|first=Angelo|date=1994|title=Victor Hugo and the Idea of the United States of Europe|jstor=23537320|journal=Nineteenth-Century French Studies|volume=23|issue=1/2|pages=72–84}}</ref>.}}
[[Файл:Europe_1812_map_en.png|міні|[[Перша Французька імперія|Європа, де панує Франція]] в [[1812]]]]
Протягом міжвоєнного періоду свідомість того, що національні ринки Європи взаємозалежні, хоча й конфронтаційні, поряд із спостереженням за більшим і зростаючим ринком США з іншого боку океану, живило потяг до економічної інтеграції континенту. У 1920&nbsp;р., Виступаючи за створення Європейського економічного союзу, британський економіст Джон Мейнард Кейнс писав, що «слід створити Вільну профспілку…, яка б не вводила жодних протекціоністських мит проти продуктів інших членів Союзу»<ref>John Maynard Keynes, ''Economic Consequences of the Peace'', New York: Harcourt, Brace & Howe, 1920, pp. 265–66</ref>. Протягом того ж десятиліття Річард фон Куденгове-Калергі, один із перших, хто уявив собі сучасний політичний союз Європи, заснував рух «Пан-Європа». Його ідеї вплинули на його сучасників, серед яких тодішній прем'єр-міністр Франції Арістід Бріан. У 1929&nbsp;р. останній виступив із промовою за Європейський Союз перед асамблеєю Ліги Націй, попередниці ООН. У своєму радіозверненні в березні 1943 року, коли все ще вирувала війна, лідер Сполученого Королівства сер [[Вінстон Черчилль]] тепло сказав про «відновлення справжньої величі Європи» після досягнення перемоги і розмірковував про повоєнне створення «Ради Європи» що об'єднало б європейські держави для побудови миру<ref>{{Cite book
|title=Churchill's Last Stand: The Struggle to Unite Europe
|last=Klos
|first=Felix
|date=2017
|publisher=Bloomsbury Publishing
|pages=51
|isbn=978-1-78673-292-7
}}</ref><ref>{{Cite web|last=Churchill|first=Winston|date=21 березня 1943|title=National Address|url=https://winstonchurchill.org/resources/speeches/1941-1945-war-leader/national-address/|website=The International Churchill Society|accessdate=23 березня 2021|archive-date=24 березня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210324031216/https://winstonchurchill.org/resources/speeches/1941-1945-war-leader/national-address/}}</ref>.

=== Попередньо (1945—1951) ===
[[Файл:Robert Schuman-1929.jpg|міні|170px||ліворуч|[[Робер Шуман]], один з співзасновників Європейського Союзу.]]
Після закінчення [[Друга світова війна|Другої світової війни]] (1939—1945) [[Європа]] була зруйнована. Німеччина була знищена, як і з погляду людського життя, так і матеріально. [[Франція]] та [[Велика Британія|Сполучене Королівство]], які [[Причини Другої світової війни|оголосили війну]] [[Третій Рейх|нацистській Німеччині]] у вересні 1939 року, хоч і [[Завершення Другої світової війни у Європі|перемогли]] у цій війні, але також зазнали великих збитків, що сильно вплинуло на їх економіку та світовий авторитет. Щойно закінчився конфлікт у Європі, 8 травня 1945 року, [[Націонал-соціалізм|німецький режим]] був звинувачений у війні, оскільки її експансіоністська політика призвела до того, що країна захопила, а в деяких випадках і анексувала, території інших європейських країн. Німеччина була окупована союзниками, які розділили країну на [[Окупація союзниками Німеччини|чотири частини]].

У наступні роки обурення та недовіра серед європейських народів ускладнювали примирення. У цьому контексті міністр закордонних справ Франції [[Робер Шуман]] рішуче захищав створення [[Федеративна Республіка Німеччина|Західної Німеччини]] внаслідок об'єднання трьох окупаційних зон, контрольованих західними демократичними державами ([[Тризонія]]), залишаючи осторонь зону, окуповану [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянським Союзом]]. Шуман із німецько-[[Люксембург|люксембурзького]] походження мав три національності (французьку, німецьку та люксембурзьку), що дало йому змогу зрозуміти складність європейських конфліктів та виробити особливий інтерес до європейського об'єднання.

[[День Європи|9 травня 1950 року]], через п'ять років після [[День Перемоги в Європі|капітуляції нацистського режиму]], Шуман звернувся до Західної Німеччини та інших європейських країн з ідеєю створити єдиний загальний транснаціональний орган для управління своїми підприємствами з виробництва, стратегічно важливими для військових потреб, [[Сталь|сталі]] та [[вугілля]]. Цю промову, відому як «[[Декларація Шумана]]», вітали європейські уряди та ознаменували початок мирної європейської інтеграції, на відміну від націоналістичного напрямку та напруженого довоєнного суперництва. Це була перша конкретна офіційна пропозиція щодо європейського об'єднання. Однією з головних цілей плану стало примирення Франції та Німеччини і недопущення між ними війни у майбутньому, а також слабкість європейців на фоні появи двох наддержав&nbsp;— [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатів]] та Радянського Союзу. Більш того, наслідки конфлікту спонукали європейських громадян до прагнення створити вільніший і чесніший континент, оскільки відносини між країнами мали розвиватись суто мирним шляхом, щоб уникнути нового конфлікту між європейськими країнами.

=== Європейські спільноти ===
[[Файл:European Coal and Steel Community Map 1952.svg|міні|220px|праворуч|Держави-засновники [[Європейська спільнота з вугілля та сталі|Європейської спільноти з вугілля та сталі]] (ЄСВС). У той час [[Алжир]] був частиною території [[Четверта французька республіка|Четвертої Французької республіки]].]]{{Докладніше|Європейська спільнота з вугілля та сталі|Європейська економічна спільнота|Європейські спільноти}}

18 квітня 1951 року «план Шумана» було реалізовано через підписання [[Паризький договір (1951)|Паризького договору]] про створення [[Європейська спільнота з вугілля та сталі|Європейської спільноти з вугілля і сталі]] (ЄСВС), що сприяло обміну сировиною, необхідною для металургії, тим самим прискорюючи економічний ріст, що дало незалежність виробництва в Європі від зовнішніх ринків. До складу ЄСВС увійшли шість країн: [[Бельгія]], [[Італія]], [[Люксембург]], [[Нідерланди]], [[Франція]] та [[Федеративна Республіка Німеччина (1949—1990)|ФРН]] («європейська шістка», яка надалі стала «локомотивом» європейської інтеграції). Договір про ЄСВС набув чинності 23 липня 1952 року.

27 травня 1952 року, у розпал [[Холодна війна|Холодної війни]], країни «європейської шістки» підписують Договір про заснування Європейської оборонної спільноти (ЄОС). П'ять членів ЄСВС ратифікували цей договір, окрім Франції, де у серпні 1954&nbsp;р. парламент після довгих дискусій вирішив відкласти ратифікацію. Враховуючи цю ситуацію, старий [[Брюссельський договір]] 1948&nbsp;р. став основою для створення [[Західноєвропейський союз|Західноєвропейського союзу]] (ЗЄС), який протягом десятиліть буде єдиною європейською організацією, що відповідає за оборону та безпеку, до набрання чинності [[Амстердамський договір|Амстердамського договору]] 1999 року. Хоча це посилило старий договір, але ЗЄС був лише тіньовою організацією [[НАТО]], якій було доручено забезпечити захист європейських країн від гіпотетичної ядерної атаки.

10 вересня 1952 року міністри закордонних справ країн-членів ЄСВС доручають Спільним зборам ЄСВС (прообразу майбутнього Європейського Парламенту) розробити проєкт Статуту Європейського політичного співтовариства (ЄПС). Проєкт Договору про європейське політичне співтовариство, підготовлений «Асамблею ad hoc», був готовий у лютому 1953&nbsp;р. і передбачав створення повноцінно інституціональної структури влади, що максимально була наближена до національної моделі і мала функціонувати відповідно до принципу поділу влади. Так, законодавчий орган влади&nbsp;— двопалатний парламент (палата народів і Сенат), нижня палата якого мала обиратися шляхом загального голосування, що здійснював законодавчу діяльність і схвалював бюджет простою більшістю голосів обох палат, а також забезпечував демократичний контроль. Європейський виконавчий комітет мав здійснювати керівництво Співтовариством і володів правом законодавчої ініціативи. Він мав стати своєрідним урядом, що за функціями нагадую сучасну Європейську Комісію. На Раду національних міністрів покладався обов'язок гармонізувати діяльність Європейського виконавчого комітету і урядів держав-членів. Суд мав виступати в ролі своєрідного Касаційного Суду, до якого могли звертатися як юридичні, так і фізичні особи. Соціально-економічна рада виконувала консультативні функції.

Найважливішим досягненням 50-х років стало підписання в 1957&nbsp;р. [[Римські договори|Римських договорів]] про заснування [[Європейська економічна спільнота|Європейської економічної спільноти]] (ЄЕС), для досягнення прогресу країнами-учасницями ЄСВС в економічній, соціальній та політичній співпраці. Метою ЄЕС визначалося усунення внутрішніх торговельних бар'єрів усередині Спільноти (створення зони вільної торгівлі), створення митного союзу і, нарешті&nbsp;— створення спільного ринку (забезпечення вільного руху по території країн-учасниць Спільноти товарів, послуг, капіталу, робочої сили). Ці документи також сформували третю спільноту безстрокової тривалості&nbsp;— [[Європейська спільнота з атомної енергії]] (Євратом). Метою Євратому визначалась співпраця країн-членів у використанні ядерної енергії у мирних цілях. Обидва договори набули чинності 1 січня 1958 року.

=== Союз «трьох колон» ===
[[Файл:Thefalloftheberlinwall1989.JPG|міні|220пкс|ліворуч|Падіння [[Залізна завіса|Залізної завіси]] у 1989 відкрило шлях до подальшого розширення ЄС у [[Східна Європа|Східну Європу]]. На фото: падіння [[Берлінський мур|Берлінського муру]].]]
8 квітня 1965 року було підписано Договір про злиття виконавчих органів ЄСВС, Євратому та ЄЕС шляхом створення [[Європейська Комісія|Європейської Комісії]] та [[Рада Європейського Союзу|Ради Європейського Союзу]]. 1 липня 1967 року цей Договір набув чинності. 1968 року завершується формування зони вільної торгівлі та митного союзу (перших двох етапів інтеграції) Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Наприкінці 1969 року завершується формування спільного ринку (третього етапу інтеграції) ЄЕС. Цілі ЄЕС, визначені Римським договором 1957 року, виявились досягнутими.

На початку 70-х років розпочався процес розширення ЄЕС. 1 січня 1973 року членами ЄЕС стали [[Велика Британія|Сполучене Королівство]], [[Данія]], [[Ірландія]]. 1 січня 1981 року членом ЄЕС стала [[Греція]]. 1 січня 1986 року членами ЄЕС стали [[Іспанія]] та [[Португалія]].

1 липня 1987 року набув чинності [[Єдиний європейський акт]], підписаний у лютому 1986 року. Цей документ визначив подальші цілі Європейської інтеграції. Зокрема, він поставив за мету створення до 1 січня 1993 року [[Внутрішній ринок Європейського Союзу|Єдиного внутрішнього ринку]] (наступного етапу економічної інтеграції, що передбачав гармонізацію економічної політики та інституцій), запровадив спільну політику в соціальній сфері, у галузі науково-технологічного розвитку, охорони [[довкілля]]. Цей документ також передбачав зміни до договорів про утворення Європейських Спільнот, зокрема створював [[Європейська рада|Європейську раду]], а також поширив інтеграційний процес на сферу [[Зовнішня політика|зовнішньої політики]]. Крім того, у Єдиному Європейському акті було поставлено питання про створення Європейського Союзу, який мав стати інститутом не лише економічним, а й політичним.

7 лютого 1992 року в [[Маастрихт]]і було підписано [[Маастрихтський договір]] (інша назва&nbsp;— Договір про Європейський Союз; саме поняття «Європейський Союз» з'явилось ще під час Паризької конференції 1972 року). Договір набув чинності 1 листопада 1993 року. Він визначив так звані «три колони» Європейського Союзу:
* «перша колона»&nbsp;— Європейські Спільноти: ЄСВС, Євратом та Європейська Спільнота (замість старої назви «Європейська Економічна Спільнота»). Причому Європейська Спільнота є серцевиною та каркасом процесу інтеграції і за своїми властивостями становить «наднаціональний феномен»;
* «друга колона»&nbsp;— спільна зовнішня та безпекова політика;
* «третя колона»&nbsp;— співробітництво у сферах юстиції та внутрішніх справ.

Також цей договір встановлював [[Громадянство Європейського Союзу|європейське громадянство]], а також було ухвалено рішення про створення єдиної валюти, [[євро]], яка повинна була бути введена в обіг у 2002 році під управлінням [[Європейський центральний банк|Європейського центрального банку]].

В економічному сенсі прийняття Маастрихтського договору означало курс на завершення формування єдиного внутрішнього ринку (четвертий рівень економічної інтеграції) та перехід до реалізації ідеї економічного та валютного союзу (п'ятий&nbsp;— найвищий рівень економічної інтеграції).

1 січня 1995 року членами Європейського Союзу стали [[Фінляндія]], [[Австрія]] та [[Швеція]].

=== Союз XXI століття, від Амстердама до Лісабона ===
2 жовтня 1997 року було підписано [[Амстердамський договір]] (набув чинності 1 травня 1999 року). Цей договір визначив принципи свободи, [[Демократія|демократії]] та поваги до [[Права людини|прав людини]], включаючи принцип [[Сталий розвиток|сталого розвитку]]. Також набула чинності [[Шенгенська угода]] про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу (укладена 1985 року).

26 лютого 2001 року був підписаний [[Ніццький договір]], який передбачав зміни в механізмах інституційного розвитку ЄС з огляду на його майбутнє розширення. Зокрема, квоти представництва в інституціях ЄС були перерозподілені з урахуванням потенційної участі у них нових членів. Положення цього договору набрали чинності 1 лютого 2003 року.
[[Файл:Euro banknotes 2002.png|міні|Банкноти [[Євро]]. З часу запровадження у 2002 році, валютою стало користуватися 19 країн.]]
1 січня 2002 року до готівкового обігу була введена єдина грошова одиниця ЄС&nbsp;— [[євро]], що стало етапом переходу до формування економічного та валютного союзу ЄС&nbsp;— найвищого етапу інтеграції. Станом на 2017 рік, євро перебуває в обігу на території 19 країн-членів ЄС. Сполучене Королівство та Данія вирішили відмовитися від введення євро на своїй території, усі інші країни раніше чи пізніше зобов'язані приєднатися до [[Єврозона|Єврозони]].

1 травня 2004 року відбулося найбільше за усю історію розширення Європейського Союзу. Новими членами стали одразу десять країн: [[Естонія]], [[Кіпр]], [[Латвія]], [[Литва]], [[Мальта]], [[Польща]], [[Словаччина]], [[Словенія]], [[Угорщина]] та [[Чехія]].

17—18 червня 2004 року на Саміті ЄС у Брюсселі було схвалено текст [[Європейська конституція|Європейської конституції]]. 29 жовтня 2004 року Угоду про Європейську конституцію було підписано главами держав та урядів 25 країн-членів ЄС у Римі. Конституція ЄС складається з чотирьох розділів, у яких відображено головні цілі, завдання та функції ЄС, організаційна структура та процедура прийняття рішень, права і обов'язки всіх європейських органів управління, а також напрямки діяльності організації. 29 травня і 1 червня 2005 року населення Франції та Нідерландів голосує проти Конституційного договору. Негативні рішення референдумів спричинили паузу у прийнятті Європейської конституції.

У жовтні 2005 року ЄС починає переговори про вступ із Туреччиною та Хорватією. 1 січня 2007 року до Європейського Союзу приймають [[Болгарія|Болгарію]] і [[Румунія|Румунію]]. Європейський Союз налічує 27 членів.
[[Файл:Tratado de Lisboa 13 12 2007 (081).jpg|міні|Підписанти [[Лісабонська угода|Лісабонської угоди]], 13 грудня 2007. Лісабонська угода внесла деякі нововведення в основоположний [[Маастрихтський договір|Договір про Європейський Союз]]]]
У грудні 2007 року глави держав і урядів ЄС підписали [[Лісабонська угода|Лісабонський договір]] про реформу Європейського Союзу (набув чинності 1 грудня 2009 року). Він поставив ЄС на нову договірну основу і зробив його демократичнішим, прозорішим і ефективнішим. Прийняття рішень ЄС було полегшено за рахунок того, що в багатьох випадках відпала потреба в одностайному голосуванні. Рішення, що приймаються кваліфікованою більшістю, поширюються тепер на багато інших сфер. Починаючи з 2014 року, для прийняття рішень Ради ЄС принципово необхідна «подвійна більшість». Відповідно до цього, для прийняття рішення Європейського Союзу у Раді міністрів потрібна більшість у 55&nbsp;% країн-членів, що налічують 65&nbsp;% населення (перехідне положення до 2017 року). Крім того, з'явилася посада «[[Голова Європейської Ради|Голови Європейської Ради]]» та «[[Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки|Високого представника Євросоюзу з питань політики безпеки й зовнішньої політики]]», який відповідає за зовнішні відносини євроспільноти. Також Лісабонський договір зробив [[Хартія основних прав Європейського Союзу|Хартію основних прав Європейського Союзу]] юридично обов'язковими для держав-членів.

У 2012 році Європейський Союз отримав [[Нобелівська премія миру|Нобелівську премію миру]] «За внесок впродовж більше шести десятиліть у просування миру і примирення, демократії та прав людини у Європі»<ref>[http://www.dw.com/uk/євросоюз-став-лауреатом-нобелівської-премії-миру-2012/a-16301546 Євросоюз став лауреатом Нобелівської премії миру-2012] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151222163330/http://www.dw.com/uk/євросоюз-став-лауреатом-нобелівської-премії-миру-2012/a-16301546 |date=22 грудня 2015 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 12.10.2012</ref>.

1 липня 2013 року 28-м членом ЄС стала [[Хорватія]]<ref name="horvatiya">[http://www.rbc.ua/ukr/analytics/v-polku-evrosoyuza-pribylo-horvatiya-v-polnoch-ofitsialno-30062013184200 Хорватія офіційно вступила в Євросоюз] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151223191721/http://www.rbc.ua/ukr/analytics/v-polku-evrosoyuza-pribylo-horvatiya-v-polnoch-ofitsialno-30062013184200 |date=23 грудня 2015 }} ''rbc.ua'', 01.07.2013</ref>.

З початку 2010-х років Європейський Союз переживає ряд випробувальних факторів, серед яких [[Європейська боргова криза|боргова криза в деяких країнах Єврозони]], [[Європейська міграційна криза|зростаюча міграція з близькосхідних країн]] та [[Вихід Великої Британії з ЄС|вихід Сполученого Королівства з ЄС]]. 2018 року було оголошено про завершення боргової кризи в Єврозоні та зменшення обсягів нелегальної міграції у більш ніж два рази (відносно піку в 2015-му)<ref>[https://economics.unian.ua/finance/10161863-u-yevrosoyuzi-zayavili-pro-zavershennya-vosmirichnoji-borgovoji-krizi-greciji.html У Євросоюзі заявили про завершення восьмирічної боргової кризи Греції] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085339/https://economics.unian.ua/finance/10161863-u-yevrosoyuzi-zayavili-pro-zavershennya-vosmirichnoji-borgovoji-krizi-greciji.html |date=16 листопада 2018 }} ''[[УНІАН]]'', 22 червня 2018</ref><ref>[https://ua.korrespondent.net/world/3915575-yes-zminuiie-mihratsiinu-polityku ЄС змінює міграційну політику] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085447/https://ua.korrespondent.net/world/3915575-yes-zminuiie-mihratsiinu-polityku |date=16 листопада 2018 }} ''korrespondent.net'', 8 грудня 2017</ref>. Вихід Сполученого Королівства з ЄС був запланований на 29 березня 2019 року<ref>[https://www.bbc.com/ukrainian/news-46202960 ЄС та Велика Британія погодили попередній текст угоди про Brexit] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181114043032/https://www.bbc.com/ukrainian/news-46202960 |date=14 листопада 2018 }} ''[[BBC]]'', 13 листопада 2018</ref>, пізніше відкладений на 31 жовтня 2019-го, потім на 31 січня 2020 року<ref>[https://www.dw.com/uk/brexit-знову-відстрочили-до-31-жовтня/a-48281907 Brexit знову відстрочили&nbsp;— до 31 жовтня] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220410213603/https://www.dw.com/uk/brexit-знову-відстрочили-до-31-жовтня/a-48281907 |date=10 квітня 2022 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 11.04.2019</ref><ref>[https://www.dw.com/uk/brexit-знову-відкладається-що-треба-знати-про-компроміс-брюсселя-і-лондона/a-48284109 Brexit знову відкладається: що треба знати про компроміс Брюсселя і Лондона] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220410213545/https://www.dw.com/uk/brexit-знову-відкладається-що-треба-знати-про-компроміс-брюсселя-і-лондона/a-48284109 |date=10 квітня 2022 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 11.04.2019</ref>.

=== Хронологія формування ===
{{See also|Договори Європейського Союзу}}
{{Історія ЄС}}

=== Хронологія розширення ===
{{main|Розширення Європейського Союзу}}
[[Файл:EC-EU-enlargement animation.gif|міні|262px|Анімація розширення ЄС, з 1957 по 2020&nbsp;рр.]]
{| class="wikitable"
! Рік
! Країна
! Загальна<br/>кількість<br/>членів
|-
! scope="row" valign="top" | 1957
| {{BEL}} {{ITA}} {{LUX}} {{NLD}} {{FRA}} {{Прапорець|GER}} [[Західна Німеччина|ФРН]]
| style="text-align: center;" | 6
|-
! scope="row" valign="top" | 1973
| {{GBR}} {{DNK}} {{IRL}}
| style="text-align: center;" | 9
|-
! scope="row" valign="top" | 1981
| {{GRC}}
| style="text-align: center;" | 10
|-
! scope="row" valign="top" | 1985
|{{GRL}} (автономна територія Данії) вийшла з Союзу
| style="text-align: center;" | 10
|-
! scope="row" valign="top" | 1986
| {{ESP}} {{PRT}}
| style="text-align: center;" | 12
|-
! scope="row" valign="top" | 1990
| [[Возз'єднання Німеччини]]
| style="text-align: center;" | 12
|-
! scope="row" valign="top" | 1995
| {{AUT}} {{FIN}} {{SWE}}
| style="text-align: center;" | 15
|-
! scope="row" valign="top" | 2004
| {{EST}} {{CYP}} {{LVA}} {{LTU}} {{MLT}} {{POL}} {{SVK}} {{SVN}} {{HUN}} {{CZE}}
| style="text-align: center;" | 25
|-
! scope="row" valign="top" | 2007
| {{BGR}} {{ROU}}
| style="text-align: center;" | 27
|-
! scope="row" valign="top" | 2013
| {{CRO}}
| style="text-align: center;" | 28
|-
!2020
|{{GBR}} [[Вихід Великої Британії з ЄС|вийшла з Союзу]]
| style="text-align: center;" | 27
|-
|}

== Демографія ==
{{Main|Населення Європейського Союзу}}

=== Населення ===
Станом на 1 січня 2020 року, населення Європейського Союзу становило близько 447&nbsp;млн чоловік (5,8&nbsp;% населення світу)<ref name="population2">{{cite web|url=https://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=proj_18np&lang=en|title=Population on 1st January by age, sex and type of projection|publisher=[[Eurostat]]|access-date=1 лютого 2020|archive-date=17 липня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190717190038/http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=proj_18np&lang=en}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/File:Share_of_world_population,_1960,_2015_and_2060_(%25)_2.png|title=Share of world population, 1960, 2015 and 2060 (%)|website=ec.europa.eu|access-date=28 червня 2017|archive-date=3 вересня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170903115636/http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/File:Share_of_world_population,_1960,_2015_and_2060_(%25)_2.png}}</ref>. 2015 року в ЄС-28 народилося 5,1 мільйона дітей, що відповідає 10 народжуваності на 1000, що на 8 народжень нижче середнього світового показника<ref>{{Cite web|url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2054.html|title=The World Factbook – Central Intelligence Agency|website=www.cia.gov|access-date=28 червня 2017|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20071211213638/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2054.html|archive-date=11 грудня 2007}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071211213638/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2054.html |date=2007-12-11 }}</ref>. Для порівняння: коефіцієнт народжуваності в ЄС-28 становив 10,6 у 2000 році, 12,8 у 1985 році та 16,3 у 1970 році<ref>{{Cite web|url=http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Fertility_statistics|title=Fertility statistics|website=ec.europa.eu|access-date=28 червня 2017|archive-date=23 червня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170623210446/http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Fertility_statistics}}</ref>. Темп приросту її населення був позитивним і становив 0,23&nbsp;% у 2016 році<ref>{{Cite web|url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2002rank.html|title=The World Factbook – Central Intelligence Agency|website=www.cia.gov|access-date=23 листопада 2017|archive-date=27 травня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160527070418/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook//rankorder/2002rank.html}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160527070418/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook//rankorder/2002rank.html |date=2016-05-27 }}</ref>.

У 2010 році 47,3 мільйона людей, які проживали в ЄС, народилися за межами країни проживання. Це відповідає 9,4&nbsp;% від загальної кількості населення ЄС. З них 31,4 млн (6,3&nbsp;%) народилися за межами ЄС, а 16,0 млн (3,2&nbsp;%)&nbsp;— в іншій країні-члени ЄС. Найбільша абсолютна кількість людей, народжених за межами ЄС, була в Німеччині (6,4&nbsp;млн), Франції (5,1&nbsp;млн), Сполученому Королівстві (4,7&nbsp;млн), Іспанії (4,1&nbsp;млн), Італії (3,2&nbsp;млн) Та Нідерландах (1,4&nbsp;млн))<ref>[http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-SF-11-034/EN/KS-SF-11-034-EN.PDF «6.5&nbsp;% of the EU population are foreigners and 9.4&nbsp;% are born abroad»] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110812185554/http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-SF-11-034/EN/KS-SF-11-034-EN.PDF|date=12 серпня 2011}}, Eurostat, Katya VASILEVA, 34/2011</ref>. 2017 року приблизно 825 000 людей набули громадянства держави-члени Європейського Союзу. Найбільшими групами були громадяни Марокко, Албанії, Індії, Туреччини та Пакистану<ref>{{cite web|title=Acquisition of citizenship statistics|url=https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Acquisition_of_citizenship_statistics|website=www.ec.europa.eu|publisher=Eurostat|access-date=4 травня 2019|date=March 2019|archive-date=28 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190428164703/https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Acquisition_of_citizenship_statistics}}</ref>. 2,4&nbsp;млн іммігрантів з країн, що не входять до ЄС, увійшли до ЄС у 2017 році<ref>{{cite news|title=Migration and migrant population statistics|url=https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Migration_and_migrant_population_statistics|publisher=Eurostat|date=March 2019|accessdate=23 березня 2021|archive-date=7 грудня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201207075447/https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Migration_and_migrant_population_statistics}}</ref><ref>{{cite news|title=Migration and migrant population statistics|url=https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/pdfscache/1275.pdf|publisher=Eurostat|date=March 2019|accessdate=23 березня 2021|archive-date=2 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210502112020/https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/pdfscache/1275.pdf}}</ref>.

=== Урбанізація ===
{{See also|Список найбільших міст Європейського Союзу за чисельністю населення|Список найбільших агломерацій Європи#Європейський Союз}}ЄС містить близько 40 міських районів із населенням понад мільйон. Найбільшою агломерацією в ЄС є Париж,<ref name="eurostat">{{cite web|url=http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=met_pjanaggr3&lang=en|title=Eurostat – Data Explorer|publisher=Eurostat|access-date=22 листопада 2018|archive-date=22 серпня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160822103143/http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=met_pjanaggr3&lang=en}}</ref> за ними йдуть Мадрид, Барселона, Берлін, Рур, Рим та Мілан, усі з мегаполісом населення понад 4 мільйони<ref name="appsso.eurostat.ec.europa.eu">{{Cite web |url=https://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/submitViewTableAction.do |title=Архівована копія |accessdate=23 березня 2021 |archive-date=12 квітня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200412190426/https://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/submitViewTableAction.do }}</ref>.

ЄС також має численні поліцентричні урбанізовані регіони, як-от Рейн-Рур (Кельн, Дортмунд, Дюссельдорф та ін.), Рандстад (Амстердам, Роттердам, Гаага, Утрехт та ін.), Франкфурт-Рейн-Майн (Франкфурт, Вісбаден, Майнц та ін.), фламандський алмаз (Антверпен, Брюссель, Лювен, Гент та ін.) та верхньосілезький район (Катовиці, Острава та ін.)<ref name="eurostat" />.

=== Мови ===
{{Main|Офіційні мови Європейського Союзу}}{{See also|Євроанглійська}}
{| class="wikitable sortable mw-collapsible floatright" style="border: 0.5em; font-size: 90%; line-height: 0.9em; max-width: 20em;"
|+Офіційні мови за відсотком носіїв (станом на лютий 2020 року<ref>{{Cite web|url=https://www.forbes.com/sites/davekeating/2020/02/06/despite-brexit-english-remains-the-eus-most-spoken-language-by-far/|title=Despite Brexit, English Remains The EU's Most Spoken Language By Far|last=Keating|first=Dave|website=Forbes|access-date=7 лютого 2020|archive-date=6 березня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210306112316/https://www.forbes.com/sites/davekeating/2020/02/06/despite-brexit-english-remains-the-eus-most-spoken-language-by-far/}}</ref> на основі опитування 2012 року<ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_386_en.pdf|title=Europeans and Their Languages, 2012 Report|access-date=3 червня 2013|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20160106183351/http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_386_en.pdf|archive-date=6 січня 2016}}</ref>)
! scope="col" style="width: 60&nbsp;%;" |Мова
! scope="col" style="width: 20&nbsp;%;" |Рідні носії{{Efn|Рідна мова}}<ref name="nativeLanguages">{{cite web|url=http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_386_anx_en.pdf|title=Europeans and their Languages|year=2012|publisher=europa.eu|pages=54–59|work=Special [[Eurobarometer]] 386|author=European Commission|access-date=16 грудня 2012|archive-date=29 квітня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130429224902/http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_386_anx_en.pdf}}</ref>
! scope="col" style="width: 20&nbsp;%;" |Разом{{Efn|Громадяни ЄС, що можуть розмовляти цією мовою}}<ref name="totalLanguages">{{cite web|url=http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_386_anx_en.pdf|title=Europeans and their Languages|year=2012|publisher=europa.eu|pages=78–83|work=Special [[Eurobarometer]] 386|author=European Commission|access-date=16 грудня 2012|archive-date=29 квітня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130429224902/http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_386_anx_en.pdf}}</ref>
|-
! scope="row" |[[Німецька мова|Німецька]]
|18&nbsp;%
|32&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Французька мова|Французька]]
|13&nbsp;%
|26&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Італійська мова|Італійська]]
|12&nbsp;%
|16&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Іспанська мова|Іспанська]]
|8&nbsp;%
|15&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Польська мова|Польська]]
|8&nbsp;%
|9&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Румунська мова|Румунська]]
|5&nbsp;%
|5&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Нідерландська мова|Нідерландська]]
|4&nbsp;%
|5&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Грецька мова|Грецька]]
|3&nbsp;%
|4&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Угорська мова|Угорська]]
|3&nbsp;%
|3&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Португальська мова|Португальська]]
|2&nbsp;%
|3&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Чеська мова|Чеська]]
|2&nbsp;%
|3&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Шведська мова|Шведська]]
|2&nbsp;%
|3&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Болгарська мова|Болгарська]]
|2&nbsp;%
|2&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Англійська мова|Англійська]]
|1&nbsp;%
|51&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Словацька мова|Словацька]]
|1&nbsp;%
|2&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Данська мова|Данська]]
|1&nbsp;%
|1&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Фінська мова|Фінська]]
|1&nbsp;%
|1&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Литовська мова|Литовська]]
|1&nbsp;%
|1&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Хорватська мова|Хорватська]]
|1&nbsp;%
|1&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Словенська мова|Словенська]]
|<1&nbsp;%
|<1&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Естонська мова|Естонська]]
|<1&nbsp;%
|<1&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Ірландська мова|Ірландська]]
|<1&nbsp;%
|<1&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Латиська мова|Латвійська]]
|<1&nbsp;%
|<1&nbsp;%
|-
! scope="row" |[[Мальтійська мова|Мальтійська]]
|<1&nbsp;%
|<1&nbsp;%
|}
Європейський Союз має 24 офіційні мови: болгарська, хорватська, чеська, данська, голландська, англійська, естонська, фінська, французька, німецька, грецька, угорська, італійська, ірландська, латвійська, литовська, мальтійська, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, іспанська та шведська. Важливі документи, як-от законодавство, перекладаються кожною офіційною мовою, і [[Європейський парламент]] забезпечує переклад документів та пленарних засідань<ref name="Official Languages">{{cite web|url=http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:31958R0001:EN:NOT|title=Council Regulation (EC) No 1791/2006 of 20 November 2006|author=EUR-Lex|date=12 грудня 2006|work=Official Journal of the European Union|publisher=Europa web portal|access-date=2 лютого 2007|archive-date=6 лютого 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080206002050/http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:31958R0001:EN:NOT}}</ref><ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/education/languages/languages-of-europe/doc135_en.htm|title=Languages in Europe – Official EU Languages|publisher=EUROPA web portal|archive-url=https://web.archive.org/web/20090202112407/http://ec.europa.eu/education/languages/languages-of-europe/doc135_en.htm|archive-date=2 лютого 2009|url-status=dead|access-date=12 жовтня 2009}}</ref>.

22 січня 2021 року [[Уповноважений із захисту державної мови]] [[Кремінь Тарас Дмитрович|Тарас Кремінь]] заявив, що зараз Україна веде перемовини з [[Європейська федерація національних мовних інституцій|європейською асоціацією мовних інституцій]]. У підсумку [[Київ]] зможе отримати асоційоване членство до кінця 2021 року. Це посилить українські позиції на міжнародній арені, а також сприятиме перспективному застосуванню [[Українська мова|української мови]] як обов'язкової в країнах ЄС<ref>{{Cite web|title=Українська може стати офіційною мовою Євросоюзу, – мовний омбудсмен Кремінь|url=https://24tv.ua/ukrayinska-mozhe-stati-ofitsiynoyu-movoyu-yevrosoyuzu_n1520544|website=24 Канал|accessdate=2022-03-31|language=uk|date=22 січня 2021|archive-date=31 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220331171847/https://24tv.ua/ukrayinska-mozhe-stati-ofitsiynoyu-movoyu-yevrosoyuzu_n1520544}}</ref>.

Через велику кількість офіційних мов, більшість установ використовують лише декілька робочих мов. [[Європейська комісія]] веде свою внутрішню діяльність трьома процедурними мовами: англійською, французькою та німецькою. Так само [[Суд Європейського Союзу]] використовує французьку як робочу мову,<ref>{{cite web|last=Sharpston|first=Eleanor V.E.|title=Appendix 5: Written Evidence of Advocate General Sharpston|date=29 березня 2011|url=https://publications.parliament.uk/pa/ld201011/ldselect/ldeucom/128/12816.htm|work=The Workload of the Court of Justice of the European Union|publisher=House of Lords European Union Committee|access-date=27 серпня 2013|archive-date=16 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140116191637/http://www.publications.parliament.uk/pa/ld201011/ldselect/ldeucom/128/12816.htm}}</ref> тоді як [[Європейський центральний банк]] веде свою діяльність переважно англійською мовою<ref>{{cite news|url=https://www.wsj.com/articles/translation-adds-complexity-to-european-central-banks-supervisory-role-1414580925|title=Translation Adds Complexity to European Central Bank's Supervisory Role: ECB Wants Communication in English, But EU Rules Allow Use of Any Official Language|last=Buell|first=Todd|date=29 жовтня 2014|newspaper=The Wall Street Journal|access-date=11 жовтня 2015|archive-date=25 квітня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160425130842/http://www.wsj.com/articles/translation-adds-complexity-to-european-central-banks-supervisory-role-1414580925}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.ecb.europa.eu/pub/pdf/scplps/ecblwp2.pdf|title=The Application of multilingualism in the European Union Context|last=Athanassiou|first=Phoebus|date=February 2006|publisher=ECB|page=26|access-date=11 жовтня 2015|archive-date=10 жовтня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20151010085954/http://www.ecb.europa.eu/pub/pdf/scplps/ecblwp2.pdf}}</ref>.

Попри те, що мовна політика відповідає державам-членам, інституції ЄС сприяють розвитку багатомовності серед своїх громадян<ref group="lower-alpha">See Articles 165 and 166 (ex Articles 149 and 150) of the [[Treaty on the Functioning of the European Union]], on [http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2010:083:0047:0200:EN:PDF eur-lex.europa.eu] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191025183651/http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2010:083:0047:0200:EN:PDF|date=25 жовтня 2019}}</ref><ref>{{cite web|title=European Parliament Fact Sheets: 4.16.3. Language policy|publisher=Europa web portal|author=European Parliament|year=2004|url=http://www.europarl.europa.eu/facts/4_16_3_en.htm|access-date=3 лютого 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070219033654/http://www.europarl.europa.eu/facts/4_16_3_en.htm|archive-date=19 лютого 2007}}</ref>. 2012 року англійська мова була найпоширенішою мовою в ЄС, і її розуміли 51&nbsp;% населення ЄС, враховуючи як носіїв мови, так й іноземців. Однак після виходу Сполученого Королівства з блоку на початку 2020 року відсоток населення ЄС, яке розмовляло англійською мовою як рідною, упало з 13&nbsp;% до 1&nbsp;%<ref>{{Cite web|last=Keating|first=Dave|date=6 лютого 2020|title=Despite Brexit, English Remains The EU's Most Spoken Language By Far|url=https://www.forbes.com/sites/davekeating/2020/02/06/despite-brexit-english-remains-the-eus-most-spoken-language-by-far/|url-status=live|access-date=2021-02-19|website=Forbes|language=en|archive-date=6 березня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210306112316/https://www.forbes.com/sites/davekeating/2020/02/06/despite-brexit-english-remains-the-eus-most-spoken-language-by-far/}}</ref>. Німецька мова є найпоширенішою рідною мовою (18&nbsp;% населення ЄС), а другою за розумінням іноземною мовою є французька (13&nbsp;% населення ЄС). Крім того, обидві є офіційними мовами кількох держав-членів ЄС. Більш як половина (56&nbsp;%) громадян ЄС можуть брати участь у розмові не рідною мовою<ref name="Eurobarometer Languages_P3">{{cite web|title=Special Eurobarometer 243: Europeans and their Languages (Executive Summary)|publisher=Europa web portal|author=European Commission|year=2006|url=http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_243_sum_en.pdf|access-date=11 березня 2011|page=3|quote=56% of citizens in the EU Member States are able to hold a conversation in one language apart from their mother tongue.|archive-date=30 квітня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110430202903/http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_243_sum_en.pdf}}</ref>.

Загалом двадцять офіційних мов ЄС належать до індоєвропейської мовної сім'ї, представленої балто-слов'янською<ref group="lower-alpha">Слов'янські: [[Болгарська мова|болгарська]], [[Хорватська мова|хорватська]], [[Чеська мова|чеська]], [[Польська мова|польська]], [[Словацька мова|словацька]] та [[Словенська мова|словенська]]. Балтійські: [[Латвійська мова|латвійська]] та [[Литовська мова|литовська]].</ref>, італьською<ref group="lower-alpha">[[Французька мова|французька]], [[Італійська мова|італійська]], [[Португальська мова|португальська]], [[Румунська мова|румунська]] та [[Іспанська мова|іспанська]].</ref>, германською<ref group="lower-alpha">[[Данська мова|данська]], [[Нідерландська мова|нідерландська]], [[Англійська мова|англійська]], [[Німецька мова|німецька]] і [[Шведська мова|шведська]].</ref>, еллінською<ref group="lower-alpha">[[Грецька мова|грецька]]</ref> та кельтською<ref group="lower-alpha">[[Ірландська мова|ірландська]]</ref> гілками. Тільки чотири мови, а саме: угорська, фінська, естонська (усі три уральські) та мальтійська (семітська)&nbsp;— не є індоєвропейськими мовами<ref name="Many tongues, one family">{{cite web|url=http://ec.europa.eu/publications/booklets/move/45/en.pdf|title=Many tongues, one family. Languages in the European Union|year=2004|publisher=Europa web portal|author=European Commission|access-date=3 лютого 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070329125431/http://ec.europa.eu/publications/booklets/move/45/en.pdf|archive-date=29 березня 2007}}</ref> Три офіційні алфавіти Європейського Союзу (кирилиця, латиниця та новогрецька) походять від архаїчних грецьких писемностей<ref>{{cite book
|title=The Blackwell Encyclopedia of Writing Systems
|last=Coulmas
|first=Florian
|year=1996
|publisher=Blackwell Publishers Ltd.
|location=Oxford
|isbn=978-0-631-21481-6
}}</ref>.

Люксембурзька (у Люксембурзі) та турецька (на Кіпрі) є єдиними двома національними мовами, які не є офіційними мовами ЄС. 26 лютого 2016 року було оприлюднено, що Кіпр просив зробити турецьку мову офіційною в ЄС, «жестом», який може допомогти у вирішенні поділу країни<ref>{{cite web|publisher=EU Observer|date=26 лютого 2016|url=https://euobserver.com/institutional/132476|title=Cyprus asks to make Turkish an EU language|first=Andrew|last=Rettman|access-date=23 вересня 2020|archive-date=6 березня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210306112223/https://euobserver.com/institutional/132476}}</ref>. Вже у 2004 році планувалося, що турецька мова стане офіційною, коли Кіпр возз'єднається<ref>See article 8 in [http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52004PC0189&qid=1470416385493 Proposal for an ACT OF ADAPTATION OF THE TERMS OF ACCESSION OF THE UNITED CYPRUS REPUBLIC TO THE EUROPEAN UNION] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210226144659/https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52004PC0189&qid=1470416385493 |date=26 лютого 2021 }}</ref>.

Окрім 24 офіційних мов, існує близько 150 регіональних мов та мов меншин, якими говорять до 50 мільйонів людей<ref name="Many tongues, one family" />. Каталонська, галісійська та баскська не є визнаними офіційними мовами Європейського Союзу, але мають офіційний статус в одній з держав-членів (Іспанія): отже, офіційні переклади договорів на них уносяться, і громадяни мають право листуватися з установами цими мовами<ref name=":1">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=BWK4BAAAQBAJ&pg=PA1
|title=Towards the Pragmatic Core of English for European Communication: The Speech Act of Apologising in Selected Euro-Englishes
|last=Klimczak-Pawlak
|first=Agata
|year=2014
|publisher=Springer Science & Business
|isbn=978-3-319-03557-4
|accessdate=23 березня 2021
|archive-date=18 січня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210118230319/https://books.google.com/books?id=BWK4BAAAQBAJ&pg=PA1
}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.euractiv.com/section/languages-culture/news/meps-push-for-eu-recognition-of-catalan-welsh-languages/|title=MEPs push for EU recognition of Catalan, Welsh languages|website=EURACTIV.com-GB|access-date=28 червня 2017|date=8 березня 2010|archive-date=3 вересня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170903120902/https://www.euractiv.com/section/languages-culture/news/meps-push-for-eu-recognition-of-catalan-welsh-languages/}}</ref>. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, ратифікована більшістю держав ЄС, містить загальні вказівки, якими держави можуть керуватися для захисту своєї мовної спадщини. Європейський день мов проводиться щороку 26 вересня й спрямований на заохочення вивчення мови в Європі<ref>{{cite web|url=https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?Ref=776/7.1&Sector=secCM&Language=lanEnglish&Ver=original&BackColorInternet=9999CC&BackColorIntranet=FFBB55&BackColorLogged=FFAC75%20|title=Committee of Ministers – European Year of Languages Parliamentary Assembly Recommendation 1539|date=2001|publisher=Wcd.coe.int|access-date=26 вересня 2012|archive-date=9 травня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200509105725/https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectID=09000016804ed0cf}}</ref>.

=== Релігія ===
{{Main|Релігія в Європейському Союзі}}

ЄС не має офіційного зв'язку з жодною релігією. Стаття 17 Договору про функціонування Європейського Союзу<ref>{{Cite web|url=https://en.wikisource.org/wiki/Consolidated_version_of_the_Treaty_on_the_Functioning_of_the_European_Union/Part_One:_Principles#Article_17|title=Consolidated version of the Treaty on the Functioning of the European Union|via=Wikisource|accessdate=23 березня 2021|archive-date=22 березня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210322120638/https://en.wikisource.org/wiki/Consolidated_version_of_the_Treaty_on_the_Functioning_of_the_European_Union/Part_One:_Principles#Article_17}}</ref> визнає «статус національного законодавства церков та релігійних об'єднань», а також статус «філософських та неконфесійних організацій»<ref name="Consolidated Treaties2">[http://eur-lex.europa.eu/JOHtml.do?uri=OJ:C:2010:083:SOM:EN:HTML «Consolidated version of the Treaty on European Union»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111017012635/http://eur-lex.europa.eu/JOHtml.do?uri=OJ:C:2010:083:SOM:EN:HTML |date=17 жовтня 2011 }}</ref>.

У преамбулі Договору про Європейський Союз згадується про «культурну, релігійну та гуманістичну спадщину Європи»<ref name="Consolidated Treaties">{{Cite web |title=Consolidated versions of the Treaty on European Union and the Treaty on the Functioning of the European Union |url=https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=uriserv%3AOJ.C_.2010.083.01.0001.01.ENG&toc=OJ%3AC%3A2010%3A083%3ATOC |access-date=1 січня 2022 |website=eur-lex.europa.eu |language=en}}</ref>. Дискусія щодо проєктів текстів Європейської конституції, а згодом і Лісабонського договору включала пропозиції згадати християнство чи Бога, або обох, у преамбулі тексту, але ця ідея зіткнулася із запереченням і була відмовлена<ref name="EUO Merkel God">{{cite news|url=https://www.independent.co.uk/news/europe/eu-celebrates-its-50th-birthday--with-a-row-about-religion-440976.html|title=EU celebrates 50th birthday-with a row about religion|work=The Independent|location=London|first=Stephen|last=Castle|date=21 березня 2007|access-date=4 березня 2008|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20080405065450/http://www.independent.co.uk/news/europe/eu-celebrates-its-50th-birthday--with-a-row-about-religion-440976.html|archive-date=5 квітня 2008}}</ref>.

Християни в Європейському Союзі розділені між прихильниками католицької церкви (як римського, так і східного обряду), численних протестантських конфесій (англіканців, лютеран та реформатів, що становлять основну частину цієї категорії) та Східної православної церкви. 2009 року в ЄС, за оцінками, жило 13 мільйонів мусульман,<ref name="mgmpPRC">{{cite web|title=Muslim Population|publisher=europa web portal|url=http://www.fra.europa.eu/fraWebsite/attachments/Manifestations_EN.pdf|access-date=1 листопада 2010|archive-date=22 липня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120722185047/http://fra.europa.eu/fraWebsite/attachments/Manifestations_EN.pdf}}</ref> і за оцінками, єврейське населення перевищує мільйон<ref>Jewish population figures may be unreliable. {{cite web|url=http://www.jafi.org.il/education/100/concepts/demography/demjpop.html|title=World Jewish Population (2002)|access-date=3 травня 2007|author=Sergio DellaPergola|work=American Jewish Year Book|publisher=The Jewish Agency for Israel|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20041222130930/http://www.jafi.org.il/education/100/concepts/demography/demjpop.html|archive-date=22 грудня 2004}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20041222130930/http://www.jafi.org.il/education/100/concepts/demography/demjpop.html |date=2004-12-22 }}</ref>. Інші світові релігії&nbsp;— буддизм, індуїзм та сикхізм також представлені серед населення ЄС.

Згідно з новими опитуваннями про релігійність у Європейському Союзі в 2015 році, проведеними Євробарометром, християнство є найбільшою релігією в Європейському Союзі, на нього припадає 71,6&nbsp;% населення ЄС. Католики є найбільшою християнською групою, на них припадає 45,3&nbsp;% населення ЄС, тоді як протестанти складають 11,1&nbsp;%, східні православні&nbsp;— 9,6&nbsp;%, а інші християни&nbsp;— 5,6&nbsp;%.

Опитування громадської думки Євростату Євробарометра показали у 2005&nbsp;р., Що 52&nbsp;% громадян ЄС вірили в бога, 27&nbsp;% у «якийсь дух або життєву силу», а 18&nbsp;% не мали жодної форми віри. За останні роки багато країн зазнали падіння відвідуваності церкви та членства. Країнами, де найменше людей повідомили про релігійну віру, були Естонія (16&nbsp;%) та Чехія (19&nbsp;%). Найрелігійнішими країнами були Мальта (95&nbsp;%, переважно католицька), а також Кіпр і Румунія (обидві переважно православні), кожна з яких приблизно 90&nbsp;% громадян сповідувала віру у свого відповідного бога. В усіх країнах ЄС віра була вищою серед жінок, людей похилого віку, тих, хто має релігійне виховання, тих, хто залишив школу в 15 чи 16 років, і тих, хто «позиціонує себе праворуч від політичної шкали»<ref name="Eurostat Religion">{{Cite journal|author=Eurostat|author-link=Eurostat|year=2005|title=Social values, Science and Technology|url=http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_225_report_en.pdf|journal=Special Eurobarometer 225|publisher=Europa, web portal|page=9|archive-url=https://web.archive.org/web/20060524004644/http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_225_report_en.pdf|archive-date=24 травня 2006|access-date=11 червня 2009|url-status=dead}}</ref>.

== Країни-члени ==
{{main|Список країн Європейського Союзу|Розширення Європейського Союзу|Подальше розширення Європейського Союзу|Східне партнерство|Спеціальні території держав-членів Європейського Союзу}}
[[Файл:EU OCT and OMR map en.png|thumb|500px|right|Мапа Європейського Союзу із заморськими територіями]]
{{Карта ЄС}}
{| class="standard sortable" style="text-align:center"
|-
|+<big>ЄС-27</big>
|-
! bgcolor="#d7e6f5" | Українська назва !! bgcolor="#d7e6f5" |Оригінальна назва !! bgcolor="#d7e6f5" | Скорочення [[ISO 3166-1]]
!Форма правління !!|Столиця
!Населення
!Площа, км<sup>2</sup>
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" bgcolor="#ddeeff" | {{AUT}} || align="center" | Österreich || align="center" | '''AT'''
|[[Парламентська республіка]]||[[Відень]]
|{{Number table sorting|8794267}}
|{{Number table sorting|83879}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{BEL}} || align="center" | België / Belgique / Belgien || align="center" | '''BE'''
|[[Конституційна монархія|Парламентська монархія]]||[[Брюссель]]
|{{Number table sorting|11303528}}
|{{Number table sorting|30528}}
|- bgcolor="#ddeefe"
| align="left" | {{BGR}} || align="center" | България || align="center" | '''BG'''
|[[Парламентська республіка]]||[[Софія]]
|{{Number table sorting|7101859}}
|{{Number table sorting|110994}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{GRC}} || align="center" | Ελλάδα || align="center" | '''GR'''
|Парламентська республіка||[[Афіни]]
|{{Number table sorting|11183716}}
|{{Number table sorting|131957}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{DNK}} || align="center" | Danmark || align="center" | '''DK'''
|Парламентська монархія||[[Копенгаген]]
|{{Number table sorting|5748769}}
|{{Number table sorting|42931}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{EST}} || align="center" | Eesti || align="center" | '''EE'''
|Парламентська республіка||[[Таллінн]]
|{{Number table sorting|1315635}}
|{{Number table sorting|45336}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{IRL}} || align="center" | Éire / Ireland || align="center" | '''IE'''
|Парламентська республіка||[[Дублін]]
|{{Number table sorting|4761865}}
|{{Number table sorting|70273}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{ESP}} || align="center" | España || align="center" | '''ES'''
|Парламентська монархія||[[Мадрид]]
|{{Number table sorting|46351321}}
|{{Number table sorting|505990}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{ITA}} || align="center" | Italia || align="center" | '''IT'''
|Парламентська республіка||[[Рим]]
|{{Number table sorting|60589445}}
|{{Number table sorting|301338}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{CYP}} || align="center" | Κύπρος / Kıbrıs || align="center" | '''CY'''
|Президентська республіка||[[Нікосія]]
|{{Number table sorting|1170125}}
|{{Number table sorting|9251}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{LVA}} || align="center" | Latvija || align="center" | '''LV'''
|Парламентська республіка||[[Рига]]
|{{Number table sorting|1953500}}
|{{Number table sorting|64589}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{LTU}} || align="center" | Lietuva || align="center" | '''LT'''
|Змішана республіка||[[Вільнюс]]
|{{Number table sorting|2821674}}
|{{Number table sorting|65300}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{LUX}} || align="center" | Lëtzebuerg / Luxemburg / Luxembourg || align="center" | '''LU'''
|Парламентська монархія||[[Люксембург (місто)|Люксембург]]
|{{Number table sorting|590667}}
|{{Number table sorting|2586}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{MLT}} || align="center" | Malta || align="center" | '''MT'''
|Парламентська республіка||[[Валлетта]]
|{{Number table sorting|445426}}
|{{Number table sorting|316}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{NLD}} || align="center" | Nederland || align="center" | '''NL'''
|Парламентська монархія||[[Амстердам]]
|{{Number table sorting|17170000}}
|{{Number table sorting|41543}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{DEU}} || align="center" | Deutschland || align="center" | '''DE'''
|Парламентська республіка||[[Берлін]]
|{{Number table sorting|82349400}}
|{{Number table sorting|357168}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{POL}} || align="center" | Polska || align="center" | '''PL'''
|Парламентська республіка||[[Варшава]]
|{{Number table sorting|38422346}}
|{{Number table sorting|312679}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{PRT}} || align="center" | Portugal || align="center" | '''PT'''
|Змішана республіка||[[Лісабон]]
|{{Number table sorting|10309573}}
|{{Number table sorting|92212}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{ROU}} || align="center" | România || align="center" | '''RO'''
|Змішана республіка||[[Бухарест]]
|{{Number table sorting|19638000}}
|{{Number table sorting|238397}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{SVK}} || align="center" | Slovensko || align="center" | '''SK'''
|Парламентська республіка||[[Братислава]]
|{{Number table sorting|5435343}}
|{{Number table sorting|49035}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{SVN}} || align="center" | Slovenija || align="center" | '''SI'''
|Парламентська республіка||[[Любляна]]
|{{Number table sorting|2065895}}
|{{Number table sorting|20273}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{HUN}} || align="center" | Magyarország || align="center" | '''HU'''
|Парламентська республіка||[[Будапешт]]
|{{Number table sorting|9797561}}
|{{Number table sorting|93030}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{FIN}} || align="center" | Suomi / Finland || align="center" | '''FI'''
|Парламентська республіка||[[Гельсінкі]]
|{{Number table sorting|5509717}}
|{{Number table sorting|338424}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{FRA}} || align="center" | France || align="center" | '''FR'''
|Змішана республіка||[[Париж]]
|{{Number table sorting|67158000}}
|{{Number table sorting|640679}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{CRO}} || align="center" | Hrvatska || align="center" | '''HR'''
|Парламентська республіка||[[Загреб]]
|{{Number table sorting|4154200}}
|{{Number table sorting|56594}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{CZE}} || align="center" | Česko || align="center" | '''CZ'''
|Парламентська республіка||[[Прага]]
|{{Number table sorting|10610947}}
|{{Number table sorting|78866}}
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{SWE}} || align="center" | Sverige || align="center" | '''SE'''
|Парламентська монархія||[[Стокгольм]]
|{{Number table sorting|10065389}}
|{{Number table sorting|450295}}
|}
Для вступу до Євросоюзу країна-кандидат повинна відповідати [[Копенгагенські критерії|Копенгагенським критеріям]]. Копенгагенські критерії&nbsp;— критерії вступу країн у Європейський Союз, які були прийняті в червні [[1993]] року на засіданні [[Європейська рада]] в [[Копенгаген]]і і підтверджені в грудні [[1995]] року на засіданні Європейської Ради в [[Мадрид]]і. Критерії вимагають, щоб у державі дотримувалися [[Демократія|демократичні принципи]], принципи свободи і пошани [[Права людини|прав людини]], а також принципи [[Верховенство права|верховенства права]]. Також у країні має бути конкурентоздатна [[ринкова економіка]] і повинні визнаватися загальні правила і стандарти ЄС, включаючи прихильність цілям політичного, економічного і валютного союзу. Оцінку виконання цих критеріїв, країною, ставить [[Європейська рада]].

=== Адміністративно-територіальний поділ ===
{{Докладніше|Номенклатура територіальних одиниць для цілей статистики}}
[[ISO 3166-2|Адміністративно-територіальний поділ держав-членів на рівні ЄС]] ґрунтується на [[Номенклатура територіальних одиниць для цілей статистики|регламенті про номенклатуру територіальних одиниць для статистики]] (NUTS), стандарті геокодування для статистичних цілей. [[Стандартизація|Стандарт]], прийнятий у 2003 році, розроблено та регулюється Європейським Союзом, і тому детально охоплює [[Список країн Європейського Союзу|держави-члени ЄС]]. Номенклатура територіальних одиниць для статистики має важливе значення для [[Структурні фонди та Фонд гуртування|структурних фондів Європейського Союзу та механізмів Фонду згуртованости]], а також для визначення місця доставки товарів і послуг, які підлягають європейському законодавству про державні закупівлі.

{{Gallery|File:NUTS 1 regions.svg|NUTS 1|File:NUTS 2 regions.svg|NUTS 2|File:NUTS 3 region (2017).svg|NUTS 3|title=Мапа поділу по номенклатурі територіальних одиниць для статистики (NUTS) (до 2018 року, включаючи держав-кандидаток)|align=center|mode=nolines}}

=== Шенгенська зона ===
[[Файл:Further European Union Enlargement.svg|міні|349x349пкс|{{legend|#039|Держави-члени}}
{{legend|#46a43b|Кандидати: [[Албанія]], [[Боснія і Герцеговина]], [[Грузія]], [[Молдова]], [[Північна Македонія]], [[Сербія]], [[Туреччина]], [[Україна]] та [[Чорногорія]]}} {{legend|#ffd617|Потенційні кандидатки, які подали заявку на членство: [[Косово]] (''[[Міжнародне визнання Республіки Косово|частково визнана]]'')<ref name="EU Enlargment">{{cite web|url=http://ec.europa.eu/enlargement/countries/check-current-status/index_en.htm|accessdate=2014-04-28|deadurl=no|title=EU Enlargment|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140604194815/http://ec.europa.eu/enlargement/countries/check-current-status/index_en.htm|archivedate=2014-06-04}}</ref>}}{{legend|#F29527|Держава, яка [[Вихід Великої Британії з Європейського союзу|вийшла]] з ЄС: [[Сполучене Королівство]]}}{{legend|#da2131|Держави, які не є державами-членами, але мають угоди з союзом, такі як [[Європейська економічна зона|ЄЕЗ]] та [[Шенгенська угода]]: [[Ісландія]], [[Ліхтенштейн]], [[Норвегія]] та [[Швейцарія]]}}]]{{Докладніше|Шенгенська зона}}
Шенгенська зона – це територія, до складу якої входять 29 європейських держав, які офіційно скасували всі види паспортного та інших видів [[Контроль на кордоні|прикордонного контролю]] на своїх взаємних кордонах. Будучи елементом ширшого {{Не перекладено|Простір свободи, безпеки та справедливості|простору свободи, безпеки та справедливости|en|Area of freedom, security and justice}} ЄС, вона здебільшого функціонує як єдина юрисдикція в рамках [[Візова політика Шенгенської зони|спільної візової політики]] для міжнародних поїздок. Територія названа на честь [[Шенгенська угода|Шенгенської угоди]] 1985 року та [[Шенгенська конвенція|Шенгенської конвенції]] 1990 року, обидві підписані в [[Шенген (комуна)|Шенгені, Люксембург]]. З 27 країн-членів ЄС 25 є членами Шенгенської зони. З членів ЄС, які не входять до Шенгенської зони, один — [[Кіпр у Європейському Союзі|Кіпр]] — юридично зобов’язаний приєднатися до цієї зони в майбутньому; [[Ірландія]] зберігає [[право на неучасть]] та натомість проводить власну візову політику разом зі Сполученим Королівством. Чотири держави-члени [[Європейська асоціація вільної торгівлі|Європейської асоціації вільної торгівлі]] (ЄАВТ), [[Відносини Ісландія — Європейський Союз|Ісландія]], [[Відносини Ліхтенштейн — Європейський Союз|Ліхтенштейн]], [[Відносини Норвегія — Європейський Союз|Норвегія]] та [[Відносини Швейцарія — Європейський Союз|Швейцарія]], не є членами ЄС, але підписали угоди про приєднання до Шенгенської угоди. Крім того, три європейські мікродержави – [[Монако]], [[Сан-Марино]] та [[Ватикан]] – зберігають відкриті кордони для пасажирських перевезень зі своїми сусідами, і тому вважаються ''де-факто'' членами Шенгенської зони через практичну неможливість подорожувати до них або з них без транзиту через принаймні одну державу-член Шенгенської зони.

=== Держави-кандидатки ===
{{Докладніше|Подальше розширення Європейського Союзу}}
Є дев'ять країн, які визнані [[Подальше розширення Європейського Союзу|кандидатками на членство]]: [[Вступ Албанії до Європейського Союзу|Албанія]], [[Вступ Боснії і Герцеговини до Європейського Союзу|Боснія і Герцеговина]], [[Вступ Грузії до Європейського Союзу|Грузія]], [[Вступ Молдови до Європейського Союзу|Молдова]], [[Вступ Північної Македонії до Європейського Союзу|Північна Македонія]], [[Вступ Сербії до Європейського Союзу|Сербія]], [[Вступ Туреччини до Європейського Союзу|Туреччина]], [[Вступ України до Європейського Союзу|Україна]] та [[Вступ Чорногорії до Європейського Союзу|Чорногорія]].<ref name="Europa Enlargement">{{Cite web|url=http://ec.europa.eu/enlargement/countries/index_en.htm|title=European Commission – Enlargement – Candidate and Potential Candidate Countries|publisher=Europa web portal|archive-url=https://web.archive.org/web/20120408221338/http://ec.europa.eu/enlargement/countries/index_en.htm|archive-date=8 квітня 2012|url-status=dead|access-date=13 березня 2012}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.cnn.com/2022/06/23/europe/eu-approves-ukraine-candidateship-intl/index.html|title=Ukraine's EU hopes rise as bloc's leaders approve candidate status|last=Luke McGee|date=23 червня 2022|website=CNN|access-date=2022-06-23}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.politico.eu/article/bosnia-and-herzegovina-set-to-receive-eu-candidate-status/|title=Bosnia and Herzegovina set for EU candidate status|date=2022-12-13|website=POLITICO|language=en-US|access-date=2022-12-15}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.bbc.com/news/world-europe-67722252|title=EU to open membership talks with Ukraine and Moldova|date=2023-12-14|language=en-GB|access-date=2023-12-14}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.theguardian.com/world/live/2023/dec/14/eu-summit-viktor-orban-aid-ukraine-live-latest-updates|title=Deal reached to open EU accession talks with Ukraine and Moldova – Europe live|last=Bayer|first=Lili|date=2023-12-14|language=en-GB|work=the Guardian|issn=0261-3077|access-date=2023-12-14}}</ref> [[Вступ Норвегії до Європейського Союзу|Норвегія]], [[Вступ Швейцарії до Європейського Союзу|Швейцарія]] та [[Вступ Ісландії до Європейського Союзу|Ісландія]] раніше подавали заявки на членство, але згодом заморозили або відкликали їх.<ref name="icelandover">{{Cite news|url=http://euobserver.com/political/120501|title=Iceland's EU bid is over, commission told|last=Fox|first=Benjamin|date=16 червня 2013|agency=Reuters|access-date=16 червня 2013}}</ref> Крім того, [[Вступ Косова до Європейського Союзу|Косово]] офіційно визнано потенційною кандидаткою<ref name="Europa Enlargement" /><ref>{{Cite web|url=https://en.trend.az/scaucasus/georgia/2264637.html|title=Georgia can apply for EU membership if it complies with democratic principles|date=18 квітня 2014|website=Trend.Az}}</ref> і подало заявку на членство.<ref>{{Cite news|url=https://www.rferl.org/a/georgia-moldova-eu-applications/31734092.html|title=Georgia, Moldova Formally Apply For EU Membership Amid Russia's Invasion Of Ukraine|date=3 березня 2022|work=Radio Free Europe/Radio Liberty|access-date=11 квітня 2022}}</ref>

=== Колишні члени ===
{{Докладніше|Вихід із Європейського Союзу}}
[[Вихід із Європейського Союзу|Стаття 50]] [[Лісабонська угода|Лісабонського договору]] передбачає підставу для [[Вихід із Європейського Союзу|виходу з ЄС]]. З Союзу вийшли дві території: [[Гренландія|Ґренландія]] ([[установча країна]] [[Королівство Данія|Королівства Данія]]) [[Відносини Гренландія — Європейський Союз|вийшла]] в 1985 році;<ref>{{Cite web|url=http://eu.nanoq.gl/Emner/EuGl/The%20Greenland%20Treaty.aspx|title=The Greenland Treaty of 1985|website=The European Union and Greenland|publisher=Greenland Home Rule Government|archive-url=https://web.archive.org/web/20110503185125/http://eu.nanoq.gl/Emner/EuGl/The%20Greenland%20Treaty.aspx|archive-date=3 травня 2011|url-status=dead|access-date=10 листопада 2010}}</ref> [[Велика Британія|Сполучене Королівство]] офіційно застосувало статтю 50 Консолідованого договору про Європейський Союз у 2017 році та стало єдиною [[Суверенна держава|суверенною державою]], яка [[Вихід Великої Британії з ЄС|вийшла]] з ЄС у 2020 році.

== Географія ==
{{main|Географія Європейського Союзу}}
[[Файл:Sulla strada per il rifugio Bertone.JPG|міні|220px|ліворуч|[[Монблан]] в [[Альпи|Альпах]], кордон Франції з Італією, є найвищою точкою в Європейському Союзі, 4 810 метрів.]]
[[Файл:Vai R05.jpg|міні|250пкс|праворуч|Узбережжя [[Греція|Греції]] ([[Середземномор'я]])]]
Європейський Союз розташований на більшій частині [[Західна Європа|Західної]] і [[Центральна Європа|Центральної]] [[Європа|Європи]], що охоплює 4&nbsp;423&nbsp;147&nbsp;км²<ref>[http://jmce.ukma.edu.ua/sites/default/files/lahizh.pdf Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20221118120949/http://jmce.ukma.edu.ua/sites/default/files/lahizh.pdf |date=2022-11-18 }} : навч. посіб. / за заг. ред. Ю.&nbsp;В.&nbsp;Ковбасюка, М.&nbsp;К.&nbsp;Орлатого.&nbsp;— К. : НАДУ, 2015.&nbsp;— 628 с.&nbsp;— C. 91.</ref>. Його європейська територія простягається з північного сходу [[Фінляндія|Фінляндії]] до південного заходу [[Португалія|Португалії]] та з північного заходу [[Ірландія|Ірландії]] до південного сходу [[Кіпр]]у. Крім того, у склад входять багато [[Спеціальні території держав-членів Європейського Союзу|заморських територій]] держав-членів ЄС.

Найвищою вершиною Європейського Союзу є гора [[Монблан]] в [[Альпи|Альпах]] (4810&nbsp;м), найнижчою&nbsp;— [[польдер]]и Zuidplaspolder в [[Нідерланди|Нідерландах]] та Lammefjorden в [[Данія|Данії]] (обидва на 7 метрів нижче рівня моря). Найдовша річка&nbsp;— [[Дунай]] (2 860 км). [[Берегова лінія]] є сильно помережана морями, затоками, півостровами і островами та за довжиною (65 993 км) є другою у світі (після [[Канада|Канади]]). Об'єднані держави-члени поділяють сухопутні кордони з [[Країни, які межують з Європейським Союзом|дев'ятнадцятьма країнами, які межують із ЄС]], загальною завдовжки 12 441&nbsp;км, що є п'ятим кордоном у світі.

Включаючи зарубіжні території держав-членів, [[Класифікація кліматів Кеппена|клімат]] варіюється від [[Арктичний клімат|арктичного]] до [[Тропічний клімат|тропічного]]. Більшість населення проживає в районах з [[Середземноморський клімат|середземноморським кліматом]] ([[Південна Європа]]), з [[Морський клімат|морським кліматом]] ([[Західна Європа]]), або теплим літнім [[Континентальний клімат|континентальним кліматом]] ([[Східна Європа]]).

Населення ЄС є високо урбанізованим, де близько 75&nbsp;% населення (у 2020 році воно зросте до 90&nbsp;% у семи державах) проживає у містах. Міста широко розкидані по всьому об'єднанні, а навколо [[Бенілюкс]]у є найбільші скупчення. Зростаючий відсоток цього, пов'язаний із розширенням низької щільності міст. У деяких випадках зростання міст було пов'язано з притоком коштів ЄС до регіону.

=== Довкілля ===
[[Файл:Hommik Viru rabas.jpg|міні|220px|ліворуч|[[Національний парк Лахемаа]] в [[Естонія|Естонії]]]]
У 1957 році, коли було засновано Європейський Союз, він не мав жодної екологічної доктрини або навіть екологічних законів. Сьогодні в ЄС є одні з найпрогресивніших екологічних політик у всьому світі, і екологічне законодавство об'єднання протягом останніх чотирьох десятиліть надзвичайно розвинулося. Європейське законодавство зараз поширюється на всі сфери охорони [[довкілля]], як-от боротьба із забрудненням повітря, захист води, переробка відходів, охорона природи та контроль хімічного забруднення, розвиток біотехнологій та інше. Європейський інститут екологічної політики констатує, що в законодавстві ЄС, охорона довкілля охоплює понад 500 директив, нормативних актів та рішень. Екологічне законодавство стало центральним напрямом європейської політики.

Такі динамічні події є дивовижними, з урахуванням правових та інституційних умов, які існували в 1950-х та кінці 1960-х років. Працюючи без будь-яких законодавчих повноважень, європейські політики розширили здатність об'єднання діяти, визначивши екологічну політику як економічну проблему. Однак із плином часу екологічна політика ЄС виникла як формальна політична сфера, з її власними принципами та політичними процедурами. Правова база екологічної політики ЄС не була чітко визначена до введення в дію [[Єдиний європейський акт|Єдиного європейського акту]] в 1987 році.

Спочатку екологічна політика Європейського Союзу була досить інтроспективною. Однак останнім часом ЄС продемонстрував посилене лідерство у глобальному екологічному управлінні. Прикладом цього є роль об'єднання в забезпеченні ратифікації та набрання чинності [[Кіотський протокол|Кіотського протоколу]] перед лицем протидії [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатів]]. Цей міжнародний аспект відображено у шостій Програмі дій ЄС щодо довкілля, яка визнає, що її стратегічні цілі можуть бути досягнуті лише в тому випадку, якщо буде активно підтримано і належним чином впроваджено низку важливих міжнародних природоохоронних угод. Набуття чинності Лісабонського договору ще більше посилив амбіції ЄС щодо екологічного лідерства на планеті.

Величезна кількість екологічного законодавства ЄС, яке існує на сьогоднішній день, відіграло важливу роль у поліпшенні середовища існування та захисту місцевих видів у Європі, а також у сприянні поліпшенню атмосферного повітря, якості води та переробку відходів. Проте значні виклики залишаються як для досягнення цілей та прагнень існуючих держав-членів, так і для створення нових цілей та дій, які сприятимуть подальшому покращенню довкілля та якості життя в Європі.

Одним із пріоритетів екологічної політики ЄС є боротьба зі [[Зміна клімату|зміною клімату]]. 2007 року держави-члени погодились, що ЄС має використовувати 20&nbsp;% [[Відновлювана енергетика|відновлюваних джерел енергії]] у майбутньому та зменшити викиди [[Діоксид вуглецю|діоксиду вуглецю]] до 2020 року не менше ніж на 20&nbsp;% у порівнянні з 1990 роком. Це передбачає заходи, згідно з якими до 2020 року 10&nbsp;% від загального обсягу палива, який використовують автомобілі на території союзу, повинно надходити з відновлюваних джерел, як-от [[біопаливо]]. Це вважається одним із найамбітніших рухів у важливому індустріальному регіоні світу для боротьби зі зміною клімату.<gallery mode="packed">
Файл:Peñón de Ifach - Calpe- Spain.jpg|65&nbsp;993&nbsp;км узбережжя домінує в європейському кліматі (Природний парк Penyal d'Ifac, Іспанія).
Файл:Mont-Blanc and Lake of Passy.JPG|Монблан в Альпах&nbsp;— це найвища вершина ЄС.
Файл:Parliament Budapest Hungary.jpg|Дунай (на фото в Будапешті)&nbsp;— найдовша річка в Європейському Союзі.
Файл:Repoveden Kansallispuisto Kesayonauringossa.jpg|Національний парк Реповесі у Фінляндії, де є 187&nbsp;888 озер площею понад 500&nbsp;м<sup>2</sup>.
Файл:Nuorgam.JPG|Нуоргам, село в муніципалітеті Утсьокі, є найпівнічнішою точкою Європейського Союзу.
</gallery>

== Політика ==
{{main|Політичний устрій Європейського Союзу|Інституції Європейського Союзу|Законодавча процедура Європейського Союзу}}
[[Файл:Organs_of_the_European_Union.svg|міні|Органограма політичної системи з сімома установами Союзу синім кольором, національні/міждержавні елементи помаранчевим]]
Європейський Союз діє через гібридну систему наднаціонального та міжурядового прийняття рішень,<ref name="Britannica">{{cite encyclopedia|title=European Union|encyclopedia=Encyclopædia Britannica|url=http://www.britannica.com/EBchecked/topic/196399/European-Union|access-date=3 липня 2013|quote=international organisation comprising 28 European countries and governing common economic, social, and security policies&nbsp;...|archivedate=22 грудня 2010|archiveurl=https://web.archive.org/web/20101222024355/http://www.britannica.com/EBchecked/topic/196399/European-Union}}</ref><ref name="CIA">{{cite web|title=European Union|publisher=Central Intelligence Agency|work=The World Factbook|url=https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries/european-union/|access-date=12 лютого 2016|archive-date=22 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210122190105/https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries/european-union/}}</ref> і відповідно до принципів передачі (який говорить, що він повинен діяти лише в межах компетенції, наданої йому договорами) та субсидіарності (що говорить що вона повинна діяти лише там, де цілі не можуть бути достатньо досягнуті державами-членами, діючими самостійно). [[Право Європейського Союзу|Закони, ухвалені інституціями ЄС]], приймаються в різних формах<ref>According to P.C. Schmitter, Comparative Politics: Its Past, Present and Future (2016), 1 Chinese Political Science Review, 397, at 410, «European Union is the most complex polity in the world»</ref>. Взагалі їх можна поділити на дві групи: ті, які набувають чинності без необхідності національних заходів імплементації (регуляторів), і ті, які спеціально вимагають національних заходів імплементації (директиви)<ref>These legislative instruments are dealt with in more detail [[European Union#Acts|below]]</ref>.

Складність та багатогранність Європейського Союзу як наднаціонального об'єднання породжує необхідність створення потужної та розгалуженої системи управління та координації дій, для досягнення поставлених цілей Союзу. Країни-членів Європейського Союзу передають повноваження у вирішенні деяких питань незалежним інститутам, які представляють інтереси Союзу, його держав і громадян. Європейська Комісія захищає інтереси Союзу в цілому, кожен національний уряд представлений у Раді Міністрів (Раді), а члени Європейського Парламенту безпосередньо обираються [[Громадянство Європейського Союзу|громадянами ЄС]]. Таким чином, демократія і верховенство закону&nbsp;— наріжний камінь цієї структури.

Конституційно ЄС має певну схожість як із [[Конфедерація|конфедерацією]], так і з [[Федеративна держава|федерацією]],<ref>Kiljunen, Kimmo (2004). The European Constitution in the Making. Centre for European Policy Studies. pp. 21–26. {{ISBN|978-92-9079-493-6}}.</ref><ref>Burgess, Michael (2000). Federalism and European union: The building of Europe, 1950—2000. Routledge. p. 49. {{ISBN|0-415-22647-3}}. «Our theoretical analysis suggests that the EC/EU is neither a federation nor a confederation in the classical sense. But it does claim that the European political and economic elites have shaped and moulded the EC/EU into a new form of international organization, namely, a species of „new“ confederation.»</ref> але формально не визначив себе ні тим, ні іншим. (Він не має формальної конституції: його статус визначено [[Договір про Європейський Союз|Договором про Європейський Союз]] та [[Договір про функціонування Європейського Союзу|Договором про функціонування Європейського Союзу]]). Вона є інтегрованішою, ніж традиційна конфедерація держав, оскільки загальний рівень уряду широко використовує [[Голосування в Раді ЄС|голосування кваліфікованою більшістю]] при прийнятті деяких рішень серед держав-членів, а не покладаючись суто на одностайність<ref>{{cite web|url=https://www.consilium.europa.eu/en/council-eu/voting-system/qualified-majority/|title=Qualified majority – Consilium|website=www.consilium.europa.eu|access-date=10 квітня 2019|archive-date=19 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220319073922/https://www.consilium.europa.eu/en/council-eu/voting-system/qualified-majority/}}</ref><ref>{{cite web|url=https://signon.thomsonreuters.com/?comp=pluk&productid=PLCUK&viewproductid=UKPL&lr=0&culture=en-US&returnto=https%3a%2f%2fsummer-heart-0930.chufeiyun1688.workers.dev%3a443%2fhttps%2fuk.practicallaw.thomsonreuters.com%2fCosi%2fSignOn%3fcomp%3dpluk%26redirectTo%3d%252f9-503-0498%253ftransitionType%253dDefault%2526contextData%253d(sc.Default)%2526firstPage%253dtrue%2526comp%253dpluk%2526bhcp%253d1&tracetoken=0410191706400iocfH6ix9aDAXboKMKljGSEQbVenO3hRbkBiVwSpjK1nPrIZleK0m_ZYArfREaHTp00rbJNn9JJiUMtpuREV-tBpbDUn6jga8Zl9POgeorx-_ajnZ8E3JYaIx_LR8_3ZDgttQ2Na2blkP5wVQ4ab8NCop3kx46Kc2OAzz_TmEl3CC7PuHaHnrnMSp6Iff0Ha6hnq7X8w-OJXGJwNOPAhExqg5qLTz6c5ZWem1fKcj3l-9-h9cvMeVpfodmsngI5XZ8ruL99SM4ZCzGSNyROceid4Z3KboCsVabuZY0E-uiLtwSweJKfAwbVwR05UE0UIdD0SkAXveKEjxj9NIp2XCOCilihh1It2arRlZYHQ0Fc|title=Practical Law UK Signon|website=signon.thomsonreuters.com|access-date=10 квітня 2019}}</ref>. Вона менш інтегрована, ніж федеративна держава, оскільки вона не є державою самостійно: суверенітет продовжує витікати «знизу вгору», від кількох народів окремих держав-членів, а не від єдиного недиференційованого цілого. Це відображається в тому факті, що країни-члени залишаються «господарями договорів», зберігаючи контроль над розподілом компетенції союзу шляхом конституційних змін (зберігаючи таким чином так званий Kompetenz-kompetenz); у тому, що вони зберігають контроль над використанням збройної сили; вони зберігають контроль над оподаткуванням; і в тому, що вони зберігають право одностороннього виходу відповідно до статті 50 Договору про Європейський Союз. Крім того, принцип [[Субсидіарність|субсидіарності]] вимагає, щоб таким чином визначалися лише ті питання, які необхідно вирішувати колективно.

Європейський Союз має сім основних органів, що ухвалюють рішення, його інституції: [[Європейський парламент]], [[Європейська рада|Європейську раду]], [[Рада Європейського Союзу|Раду Європейського Союзу]], [[Європейська комісія|Європейську Комісію]], [[Суд Європейського Союзу]], [[Європейський центральний банк]] і [[Європейський суд аудиторів|Європейський суд авдиторів]]. Компетенція щодо вивчення та внесення змін до законодавства розподілена між Радою Європейського Союзу та Європейським парламентом, тоді як виконавчі завдання виконує Європейська комісія та в обмеженій якості Європейська Рада (не плутати з вищезгаданою Радою Європейського Союзу). Грошово-кредитну політику [[Єврозона|єврозони]] визначає Європейський центральний банк. Тлумачення та застосування законодавства ЄС та договорів забезпечується Судом Європейського Союзу. Бюджет ЄС ретельно перевіряє [[Європейський суд аудиторів|Європейський суд авдиторів]]. Існує також ряд допоміжних органів, які консультують ЄС або діють у певній сфері.

Політика ЄС загалом оприлюднюється директивами ЄС, які потім імплементуються у внутрішньому законодавстві його держав-членів, а також правилами ЄС, які негайно набувають чинності в усіх державах-членах. Лобіювання на рівні ЄС з боку груп особливих інтересів [[Регламент (Європейський Союз)|регулюється]], щоб намагатися збалансувати прагнення приватних ініціатив із процесом прийняття рішень, що стосуються громадських інтересів<ref>{{cite web|url=http://www.europarl.europa.eu/RegData/bibliotheque/briefing/2013/130558/LDM_BRI(2013)130558_REV1_EN.pdf|title=EU Library Briefing:Lobbying the EU institutions|work=Europarl|access-date=3 березня 2018|archive-date=4 квітня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180404045241/http://www.europarl.europa.eu/RegData/bibliotheque/briefing/2013/130558/LDM_BRI(2013)130558_REV1_EN.pdf}}</ref>.

{{Multiple image|align=centre|direction=|header_background=|header=|image1=NextGenerationEU - StrongerTogether - Recovery plan for Europe - Plan de relance pour l'Europe - Heerstelplan voor Europe - Berlaymont.jpg|caption1=[[Берламон]] ('''[[Європейська комісія]]''')|image2=Europa_building_February_2016_(cropped).jpg|caption2=The [[Будівля «Європа»]] ('''[[Європейська рада]]''')|image3=|caption3=Будівля Луїзи Вайс ('''[[European Parliament]]''')|total_width=|alt1=|width1=175|width2=175|width3=175|caption_align=center}}

=== Інституції ===
{{Інституції ЄС}}

==== Європейська Рада ====
{{Main|Європейська Рада}}

Європейська Рада дає політичне керівництво ЄС. Вона збирається щонайменше чотири рази на рік і складається з [[Голова Європейської ради|президента Європейської ради]] (зараз [[Шарль Мішель]]), [[Президент Європейської комісії|президента Європейської комісії]] та одного представника від кожної країни-члени (або її [[Глава держави|глави держави]], або [[Голова уряду (посада)|глави уряду]]). У її засіданнях також бере участь [[Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки|високопоставлений представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки]] (нині [[Жозеп Боррель]]). Деякі описують Європейську раду як «вищий політичний авторитет союзу»<ref name="How work">{{cite web|title=How does the EU work|publisher=Europa (web portal)|url=http://europa.eu/abc/12lessons/lesson_4/index_en.htm|access-date=12 липня 2007|archive-date=4 вересня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130904074342/http://europa.eu/abc/12lessons/lesson_4/index_en.htm}}</ref>. Вона бере активну участь у переговорах щодо змін договорів та визначає політичний порядок денний та стратегії ЄС.

Європейська Рада використовує свою лідерську роль для вирішення суперечок між державами-членами та установами, а також для вирішення політичних криз і розбіжностей щодо суперечливих питань і політики. Вона виступає ззовні як «колективний глава держави» та [[Ратифікація|ратифікує]] важливі документи (наприклад, [[Міжнародний договір|міжнародні угоди]] та [[Договір|договори]])<ref>{{cite book
|url=https://books.google.com/books?id=aMsWxEnaqrUC&pg=PA146
|title=With US Or Against US?: European Trends in American Perspective
|last1=Parsons
|first1=Craig
|last2=Jabko
|first2=Nicolas
|date=2005
|publisher=Oxford University Press
|page=146
|language=en
|isbn=978-0-19-928395-8
|quote=Fourth, the European Council acts a "collective head of state" for the EU.
|accessdate=7 березня 2022
|archive-date=19 березня 2022
|archive-url=https://web.archive.org/web/20220319073922/https://books.google.com/books?id=aMsWxEnaqrUC&pg=PA146
}}</ref>.

Завданнями президента Європейської Ради є забезпечення зовнішнього представництва ЄС,<ref name="Council Press Release">{{cite web|url=http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cms_data/docs/pressdata/en/ec/111298.pdf|title=President of the European Council|access-date=24 листопада 2009|date=24 листопада 2009|publisher=General Secretariat of the Council of the EU|archive-date=15 лютого 2010|archive-url=https://web.archive.org/web/20100215180451/http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cms_data/docs/pressdata/en/ec/111298.pdf}}</ref> досягнення консенсусу та вирішення розбіжностей між державами-членами як під час засідань Європейської Ради, так і в періоди між ними.

{{multiple image|align=right|direction=horizontal|caption_align=center|image1=Charles Michel (49467991288).jpg|width1=120|caption1=[[Шарль Мішель]]<br /><small>[[Голова Європейської ради]]</small>|image2=Ursula von der Leyen (49468709252).jpg|width2=120|caption2=[[Урсула фон дер Ляєн]]<br /><small>[[Президент Європейської комісії]]</small>|footer=|footer_align=center|alt1=Portrait of Charles Michel|alt2=Portrait of Ursula von der Leyen}}[[Європейська рада|Європейську раду]] не слід плутати з [[Рада Європи|Радою Європи]], міжнародною організацією, незалежною від ЄС і розташованою в [[Страсбург|Страсбурзі]].

==== Європейська комісія ====
{{Main|Європейська комісія}}

Європейська комісія виступає одночасно як виконавчий орган ЄС, відповідальний за повсякденне функціонування ЄС, а також як [[Законодавча ініціатива|законодавчий ініціатор]], який має єдині повноваження пропонувати закони для обговорення<ref>{{cite web|url=http://www.europarl.europa.eu/about-parliament/en/powers-and-procedures/legislative-powers|work=European Parliament|title=Legislative powers|access-date=13 лютого 2019|archive-date=14 лютого 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190214002911/http://www.europarl.europa.eu/about-parliament/en/powers-and-procedures/legislative-powers}}</ref><ref name="Library of European Parliament">{{cite web|url=http://www.europarl.europa.eu/RegData/bibliotheque/briefing/2013/130619/LDM_BRI(2013)130619_REV2_EN.pdf|work=Library of the European Parliament|title=Parliament's legislative initiative|date=24 жовтня 2013|access-date=13 лютого 2019|archive-date=8 серпня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190808094648/http://www.europarl.europa.eu/RegData/bibliotheque/briefing/2013/130619/LDM_BRI(2013)130619_REV2_EN.pdf}}</ref><ref>{{cite web|url=https://ec.europa.eu/info/law/law-making-process/planning-and-proposing-law_en|work=European Commission|title=Planning and proposing law|date=20 квітня 2019|accessdate=7 березня 2022|archive-date=25 лютого 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210225024617/https://ec.europa.eu/info/law/law-making-process/planning-and-proposing-law_en}}</ref>. Комісія є «охоронцем договорів» і відповідає за їх ефективну роботу та охорону<ref>{{cite web|url=https://www.cvce.eu/en/education/unit-content/-/unit/d5906df5-4f83-4603-85f7-0cabc24b9fe1/28d57ad3-6f5e-4f9c-82a8-be9535febad5|title=Guardian of the Treaties|work=CVCE Education Unit|publisher=University of Luxembourg|access-date=8 червня 2019|archive-date=8 червня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190608114457/https://www.cvce.eu/en/education/unit-content/-/unit/d5906df5-4f83-4603-85f7-0cabc24b9fe1/28d57ad3-6f5e-4f9c-82a8-be9535febad5}}</ref>. Де-факто вона функціонує як [[кабінет міністрів]], з 27 [[Європейський комісар|європейськими комісарами]] з різних сфер політики, по одному від кожної країни-члени, хоча комісари зобов'язані представляти інтереси ЄС у цілому, а не своєї країни.

Один із 27 є [[Президент Європейської комісії|президентом Європейської комісії]] (зараз [[Урсула фон дер Ляєн]] на 2019—2024 роки), призначена Європейською радою за умови схвалення парламенту. Після президента найвизначнішим комісаром є верховний представник Союзу із закордонних справ і політики безпеки, який за посадою є віцепрезидентом Європейської комісії, а також обирається Європейською радою. Інші 26 комісарів згодом призначаються Радою Європейського Союзу за погодженням з призначеним президентом. 27 комісарів як єдиний орган підлягають затвердженню (або іншим чином) голосуванням Європейського парламенту.

==== Рада Європейського Союзу ====
{{Main|Рада Європейського Союзу}}

Рада Європейського Союзу (також називається «Рада міністрів»<ref>The Latin word ''consilium'' is occasionally used when a single identifier is required, as on [http://www.consilium.europa.eu/ the Council Web site] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101223163303/http://www.consilium.europa.eu/ |date=23 грудня 2010 }}.</ref>, її колишня назва<ref>{{cite web|url=http://europa.eu/pol/inst/index_en.htm|title=Institutional affairs: Council of the European Union|date=6 січня 2010|work=Europa|publisher=European Commission|quote=It is commonly called the Council of Ministers|access-date=16 січня 2010|archive-date=12 січня 2010|archive-url=https://web.archive.org/web/20100112155537/http://europa.eu/pol/inst/index_en.htm|url-status=dead}}.</ref>) формує половину законодавчого органу ЄС. Він складається з представника від уряду кожної країни-члени і збирається в різному складі залежно від сфери політики, яка розглядається. Попри різну конфігурацію, він вважається одним тілом. Крім законодавчих функцій, члени ради також мають виконавчі обов'язки, як-от розробка спільної зовнішньої політики та політики безпеки та координація широкої економічної політики в Союзі<ref name="Europa Institutions Council">{{cite web|title=Institutions: The Council of the European Union|publisher=Europa web portal|url=http://europa.eu/institutions/inst/council/index_en.htm|access-date=25 червня 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070703155822/http://europa.eu/institutions/inst/council/index_en.htm|archive-date=3 липня 2007}}</ref>. [[Головування в Раді Європейського Союзу|Головування в раді]] змінюється між державами-членами, кожна з яких займає його протягом шести місяців. З 1 липня 2022 року посаду займає [[Чехія]].

У деяких політиках є кілька держав-членів, які об'єднуються зі стратегічними партнерами в союзі. Прикладами таких альянсів є [[Вишеградська група]], [[Бенілюкс]], [[Балтійська асамблея]], [[Нова Ганзейська ліга]], [[Веймарський трикутник]], [[Люблінський трикутник]], [[EU Med Group|Європейська Медична група]], [[Крайова група]] та [[Бухарестська дев'ятка]].

==== Європейський Парламент ====
{{Main|Європейський Парламент}}
[[Файл:Roberta-Metsola-Malta-MIP-Europaparlament-by-Leila-Paul-3.jpg|міні|166x166пкс|[[Роберта Мецола]] обіймає посаду [[Голова Європейського парламенту|голови Європейського парламенту]]]]
[[Файл:European_Parliament_Strasbourg_Hemicycle_-_Diliff.jpg|ліворуч|міні|Європейський парламент представляє другий за величиною демократичний електорат у світі (після парламенту Індії)]]
Європейський парламент є одним із трьох [[Законодавча процедура Європейського Союзу|законодавчих інституцій]] ЄС, якому разом із Радою Європейського Союзу доручено робити зміни та затверджувати пропозиції Європейської Комісії. 705 [[Депутат Європейського парламенту|депутатів Європейського парламенту]] (ЄП) [[Вибори до Європейського парламенту|обираються]] [[Громадянство Європейського Союзу|громадянами ЄС]] кожні п'ять років на основі [[Пропорційна виборча система|пропорційного представництва]]. Депутати Європарламенту обираються на національній основі, і вони засідають відповідно до [[Фракції Європейського парламенту|політичних фракцій]], а не за національністю. Кожна країна має певну кількість мандатів і поділена на [[Округи Європейського парламенту|субнаціональні виборчі округи]], де це не впливає на пропорційний характер системи голосування<ref>{{cite web|author=Wellfire Interactive|url=http://www.fairvote.org/european-parliament-to-be-elected-with-proportional-representation-systems|title=MEPs must be elected on the basis of proportional representation, the threshold must not exceed 5%, and the electoral area may be subdivided in constituencies if this will not generally affect the proportional nature of the voting system|publisher=Fairvote.org|access-date=26 листопада 2010|archive-date=17 травня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120517152531/http://www.fairvote.org/european-parliament-to-be-elected-with-proportional-representation-systems}}</ref>.

У звичайній законодавчій процедурі Європейська комісія пропонує законопроєкт, який вимагає спільного схвалення Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу. Цей процес стосується майже всіх сфер, включаючи бюджет ЄС. Парламент є останнім органом, який затверджує або відхиляє запропоноване членство в комісії, і може спробувати висунути недовіру комісії шляхом оскарження до Суду. Президент Європейського парламенту виконує роль спікера в парламенті та представляє його ззовні. [[Голова Європейського парламенту|Голова]] і віцеголова обираються депутатами Європарламенту кожні два з половиною роки<ref name="Europa Institutions Parliament">{{cite web|title=Institutions: The European Parliament|publisher=Europa web portal|url=http://europa.eu/institutions/inst/parliament/index_en.htm|access-date=25 червня 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070624114722/http://europa.eu/institutions/inst/parliament/index_en.htm|archive-date=24 червня 2007}}</ref>.

=== Фінансові структури ===
{{Main|Бюджет Європейського Союзу}}
[[Файл:EU_Programme_funding.png|альт=European Union 2014—2020 Multiannual Financial Framework|праворуч|міні|Багаторічна фінансова рамка Європейського Союзу на 2014—2020&nbsp; роки<ref>{{cite web|title=EU funding programmes 2014–2020|url=https://ec.europa.eu/info/strategy/eu-budget/spending/topic/eu-funding-programmes-2014-2020_en|website=European Commission|access-date=2 січня 2020|archive-date=2 січня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200102004033/https://ec.europa.eu/info/strategy/eu-budget/spending/topic/eu-funding-programmes-2014-2020_en}}</ref>]]
Європейський Союз мав узгоджений бюджет у розмірі {{Euro|120.7}} мільярда на 2007 рік і {{Euro|864.3}} мільярда на період 2007—2013 років<ref>{{cite web|url=http://europa.eu/rapid/press-release_MEMO-06-204_en.htm|title=European Commission – PRESS RELEASES – Press release – Q&A on Interinstitutional Agreement on Budgetary Discipline and Sound Financial Management 2007–2013|website=europa.eu|accessdate=7 березня 2022|archive-date=26 липня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190726203258/http://europa.eu/rapid/press-release_MEMO-06-204_en.htm}}</ref>, що становить 1,10 і 1,05&nbsp;% прогнозу ВНД ЄС-27 на відповідні періоди. 1960 року бюджет тодішнього Європейського економічного співтовариства становив 0,03&nbsp;% ВВП<ref>{{cite book
|title=Will Europe work?
|url=https://archive.org/details/willeuropework0000smit
|author=David Smith.
|first1=David
|year=1999
|publisher=Profile Books
|isbn=978-1-86197-102-9
|place=London
}}</ref>.

У бюджеті на 2010 рік у розмірі {{Euro|141.5}} мільярда найбільшою окремою статтею видатків була «''[[Структурні фонди та Фонд гуртування|згуртованість та конкурентоспроможність]]''»&nbsp;— близько 45&nbsp;% загального бюджету<ref name="EUBudget2010">{{cite web|title=EU Budget in detail 2010|publisher=Europa web portal|author=European Commission|format=PDF|url=http://ec.europa.eu/budget/budget_detail/current_year_en.htm|access-date=20 грудня 2010|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20100815112106/http://ec.europa.eu/budget/budget_detail/current_year_en.htm|archive-date=15 серпня 2010}}</ref>. Далі було «''сільське господарство''» з приблизно 31&nbsp;% від загальної кількості<ref name="EUBudget2010" />. «''Розвиток сільських районів, навколишнє середовище та рибальство''» займає близько 11&nbsp;%<ref name="EUBudget2010" />. «''Адміністрація''» займає близько 6&nbsp;%. «''ЄС як глобальний партнер''» і «''громадянство, свобода, безпека і справедливість''» мали приблизно 6 і 1&nbsp;% відповідно<ref name="EUBudget2010" />.

[[Європейський суд аудиторів|Європейський суд авдиторів]] за законом зобов'язаний надати парламенту та раді (зокрема [[Рада з економічних і фінансових питань|Раді з економічних і фінансових питань]]) «заяву про впевненість щодо достовірности рахунків, а також законности та правильности основних операцій»<ref>[[Treaty on the Functioning of the European Union]], Section 7, Article 287.{{cite web|url=https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:12012E/TXT&from=EN|title=Treaty on the Functioning of the European Union|publisher=European Commission|archive-url=https://web.archive.org/web/20190814210840/https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX%3A12012E%2FTXT&from=EN|archive-date=14 серпня 2019|accessdate=16 травня 2022}}</ref>. Суд також дає висновки та пропозиції щодо фінансового законодавства та заходів боротьби з шахрайством<ref name="Europa Institutions Auditors">{{cite web|title=Institutions: Court of Auditors|publisher=Europa (web portal)|url=http://europa.eu/institutions/inst/auditors/index_en.htm|access-date=8 лютого 2010|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20091222001147/http://europa.eu/institutions/inst/auditors/index_en.htm|archive-date=22 грудня 2009}}</ref>. Парламент використовує це, щоб вирішити, чи схвалити роботу комісії з бюджетом.

Європейська палата авдиторів щороку, починаючи з 2007 року, підписує рахунки Європейського Союзу і, даючи зрозуміти, що у Європейської комісії ще більше роботи, підкреслила, що більшість помилок відбувається на національному рівні<ref name="European Court of Auditors">{{cite web|title=2012 annual report|publisher=Europa (web portal)|url=http://www.eca.europa.eu/en/Pages/AR_2012.aspx|access-date=13 листопада 2015|archive-date=17 листопада 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20151117025810/http://www.eca.europa.eu/en/Pages/AR_2012.aspx}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151117025810/http://www.eca.europa.eu/en/Pages/AR_2012.aspx |date=2015-11-17 }}></ref><ref name="European Commission">{{cite web|url=http://blogs.ec.europa.eu/ECintheUK/european-auditors-point-to-errors-but-sign-off-eus-accounts/|title=European auditors point to errors but sign off EU's accounts – some UK media decline to listen to what the auditors say|publisher=Europa (web portal)|access-date=13 листопада 2015|archive-date=17 листопада 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20151117031519/http://blogs.ec.europa.eu/ECintheUK/european-auditors-point-to-errors-but-sign-off-eus-accounts/|url-status=dead}}></ref>. У своєму звіті за 2009 рік авдитори виявили, що п'ять сфер витрат Союзу, [[Спільна сільськогосподарська політика Європейського Союзу|сільське господарство]] та [[Структурні фонди та Фонд гуртування|фонд гуртування]], суттєво постраждали від помилок<ref>{{cite web|url=http://eca.europa.eu/portal/pls/portal/docs/1/5926723.PDF|archive-url=https://web.archive.org/web/20110221211745/http://eca.europa.eu/portal/pls/portal/docs/1/5926723.PDF|url-status=dead|archive-date=21 лютого 2011|title=Annual Report of the Court of Auditors on the implementation of the budget concerning the financial year 2009, together with the institutions' replies|page=12|access-date=18 грудня 2010}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110221211745/http://eca.europa.eu/portal/pls/portal/docs/1/5926723.PDF |date=2011-02-21 }}</ref>. 2009 року Європейська комісія підрахувала, що фінансовий ефект від порушень становив {{Euro|1,863}} мільйони<ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/anti_fraud/reports/commission/2009/en.pdf|title=Protection of the European Union's financial interests – Fight against fraud – Annual Report 2009 (''vid.'' pp. 6, 15)|publisher=Europa|archive-url=https://web.archive.org/web/20100729063014/http://ec.europa.eu/anti_fraud/reports/commission/2009/en.pdf|archive-date=29 липня 2010}}</ref>.

У листопаді 2020 року члени Союзу, [[Угорщина]] та [[Польща]], заблокували схвалення бюджету ЄС на засіданні Комітету постійних представників (Coreper), посилаючись на пропозицію, яка пов'язувала фінансування з дотриманням верховенства права. Бюджет передбачав фонд відновлення від [[Коронавірусна хвороба 2019|COVID-19]] у розмірі {{Euro|750}} мільярдів<ref>{{cite news|url=https://www.politico.eu/article/hungary-and-poland-block-progress-on-e1-8-trillion-package/|title=Hungary and Poland block EU coronavirus recovery package|access-date=16 листопада 2020|website=Politico|date=16 листопада 2020|archive-date=16 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201116152954/https://www.politico.eu/article/hungary-and-poland-block-progress-on-e1-8-trillion-package/}}</ref><ref>{{cite news|url=https://www.bbc.com/news/world-europe-54964858|title=EU budget blocked by Hungary and Poland over rule of law issue|work=BBC News|date=16 листопада 2020|access-date=16 листопада 2020|archive-date=16 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201116153102/https://www.bbc.com/news/world-europe-54964858}}</ref>.

==== Європейський центральний банк (ECB) ====
{{Main|Європейський центральний банк}}[[Файл:EZB-Hauptverwaltung-2016-Frontseite-Ffm-231.jpg|міні|200пкс|[[Європейський центральний банк]], центральний банк [[Єврозона|Єврозони]]]]
* визначає валютну політику країн ЄС;
* встановлює ключові процентні ставки;
* управляє офіційними резервами [[Європейська система центральних банків|Європейської системи Центральних Банків]] (ESCB), головним завданням якої є підтримка стабільности цін;
* має право санкціонувати емісію банкнот у межах валютного союзу.

==== Європейський інвестиційний банк (EIB) ====
{{Main|Європейський інвестиційний банк}}

[[Європейський інвестиційний банк]]&nbsp;— орган ЄС, заснований в 1959&nbsp;р. Європейським Союзом для сприяння розвитку, інтеграції і співпраці шляхом надання інвестиційних позик. Позики надаються під однаковий відсоток, що забезпечує збалансованість управління позикою в частині погашення заборгованости. Позики надаються для розвитку відсталих європейських регіонів і реалізації проєктів, що представляють спільний інтерес.

=== Консультативні органи ===

==== Економічний і соціальний комітет ====
{{Main|Європейський соціально-економічний комітет}}

[[Європейський соціально-економічний комітет|Економічний і соціальний комітет]]&nbsp;— консультативний орган ЄС, що спостерігає за функціонуванням єдиного внутрішнього ринку. Комітет складається з 317 членів, які представляють різні сфери економіки і соціальні групи і незалежні у виконанні своїх обов'язків.

==== Комітет регіонів ====
Комітет регіонів&nbsp;— консультативний орган Ради ЄС і Комісії, який розробляє висновки з усіх питань, що зачіпають інтереси регіонів. Комітет складається з 317 членів&nbsp;— представників регіональних і місцевих органів, повністю незалежних у виконанні своїх обов'язків

=== Закордонна політика ===
[[Файл:Josep Borrell (49468484246).jpg|міні|170пкс|[[Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки]], [[Жозеп Боррель]]]]
У грудні 2007 року, [[Лісабонська угода|Лісабонською угодою]] була створена нова посада «[[Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки|Верховного представника Євросоюзу з питань закордонних справ і політики безпеки]]» що призначається кваліфікованою більшістю від складу Європейської Ради за погодженням із Президентом Європейської комісії та Європейським парламентом.

Відповідно до статей 18 і 27 Договору про Європейський Союз, Верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки:
* проводить спільну зовнішню політику Євросоюзу і політику безпеки;
* подає пропозиції щодо її розвитку;
* головує в Раді закордонних справ;
* є одним із віцепрезидентів Комісії;
* забезпечує узгодженість Союзу з питань зовнішнього впливу;
* несе відповідальність у рамках покладених на нього в області зовнішніх зв'язків і координації інших аспектів зовнішньої діяльності Союзу повноважень;
* представляє Союз з питань, що належать до спільної зовнішньої політики і політики безпеки;
* веде політичний діалог із третіми особами та країнами від імені Союзу та висловлює позицію Союзу в міжнародних організаціях та на міжнародних конференціях.

З 1 грудня 2019 року Верховним представником Європейського Созу із питань закордонних справ є [[Жозеп Боррель]].

=== Компетенції ===
Держави-члени зберігають усі повноваження, які прямо не передаються Європейському Союзу. У деяких сферах ЄС користується виключною компетенцією. Це ті сфери, у яких країни-члени відмовилися від будь-якої можливості приймати законодавство. В інших сферах ЄС та його держави-члени поділяють компетенцію щодо прийняття законів. Хоча обидва можуть приймати закони, країни-члени можуть приймати закони лише тією мірою, якою ЄС цього не зробив. В інших сферах політики ЄС може лише координувати, підтримувати та доповнювати дії держав-членів, але не може приймати законодавство з метою гармонізації національного законодавства<ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/competition/consumers/events/2009/index.html|title=Competences and consumers|access-date=25 листопада 2010|archive-date=30 квітня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110430213146/http://ec.europa.eu/competition/consumers/events/2009/index.html}}</ref>.

Те, що конкретна сфера політики належить до певної категорії компетенції, не обов'язково свідчить про те, яка [[Законодавча процедура Європейського Союзу|законодавчу процедуру]] використовують для прийняття законодавства в цій сфері. Різні законодавчі процедури використовують у межах однієї категорії компетенції і навіть в одній і тій самій сфері політики.

{{Компетенції Європейського Союзу}}

== Правова система та правосуддя ==
{{Main|Право Європейського Союзу|Договори Європейського Союзу|Хартія основних прав Європейського Союзу}}
Європейський Союз оснований на низці [[Договори Європейського Союзу|договорів]]. Вони спочатку створили Європейське співтовариство та ЄС, а потім зробили зміни до цих установчих договорів<ref>{{cite web|title=Sources of EU law|url=http://ec.europa.eu/ireland/general_information/legal_information_and_eu_law/sources_eu_law/index_en.htm|archive-url=https://web.archive.org/web/20080228193407/http://ec.europa.eu/ireland/general_information/legal_information_and_eu_law/sources_eu_law/index_en.htm|archive-date=28 лютого 2008|publisher=European Commission|access-date=5 вересня 2007}}</ref>. Це договори, що надають повноваження, які встановлюють широкі політичні цілі та створюють установи з необхідними юридичними повноваженнями для реалізації цих цілей. Ці юридичні повноваження включають можливість ухвалювати законодавство, яке може безпосередньо впливати на всі країни-члени та їх мешканців. ЄС є [[Суб'єкт права|суб'єктом права]] з правом підписувати угоди та міжнародні договори<ref>{{cite journal|last1=de Schoutheete|first1=Philippe|last2=Andoura|first2=Sami|year=2007|title=The Legal Personality of the European Union|url=http://aei.pitt.edu/9083/01/Legal.Personality.EU-PDS-SA.pdf|journal=Studia Diplomatica|volume=LX|issue=1|access-date=15 листопада 2010}} Its examples are the ratifications of [[United Nations Convention against Corruption]] and [[Convention on the Rights of Persons with Disabilities]] by EU. And Article 47 of the Consolidated Treaty on European Union</ref>.

Відповідно до принципу верховенства національні суди зобов'язані забезпечувати виконання договорів, які їх країни-члени ратифікували, і, таким чином, законів, прийнятих відповідно до них, навіть якщо це вимагає від них ігнорування суперечливих національних законів і (в межах) навіть конституційних положень.

Доктрина прямої дії та верховенства не була чітко викладена в Європейських договорах, але була розроблена самим Судом справедливости у 1960-х роках, очевидно, під впливом його найвпливовішого судді, француза [[Робер Лекур|Робера Лекур]]<ref>William Phelan, ''Great Judgments of the European Court of Justice: Rethinking the Landmark Decisions of the Foundational Period'' (Cambridge, 2019)</ref>.

=== Суд Європейського Союзу ===
{{Main|Суд Європейського Союзу}}
[[Судова влада|Судова гілка]] влади Європейського Союзу формально називається [[Суд Європейського Союзу|'''Судом справедливости Європейського Союзу''']] та складається з двох судів:

# [[Європейський суд (ЄС)|Європейський суд справедливости]]: насамперед розглядає справи, розглянуті державами-членами, установами, а також справи, передані йому судами держав-членів<ref>{{cite web|title=Court of Justice: presentation|url=http://curia.europa.eu/jcms/jcms/Jo2_7024/#competences|publisher=Europa web portal|access-date=26 грудня 2009|archive-date=19 жовтня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20111019103027/http://curia.europa.eu/jcms/jcms/Jo2_7024/#competences}}</ref>. Через доктрину прямої дії та верховенства багато рішень Суду автоматично застосовуються у внутрішніх правопорядках держав-членів.
# [[Суд загальної юрисдикції (ЄС)|Суд загальної юрисдикції]]<ref>{{cite web|url=http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2010:083:0013:0046:EN:PDF|title=Article 19 of the Treaty on European Union|publisher=eur-lex.europa.eu|access-date=31 жовтня 2010|archive-date=9 березня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130309132946/http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2010:083:0013:0046:EN:PDF}}</ref>: переважно розглядає справи, які розглядаються [[Фізична особа|фізичними особами]] та компаніями безпосередньо в судах ЄС, а Трибунал з державної служби Європейського Союзу вирішує спори між Європейським Союзом та його державною службою<ref>{{cite web|title=Civil Service Tribunal: presentation|url=http://curia.europa.eu/jcms/jcms/T5_5230/#compétence|publisher=Europa web portal|access-date=26 грудня 2009|archive-date=31 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161031002337/http://curia.europa.eu/jcms/jcms/T5_5230#compétence}}</ref>. Рішення Суду загальної юрисдикції можуть бути оскаржені в Суді справедливости, але лише з погляду права<ref>Article 256(1) (ex article 225(1)) of the Treaty on the Functioning of the European Union, on [http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2010:083:0047:0200:EN:PDF eur-lex.europa.eu] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191025183651/http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2010:083:0047:0200:EN:PDF |date=25 жовтня 2019 }}</ref>.

=== Основні права ===
У договорах проголошується, що сам Європейський Союз «оснований на цінностях поваги до [[Гідність|людської гідності]], [[Свобода|свободи]], [[Демократія|демократії]], [[Рівність перед законом|рівності]], [[Верховенство права|верховенства права]] та поваги до прав людини, включаючи права осіб, які належать до [[Меншина (соціологія)|меншин]]… у суспільстві, у якому переважають [[Плюралізм (значення)|плюралізм]], [[Принцип недискримінації|недискримінація]], [[толерантність]], [[справедливість]], [[солідарність]] і [[Статева рівність|рівність між жінками і чоловіками]]<nowiki/>»<ref>[[wikisource:Consolidated version of the Treaty on European Union/Title I: Common Provisions#Article_2|Article 2, Treaty on European Union (consolidated 1 December 2009)]]</ref>.
[[Файл:Parada_Równości_2018_01.jpg|міні|[[Парад рівності|Warsaw Pride 2018]]. Стаття 21 Хартії основоположних прав стверджує, що «будь-яка дискримінація за будь-якою ознакою, як-от […] сексуальна орієнтація, забороняється».]]
У 2009 році [[Лісабонська угода]] надала юридичну силу [[Хартія основних прав Європейського Союзу|Хартії основоположних прав Європейського Союзу]]. Хартія є кодифікованим каталогом [[Основні права і свободи|основних прав]], за якими можна оцінити правові акти ЄС. Він консолідує багато прав, які раніше були визнані Судом ЄС і випливали з «конституційних традицій, спільних для держав-членів»<ref>Case 11/70, Internationale Handelsgesellschaft v. Einfuhr und Vorratstelle für Getreide und Futtermittel; Article 6(2) of the Maastricht Treaty (as amended)</ref>. Суд ЄС вже давно визнає основні права і іноді скасовує законодавство ЄС недійсним через недотримання ним цих основних прав<ref name="europarl-rights">{{cite web|url=http://www.europarl.europa.eu/factsheets/2_1_1_en.htm|title=Respect for fundamental rights in the EU – general development|publisher=The [[European Parliament]]|work=European Parliament Fact Sheets|access-date=6 вересня 2008|archive-date=5 грудня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20081205003552/http://www.europarl.europa.eu/factsheets/2_1_1_en.htm}}</ref>.

Підписання [[Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод|Європейської конвенції з прав людини]] (ЄКПЛ) є умовою членства в ЄС. Раніше сам ЄС не міг приєднатися до конвенції, оскільки він не є державою і не мав компетенції для приєднання. Лісабонська угода та [[Протокол 1967 року|Протокол 14]] до [[Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод|ЄКПЛ]] змінили це: перший зобов'язує ЄС приєднатися до конвенції, а другий формально це дозволяє.

ЄС незалежний від [[Рада Європи|Ради Європи]], хоча вони спільні цілі та ідеї, особливо щодо верховенства права, прав людини та демократії. Крім того, [[Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод|Європейська конвенція з прав людини]] та [[Європейська соціальна хартія]], а також [[джерело права]] для [[Хартія основних прав Європейського Союзу|Хартії основних прав]] створені Радою Європи. ЄС також просуває питання прав людини в широкому світі. ЄС виступає проти [[Смертна кара|смертної кари]] і пропонує її скасувати у всьому світі. Умовою членства в ЄС є скасування смертної кари<ref>{{cite web|title=EU Policy on Death Penalty|url=http://eeas.europa.eu/human_rights/adp/index_en.htm|work=Europa|publisher=European Union External Action Service|access-date=4 червня 2013|archive-date=17 травня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130517111039/http://eeas.europa.eu/human_rights/adp/index_en.htm}}</ref>.

19 жовтня 2020 року Європейський Союз оприлюднив нові плани щодо створення правової структури для боротьби з порушеннями прав людини в усьому світі. Очікувалося, що новий план надасть Європейському Союзу більшу гнучкість для націлювання та [[Економічні санкції|санкцій]] щодо тих, хто несе відповідальність за серйозні порушення та порушення прав людини в усьому світі<ref>{{cite web|url=https://news.bloombergtax.com/international-trade/europe-unveils-new-sanctions-plan-for-human-rights-violations|title=Europe Unveils New Sanctions Plan for Human Rights Violations|access-date=19 жовтня 2020|website=Bloomberg Tax|archive-date=27 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201027170456/https://news.bloombergtax.com/international-trade/europe-unveils-new-sanctions-plan-for-human-rights-violations}}</ref>.

=== Закони ===
{{see also|Європейська громадянська ініціатива}}

Основні правові акти Європейського Союзу мають три форми: [[Регламент (Європейський Союз)|регламенти]], [[Директива (Європейський Союз)|директиви]] та [[Рішення (Європейський Союз)|рішення]]. Норми стають законом у всіх державах-членах з моменту набуття ними чинності, без вимоги щодо будь-яких заходів щодо впровадження, і автоматично переважають протилежні внутрішні положення. Директиви вимагають від держав-члени досягти певного результату, залишаючи їм право на розсуд щодо того, як досягти результату. Деталі того, як вони мають бути реалізовані, залишаються на розгляд держав-членів. Після закінчення терміну імплементації директив вони можуть, за певних умов, мати пряму дію у національному законодавстві проти держав-членів.

Рішення пропонують альтернативу двом вищезгаданим законам. Це правові акти, які застосовуються лише до певних осіб, компаній або певної держави-члени. Їх найчастіше використовують в законодавстві про [[Антимонопольне законодавство|антимонополію]] або в постановах щодо державної допомоги, але також часто використовують для процесуальних чи адміністративних питань в установах. Регламенти, директиви та рішення мають однакову юридичну цінність і застосовуються без будь-якої формальної ієрархії<ref>{{cite web|url=http://europa.eu/institutions/decision-making/index_en.htm|title=How EU takes decisions|access-date=1 листопада 2010|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20110102215021/http://europa.eu/institutions/decision-making/index_en.htm|archive-date=2 січня 2011}}</ref>.

=== Європейський омбудсман ===
{{Main|Європейський омбудсман}}
Європейський омбудсман був заснований [[Маастрихтський договір|Маастрихтським договором]]. Омбудсман обирається Європарламентом на термін повноважень парламенту, а посада оновлюється<ref>{{cite web|url=https://www.europarl.europa.eu/news/en/press-room/20191212IPR68912/emily-o-reilly-re-elected-european-ombudsman|title=Emily O'Reilly re-elected European Ombudsman &#124; News &#124; European Parliament|date=18 грудня 2019|website=www.europarl.europa.eu|accessdate=7 березня 2022|archive-date=8 березня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210308021957/https://www.europarl.europa.eu/news/en/press-room/20191212IPR68912/emily-o-reilly-re-elected-european-ombudsman}}</ref>. Будь-який громадянин або організація ЄС може звернутися до омбудсмана з проханням провести розслідування в установі ЄС на підставі поганого управління (адміністративні порушення, несправедливість, дискримінація, зловживання владою, невідповідь, відмова в інформації або невиправдана затримка)<ref>{{cite web|url=https://www.ombudsman.europa.eu/es/areas-of-work|title=European Ombudsman|website=www.ombudsman.europa.eu|accessdate=7 березня 2022|archive-date=17 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220317131229/https://www.ombudsman.europa.eu/es/areas-of-work}}</ref>. [[Емілі О'рейлі]] є омбудсвуманом з 2013 року<ref>{{cite web|url=https://www.ombudsman.europa.eu/es/emily-oreilly|title=European Ombudsman|website=www.ombudsman.europa.eu|accessdate=7 березня 2022|archive-date=17 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220317141120/https://www.ombudsman.europa.eu/es/emily-oreilly}}</ref>.

== Внутрішні справи та міграція ==
{{Main|Зона свободи, безпеки та справедливості|Громадянство Європейського Союзу|Шенгенська зона}}

З моменту створення Європейського Союзу в 1993 році він розвинув свої компетенції у сфері юстиції та внутрішніх справ; спочатку на міжурядовому рівні, а потім на наднаціональному. Відповідно, профспілка ухвалила закони в таких сферах, як [[Європейський ордер на арешт|екстрадиція]]<ref>{{cite web|title=European arrest warrant replaces extradition between EU Member States|url=http://ec.europa.eu/justice_home/fsj/criminal/extradition/fsj_criminal_extradition_en.htm|publisher=Europa web portal|access-date=4 вересня 2007|archive-date=26 липня 2010|archive-url=https://web.archive.org/web/20100726121953/http://ec.europa.eu/justice_home/fsj/criminal/extradition/fsj_criminal_extradition_en.htm}}</ref>, сімейне право<ref name=":0">{{cite web|url=http://europa.eu/legislation_summaries/justice_freedom_security/judicial_cooperation_in_civil_matters/l33194_en.htm|title=Jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in matrimonial matters and in matters of parental responsibility (Brussels II)|publisher=Europa web portal|access-date=5 вересня 2008|archive-date=20 грудня 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20091220222749/http://europa.eu/legislation_summaries/justice_freedom_security/judicial_cooperation_in_civil_matters/l33194_en.htm}}</ref>, право притулку<ref name=":0" /> та кримінальне правосуддя<ref>{{cite web|url=http://europa.eu/legislation_summaries/justice_freedom_security/judicial_cooperation_in_criminal_matters/l10110_en.htm|title=Specific Programme: 'Criminal Justice'|publisher=Europa web portal|access-date=5 вересня 2008|archive-date=23 липня 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20090723184043/http://europa.eu/legislation_summaries/justice_freedom_security/judicial_cooperation_in_criminal_matters/l10110_en.htm}}</ref>. Заборона сексуальної дискримінації та дискримінації за національністю давно закріплена в договорах. Останніми роками вони були доповнені повноваженнями щодо законодавчої боротьби з дискримінацією за ознаками раси, релігії, інвалідності, віку та сексуальної орієнтації. Завдяки цим повноваженням ЄС прийняв законодавство про сексуальну дискримінацію на робочому місці, дискримінацію за віком та расову дискримінацію.

ЄС також створив агентства для координації поліцейського, прокурорського та імміграційного контролю в країнах-членах: [[Європол]] для співпраці поліцейських сил<ref>{{cite web|title=European police office now in full swing|url=http://ec.europa.eu/justice_home/fsj/police/europol/fsj_police_europol_en.htm|publisher=Europa web portal|access-date=4 вересня 2007|archive-date=26 березня 2010|archive-url=https://web.archive.org/web/20100326000951/http://ec.europa.eu/justice_home/fsj/police/europol/fsj_police_europol_en.htm}}</ref>, [[Євроюст]] для співпраці між прокурорами та [[Frontex]] для співпраці між органами прикордонного контролю<ref>{{cite web|title=What is Frontex?|url=http://www.frontex.europa.eu/|author=Frontex|publisher=Europa web portal|access-date=4 вересня 2007|archive-date=23 серпня 2007|archive-url=https://web.archive.org/web/20070823060454/http://www.frontex.europa.eu/}}</ref>. ЄС також керує [[Шенгенська інформаційна система|Шенгенською інформаційною системою]]<ref name="Internal borders">{{cite web|title=Schengen area|publisher=Europa web portal|url=http://ec.europa.eu/home-affairs/policies/borders/borders_schengen_en.htm|access-date=8 вересня 2010|archive-url=https://web.archive.org/web/20110810094618/http://ec.europa.eu/home-affairs/policies/borders/borders_schengen_en.htm|archive-date=10 серпня 2011|url-status=dead}}</ref>, яка забезпечує спільну базу даних для поліції та імміграційних органів. Це співробітництво необхідно було особливо розвивати з появою відкритих кордонів через [[Шенгенська угода|Шенгенську угоду]] та пов'язану з цим транскордонну злочинність.<gallery mode="packed">
Файл:OffeneGrenzeNiederndorf-Oberaudorf.jpg|Кордони всередині Шенгенської зони між Німеччиною та Австрією
Файл:Europol building, The Hague, the Netherlands - 930.jpg|Штаб-квартира Європолу в Гаазі, Нідерланди
Файл:Eurojust-building-2017.jpg|Штаб-квартира Євроюсту в Гаазі, Нідерланди
Файл:Warsaw Spire, Poland 22 June 2016.jpg|Осідок Frontex у Варшаві, Польща
</gallery>

== Зовнішні відносини ==
{{Main|Зовнішня політика Європейського Союзу|Спільна зовнішня та безпекова політика|Європейська служба зовнішніх справ}}
[[Файл:Supranational_European_Bodies_uk.svg|центр|міні|500x500пкс|Діаграма Ейлера, що показує відносини між різними багатонаціональними європейськими організаціями та угодами]]
Зовнішньополітичне співробітництво між державами-членами бере початок з моменту створення співтовариства в 1957 році, коли країни-члени вели переговори як блок у міжнародних торгових переговорах у рамках спільної комерційної політики ЄС<ref>{{cite web|title=Qualified-Majority Voting: Common commercial policy|url=http://ec.europa.eu/archives/igc2000/geninfo/fact-sheets/fact-sheet6/index_en.htm|access-date=3 вересня 2007|publisher=Europa web portal|archive-date=14 березня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080314064149/http://ec.europa.eu/archives/igc2000/geninfo/fact-sheets/fact-sheet6/index_en.htm}}</ref>. Кроки для ширшої координації у зовнішніх відносинах почалися в 1970 році зі створенням Європейського політичного співробітництва, яке створило процес неформальних консультацій між державами-членами з метою формування спільної зовнішньої політики. 1987 року Європейське політичне співробітництво було запроваджено на офіційній основі Єдиним європейським актом. Маастрихтським договором EPC було перейменовано на Загальну зовнішню політику та політику безпеки (CFSP)<ref name="EPC">{{cite web|archive-url=https://web.archive.org/web/20070708111806/http://europa.eu/scadplus/glossary/european_political_cooperation_en.htm|url-status=dead|archive-date=8 липня 2007|url=http://europa.eu/scadplus/glossary/european_political_cooperation_en.htm|title=European political co-operation (EPC)|access-date=3 вересня 2007|publisher=Europa web portal|author=The European commission|work=Europa Glossary}}</ref>.
[[Файл:Family_photo_of_the_2019_G20_Osaka_summit.jpg|ліворуч|міні|ЄС бере участь у всіх самітах G7 та G20. (Саміт G20 в Осаці, Японія, 2019&nbsp;р.).]]
Цілями CFSP є просування як власних інтересів ЄС, так і інтересів міжнародного співтовариства в цілому, включаючи розвиток міжнародного співробітництва, повагу до прав людини, демократії та верховенства права<ref name="art11 Union">Article 21 of the [[Maastricht Treaty|Treaty on European Union]] (as inserted by the Treaty of Lisbon), on [http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2010:083:0013:0046:EN:PDF eur-lex.europa.eu] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130309132946/http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2010:083:0013:0046:EN:PDF|date=9 березня 2013}}</ref>. CFSP вимагає одностайності між державами-членами щодо відповідної політики, якої слід дотримуватися з будь-якого конкретного питання. Одностайність і складні питання, які розглядаються в рамках CFSP, іноді призводять до розбіжностей, як-от ті, які мали місце під час війни в Іраку<ref name="BBC Iraq statement">{{cite news|title=Divided EU agrees Iraq statement|work=BBC News|publisher=BBC|date=27 січня 2003|url=http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/europe/2697667.stm|access-date=13 березня 2009|archive-date=11 січня 2006|archive-url=https://web.archive.org/web/20060111205043/http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/europe/2697667.stm}}</ref>. Координатор і представник CFSP в ЄС є високим представником Союзу з питань зовнішніх справ і політики безпеки, який виступає від імені ЄС у питаннях зовнішньої політики та оборони і має завдання формулювати позиції, висловлені державами-членами. у цих сферах політики в загальний вирівнювання. Високий представник очолює Європейську службу зовнішніх дій (EEAS), унікальний департамент ЄС,<ref name="23Oct">Rettman, Andrew (23 October 2009) [http://euobserver.com/9/28878 EU states envisage new foreign policy giant] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110605124420/http://euobserver.com/9/28878 |date=5 червня 2011 }}, EU Observer</ref> який офіційно запроваджено та діє з 1 грудня 2010 року з нагоди першої річниці набуття чинності Лісабонського договору. ЄСВД буде виконувати функції міністерства закордонних справ і дипломатичного корпусу Європейського Союзу<ref name="Europa EEAS">{{cite web|title=European External Action Service|publisher=Europa web portal|year=2010|url=http://eeas.europa.eu/background/index_en.htm|access-date=26 червня 2010|archive-date=21 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160921063639/http://eeas.europa.eu/background/index_en.htm}}</ref>.

Окрім нової міжнародної політики Європейського Союзу, міжнародний вплив ЄС також відчувається через розширення. Відчутні переваги членства в ЄС є стимулом для політичних і економічних реформ у державах, які бажають виконати критерії вступу до ЄС, і вважаються важливим фактором, що сприяє реформуванню колишніх комуністичних країн Європи<ref>{{Cite journal|last=Peterson|first=John|date=August 2008|title=Enlargement, reform and the European Commission. Weathering a perfect storm?|journal=Journal of European Public Policy|volume=15|issue=5|pages=761–780|doi=10.1080/13501760802133328|s2cid=154664296|issn = 1350-1763}}</ref>. Цей вплив у внутрішніх справах інших країн зазвичай називають «м'якою силою», на відміну від військової «жорсткою силою»<ref name="Soft Power">{{cite web|last=Bildt|first=Carl|author-link=Carl Bildt|title=Europe must keep its 'soft power'|work=Financial Times on Centre for European Reform|year=2005|url=http://www.cer.org.uk/articles/bildt_ft_1june05.html|access-date=26 червня 2007|archive-url=https://web.archive.org/web/20070609135542/http://www.cer.org.uk/articles/bildt_ft_1june05.html|archive-date=9 червня 2007|url-status=dead}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070609135542/http://www.cer.org.uk/articles/bildt_ft_1june05.html |date=2007-06-09 }}</ref>.

=== Безпека й оборона ===
{{Main|Спільна політика безпеки та оборони|Берлін-плюс}}
[[Файл:EU_and_NATO.svg|праворуч|міні|З {{Кількість членів ЄС}} країн-членів ЄС 22 також є членами НАТО. Швеція є кандидатом на вступ до НАТО, а чотири члени НАТО є кандидатами на вступ до ЄС&nbsp;— Албанія, Чорногорія, Туреччина та Північна Македонія.]]
Попередники Європейського Союзу не були задумані як військовий альянс, оскільки [[НАТО]] переважно вважалося належним і достатнім для оборонних цілей. 22 члени ЄС є членами НАТО,<ref>{{cite web|title=NATO Member Countries|url=http://www.nato.int/cps/en/natolive/nato_countries.htm|access-date=25 серпня 2009|archive-date=24 вересня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110924014819/http://www.nato.int/cps/en/natolive/nato_countries.htm}}</ref>, Швеція знаходиться на етапі вступу, а інші країни дотримуються політики [[нейтралітет]]у<ref>{{cite conference|first=Finn|last=Laursen|title=The EU 'neutrals,' the CFSP and defence policy|book-title=Biennial Conference of the European Union Studies Association|page=27|publisher=University of Pittsburgh|date=1 червня 1997|location=Seattle, WA|url=http://aei.pitt.edu/2657/|access-date=24 липня 2009|archive-date=19 липня 2010|archive-url=https://web.archive.org/web/20100719154626/http://aei.pitt.edu/2657/}}</ref>. [[Західноєвропейський союз]], військовий союз із застереженням про взаємну оборону, був розпущений у 2010 році, оскільки його роль була передана ЄС<ref>{{cite web|title=Statement of the Presidency of the Permanent Council of the WEU on behalf of the High Contracting Parties to the Modified Brussels Treaty – Belgium, France, Germany, Greece, Italy, Luxembourg, The Netherlands, Portugal, Spain and the United Kingdom|url=http://www.weu.int/Declaration_E.pdf|website=weu.int|publisher=Western European Union|archive-url=https://web.archive.org/web/20171010150807/http://www.weu.int/Declaration_E.pdf|url-status=dead|archive-date=10 жовтня 2017|location=Brussels|date=31 березня 2010}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171010150807/http://www.weu.int/Declaration_E.pdf |date=2017-10-10 }}</ref>.

Після виходу Сполученого Королівства Франція є єдиною членом, офіційно визнаним державою з ядерною зброєю, і єдиним власником постійного місця в [[Рада Безпеки ООН|Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй]]. Франція та Італія також є єдиними країнами ЄС, які мають [[Проєкція сили|потенціал для проєкції сили]] за межами Європи<ref>{{cite web|last1=Cunha|first1=Alberto|title=Post-Brexit EU Defence Policy: Is Germany Leading towards a European Army?|url=https://www.e-ir.info/2020/07/05/post-brexit-eu-defence-policy-is-germany-leading-towards-a-european-army/|website=E-International Relations|access-date=1 січня 2022|language=en|date=5 липня 2020|archive-date=6 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211106120545/https://www.e-ir.info/2020/07/05/post-brexit-eu-defence-policy-is-germany-leading-towards-a-european-army/}}</ref>. Італія, Німеччина, Нідерланди та Бельгія беруть участь у [[Ядерний обмін|ядерному обміні]] НАТО<ref>{{cite web|url=https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_states_with_nuclear_weapons#cite_note-NATOSharing-110|title=List of states with nuclear weapons|accessdate=7 березня 2022|archive-date=7 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220307185433/https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_states_with_nuclear_weapons#cite_note-NATOSharing-110}}</ref>.

Більшість країн ЄС виступили проти Договору про заборону ядерної зброї<ref>{{cite news|title=Treaty on the prohibition of nuclear weapons ─ the 'Ban Treaty'|url=http://www.europarl.europa.eu/thinktank/en/document.html?reference=EPRS_BRI(2018)614664|work=European Parliament|date=17 січня 2018|accessdate=7 березня 2022|archive-date=4 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211104060533/https://www.europarl.europa.eu/thinktank/en/document.html?reference=EPRS_BRI(2018)614664}}</ref>.

Після [[Косовська війна|Косовської війни]] в 1999 році Європейська Рада погодилася, що «Союз повинен мати здатність до автономних дій, підкріплених надійними військовими силами, засоби для прийняття рішення про їх використання та готовність зробити це, щоб відповісти на міжнародні кризи без шкоди для дій НАТО». З цією метою було зроблено низку зусиль для підвищення військового потенціалу ЄС, зокрема процес Гельсінської Головної цілі. Після тривалого обговорення найконкретнішим результатом стала ініціатива бойових груп ЄС, кожна з яких, як заплановано, зможе швидко розгорнути близько 1500 особового складу<ref name="Council Capabilities">{{cite web|title=EU battlegroups|publisher=Europa web portal|author=Council of the European Union|url=http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cmsUpload/090720-Factsheet-Battlegroups_EN.pdf|date=July 2009|access-date=3 червня 2013|archive-date=4 листопада 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131104224245/http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cmsUpload/090720-Factsheet-Battlegroups_EN.pdf}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131104224245/http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cmsUpload/090720-Factsheet-Battlegroups_EN.pdf |date=2013-11-04 }}</ref>.
[[Файл:Coat_of_arms_of_the_European_Union_Military_Staff.svg|праворуч|міні|Герб [[Військовий штаб Європейського Союзу|Військового штабу Європейського Союзу]] (EUMS). Зброї включають європейську корону з дванадцяти золотих зірок, якір, крила та два схрещених мечі.]]
Сили ЄС були розгорнуті в миротворчих місіях від Середньої та Північної Африки до Західних Балкан та Західної Азії<ref name="Council Operations">{{cite web|title=Overview of the missions and operations of the European Union|date=April 2003|publisher=Europa web portal|author=Council of the European Union|url=http://www.consilium.europa.eu/eeas/security-defence/eu-operations?amp;lang=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20111202213910/http://www.consilium.europa.eu/eeas/security-defence/eu-operations?amp;lang=en|url-status=dead|archive-date=2 грудня 2011|access-date=3 червня 2013}} {{Webarchive|url=https://wayback.archive-it.org/all/20171010154935/http://www.consilium.europa.eu/eeas/security-defence/eu-operations?amp;lang=en |date=2017-10-10 }}</ref>. Військові операції ЄС підтримують ряд органів, включаючи Європейське оборонне агентство, Супутниковий центр Європейського Союзу та Військовий штаб Європейського Союзу. Військовий штаб Європейського Союзу є вищою військовою інституцією Європейського Союзу, створеною в рамках Європейської Ради та наслідком рішень Європейської Ради у Гельсінкі (10—11 грудня 1999&nbsp;р.), які закликали до створення постійної політично-військові установи<ref name="Council Structures">{{cite web|title=CSDP structures and instruments|publisher=Europa web portal|author=Council of the European Union|url=http://www.consilium.europa.eu/eeas/security-defence/csdp-structures-and-instruments?lang=en|access-date=3 червня 2013|archive-date=30 травня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130530233030/http://consilium.europa.eu/eeas/security-defence/csdp-structures-and-instruments?lang=en}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130530233030/http://consilium.europa.eu/eeas/security-defence/csdp-structures-and-instruments?lang=en |date=2013-05-30 }}</ref>. Військовий штаб Європейського Союзу підпорядковується Верховному представнику Союзу із закордонних справ і політики безпеки та Комітету з політики та безпеки. Він керує всією військовою діяльністю в контексті ЄС, включаючи планування та проведення військових місій та операцій у рамках Спільної політики безпеки та оборони та розвиток військового потенціалу, а також надає Комітет з політики та безпеки військовими порадами та рекомендаціями з військових питань. Frontex&nbsp;— це агенція ЄС, створена для управління співробітництвом між національними прикордонниками, які охороняють його зовнішні кордони. Він спрямований на виявлення та припинення нелегальної імміграції, торгівлі людьми та проникнення терористів. 2015 року Європейська комісія представила свою пропозицію щодо створення нового Європейського агентства прикордонної та берегової охорони, яке має більш важливу роль і повноваження разом із національними органами управління кордонами. У ЄС, який складається з {{Кількість членів ЄС}} членів, значне співробітництво у сфері безпеки та оборони дедалі більше покладається на співпрацю між усіма державами-членами<ref>{{cite web|url=http://www.diis.dk/sw87465.asp?csref=RSS|title=The Russo-Georgian War and Beyond: towards a European Great Power Concert, Danish ''Institute of International Studies''|publisher=Diis.dk|access-date=27 квітня 2010|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20110429211047/http://www.diis.dk/sw87465.asp?csref=RSS|archive-date=29 квітня 2011}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110429211047/http://www.diis.dk/sw87465.asp?csref=RSS |date=2011-04-29 }}</ref>.

=== Гуманітарна допомога ===
{{Main|Генеральний директорат європейських операцій з цивільного захисту та гуманітарної допомоги}}

Департамент гуманітарної допомоги та цивільного захисту Європейської комісії, або «ECHO», надає [[Гуманітарна допомога|гуманітарну допомогу]] з ЄС [[Країни, що розвиваються|країнам, що розвиваються]]. Його завданням є надання термінової допомоги (продуктів, матеріалів та практичної участі) жертвам природних і суспільних катастроф і конфліктів за межами Союзу. Надання такої допомоги базується на принципах недискримінації, неупереджености та гуманности. Вона розподіляється партнерами Офісу, а саме, недержавними організаціями, агенціями гуманітарної допомоги [[ООН]] та інших міжнародних організацій. 2012 року його бюджет становив {{Euro|874}} мільйони, 51&nbsp;% бюджету було направлено на Африку, 20&nbsp;% на Азію, Латинську Америку, Карибський басейн і Тихий океан і 20&nbsp;% на Близький Схід і Середземномор'я<ref>{{cite web|title=ECHO's finances|archive-url=https://web.archive.org/web/20130718150202/http://ec.europa.eu/echo/funding/finances_en.htm|archive-date=18 липня 2013|url=http://ec.europa.eu/echo/funding/finances_en.htm|website=ec.europa.eu|publisher=Humanitarian Aid and Civil Protection, [[European Commission]]}}</ref>.[[Файл:ECHO plane.jpg|міні|200пкс|ЄС є найбільшим постачальником гуманітарної допомоги у світі]]Гуманітарна допомога фінансується безпосередньо з бюджету (70&nbsp;%) як частина фінансових інструментів зовнішньої дії, а також із [[Європейський фонд розвитку|Європейського фонду розвитку]] (30&nbsp;%). Фінансування зовнішньої діяльности ЄС поділяється на «географічні» інструменти та «тематичні» інструменти<ref name="ODI">Mikaela Gavas 2010. [http://www.odi.org.uk/resources/details.asp?id=5078&title=european-development-cooperation-financial-perspectives Financing European development cooperation: the Financial Perspectives 2014—2020.] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110316022518/http://www.odi.org.uk/resources/details.asp?id=5078&title=european-development-cooperation-financial-perspectives|date=16 березня 2011}} London: [[Overseas Development Institute]]</ref>. «Географічні» інструменти надають допомогу через Інструмент співробітництва в розвитку (DCI, 16,9 мільярда євро, 2007—2013), який має витратити 95&nbsp;% свого бюджету на офіційну допомогу розвитку (ОПР), а також із Європейського інструменту сусідства та партнерства (ENPI), який містить деякі відповідні програми. Європейський фонд розвитку (ЄФР, 22,7&nbsp;млрд євро на період 2008—2013&nbsp;рр. і 30,5&nbsp;млрд євро на період 2014—2020&nbsp;рр.) складається з добровільних внесків держав-членів, але існує тиск, щоб об'єднати ЄФР із бюджетом. інструменти заохочення збільшення внесків, щоб відповідати цілі в 0,7&nbsp;% та дозволити Європейському парламенту здійснювати більший контроль<ref>«[https://ec.europa.eu/europeaid/regions/african-caribbean-and-pacific-acp-region/main-programmes-eu-development-assistance-african_en] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191018165826/https://ec.europa.eu/europeaid/regions/african-caribbean-and-pacific-acp-region/main-programmes-eu-development-assistance-african_en|date=18 жовтня 2019}}.» ec.europa.eu. Retrieved on 9 December 2018. «ACP&nbsp;— Main funding programmes»</ref>.

У 2016 році середній показник серед країн ЄС становив 0,4&nbsp;%, і п'ять досягли або перевищили ціль у 0,7&nbsp;%: Данія, Німеччина, Люксембург, Швеція та Сполучене Королівство. Якщо розглядати разом, то країни-члени ЄС є найбільшим внеском іноземної допомоги у світі<ref name="GHA report 2014">{{cite web|title=GHA report 2014|publisher=globalhumanitarianassistance.org|author=GHA|date=22 лютого 2015|url=http://www.globalhumanitarianassistance.org/report/gha-report-2014|access-date=22 лютого 2015|archive-date=6 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150206051029/http://www.globalhumanitarianassistance.org/report/gha-report-2014|url-status=dead}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150206051029/http://www.globalhumanitarianassistance.org/report/gha-report-2014 |date=2015-02-06 }}</ref><ref name="OECD aid report 2013">{{cite web|title=Aid to developing countries (2013)|publisher=OECD|author=OECD|date=4 серпня 2013|url=http://www.oecd.org/newsroom/aid-to-developing-countries-rebounds-in-2013-to-reach-an-all-time-high.htm|accessdate=7 березня 2022|archive-date=23 червня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180623000950/http://www.oecd.org/newsroom/aid-to-developing-countries-rebounds-in-2013-to-reach-an-all-time-high.htm}}</ref>.

=== Міжнародне співробітництво та партнерство з розвитку ===
{{Main|Генеральний директорат з міжнародного співробітництва та розвитку|Співпраця АКТ-ЄС у розвитку|Європейська волонтерська служба|Європейський фонд розвитку|Європейська політика сусідства}}
[[Файл:Eastern-Partnership-Summit-22-05-2015-2767.jpg|ліворуч|міні|Саміт [[Східне партнерство|Східного партнерства]] 2015, Рига.]]
Європейський Союз використовує такі інструменти зовнішніх відносин, як Європейська політика сусідства, яка прагне прив'язати ці країни на схід і південь від європейської території ЄС до союзу. Ці країни, насамперед країни, що розвиваються, включають тих, хто прагне одного дня стати або членом Європейського Союзу, або тісніше інтегруватися з Європейським Союзом. ЄС пропонує фінансову допомогу країнам європейського сусідства, якщо вони відповідають суворим умовам урядової реформи, економічної реформи та інших питань, пов'язаних із позитивною трансформацією. Цей процес зазвичай підтримується Планом дій, узгодженим як Брюсселем, так і цільовою країною.
[[Файл:Membreupm.png|праворуч|міні|Зустріч [[Середземноморський союз|Середземноморського Союзу]] в [[Барселона|Барселоні]].]]
Міжнародне визнання сталого розвитку як ключового елемента неухильно зростає. Його роль було визнано на трьох великих самітах ООН зі сталого розвитку: Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (UNCED) 1992 року в Ріо-де-Жанейро, Бразилія; Всесвітній саміт зі сталого розвитку (WSSD) 2002 року в Йоганнесбурзі, Південна Африка; та Конференція ООН зі сталого розвитку (UNCSD) 2012 року в Ріо-де-Жанейро. Іншими ключовими глобальними угодами є Паризька угода та Порядок денний сталого розвитку до 2030 року (Організація Об'єднаних Націй, 2015). ЦУР визнають, що всі країни повинні стимулювати дії в таких ключових сферах&nbsp;— люди, планета, процвітання, мир і партнерство&nbsp;— для того, щоб подолати глобальні виклики, які мають вирішальне значення для виживання людства.

Діяльність ЄС щодо розвитку базується на Європейському консенсусі з питань розвитку, який був схвалений 20 грудня 2005 року державами-членами ЄС, радою, Європейським парламентом та комісією<ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/europeaid/what/development-policies/european-consensus/index_en.htm|title=Archived copy|access-date=27 серпня 2011|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20110811141039/http://ec.europa.eu/europeaid/what/development-policies/european-consensus/index_en.htm|archive-date=11 серпня 2011}}</ref>. Застосовується на основі принципів спроможного підходу та підходу до розвитку, заснованого на правах.

Угоди про партнерство та співробітництво&nbsp;— це двосторонні угоди з державами, які не є членами<ref name="pca">{{cite web|url=https://www.eumonitor.eu/9353000/1/j9vvik7m1c3gyxp/vh7gkuhng0wh|title=Partnership and cooperation agreement (PCA) – EU monitor|website=www.eumonitor.eu|accessdate=7 березня 2022|archive-date=19 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220319073923/https://www.eumonitor.eu/9353000/1/j9vvik7m1c3gyxp/vh7gkuhng0wh}}</ref>.

=== Торгівля ===
[[Файл:Batumi_International_Conference,_on_19_July_2021_05_(cropped).jpg|міні|[[Президент Грузії]] [[Саломе Зурабішвілі]], [[президент Молдови]] [[Мая Санду]], [[президент України]] [[Зеленський Володимир Олександрович|Володимир Зеленський]] та [[голова Європейської ради]] [[Шарль Мішель]] під час Батумської міжнародної конференції 2021 року. 2014 року ЄС підписав угоди про [[Асоційоване тріо|асоціацію з усіма трьома державами]].]]
Європейський Союз є найбільшим експортером у світі<ref>{{cite web|url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2078rank.html|title=Central Intelligence Agency|publisher=Cia.gov|access-date=26 квітня 2011|archive-date=4 жовтня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20081004073036/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook//rankorder/2078rank.html|url-status=dead}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081004073036/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook//rankorder/2078rank.html |date=2008-10-04 }}</ref> та станом на 2008 рік найбільшим імпортером товарів та послуг<ref>{{cite web|url=http://www.wto.org/english/res_e/booksp_e/anrep_e/world_trade_report09_e.pdf|title=World trade report 2009|publisher=WTO information website|accessdate=7 березня 2022|archive-date=1 квітня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220401060735/https://www.wto.org/english/res_e/booksp_e/anrep_e/world_trade_report09_e.pdf}}</ref><ref>{{cite web|title=EU position in world trade|url=http://ec.europa.eu/trade/policy/eu-position-in-world-trade/|publisher=European Commission|access-date=24 травня 2015|archive-date=9 травня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150509112504/http://ec.europa.eu/trade/policy/eu-position-in-world-trade/}}</ref>. Внутрішній торгівлі між державами-членами сприяє зняття торговельних бар'єрів, як-от тарифи та контроль на кордоні. У єврозоні торгівлі сприяє відсутність будь-яких валютних різниць, з якими більшість членів має мати справу<ref name="Se-jeong">{{Cite news|url=https://www.koreatimes.co.kr/www/news/special/2009/07/139_48696.html|title=EU-Korea FTA Will Be a Long Process: Greek Ambassador|last=Se-jeong|first=Kim|date=19 липня 2009|publisher=[[The Korea Times]]|access-date=15 серпня 2009|archive-date=10 травня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110510212735/http://www.koreatimes.co.kr/www/news/special/2009/07/139_48696.html}}</ref>.

[[Угода про асоціацію з Європейським Союзом]] робить щось подібне для значно більшого кола країн, частково як так званий м'який підхід («морква замість палиці») для впливу на політику в цих країнах. Європейський Союз представляє всіх своїх членів у Світовій організації торгівлі (СОТ) і діє від імені держав-членів у будь-яких суперечках. Коли ЄС веде переговори щодо угоди, пов'язаної з торгівлею, поза рамками СОТ, наступна угода має бути затверджена урядом кожної окремої країни-члени ЄС.

Європейський Союз уклав [[Угоди про вільну торгівлю Європейського Союзу|угоди про вільну торгівлю]] (FTA)<ref>{{cite web|url=http://trade.ec.europa.eu/tradehelp/free-trade-agreements|title=Free trade agreements|publisher=European Commission|access-date=22 травня 2018|date=15 квітня 2016|archive-date=22 червня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190622093930/https://trade.ec.europa.eu/tradehelp/free-trade-agreements}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190622093930/https://trade.ec.europa.eu/tradehelp/free-trade-agreements |date=2019-06-22 }}</ref> та інші угоди з торговельною складовою з багатьма країнами світу і веде переговори з багатьма іншими<ref>{{cite web|title=Agreements|url=http://ec.europa.eu/trade/policy/countries-and-regions/agreements/|publisher=European Commission|access-date=17 березня 2016|archive-date=20 грудня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20171220151816/http://ec.europa.eu/trade/policy/countries-and-regions/agreements/}}</ref>.

Профіцит торгівлі послугами Європейського Союзу зріс із 16 мільярдів доларів у 2000 році до понад 250 мільярдів доларів у 2018 році<ref>{{cite web|title=The European Union and its trade partners {{!}} Fact Sheets on the European Union {{!}} European Parliament|url=https://www.europarl.europa.eu/factsheets/en/sheet/160/the-european-union-and-its-trade-partners|access-date=7 червня 2021|website=www.europarl.europa.eu|language=en|archive-date=7 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210607154048/https://www.europarl.europa.eu/factsheets/en/sheet/160/the-european-union-and-its-trade-partners}}</ref>.

У 2020 році, частково через [[Пандемія коронавірусної хвороби 2019|пандемію COVID-19]], Китай став найбільшим торговельним партнером ЄС, витіснивши Сполучені Штати<ref>{{Cite journal|last=Wong|first=Audrye|date=May 2021|title=How Not to Win Allies and Influence Geopolitics China's Self-Defeating Economic Statecraft|url=https://www.foreignaffairs.com/|journal=Foreign Affairs|volume=100|issue=3|accessdate=7 березня 2022|archive-date=3 лютого 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180203075842/https://www.foreignaffairs.com/}}</ref>.

== Економіка ==
{{main|Економіка Європейського Союзу}}
[[Файл:Frankfurt Skyline (16259801511).jpg|міні|250пкс|[[Франкфурт-на-Майні|Франкфурт]], один із фінансових центрів Європи, місце розташування [[Європейський центральний банк|ЄЦБ]] (2014)]]
Європейський Союз має другу в світі [[Економіка|економіку]] за розміром [[Список країн за ВВП (номінал)|номінального ВВП]] і [[Список країн за ВВП (ПКС)|паритетом купівельної спроможности]]. Станом на 2016 рік, за даними [[Міжнародний валютний фонд|Міжнародного валютного фонду]], його номінальний ВВП становив 16,5 трильйона Євро, що становить 22,8&nbsp;% світового ВВП<ref>{{Cite web|url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/02/weodata/weorept.aspx?pr.x=56&pr.y=8&sy=2016&ey=2016&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=001,998&s=NGDPD&grp=1&a=1|title=Report for Selected Country Groups and Subjects|website=www.imf.org|accessdate=12 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171108204749/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/02/weodata/weorept.aspx?pr.x=56&pr.y=8&sy=2016&ey=2016&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=001,998&s=NGDPD&grp=1&a=1|archivedate=8 November 2017|deadurl=no}}</ref>. [[Євро]], яке використовують у 19-ти з 27-ми членів ЄС а також 6 інших європейських країн, займає друге місце у світі за величиною [[Валютні резерви|валютних резервів]] та [[Валюта#Найпоширеніші валюти|обсягами торгівлі]].

Економіка Європейського Союзу складається з [[Внутрішній ринок Європейського Союзу|єдиного простору]] [[Змішана економіка|змішаних національних економік]], що базуються на [[Вільний ринок|вільних ринкових відносинах]] та розвиненій [[Соціальна політика Європейського Союзу|соціальній політиці]]. ВВП за паритетом купівельної спроможности на душу населення у 2015 становив 37,8 тис. дол. у порівняні з 57 тис. дол. у [[Сполучені Штати Америки|США]] та 14,3 тис. дол. у [[Китайська Народна Республіка|КНР]]<ref>{{Cite web|url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/02/weodata/weorept.aspx?sy=2015&ey=2015&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&pr1.x=16&pr1.y=7&c=512,668,914,672,612,946,614,137,311,962,213,674,911,676,193,548,122,556,912,678,313,181,419,867,513,682,316,684,913,273,124,868,339,921,638,948,514,943,218,686,963,688,616,518,223,728,516,558,918,138,748,196,618,278,522,692,622,694,156,142,624,449,626,564,628,565,228,283,924,853,233,288,632,293,636,566,634,964,238,182,662,453,960,968,423,922,935,714,128,862,611,135,321,716,243,456,248,722,469,942,253,718,642,724,643,576,939,936,644,961,819,813,172,199,132,733,646,184,648,524,915,361,134,362,652,364,174,732,328,366,258,734,656,144,654,146,336,463,263,528,268,923,532,738,944,578,176,537,534,742,536,866,429,369,433,744,178,186,436,925,136,869,343,746,158,926,439,466,916,112,664,111,826,298,542,927,967,846,443,299,917,582,544,474,941,754,446,698,666&s=PPPPC&grp=0&a=|title=Report for Selected Countries and Subjects|website=www.imf.org|accessdate=13 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180310135354/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/02/weodata/weorept.aspx?sy=2015&ey=2015&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&pr1.x=16&pr1.y=7&c=512,668,914,672,612,946,614,137,311,962,213,674,911,676,193,548,122,556,912,678,313,181,419,867,513,682,316,684,913,273,124,868,339,921,638,948,514,943,218,686,963,688,616,518,223,728,516,558,918,138,748,196,618,278,522,692,622,694,156,142,624,449,626,564,628,565,228,283,924,853,233,288,632,293,636,566,634,964,238,182,662,453,960,968,423,922,935,714,128,862,611,135,321,716,243,456,248,722,469,942,253,718,642,724,643,576,939,936,644,961,819,813,172,199,132,733,646,184,648,524,915,361,134,362,652,364,174,732,328,366,258,734,656,144,654,146,336,463,263,528,268,923,532,738,944,578,176,537,534,742,536,866,429,369,433,744,178,186,436,925,136,869,343,746,158,926,439,466,916,112,664,111,826,298,542,927,967,846,443,299,917,582,544,474,941,754,446,698,666&s=PPPPC&grp=0&a=|archivedate=10 March 2018|deadurl=no}}</ref>. З низьким [[Коефіцієнт Джині|коефіцієнтом Джині]] (що становить 0,31) в ЄС є рівномірніший розподіл доходів ніж у середньому у світі<ref>{{Cite web|url=http://data.worldbank.org/indicator/SI.POV.GINI|title=GINI index (World Bank estimate) {{!}} Data|website=data.worldbank.org|accessdate=14 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150209003326/http://data.worldbank.org/indicator/SI.POV.GINI|archivedate=9 February 2015|deadurl=no}}</ref>.

Серед головних бірж ЄС є [[Euronext]], [[Франкфуртська фондова біржа|Франкфуртська]] та [[Лондонська фондова біржа|Лондонська]]. Європейський Союз є чистим [[Вивіз капіталу|експортером капіталу]]. [[Прямі іноземні інвестиції|Іноземні інвестиції]] в ЄС у 2012 році становили 5,1&nbsp;трлн дол., а інвестиції ЄС в інші країни&nbsp;— 9,1&nbsp;трлн дол., що є найвищими показниками в світі<ref>{{Cite web|url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2198rank.html|title=The World Factbook — Central Intelligence Agency|website=www.cia.gov|accessdate=12 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171026165102/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2198rank.html|archivedate=26 October 2017|deadurl=no}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071211224222/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2198rank.html |date=2007-12-11 }}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2199rank.html|title=The World Factbook — Central Intelligence Agency|website=www.cia.gov|accessdate=12 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180225211548/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2199rank.html|archivedate=25 February 2018|deadurl=no}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111117173831/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2199rank.html |date=2011-11-17 }}</ref>.

З початку [[Європейська боргова криза|боргової кризи]] в 2009 році у ЄС виникли протилежні економічні ситуації між країнами Південної Європи з одного боку, і Центральної та Північної Європи з іншого боку: підвищення рівня [[безробіття]] та [[Державний борг|державного боргу]] в країнах Середземномор'я та зниження рівня безробіття з підвищенням темпів зростання ВВП у країнах Східної та Північної Європи. 2015 року державний борг у Європейському Союзі становив 85&nbsp;% ВВП, з відмінностями між найнижчим показником в [[Естонія|Естонії]]&nbsp;— 9,7&nbsp;%, та найбільшим у [[Греція|Греції]]&nbsp;— 176&nbsp;%<ref>{{Cite web|url=http://ec.europa.eu/eurostat/tgm/table.do?tab=table&init=1&language=en&pcode=teina225&plugin=1|title=Eurostat - Tables, Graphs and Maps Interface (TGM) table|website=ec.europa.eu|accessdate=13 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171220051036/http://ec.europa.eu/eurostat/tgm/table.do?tab=table&init=1&language=en&pcode=teina225&plugin=1|archivedate=20 December 2017|deadurl=no}}</ref>.

П'ятьма найбільшими національними економіками в ЄС є (у порядку зростання, станом на 2019 рік): [[Економіка Нідерландів|Нідерланди]], [[Економіка Іспанії|Іспанія]], [[Економіка Італії|Італія]], [[Економіка Франції|Франція]] та [[Економіка Німеччини|Німеччина]]&nbsp;— разом на них припадає близько 69&nbsp;% номінального ВВП усього ЄС<ref>[https://ec.europa.eu/eurostat/tgm/refreshTableAction.do?tab=table&plugin=1&pcode=tec00001&language=en Gross domestic product at market prices] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201112110418/https://ec.europa.eu/eurostat/tgm/refreshTableAction.do?tab=table&plugin=1&pcode=tec00001&language=en |date=12 листопада 2020 }} ''[[Євростат]]''</ref>. Найбільшими торговельними партнерами Європейського Союзу є (у порядку спадання, станом на 2019 рік): [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Китайська Народна Республіка|КНР]], [[Велика Британія|Сполучене Королівство]], [[Швейцарія]] та [[Росія]]. [[Україна]] в цьому рейтингу займає 18 місце (між [[В'єтнам]]ом та [[Південно-Африканська Республіка|ПАР]]), у 2018 році вона займала 21 місце<ref>[https://trade.ec.europa.eu/doclib/docs/2006/september/tradoc_122530.pdf Top Trading Partners 2019&nbsp;— Trade Statistics] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201111204029/http://trade.ec.europa.eu/doclib/docs/2006/september/tradoc_122530.pdf |date=11 листопада 2020 }} ''europa.eu''</ref>. ЄС є повноправним членом [[Світова організація торгівлі|Світової організації торгівлі]], [[G7|Великої сімки]] та [[Велика двадцятка|Великої двадцятки]].

=== Внутрішній ринок ===
{{Main|Внутрішній ринок Європейського Союзу|Цифровий єдиний ринок}}
: '' Див. також: [[Європейське споживче право]]

Дві початкові основні цілі Європейського економічного співтовариства полягали в розвитку спільного ринку, який згодом перетворився на [[спільний ринок]], і [[Митний союз Європейського Союзу|митного союзу]] між його державами-членами. Єдиний ринок передбачає [[Внутрішній ринок Європейського Союзу|вільний обіг товарів, капіталу, людей і послуг у межах ЄС]]<ref name="Europa Single Market">{{cite web|title=The Single Market|publisher=Europa web portal|url=http://ec.europa.eu/internal_market/index_en.htm|access-date=27 червня 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20071001122551/http://ec.europa.eu/internal_market/index_en.htm|archive-date=1 жовтня 2007}}</ref>, а митний союз передбачає застосування [[Єдиний зовнішній тариф|єдиного зовнішнього тарифу]] на всі товари, що надходять на ринок. Після того, як товари були допущені на ринок, вони не можуть обкладатися митними зборами, дискримінаційними податками чи [[Імпортна квота|імпортними квотами]], оскільки вони подорожують всередині країни. Країни, які не є членами ЄС, [[Ісландія]], [[Норвегія]], [[Ліхтенштейн]] і [[Швейцарія]], беруть участь у єдиному ринку, але не в митному союзі<ref name="EEA">{{cite web|url=http://eeas.europa.eu/eea/|title=The European Economic Area (EEA)|publisher=Europa web portal|author=European Commission|access-date=10 лютого 2010|archive-date=2 грудня 2010|archive-url=https://web.archive.org/web/20101202041812/http://eeas.europa.eu/eea/}}</ref>. Половина торгівлі в ЄС покривається законодавством, гармонізованим ЄС<ref name="Europa Single Market G">{{cite web|title=A Single Market for goods|publisher=Europa web portal|author=European Commission|url=http://ec.europa.eu/internal_market/top_layer/index_18_en.htm|access-date=27 червня 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070621214532/http://ec.europa.eu/internal_market/top_layer/index_18_en.htm|archive-date=21 червня 2007}}</ref>.

Вільний рух капіталу має на меті дозволити рух інвестицій, як-от покупка нерухомости та купівля акцій між країнами<ref name="Europa Single Market C">{{cite web|title=A Single Market for Capital|publisher=Europa web portal|author=European Commission|url=http://ec.europa.eu/internal_market/top_layer/index_42_en.htm|access-date=27 червня 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070518000627/http://ec.europa.eu/internal_market/top_layer/index_42_en.htm|archive-date=18 травня 2007}}</ref>. До моменту досягнення [[Економічний та монетарний союз|економічного та монетарного союзу]] розвиток капітального забезпечення відбувався повільно. Після Маастрихту швидко розвивався корпус рішень Європейського суду щодо цієї спочатку занедбаної свободи. Вільний рух капіталу є унікальним, оскільки воно надається рівною мірою державам, які не є членами.

Вільне пересування людей означає, що [[Громадянство Європейського Союзу|громадяни ЄС]] можуть вільно переміщатися між державами-членами, щоб жити, працювати, навчатися або виходити на пенсію в іншій країні. Це вимагало зниження адміністративних формальностей та визнання професійних кваліфікацій інших держав<ref name="Europa Single Market P">{{cite web|title=Living and working in the Single Market|publisher=Europa web portal|url=http://ec.europa.eu/internal_market/top_layer/index_15_en.htm|author=European Commission|access-date=27 червня 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070613212310/http://ec.europa.eu/internal_market/top_layer/index_15_en.htm|archive-date=13 червня 2007}}</ref>.

Вільне переміщення послуг та заснування дозволяє самозайнятим особам переміщатися між державами-членами для надання послуг на тимчасовій або постійній основі. У той час як послуги становлять від 60 до 70&nbsp;% ВВП, законодавство в цій сфері не настільки розвинене, як в інших сферах. Ця прогалина була усунена в Директиві про послуги про внутрішній ринок 2006 року, яка спрямована на лібералізацію транскордонного надання послуг<ref name="Europa Single Market S">{{cite web|title=A Single Market for Services|publisher=Europa|url=http://ec.europa.eu/internal_market/top_layer/index_19_en.htm|author=European Commission|access-date=27 червня 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070610133514/http://ec.europa.eu/internal_market/top_layer/index_19_en.htm|archive-date=10 червня 2007}}</ref>. Відповідно до договору надання послуг є залишковою свободою, яка застосовується лише в тому випадку, якщо не реалізується жодна інша свобода.{{Gallery|File:Deutscher Personalausweis im ab 2021 vorgesehenen Design, Bundesregierung der Bundesrepublik Deutschland, Entwurf eines Gesetzes zur Stärkung der Sicherheit im Pass-, Ausweis- und ausländerrechtlichen Dokumentenwesen.jpeg|footer=|alt4=|alt3=|alt2=|alt1=|captionstyle=|width=|height=|state=|style=|align=center|[[Національні посвідчення особи в Європейському економічному просторі|Національне посвідчення особи ЄЕЗ]] (Німецька версія на світлині)|title=Документи Європейського Союзу|10=[[Номерні знаки Європи|Європейський реєстраційний знак]], що складається з синьої смуги з лівого боку із символом [[Прапор Європи|Прапору ЄС]], а також [[Автомобільні коди країн|коду країни]]-члена, в якій зареєстровано транспортний засіб. (Словацька версія на світлині)|9=File:Slovakia Bratislava 2004 number plate.svg|8=[[Паспорти громадян країн-членів Європейського Союзу|Європейський паспорт]] із зазначенням назви країни-члена, національного [[герба|зброї]] та слів «Європейський Союз», наведених їхньою(ими) офіційною(ими) мовою(ами). (Ірландська версія на світлині)|7=File:Eirepas.JPG|6=[[Європейська картка медичного страхування]] (EHIC). (Австрійська версія на світлині)|5=File:Ecard-rueckseite.svg|4=[[Європейське водійське посвідчення]]. (Хорватська версія на світлині)|File:Croatian driving licence.jpg|alt5=}}

=== Валютний союз і фінансові послуги ===
{{Main|Єврозона|Економічний і монетарний союз Європейського Союзу|Європейський банківський союз|Euro Stoxx 50|Єврооблігації (єврозона)}}

{{multiple image|total_width=300|align=left|perrow=2|image1=European Central Bank Frankfurt am Main IMG 0164.jpg|image2=BlueEurozone.svg|footer=Ліворуч: [[штаб-квартира Європейського центрального банку]] в [[Остенде (Франкфурт-на-Майні)|Остенде]], [[Франкфурт]]. Справа: 20 із {{Кількість членів ЄС}} країн-членів ЄС прийняли [[євро]] як законний платіжний засіб. [[Єврозона]] (темно-синій) представляє 350&nbsp;мільйонів людей.}}Створення [[ЕКЮ|єдиної європейської валюти]] стало офіційною метою Європейського економічного співтовариства в 1969 році. 1992 року, узгодивши структуру та процедури валютного союзу, країни-члени підписали [[Маастрихтський договір]] і були юридично зобов'язані виконувати узгоджені умови та правила, включаючи [[критерії конвергенції]], якщо вони хочуть приєднатися до [[Валютний союз|валютного союзу]]. Держави, які бажають взяти участь, повинні були спочатку приєднатися до [[ERM|Європейського механізму обмінного курсу]].

У 1999 році розпочався валютний союз, спочатку як валюта обліку, до якої приєдналися [[Історія євро|одинадцять держав-членів]]. 2002 року валюта була повністю введена в дію, коли були випущені [[банкноти євро]] та [[монети євро]], а національні валюти почали поступово припинятися в єврозоні, яка на той час складалася з 12 країн-членів. Єврозона (складається з країн-членів ЄС, які прийняли євро) відтоді зросла до 20 країн<ref>{{cite news|title=Almunia says 'undesirable' to act on Sweden's euro refusal|first1=Teresa|last1=Kuchler|publisher=EUobserver.com|date=25 жовтня 2006|url=http://euobserver.com/9/22733|access-date=26 грудня 2006|archive-date=11 лютого 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20090211132152/http://euobserver.com/9/22733}}</ref>.

Євро та [[монетарна політика]] тих, хто його прийняв за угодою з ЄС, перебувають під контролем [[Європейський центральний банк|Європейського центрального банку]] (ЄЦБ)<ref>{{cite web|url=http://www.ecb.int/ecb/orga/escb/html/index.en.html|title=ECB, ESCB and the Eurosystem|publisher=European Central Bank|access-date=15 вересня 2007|archive-date=11 серпня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130811212456/http://www.ecb.int/ecb/orga/escb/html/index.en.html}}</ref>. ЄЦБ є центральним банком єврозони, і, таким чином, контролює грошово-кредитну політику в цій сфері з метою підтримки [[Цінова стабільність|стабільности цін]]. Він знаходиться в центрі [[Європейська система центральних банків|Європейської системи центральних банків]], яка охоплює всі національні центральні банки ЄС і контролюється її Генеральною радою, до складу якої входять [[Голова Європейського центрального банку|голова ЄЦБ]], який призначається Європейською радою, віцеголова ЄЦБ, а також керівники національних центральних банків усіх {{Кількість членів ЄС}} країн-членів ЄС<ref name="ECB org">{{cite web|title=ECB, ESCB and the Eurosystem|publisher=European Central Bank|url=http://www.ecb.int/ecb/orga/escb/html/index.en.html|access-date=7 липня 2011|archive-date=11 серпня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130811212456/http://www.ecb.int/ecb/orga/escb/html/index.en.html}}</ref>.
[[Файл:Euro_Series_Banknotes_(2019).jpg|міні|[[Євро]] було введено в 2002 році, замінивши 12 національних валют. Відтоді приєдналися 8 країн.]]
[[Європейська система фінансового нагляду]]&nbsp;— це інституційна архітектура системи фінансового нагляду ЄС, що складається з трьох органів: [[Європейський банківський орган|Європейського банківського органу]], [[Європейське управління страхування та професійних пенсій|Європейського управління страхування та професійних пенсій]] та [[Європейське управління з цінних паперів і ринків|Європейського управління з цінних паперів і ринків]]. Щоб доповнити цю структуру, існує також [[Європейська рада з системних ризиків]] під відповідальність центрального банку. Метою цієї системи фінансового контролю є забезпечення економічної стабільності ЄС<ref>{{cite web|url=http://euobserver.com/?aid=30866|title=Europe seals deal on financial supervision|work=euobserver.com|accessdate=7 березня 2022|archive-date=1 травня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110501044432/http://euobserver.com/?aid=30866}}</ref>.

Щоб запобігти тим, щоб держави, що приєдналися, не потрапили у фінансові проблеми чи кризу після вступу до валютного союзу, вони були зобов'язані за Маастрихтським договором виконувати важливі фінансові зобов'язання та процедури, зокрема демонструвати бюджетну дисципліну та високий ступінь стійкої економічної конвергенції, а також уникнути надмірного державного дефіциту та обмежити державний борг до стійкого рівня.

=== Промисловість і цифрова економіка ===
{{Main|Європейський комісар з питань промисловості та підприємництва|Законодавство ЄС про компанії}}

Робочими секторами Європейської Комісії є: аеронавтика, автомобільна промисловість, біотехнологія, хімія, будівництво, косметика, оборона, електроніка, вогнепальна зброя, харчові продукти та напої, азартні ігри, охорона здоров'я, морський транспорт, механіка, медицина, пошта, сировина, космос, текстиль, туризм, іграшки та [[соціальна економіка]] ([[Європейське кооперативне товариство]]).

=== Енергія ===
{{Main|Енергетична політика Європейського Союзу}}
[[Файл:20210125_Europe_Power_Sector_-_Renewables_vs_Fossil_Fuels_-_Climate_change.svg|міні|У 2020 році відновлювані джерела енергії вперше випередили викопне паливо як основне джерело електроенергії в ЄС<ref name="EmberEUpower_20210125">{{cite web|title=The European Power Sector in 2020 / Up-to-Date Analysis on the Electricity Transition|url=https://ember-climate.org/wp-content/uploads/2021/01/Report-European-Power-Sector-in-2020.pdf|website=ember-climate.org|publisher=Ember and Agora Energiewende|archive-url=https://web.archive.org/web/20210125215659/https://ember-climate.org/wp-content/uploads/2021/01/Report-European-Power-Sector-in-2020.pdf|archive-date=25 січня 2021|date=25 січня 2021|url-status=live}}</ref>]]
У 2006 році ЄС-27 споживало 1825 мільйонів тонн нафтового еквіваленту (toe)<ref name="EurostatEnergy">{{cite press release|title=Energy consumption and production: EU27 energy dependence rate at 54% in 2006: Energy consumption stable|publisher=Eurostat|date=10 липня 2008|url=http://epp.eurostat.ec.europa.eu/pls/portal/docs/PAGE/PGP_PRD_CAT_PREREL/PGE_CAT_PREREL_YEAR_2008/PGE_CAT_PREREL_YEAR_2008_MONTH_07/8-10072008-EN-AP.PDF|access-date=12 вересня 2008|quote=<br />. In the EU27, gross inland energy consumption was 1 825&nbsp;million tonnes of oil equivalent (toe) in 2006, stable compared with 2005, while energy production decreased by 2.3% to 871 mn toe&nbsp;...<br /> Gross inland consumption is defined as primary production plus imports, recovered products and stock change, less exports and fuel supply to maritime bunkers (for seagoing ships of all flags)&nbsp;... <br /> A tonne of oil equivalent (toe) is a standardised unit defined on the basis of one tonne of oil having a net calorific value of 41.868 Gigajoules.|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20080923204027/http://epp.eurostat.ec.europa.eu/pls/portal/docs/PAGE/PGP_PRD_CAT_PREREL/PGE_CAT_PREREL_YEAR_2008/PGE_CAT_PREREL_YEAR_2008_MONTH_07/8-10072008-EN-AP.PDF|archive-date=23 вересня 2008}}</ref>. Близько 46&nbsp;% споживаної енергії було вироблено в країнах-членах, тоді як 54&nbsp;% було імпортовано<ref name="EurostatEnergy" />. У цій статистиці ядерна енергія розглядається як [[первинна енергія]], вироблена в ЄС, незалежно від джерела урану, менш ніж 3&nbsp;% якого виробляється в ЄС<ref name="Euratom2007">{{cite book
|title=Euratom Supply Agency – Annual Report 2007
|year=2008
|publisher=Office for Official Publications of the European Communities
|location=Luxembourg
|page=22
|chapter=EU supply and demand for nuclear fuels
|isbn=978-92-79-09437-8
|quote=European uranium mining supplied just below 3% of the total EU needs, coming from the Czech Republic and Romania (a total of 526 tU).
|chapter-url=http://ec.europa.eu/euratom/ar/last.pdf
|access-date=1 березня 2009
|archive-date=30 квітня 2011
|archive-url=https://web.archive.org/web/20110430213001/http://ec.europa.eu/euratom/ar/last.pdf
}}

Nuclear energy and renewable energy are treated differently from oil, gas, and coal in this respect.</ref>

ЄС мав законодавчу владу у сфері енергетичної політики протягом більшої частини свого існування; це має свої коріння в оригінальному [[Європейська спільнота з вугілля та сталі|Європейському співтоваристві з вугілля та сталі]]. Запровадження обов'язкової та всеохоплюючої європейської енергетичної політики було схвалено на засіданні Європейської ради в жовтні 2005 року, а перший проєкт політики був опублікований у січні 2007 року<ref name="Energy Q&A">{{cite news|title=Q&A: EU energy plans|publisher=BBC|date=9 березня 2007|url=http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/europe/4783996.stm|access-date=13 липня 2007|archive-date=24 лютого 2007|archive-url=https://web.archive.org/web/20070224000655/http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/europe/4783996.stm}}</ref>.

ЄС має п'ять ключових моментів у своїй енергетичній політиці: посилення конкуренції на [[Внутрішній ринок|внутрішньому ринку]], заохочення інвестицій та посилення взаємозв'язків між електричними мережами; диверсифікувати енергетичні ресурси за допомогою кращих систем для реагування на кризу; встановити нову договірну базу для енергетичного співробітництва з [[Росія|Російською Федерацією]], одночасно покращуючи відносини з багатими на енергоносії державами [[Центральна Азія|Центральної Азії]]<ref name="oies">{{cite web|author=Shamil Midkhatovich Yenikeyeff|url=http://www.oxfordenergy.org/wpcms/wp-content/uploads/2010/11/NG25-KazakhstansgasExportMarketsandExportRoutes-ShamilYenikeyeff-2008.pdf|title=Kazakhstan's Gas: Export Markets and Export Routes|publisher=[[Oxford Institute for Energy Studies]]|date=November 2008|access-date=17 листопада 2011|archive-date=8 серпня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190808170553/https://www.oxfordenergy.org/wpcms/wp-content/uploads/2010/11/NG25-KazakhstansgasExportMarketsandExportRoutes-ShamilYenikeyeff-2008.pdf}}</ref> та [[Північна Африка|Північної Африки]]; більш ефективно використовувати існуючі джерела енергії, одночасно збільшуючи комерціалізацію відновлюваної енергії; і нарешті збільшити фінансування нових енергетичних технологій<ref name="Energy Q&A" />.

У 2007 році країни ЄС загалом імпортували 82&nbsp;% своєї нафти, 57&nbsp;% природного газу<ref name="low carb prop">{{cite web|title='Low-carbon economy' proposed for Europe|work=NBC News|url=http://www.nbcnews.com/id/16560106|access-date=24 січня 2007|date=10 січня 2007|archive-date=23 вересня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200923220546/http://www.nbcnews.com/id/16560106}}</ref> та 97,48&nbsp;% потреби в урані<ref name="Euratom2007" />. Трьома найбільшими постачальниками природного газу до Європейського Союзу є Російська Федерація, [[Норвегія]] та [[Алжир]], на які припадало близько трьох чвертей імпорту в 2019 році<ref>{{cite web|url=https://www.reuters.com/article/us-eu-energy-methane-insight/eus-greenhouse-gas-strategy-fails-to-plug-methane-hole-idINKCN24I0IV|website=[[Reuters]]|title=EU's greenhouse gas strategy fails to plug methane hole|first1=Kate|last1=Abnett|first2=Shadia|last2=Nasralla|date=17 липня 2020|accessdate=7 березня 2022|archive-date=19 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220319073925/https://www.reuters.com/article/us-eu-energy-methane-insight/eus-greenhouse-gas-strategy-fails-to-plug-methane-hole-idINKCN24I0IV}}</ref>. Існує сильна [[Росія в енергетичному секторі Європи|залежність від російської енергії]], яку ЄС намагається зменшити<ref name="Energy Russia">{{cite web|url=http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?language=EN&type=IM-PRESS&reference=20060112STO04233&secondRef=0|title=Ukraine-Russia gas dispute – call for stronger EU energy policy|publisher=Europa web portal|author=European Parliament|access-date=27 лютого 2008|archive-date=2 листопада 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20151102032928/http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?language=EN&type=IM-PRESS&reference=20060112STO04233&secondRef=0}}</ref>.

=== Інфраструктура ===
{{Main|Транспорт у Європейському Союзі|Європейський комісар з питань транспорту}}
[[Файл:Øresund_Bridge_from_the_air_in_September_2015.jpg|міні|[[Ересуннський міст]] між Данією та Швецією є частиною [[Транс'європейські мережі|Транс'європейських мереж]].]]
Європейський Союз працює над покращенням транскордонної інфраструктури, наприклад, через [[транс'європейські мережі]] (TEN). Проєкти в рамках TEN включають [[Євротунель|тунель під Ла-Маншем]], [[LGV Est]], [[Мон-Сеніс (залізничний тунель)|Тунель Мон-Сеніс]], [[Ересуннський міст]], [[Бреннерський базисний тунель]] і [[міст Мессінської протоки]]. 2010 року розрахункова мережа охоплює: 75&nbsp;200 кілометрів доріг; 78&nbsp;000 кілометрів залізниць; 330 аеропортів; 270 морських портів; і 210 внутрішніх портів<ref>{{cite web|title=The trans-European transport network: new guidelines and financial rules|publisher=[[European Commission]]|date=1 жовтня 2003|url=http://ec.europa.eu/ten/transport/revision/doc/revision_1692_memo_en.pdf|access-date=15 серпня 2007|work=Europa web portal|archive-date=9 березня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130309180317/http://ec.europa.eu/ten/transport/revision/doc/revision_1692_memo_en.pdf}}</ref><ref>{{cite web|last=Mirea|first=Silvia|title=The trans-European transport network: new guidelines and financial rules|publisher=The Railway Journal|url=http://www.cfr.ro/jf/engleza/0304/ten-t.htm|access-date=15 серпня 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070423082000/http://www.cfr.ro/JF/engleza/0304/ten-t.htm|archive-date=23 квітня 2007}}</ref>.

[[Залізничний транспорт у Європі]] синхронізується з [[Європейська система управління залізничним рухом|Європейською системою управління залізничним рухом]] (ERTMS), ініціативою для значного підвищення безпеки, підвищення ефективності поїздів та покращення транскордонної взаємодії залізничного транспорту в Європі шляхом заміни сигнального обладнання на оцифровані переважно бездротові версії та шляхом створення єдиного загальноєвропейського стандарту для систем керування та командування поїздів.

Європейська транспортна політика, що розвивається, посилить тиск на навколишнє середовище у багатьох регіонах через розширення транспортної мережі. У країнах ЄС, які були членами ЄС до 2004 року, головною проблемою на транспорті є затори та забруднення. Після недавнього розширення нові держави, які приєдналися з 2004 року, додали до транспортного порядку денного проблему вирішення проблем доступності<ref>{{cite web|title=White Paper on Transport|publisher=Euractiv|date=22 вересня 2004|url=http://www.euractiv.com/en/transport/white-paper-transport/article-129628|access-date=15 серпня 2007|archive-date=8 серпня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110808034641/http://www.euractiv.com/en/transport/white-paper-transport/article-129628|url-status=dead}}</ref>. [[Автомагістралі та швидкісні дороги Польщі|Польська дорожня мережа]] була оновлена, наприклад, [[Автомагістраль A4 (Польща)|автомагістраль А4]]<ref>{{cite web|title=EUR 650 million for the Polish Road Network|url=http://www.eib.org/projects/press/2006/2006-113-poland-eur-650-million-for-the-polish-road-network.htm|access-date=25 листопада 2010|archive-url=https://web.archive.org/web/20120119160259/http://www.eib.org/projects/press/2006/2006-113-poland-eur-650-million-for-the-polish-road-network.htm|archive-date=19 січня 2012|url-status=dead}}</ref>.

=== Телекомунікації та космос ===
{{Main|Європейське космічне агентство|Агентство Європейського Союзу з космічної програми}}
[[Файл:Views_in_the_Main_Control_Room_(12052189474).jpg|міні|Контроль польотів [[Європейське космічне агентство|Європейського космічного агентства]] в ESOC в [[Дармштадт]]і, Німеччина]]
Система позиціонування [[Галілео (супутникова навігація)|Ґалілео]]&nbsp;— ще один інфраструктурний проєкт ЄС. Ґалілео&nbsp;— це запропонована система [[Супутникова навігація|супутникової навігації]], яку буде створювати ЄС та запустити [[Європейське космічне агентство]] (ESA). Проєкт Ґалілео було започатковано частково для того, щоб зменшити залежність ЄС від глобальної системи позиціонування, що керується США, але також щоб забезпечити повніше глобальне покриття та забезпечити більшу точність, враховуючи стару природу системи [[GPS]]<ref name="Barrot">{{cite web|last=Barrot|first=Jacques|title=Jacques Barrot Home Page, Commission vice president for transport|publisher=Europa web portal|url=http://ec.europa.eu/commission_barroso/barrot/index_en.htm|access-date=21 липня 2007|archive-date=24 березня 2010|archive-url=https://web.archive.org/web/20100324133743/http://ec.europa.eu/commission_barroso/barrot/index_en.htm}}</ref>.

=== Сільське господарство та рибальство ===
{{Main|Спільна сільськогосподарська політика Європейського Союзу}}
[[Файл:RO_BZ_Pietroasele_vineyard.jpg|міні|Виноградники в [[Румунія|Румунії]]; ферми ЄС утримуються за рахунок [[Спільна сільськогосподарська політика Європейського Союзу|Спільної сільськогосподарської політики]], що мають найбільші бюджетні витрати.]]
Спільна сільськогосподарська політика (САР) є однією з довготривалих політик Європейського Співтовариства<ref name="stead">{{cite web|last=Stead|first=David|editor=Robert Whaples|title=Common Agricultural Policy|publisher=EH.Net Encyclopedia|date=22 червня 2007|url=http://eh.net/encyclopedia/common-agricultural-policy/|access-date=30 серпня 2007|archive-date=12 грудня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131212222828/http://eh.net/encyclopedia/common-agricultural-policy/}}</ref>. Політика має на меті збільшення сільськогосподарського виробництва, забезпечення впевненості в постачаннях продовольства, забезпечення високої якості життя фермерів, стабілізацію ринків та забезпечення розумних цін для споживачів. Донедавна він керувався системою субсидій та ринкового втручання. До 1990-х років ця політика становила понад 60&nbsp;% річного бюджету тодішнього Європейського співтовариства, а в 2013 році&nbsp;— близько 34&nbsp;%<ref name="EU_CAP">{{cite web|archive-url=https://web.archive.org/web/20111129003403/http://europa.eu/pol/agr/index_en.htm|archive-date=29 листопада 2011|url=http://europa.eu/pol/agr/index_en.htm|title=Agriculture: Meeting the needs of farmers and consumers|date=26 серпня 2011|publisher=European Commission|quote=the common agricultural policy is the most integrated of all EU policies and consequently takes a large share of the EU budget. Nevertheless, its portion of the EU budget has dropped from a peak of nearly 70% in the 1970s to 34% over the 2007–2013 period.|work=Europa: Gateway to the European Union|access-date=4 листопада 2011}}</ref>.

Контроль за цінами та ринкові втручання привели до значного [[Перевиробництво|перевиробництва]]. Це були інтервенційні магазини продуктів, куплених громадою для підтримки мінімальних цін. Щоб позбутися надлишків магазинів, їх часто продавали на світовому ринку за цінами, значно нижчими, гарантованими Співтовариством, або фермерам пропонували субсидії (у розмірі різниці між цінами спільноти та світовими цінами) на експорт своєї продукції за межі спільноти. Ця система була піддана критиці за те, що вона принижує фермерів за межами Європи, особливо в країнах, що розвиваються. Прихильники CAP стверджують, що економічна підтримка, яку вона надає фермерам, забезпечує їм розумний рівень життя<ref name="Guardian CAP">{{cite news|last=Jeffery|first=Simon|title=The EU common agricultural policy|work=The Guardian|date=26 червня 2003|url=https://www.theguardian.com/world/2003/jun/26/eu.politics1|access-date=30 серпня 2007|location=London|archive-date=27 серпня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130827043636/http://www.theguardian.com/world/2003/jun/26/eu.politics1}}</ref>.

З початку 1990-х років САП зазнала низки реформ. Спочатку ці реформи включали запровадження відведення у 1988 році, коли частина сільськогосподарських земель була навмисно вилучена з виробництва, молочні квоти, а нещодавно&nbsp;— «роз'єднання» (або відокремлення) грошей, які фермери отримували від ЄС та обсяги, які вони виробляють (за реформами Фішлера 2004&nbsp;р.). Витрати на сільське господарство будуть відходити від виплат субсидій, пов'язаних із конкретною продукцією, до прямих платежів, які залежать від розміру ферми. Це має на меті дозволити ринку диктувати рівень виробництва<ref name="stead" />. Одна з цих реформ спричинила зміну цукрового режиму ЄС, який раніше розділяв ринок цукру між державами-членами та деякими афро-карибськими країнами, які мали привілейовані відносини з ЄС<ref name="EC CAP">{{cite web|url=http://europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do?reference=IP/04/915&format=HTML&aged=1&language=EN&guiLanguage=en|title=Sugar: Commission proposes more market-, consumer- and trade-friendly regime|date=14 квітня 2007|publisher=Europa|access-date=30 серпня 2007|archive-date=21 травня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120521124054/http://europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do?reference=IP%2F04%2F915&format=HTML&aged=1&language=EN&guiLanguage=en}}</ref>.

=== Конкуренція ===
{{Main|Закон про конкуренцію Європейської спільноти|Європейський комісар з питань конкуренції|Кремнієві доки}}
ЄС проводить конкурентну політику, спрямовану на забезпечення невикривленої конкуренції на єдиному ринку.

[[Європейський комісар з питань конкуренції]] (нині [[Маргрете Вестагер|Марґрете Вестаґер]]) є однією з найпотужніших посад у комісії, що відзначається здатністю впливати на комерційні інтереси транснаціональних корпорацій. Наприклад, у 2001 році комісія вперше запобігла злиття двох компаній, що базуються в [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатах]] ([[General Electric]] і [[Honeywell]]), яке вже було схвалено їхнім національним органом<ref>{{cite web|publisher=Europa web portal|title=The Commission prohibits GE's acquisition of Honeywell|date=3 липня 2001|url=http://europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do?reference=IP/01/939|access-date=12 листопада 2007|archive-date=29 лютого 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120229135453/http://europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do?reference=IP%2F01%2F939}}</ref>. Інша резонансна справа проти [[Microsoft]] призвела до того, що комісія оштрафувала Microsoft на понад {{Euro|777}} мільйонів після дев'яти років судових позовів<ref>{{cite news|last=Gow|first=David|work=The Guardian|title=Microsoft caves in to European Commission|date=22 жовтня 2007|url=https://www.theguardian.com/business/2007/oct/22/microsoft.microsoft|access-date=12 листопада 2007|location=London|archive-date=1 вересня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130901004115/http://www.theguardian.com/business/2007/oct/22/microsoft.microsoft}}</ref>.

=== Ринок праці ===
У вересні 2018 року сезонно скоригований рівень безробіття в ЄС становив 6,7&nbsp;%<ref name="unemployment">{{cite web|url=http://ec.europa.eu/eurostat/tgm/table.do?tab=table&language=en&pcode=teilm020&tableSelection=1&plugin=1|title=Eurostat – Tables, Graphs and Maps Interface (TGM) table|website=ec.europa.eu|accessdate=7 березня 2022|archive-date=4 червня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190604234307/https://ec.europa.eu/eurostat/tgm/table.do?tab=table&language=en&pcode=teilm020&tableSelection=1&plugin=1}}</ref> Рівень безробіття в єврозоні становив 8,1&nbsp;%<ref name="unemployment" />. Серед країн-членів найнижчий рівень безробіття був зафіксований у Чехії (2,3&nbsp;%), Німеччині та Польщі (обидві&nbsp;— 3,4&nbsp;%), а найвищий&nbsp;— в Іспанії (14,9&nbsp;%) та Греції (19,0&nbsp;% у липні 2018 року)<ref name="unemployment" />.

== Соціальна політика та рівність ==
{{Main|Європейський соціальний фонд|Держава загального добробуту|Європейська соціальна хартія|Європейська волонтерська служба}}
{| class="wikitable sortable collapsible plainrowheaders floatright" style="border: 0.5em; font-size: 90%; line-height: 0.9em; max-width: 20em;"
|+Держави-члени ЄС за соціальними видатками у 2019 році<ref>{{Cite web|url=http://data.oecd.org/socialexp/social-spending.htm|title=Social spending data|website=[[OECD]]|accessdate=16 червня 2021|archive-date=8 липня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190708163427/https://data.oecd.org/socialexp/social-spending.htm}}</ref>
! scope="col" |Нації
! scope="col" |Соціальні витрати
(відсотків ВВП)
|-
! scope="row" |{{Flag|France}}
| style="text-align: right;" |31,0
|-
! scope="row" |{{Flag|Finland}}
| style="text-align: right;" |29,1
|-
! scope="row" |{{Flag|Belgium}}
| style="text-align: right;" |28,9
|-
! scope="row" |{{Flag|Denmark}}
| style="text-align: right;" |28,3
|-
! scope="row" |{{Flag|Italy}}
| style="text-align: right;" |28,2
|-
! scope="row" |{{Flag|Austria}}
| style="text-align: right;" |26,9
|-
! scope="row" |{{Flag|Germany}}
| style="text-align: right;" |25,9
|-
! scope="row" |{{Flag|Sweden}}
| style="text-align: right;" |25,5
|-
! scope="row" |{{Flag|Spain}}
| style="text-align: right;" |24,7
|-
! scope="row" |{{Flag|Greece}}
| style="text-align: right;" |24,0
|-
! scope="row" |{{Flag|Portugal}}
| style="text-align: right;" |22,6
|-
! scope="row" |{{Flag|Luxembourg}}
| style="text-align: right;" |21,6
|-
! scope="row" |{{Flag|Poland}}
| style="text-align: right;" |21,3
|-
! scope="row" |{{Flag|Slovenia}}
| style="text-align: right;" |21,1
|-
|-
! scope="row" |{{Flag|Czech Republic}}
| style="text-align: right;" |19,2
|-
! scope="row" |{{Flag|Hungary}}
| style="text-align: right;" |18,1
|-
! scope="row" |{{Flag|Slovakia}}
| style="text-align: right;" |17,7
|-
! scope="row" |{{Flag|Estonia}}
| style="text-align: right;" |17,7
|-
! scope="row" |{{Flag|Lithuania}}
| style="text-align: right;" |16,7
|-
! scope="row" |{{Flag|Latvia}}
| style="text-align: right;" |16,4
|-
! scope="row" |{{Flag|Netherlands}}
| style="text-align: right;" |16,1
|-
! scope="row" |{{Flag|Ireland}}
| style="text-align: right;" |13,4
|}
Європейський Союз давно намагається пом'якшити наслідки вільних ринків шляхом захисту прав працівників та запобігання соціальному та екологічному демпінгу. З цією метою він прийняв закони, що встановлюють мінімальні стандарти зайнятості та довкілля. Сюди входили Директива про робочий час та Директива про оцінку впливу на навколишнє середовище.

ЄС також прагнув координувати системи соціального забезпечення та охорони здоров'я держав-членів, щоб сприяти особам, які здійснюють права на вільне пересування, та забезпечувати їм можливість зберігати доступ до послуг соціального забезпечення та охорони здоров'я в інших державах-членах. Основне законодавство про соціальне забезпечення міститься в Директиві 86/378 про рівне ставлення до професійного соціального забезпечення, Директиві про рівне ставлення в соціальному забезпеченні 79/7 / ЄЕС, Регламенті соціального забезпечення 1408/71 / ЄС та 883/2004 / ЄС та Директиві 2005/36 / ЄС

[[Європейська соціальна хартія]]&nbsp;— головний договір, який визнає соціальні права європейських громадян.

Європейське страхування на випадок безробіття запропонував, зокрема, комісар з питань праці Ніколас Шміт<ref>{{Cite web|url=https://www.eleconomista.es/economia/noticias/10114908/10/19/Asi-es-el-seguro-europeo-contra-el-paro-que-propone-el-futuro-comisario-de-Empleo-de-la-UE.html|title=Así es el seguro europeo contra el paro que propone el futuro comisario de Empleo de la UE – elEconomista.es|website=www.eleconomista.es|accessdate=16 червня 2021|archive-date=17 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210417155956/https://www.eleconomista.es/economia/noticias/10114908/10/19/Asi-es-el-seguro-europeo-contra-el-paro-que-propone-el-futuro-comisario-de-Empleo-de-la-UE.html}}</ref>. Також обговорювалася європейська директива про мінімальну заробітну плату<ref>{{Cite web|url=https://www.expats.cz/czech-news/article/proposed-eu-directive-on-minimum-wages-meets-with-sharply-mixed-reaction|title=Proposed EU directive on minimum wage brews controversy from all sides|date=3 грудня 2020|website=Expats.cz|last=Johnston|first=Raymond|accessdate=16 червня 2021|archive-date=21 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210421051952/https://www.expats.cz/czech-news/article/proposed-eu-directive-on-minimum-wages-meets-with-sharply-mixed-reaction}}</ref>.

З 2019 року існує Європейський комісар з питань рівності, а [[Європейський інститут із гендерної рівності|Європейський інститут із ґендерної рівности]] існує з 2007 року.

У 2020 році за мандатом Хелени Даллі була затверджена перша в історії Стратегія Європейського Союзу щодо рівності ЛГБТІК<ref>{{Cite web|url=https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/ip_20_2068|title=Union of Equality: The Commission presents its first-ever strategy on LGBTIQ equality in the EU|website=[[European Commission]]|date=12 листопада 2020|accessdate=16 червня 2021|archive-date=13 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210613190726/https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/ip_20_2068}}</ref>.

Житло, молодь, дитинство, функціональне різноманіття або догляд за літніми людьми є допоміжними компетенціями Європейського Союзу і можуть фінансуватися Європейським соціальним фондом.{{Clear}}

=== Регіональна та місцева політика ===
{{Main|Регіональна політика Європейського Союзу|Комітет регіонів|Європейський інвестиційний банк}}
[[Файл:European_regional_policy_2014.svg|міні|Класифікація регіонів з 2014 по 2020 рік.]]
[[Структурні фонди та Фонд гуртування|Структурні фонди та Когезійний фонд]] підтримують розвиток слаборозвинених регіонів ЄС. Такі регіони передусім розташовані в державах Центральної та Південної Європи<ref>{{cite web|author=Select Committee on European Union|work=Nineteenth Report|title=Chapter 2: The European Union Structural and Cohesion Funds|year=2008|url=https://publications.parliament.uk/pa/ld200708/ldselect/ldeucom/141/14105.htm|access-date=28 лютого 2012|archive-date=7 березня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120307041037/http://www.publications.parliament.uk/pa/ld200708/ldselect/ldeucom/141/14105.htm}}</ref><ref name="Business2000 Funds">{{cite web|title=EU Structural and Cohesion funds|url=http://europa.eu/scadplus/glossary/structural_cohesion_fund_en.htm|access-date=1 листопада 2010|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20100529083348/http://europa.eu/scadplus/glossary/structural_cohesion_fund_en.htm|archive-date=29 травня 2010}}</ref>. Кілька фондів надають екстрену допомогу, підтримку членів-кандидатів у перетворенні своєї країни на відповідність стандартам ЄС ([[PHARE]], [[ISPA]] та [[SAPARD]]) та підтримку [[Співдружність Незалежних Держав|Співдружности Незалежних Держав]] ([[TACIS]]). Зараз [[TACIS]] став частиною всесвітньої програми EuropeAid.

Демографічний перехід до суспільства, яке старіє, низький коефіцієнт народжуваності та депопуляція немітропольних регіонів вирішується в рамках цієї політики.

=== Навколишнє середовище та клімат ===
[[Файл:European_Union_biogeography_countries.svg|міні|За даними [[Європейська агенція довкілля|Європейського агентства з охорони навколишнього середовища]], [[Біогеографічні регіони Європи|біогеографічні регіони континентальної Європи]]]]
У 1957 році, коли було засновано Європейське економічне співтовариство, воно не проводило екологічної політики{{sfn|Jordan|Adelle|2012}}. За останні 50 років було створено все щільнішу мережу законодавчих актів, що поширюється на всі сфери охорони навколишнього середовища, включаючи забруднення повітря, якість води, поводження з відходами, охорону природи та контроль за хімічними речовинами, промисловими небезпеками та біотехнологіями{{sfn|Jordan|Adelle|2012}}. За даними Інституту європейської екологічної політики, екологічне законодавство включає понад 500 директив, положень та рішень, що робить екологічну політику ключовим напрямком європейської політики<ref name="European Environmental Policy 2012">Institute for European Environmental Policy (2012) Manual of European Environmental Policy, Earthscan, London.</ref>.

Європейські політичні діячі спочатку збільшили спроможність ЄС реагувати на екологічні проблеми, визначивши це як проблему торгівлі. Торгівельні бар'єри та викривлення конкуренції на Спільному ринку можуть виникнути через різні екологічні стандарти в кожній країні-члени<ref>Johnson, S.P. and Corcelle, G. (1989) The Environmental Policy of the European Communities, Graham & Trotman, London</ref>. У наступні роки навколишнє середовище стало офіційною сферою політики зі своїми власними суб'єктами політики, принципами та процедурами. Правова основа екологічної політики ЄС була створена із запровадженням Єдиного європейського акту в 1987 році.

785 / 5000 Результати перекладу Спочатку екологічна політика ЄС була зосереджена на Європі. Зовсім недавно ЄС продемонстрував лідерство у глобальному екологічному управлінні, напр. роль ЄС у забезпеченні ратифікації та набуття чинности Кіотським протоколом, попри спротив Сполучених Штатів. Цей міжнародний вимір знайшов своє відображення у Шостій програмі дій ЄС щодо охорони навколишнього середовища<ref>{{cite web|url=http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=uriserv:l28027|title=EUR-Lex – l28027 – EN – EUR-Lex|publisher=eur-lex.europa.eu|accessdate=16 червня 2021|archive-date=29 липня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170729114106/http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=uriserv:l28027}}</ref>, яка визнає, що її цілі можна досягти лише за умови активної підтримки та належного впровадження ключових міжнародних угод як на рівні ЄС, так і у всьому світі. Лісабонський договір ще більше зміцнив амбіції керівництва. Законодавство ЄС відіграло значну роль у покращенні захисту середовища існування та видів у Європі, а також сприяло поліпшенню якості повітря та води та поводження з відходами.

Пом'якшення змін клімату є одним із пріоритетів екологічної політики ЄС. 2007 року держави-члени домовились, що в майбутньому 20&nbsp;% енергії, яку використовують у ЄС, має бути [[Відновлювана енергетика|відновлюваною]], а викиди вуглекислого газу повинні бути нижчими в 2020 році щонайменше на 20&nbsp;% порівняно з рівнем 1990 року<ref name="EUO energy">{{cite news|url=https://www.theguardian.com/environment/2008/jan/23/climatechange.eu1|title=EU sets 20% target for carbon cuts|access-date=29 лютого 2008|work=The Guardian|first=Jessica|last=Aldred|location=London|date=23 січня 2008|archive-date=1 вересня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130901095346/http://www.theguardian.com/environment/2008/jan/23/climatechange.eu1}}</ref>. ЄС прийняв систему торгівлі викидами для включення викидів вуглецю в економіку<ref>{{Cite web|url=https://ec.europa.eu/clima/policies/ets_en|title=EU Emissions Trading System (EU ETS)|date=23 листопада 2016|website=Climate Action – European Commission|accessdate=16 червня 2021|archive-date=5 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210505183114/https://ec.europa.eu/clima/policies/ets_en}}</ref>. Європейська зелена столиця&nbsp;— це щорічна премія, що присуджується містам, яка фокусується на довкіллі, енергоефективності та якості життя в міських районах для створення розумного міста.

На виборах до Європарламенту 2019 року зелені партії збільшили свою владу, можливо, через зростання постматеріалістичних цінностей<ref>{{cite web|last1=Berman|first1=Sheri|author-link=Sheri Berman|title=Populists, greens and the new map of European politics|url=https://www.socialeurope.eu/populists-greens-new-political-map|website=Social Europe|access-date=21 червня 2019|date=3 червня 2019|archive-date=21 червня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190621122307/https://www.socialeurope.eu/populists-greens-new-political-map}}</ref>.

Пропозиції досягти нульової вуглецевої економіки в Європейському Союзі до 2050 року пропонувались у 2018—2019&nbsp;рр. Майже всі держави-члени підтримали цю мету на саміті ЄС у червні 2019&nbsp;р. Чехія, Естонія, Угорщина та Польща не погодились<ref>{{Cite web|url=https://www.euronews.com/2019/06/21/eu-summit-deadlock-over-top-jobs-and-climate-discord|title=EU summit deadlock over top jobs and climate discord|date=21 червня 2019|accessdate=16 червня 2021|archive-date=19 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210419165627/https://www.euronews.com/2019/06/21/eu-summit-deadlock-over-top-jobs-and-climate-discord}}</ref>.

У 2017 році ЄС викинув 9,1&nbsp;% глобальних викидів парникових газів<ref name="Global Emissions">{{cite web|title=Global Emissions|url=https://www.c2es.org/content/international-emissions/|website=Center for Climate and Energy Solutions|access-date=11 листопада 2020|archive-date=8 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201108180532/https://www.c2es.org/content/international-emissions/}}</ref>. ЄС має на меті встановити нульові [[Парникові гази|викиди ПГ]] до 2050 року<ref>{{cite web|title=2050 long-term strategy|url=https://ec.europa.eu/clima/policies/strategies/2050_en#:~:text=The%20EU%20aims%20to%20be,action%20under%20the%20Paris%20Agreement.|website=European Commission website|publisher=European Union|access-date=11 листопада 2020|archive-date=22 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210422132502/https://ec.europa.eu/clima/policies/strategies/2050_en#:~:text=The%20EU%20aims%20to%20be,action%20under%20the%20Paris%20Agreement.}}</ref>{{Clear}}

=== Освіта та дослідження ===
{{Main|Освіта в Європейському Союзі|Рамкові програми з наукових досліджень та технологічного розвитку}}
[[Файл:Holbein-erasmus.jpg|міні|[[Еразм Ротердамський|Еразм Роттердамський]], гуманіст епохи Відродження, на честь якого названа Програма Еразм]]
Базова освіта&nbsp;— це сфера, де роль ЄС обмежується підтримкою національних урядів. У галузі вищої освіти ця політика була розроблена у 1980-х роках у рамках програм підтримки обміну та мобільности. Найпомітнішою з них є програма Еразмус, програма університетських обмінів, яка розпочалася в 1987 році. У перші 20 років вона підтримувала можливості міжнародного обміну для понад 1,5 мільйона студентів університетів та коледжів і стала символом європейського студентського життя<ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/education/news/erasmus20_en.html|title=The Erasmus programme celebrates its 20th anniversary|publisher=Europa web portal|author=European Commission|access-date=21 липня 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070703000422/http://ec.europa.eu/education/news/erasmus20_en.html|archive-date=3 липня 2007}}; {{cite web|url=http://www.cafebabel.co.uk/article/19702/erasmus-turns-20-time-to-grow-up.html|title=Erasmus turns 20 – time to grow up?|last=Jean-Sébastien|first=Lefebvre|date=22 січня 2007|publisher=Café Babel|access-date=10 серпня 2007|archive-url=https://web.archive.org/web/20100912002728/http://www.cafebabel.co.uk/article/19702/erasmus-turns-20-time-to-grow-up.html|archive-date=12 вересня 2010|url-status=dead}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100912002728/http://www.cafebabel.co.uk/article/19702/erasmus-turns-20-time-to-grow-up.html |date=2010-09-12 }}</ref>.

Існують подібні програми для учнів та вчителів шкіл, для слухачів професійно-технічної освіти та для дорослих, які навчаються у Програмі навчання впродовж життя 2007—2013. Ці програми призначені для заохочення ширших знань про інші країни та поширення передового досвіду в галузі освіти та підготовки кадрів по всьому ЄС<ref>{{cite web|author=EACEA|title=About the Education, Audiovisual and Culture Executive Agency|publisher=Europa web portal|url=http://eacea.ec.europa.eu/index.htm|access-date=21 липня 2007|archive-date=29 квітня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150429185547/http://eacea.ec.europa.eu/index.htm|url-status=dead}}</ref>. Підтримуючи Болонський процес, ЄС підтримує порівнянні стандарти та сумісні ступені в усій Європі.

Науковому розвитку сприяють Рамкові програми ЄС, перша з яких розпочалась у 1984&nbsp;р. Цілі політики ЄС у цій галузі полягають у координації та стимулюванні досліджень. Незалежна Європейська наукова рада виділяє кошти ЄС на європейські або національні науково-дослідні проєкти<ref>{{cite web|title=What is the ERC?|publisher=Europa web portal|author=European Research Council|url=http://erc.europa.eu/index.cfm?fuseaction=page.display&topicID=12|access-date=21 липня 2007|archive-date=13 серпня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110813041547/http://erc.europa.eu/index.cfm?fuseaction=page.display&topicID=12}}</ref>. Дослідницькі та технологічні рамкові програми ЄС стосуються багатьох областей, наприклад, енергетики, метою якої є розробка різноманітного поєднання відновлюваних джерел енергії для сприяння довкіллю та зменшення залежності від імпортованого палива<ref>{{cite web|title=Energy|publisher=Europa web portal|author=European Commission|url=http://ec.europa.eu/research/fp7/index_en.cfm?pg=energy|access-date=12 листопада 2007|archive-date=20 листопада 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20151120180245/https://ec.europa.eu/research/fp7/index_en.cfm?pg=energy}}</ref>.

=== Охорона здоров'я та безпека харчових продуктів ===
{{further|Охорона здоров’я в Європі|Генеральний директор з охорони здоров'я та безпеки харчових продуктів}}
[[Файл:EHIC_Slovenia.jpg|ліворуч|міні|[[Європейська картка медичного страхування]] (На фото словенська версія)]]
ЄС не має основних повноважень у галузі охорони здоров'я, а стаття 35 Хартії основних прав Європейського Союзу підтверджує, що «Високий рівень охорони здоров'я людини повинен забезпечуватися при визначенні та реалізації всіх політик та заходів Союзу». Генеральний директорат Європейської Комісії з питань охорони здоров'я та споживачів прагне узгодити національні закони щодо захисту здоров'я людей, прав споживачів, безпеки харчових продуктів та інших продуктів<ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/dgs/health_consumer/about_us/our_vision_en.htm|title=Europa web portal|work=Europa (web portal)|access-date=26 листопада 2010|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20101112200650/http://ec.europa.eu/dgs/health_consumer/about_us/our_vision_en.htm|archive-date=12 листопада 2010}}</ref><ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/dgs/health_consumer/index_en.htm|title=Europa web portal|work=Europa (web portal)|access-date=26 листопада 2010|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20101111154145/http://ec.europa.eu/dgs/health_consumer/index_en.htm|archive-date=11 листопада 2010}}</ref><ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/health-eu/index_en.htm|title=Europa web portal|work=Europa (web portal)|date=18 листопада 2010|access-date=26 листопада 2010|archive-date=5 грудня 2010|archive-url=https://web.archive.org/web/20101205150857/http://ec.europa.eu/health-eu/index_en.htm}}</ref>.

Усі країни ЄС та багато інших європейських країн пропонують своїм громадянам безкоштовну європейську карту медичного страхування, яка на взаємній основі забезпечує страхування невідкладної медичної допомоги під час відвідування інших європейських країн-учасниць<ref>{{cite web|url=http://www.nhs.uk/nhsengland/Healthcareabroad/pages/Healthcareabroad.aspx|title=info about health care and EHIC|publisher=Nhs.uk|date=29 квітня 2010|access-date=26 листопада 2010|archive-date=25 листопада 2010|archive-url=https://web.archive.org/web/20101125191700/http://www.nhs.uk/nhsengland/Healthcareabroad/pages/Healthcareabroad.aspx}}</ref>. Директива про транскордонне медичне обслуговування має на меті сприяти співробітництву в галузі охорони здоров'я між державами-членами та полегшити доступ до безпечного та якісного транскордонного медичного обслуговування для європейських пацієнтів<ref>{{cite web|url=http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cms_data/docs/pressdata/en/lsa/119514.pdf|title=Consilium.europa.eu|access-date=3 червня 2013|archive-date=12 травня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130512041808/http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cms_data/docs/pressdata/en/lsa/119514.pdf}}</ref><ref>{{cite web|url=http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2011:088:0045:0065:EN:PDF|title=Eur-lex.europa.eu|access-date=3 червня 2013|archive-date=25 квітня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130425062151/http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2011:088:0045:0065:EN:PDF}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.nhsconfed.org/Publications/Factsheets/Pages/Cross-border-healthcare-commissioners.aspx|title=NHSconfed.org|publisher=NHSconfed.org|date=17 травня 2011|access-date=3 червня 2013|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20130728184655/http://www.nhsconfed.org/Publications/Factsheets/Pages/Cross-border-healthcare-commissioners.aspx|archive-date=28 липня 2013}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130728184655/http://www.nhsconfed.org/Publications/Factsheets/Pages/Cross-border-healthcare-commissioners.aspx |date=2013-07-28 }}</ref>.

ЄС має одні з найвищих рівнів очікуваної тривалості життя у світі, причому Іспанія, Італія, Швеція, Франція, Мальта, Ірландія, Нідерланди, Люксембург та Греція входять до числа 20 найбільших країн світу з найвищою тривалістю життя<ref name="hdr-life-exp">{{Cite web|url=http://hdr.undp.org/en/content/2019-human-development-index-ranking|title=2019 Human Development Index Ranking &#124; Human Development Reports|website=hdr.undp.org|access-date=4 лютого 2020|archive-date=30 квітня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200430080741/http://hdr.undp.org/en/content/2019-human-development-index-ranking|url-status=dead}}</ref>. Загалом тривалість життя нижча у Східній Європі, ніж у Західній Європі<ref>{{Cite news|url=https://www.economist.com/graphic-detail/2018/09/24/in-europe-life-expectancy-is-lower-in-the-east|title=In Europe, life expectancy is lower in the east|work=The Economist|accessdate=16 червня 2021|archive-date=19 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210419201251/https://www.economist.com/graphic-detail/2018/09/24/in-europe-life-expectancy-is-lower-in-the-east}}</ref>. 2018 року регіоном ЄС із найвищою тривалістю життя був Мадрид, Іспанія&nbsp;— 85,2 року, за яким слідували іспанські регіони Ла-Ріоха та Кастилія-і-Леон&nbsp;— 84,3 року, Трентіно в Італії&nbsp;— 84,3 року та Іль-де-Франс у Франції. у 84,2 року. Загальна тривалість життя в ЄС у 2018 році становила 81,0 року, що перевищувало середній показник у світі, який становив 72,6 року<ref>{{Cite web|url=https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/-/DDN-20181026-1|title=Life expectancy: Are you in one of the top 5 regions?|website=ec.europa.eu|accessdate=16 червня 2021|archive-date=24 жовтня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211024175420/https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/-/DDN-20181026-1}}</ref>.

== Збройні сили ==
Станом на 11 квітня 2023 року, Європейський Союз не має власних повноцінних [[Збройні сили|збройних сил]], їх натомість окремо мають усі [[Список країн Європейського Союзу#Список|27 держав-членів союзу]], з яких 22 члени нині входять у військовий блок [[НАТО]], щодо [[Швеція|Швеції]] триває ратифікація протоколів про вступ до НАТО всіма членами організації, а решта 4 ([[Австрія]], [[Ірландія]], [[Кіпр]] та [[Мальта]]) дотримуються політики [[нейтралітет]]у. На рівні ЄС лише відбувається сприяння військовому співробітництву між його країнами-членами в рамках [[Спільна політика безпеки та оборони|Спільної політики безпеки та оборони]] через [[Військовий штаб Європейського Союзу|Військовий штаб]] та [[Європейське оборонне агентство]]. Також для координації захисту зовнішнього кордону країн-учасників [[Шенгенська угода|Шенгенської угоди]] (куди входять 22 країни-члени ЄС та 4 інші європейські країни&nbsp;— [[Ісландія]], [[Ліхтенштейн]], [[Норвегія]] та [[Швейцарія]]) працює агентство [[Frontex]].<br>

29 жовтня 2024 року Європейський Союз і Північноатлантичний альянс вирішили створити нову робочу групу високого рівня для посилення співпраці, погодились із необхідністю стратегічного партнерства між Європейським Союзом і Альянсом, зокрема в контексті повномасштабної російської агресії проти України<ref>{{cite web |title=ЄС і НАТО створять нову робочу групу для посилення співпраці |url=https://www.eurointegration.com.ua/news/2024/10/29/7197270/ |website=Європейська правда |accessdate=30 жовтня 2024}}</ref>.

=== Перспектива створення ===
Європейські політики неодноразово висловлювали ідею про створення європейської армії. Мотивом називали те, що європейські країни вже довгі роки існують у мирі, і захист власних національних інтересів для багатьох держав Європи у відносинах між ними більше не має сенсу. Прихильники ідеї вказують на неефективність організації оборони на національних рівнях, що призводить до дублювання структур і функцій та відповідно високих витрат. На їх думку, співпраця всіх країн-членів ЄС у військовій сфері дасть змогу заощадити на розробці і придбанні сучасних систем озброєнь і перерозподілити завдання на таке улагодження військ, щоб кожна з країн мала свою військову спеціалізацію. Однак головним противником такої ідеї виступало [[Велика Британія|Сполучене Королівство]], яке погрожувала заблокувати створення єдиної армії, аргументуючи це тим, що така структура лише дублюватиме функції НАТО<ref>[https://ua.korrespondent.net/world/4033151-perevaha-ssha-oslabla-chym-ozbroitsia-armiia-yes Перевага США ослабла. Чим озброїться армія ЄС] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181115222510/https://ua.korrespondent.net/world/4033151-perevaha-ssha-oslabla-chym-ozbroitsia-armiia-yes |date=15 листопада 2018 }} ''[[korrespondent.net]]'', 15.11.2018</ref>.
[[Файл:EU PESCO map.svg|міні|220пкс|{{legend|#00309A|Країни-учасники PESCO}}{{legend|#819ACD|Члени ЄС, що відмовилися від участі в PESCO}}]]
Нова хвиля обговорення ідеї створення спільної армії почалася в 2017—2018 роках після [[Вихід Великої Британії з ЄС|рішення Сполученого Королівства щодо виходу з Європейського Союзу]], посилення геополітичної напруженості в світі (''див. [[Друга холодна війна]]'') та погіршенням відносин між Європою та [[Сполучені Штати Америки|США]] за президентства [[Дональд Трамп|Дональда Трампа]] (зокрема через його неодноразові звинувачення на адресу європейських партнерів по НАТО щодо недостатнього внеску в спільну оборону). Одним із перших високопосадовців ЄС, які підтримали створення спільної армії, став Голова Єврокомісії [[Жан-Клод Юнкер]]. 8 березня 2015 року (на тлі [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|агресії Росії проти України]]) він заявив, що завдяки створенню такої армії Європа зможе переконливо реагувати на загрозу для миру як у самих країнах-членах, так і у сусідніх із ЄС країнах. На його думку, спільна армія «дасть [[Росія|Росії]] зрозуміти, що ми серйозно ставимось до відстоювання цінностей Європейського Союзу»<ref>[https://www.dw.com/uk/голова-єврокомісії-закликав-до-створення-спільної-європейської-армії/a-18302243 Голова Єврокомісії закликав до створення спільної європейської армії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085344/https://www.dw.com/uk/голова-єврокомісії-закликав-до-створення-спільної-європейської-армії/a-18302243 |date=16 листопада 2018 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 08.03.2015</ref>. Його підтримали, зокрема, міністр оборони ФРН [[Урсула фон дер Ляєн]] і глава німецького МЗС [[Франк-Вальтер Штайнмаєр]], а канцлер [[Ангела Меркель]] назвала ідею «проєктом майбутнього» і висловилася наразі за поглиблення військового співробітництва<ref>[https://ua.korrespondent.net/world/3488627-merkel-pidtrymala-ideui-stvorennia-yevropeiskoi-armii Меркель підтримала ідею створення європейської армії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085439/https://ua.korrespondent.net/world/3488627-merkel-pidtrymala-ideui-stvorennia-yevropeiskoi-armii |date=16 листопада 2018 }} ''korrespondent.net'', 9 березня 2015</ref>. Пізніше Жан-Клод Юнкер неодноразово повторював свою позицію, аргументуючи її ризиками тероризму, зокрема від організації [[Ісламська Держава]], та більшої незалежності і самостійності Європи від США<ref>[https://ua.korrespondent.net/world/3591889-hlava-yevrokomisii-vystupyv-za-stvorennia-armii-yes Глава Єврокомісії виступив за створення армії ЄС] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085458/https://ua.korrespondent.net/world/3591889-hlava-yevrokomisii-vystupyv-za-stvorennia-armii-yes |date=16 листопада 2018 }} ''[[korrespondent.net]]'', 18 листопада 2015</ref><ref>[https://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/02/27/7062233/ Європейський оборонний союз: навіщо ЄС знову говорить про спільну армію] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116043402/https://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/02/27/7062233/ |date=16 листопада 2018 }} ''[[Українська правда|Європейська правда]]'', 27 лютого 2017</ref>. 6 листопада 2018 року ідею створення армії ЄС підтримав президент Франції [[Емманюель Макрон]]. За його словами, власна армія необхідна ЄС, «беручи до уваги Росію, [[Китайська Народна Республіка|Китай]] і навіть США»<ref>[https://tyzhden.ua/News/222242 Макрон закликає до створення єдиної армії Євросоюзу] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085513/https://tyzhden.ua/News/222242 |date=16 листопада 2018 }} ''tyzhden.ua'', 6 листопа 2018</ref>. Його тепер цілком (на відміну від Юнкера у 2015-му) підтримала канцлер ФРН Ангела Меркель, заявивши що «Спільна європейська армія покаже світу, що між європейськими країнами більше ніколи не буде війни»<ref>[https://www.dw.com/uk/анґела-меркель-закликала-створити-справжню-європейську-армію/a-46278662 Анґела Меркель закликала створити «справжню» європейську армію] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116043401/https://www.dw.com/uk/анґела-меркель-закликала-створити-справжню-європейську-армію/a-46278662 |date=16 листопада 2018 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 13.11.2018</ref>. Проти виступив прем'єр-міністр Нідерландів [[Марк Рютте]], зазначивши, що НАТО повинно залишатися наріжним каменем європейської оборонної політики<ref>[https://ua.korrespondent.net/world/4033644-niderlandy-proty-stvorennia-yevropeiskoi-armii Нідерланди проти створення європейської армії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116213441/https://ua.korrespondent.net/world/4033644-niderlandy-proty-stvorennia-yevropeiskoi-armii |date=16 листопада 2018 }} ''[[korrespondent.net]]'', 16.11.2018</ref>. Заява Макрона прозвучала на тлі виходу США з [[Спільний всеосяжний план дій|ядерної угоди по Ірану]] та погроз виходу з [[Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності|договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальности]] (підписаному між США та [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] в 1987 році, тепер дійсної зокрема щодо її правонаступниці Росії), проти чого виступали європейські лідери. На думку європейських лідерів, вихід США з даних угод посилить нестабільність на Близькому Сході, Європі та в усьому світі, від чого більше постраждає насамперед Європа, а не США, крім того, це може спровокувати нові [[перегони озброєнь]] у світі. США аргументують свій вихід недотриманням Іраном і Росією відповідно умов даних договорів<ref>[https://www.dw.com/uk/якими-можуть-бути-наслідки-відмови-сша-від-ядерної-угоди-з-іраном/a-43700531 Якими можуть бути наслідки відмови США від ядерної угоди з Іраном] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181209212535/https://www.dw.com/uk/якими-можуть-бути-наслідки-відмови-сша-від-ядерної-угоди-з-іраном/a-43700531 |date=9 грудня 2018 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 08.05.2018</ref><ref>[https://www.uifuture.org/publications/news/24271-rozryv/dohovoru/pro/likvidatsiyu/raket Що означає розрив Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності між США та РФ?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181209212756/https://www.uifuture.org/publications/news/24271-rozryv/dohovoru/pro/likvidatsiyu/raket |date=9 грудня 2018 }} ''[[Український інститут майбутнього]]'', 23.10.2018</ref>.

14 грудня 2017 року 25 країн ЄС (усі країни-члени, за винятком [[Велика Британія|Сполученого Королівства]], [[Данія|Данії]] та [[Мальта|Мальти]]) запустили програму «Структурної співпраці у сфері оборони та безпеки» ({{lang-en|Permanent Structured Cooperation}}, PESCO), яка розглядається як перший крок на шляху до створення європейського оборонного союзу. Основна ідея PESCO&nbsp;— підвищити ефективність у сфері оборони. Йдеться про усунення дублювань зусиль і ефективніше використання коштів<ref>[https://www.dw.com/uk/погані-новини-для-ворогів-лідери-єс-у-брюсселі-запустили-оборонну-співпрацю/a-41803435 «Погані новини для ворогів»: лідери ЄС у Брюсселі запустили оборонну співпрацю] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085516/https://www.dw.com/uk/погані-новини-для-ворогів-лідери-єс-у-брюсселі-запустили-оборонну-співпрацю/a-41803435 |date=16 листопада 2018 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 14.12.2017</ref>. На 2021 рік запланований запуск Європейського оборонного фонду ({{lang-en|European Defence Fund}}), у його рамках Єврокомісія запропонувала протягом семи років виділити 13 мільярдів євро на спільні проєкти з розробки нових озброєнь і технологій<ref>[https://www.dw.com/uk/під-погрози-трампа-чого-єс-досягнув-за-рік-оборонної-співпраці/a-48739198 Під погрози Трампа: чого ЄС досягнув за рік оборонної співпраці] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220410215034/https://www.dw.com/uk/під-погрози-трампа-чого-єс-досягнув-за-рік-оборонної-співпраці/a-48739198 |date=10 квітня 2022 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 15.05.2019</ref>.

17 червня 2019 року міністри оборони Німеччини, Франції та Іспанії затвердили найбільший у Європі оборонний проєкт&nbsp;— систему ведення повітряних боїв майбутнього, яка має бути готова до бойового використання до 2040 року. Система включатиме не лише бойові літаки, але також супровідні загони безпілотників, флагманські і патрульні літаки, наземні станції і супутники. Загальна вартість проєкту оцінюється в суму до 50 мільярдів євро<ref>[https://ua.korrespondent.net/world/4108387-u-yes-zatverdyly-naibilshyi-oboronnyi-proekt У ЄС затвердили найбільший оборонний проєкт] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190617151154/https://ua.korrespondent.net/world/4108387-u-yes-zatverdyly-naibilshyi-oboronnyi-proekt |date=17 червня 2019 }} ''[[korrespondent.net]]'', 17.06.2019</ref>. Також цього ж дня міністри закордонних справ і оборони всіх 28 країн Євросоюзу затвердили «Глобальну стратегію ЄС», у якій описані спільні оборонні та безпекові спроможності та розглянуті шляхи подальшого зміцнення ролі Євросоюзу як глобального гравця<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2722783-evropejski-ministri-pogodili-globalnu-strategiu-es.html Європейські міністри погодили Глобальну стратегію ЄС] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190617151152/https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2722783-evropejski-ministri-pogodili-globalnu-strategiu-es.html |date=17 червня 2019 }} ''[[Укрінформ]]'', 17.06.2019</ref>.

== Культура ==
{{Further|Культура Європи|Культура в Європейському Союзі|Культура в Європейському Союзі}}Культурне співробітництво між державами-членами було інтересом ЄС з моменту включення його як компетенції громади до Маастрихтського договору<ref name="Bozoki2">{{cite web|last=Bozoki|first=Andras|title=Cultural Policy and Politics in the European Union|publisher=Cultural Policy and Politics in the European Union.pdf|url=http://www.ecoc-doc-athens.eu/attachments/1249_Cultural%20Policy%20and%20Politics%20in%20the%20European%20Union_speech_Bozoki_Andras.pdf|access-date=4 червня 2013|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20130222205051/http://www.ecoc-doc-athens.eu/attachments/1249_Cultural%20Policy%20and%20Politics%20in%20the%20European%20Union_speech_Bozoki_Andras.pdf|archive-date=22 лютого 2013}}</ref>. Дії, вжиті ЄС у культурній сфері, включають семирічну програму<ref name="Bozoki2" /> «Культура 2000», захід «Європейський місячник культури»<ref name="Culture Month2">{{cite web|title=European Culture Month|author=European Commission|publisher=Europa web portal|url=http://ec.europa.eu/culture/eac/ecocs/present_cap/retrospective_en.html|archive-url=https://web.archive.org/web/20080202062436/http://ec.europa.eu/culture/eac/ecocs/present_cap/retrospective_en.html|archive-date=2 лютого 2008|access-date=27 лютого 2008}}</ref> та такі оркестри, як Молодіжний оркестр Європейського Союзу<ref>{{cite web|url=http://www.euyo.org.uk/about/history.htm|title=An Overture to the European Union Youth Orchestra|publisher=The European Youth Orchestra|access-date=12 серпня 2007|archive-url=https://web.archive.org/web/20070611140551/http://www.euyo.org.uk/about/history.htm|archive-date=11 червня 2007|url-status=dead}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070611140551/http://www.euyo.org.uk/about/history.htm |date=2007-06-11 }}</ref>. Програма Європейської столиці культури щороку відбирає одне чи кілька міст для сприяння культурному розвитку цього міста<ref name="Capital Culture2">{{cite web|title=European Capitals of Culture|publisher=Europa web portal|author=European Commission|url=http://ec.europa.eu/culture/our-programmes-and-actions/doc413_en.htm|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20100803205745/http://ec.europa.eu/culture/our-programmes-and-actions/doc413_en.htm|archive-date=3 серпня 2010}}</ref>.

=== Спорт ===
{{Main|Спорт у Європейському Союзі}}

Асоціація футболу на сьогоднішній день є найпопулярнішим видом спорту в Європейському Союзі за кількістю зареєстрованих гравців. Інші види спорту, у яких найбільше учасників клубів&nbsp;— це теніс, баскетбол, плавання, легка атлетика, гольф, гімнастика, кінні види спорту, гандбол, волейбол та вітрильний спорт<ref>{{cite journal|author1=M. van Bottenburg|author2=B. Rijnen|author3=J.C. van Sterkenburg|year=2005|title=Sports participation in the European Union : Trends and differences|journal=WJH Mulier Instituut|publisher=dspace.library.uu.nl|page=33 (table 2.5)|hdl=1874/305728}}</ref>.

За спорт відповідають головним чином держави-члени та інші міжнародні організації, а не ЄС. Існує певна політика ЄС, яка вплинула на спорт, наприклад, вільне пересування робітників, яке було основою рішення Босмана, яке забороняло національним футбольним лігам встановлювати квоти для іноземних гравців із європейським громадянством<ref name="BBC Boseman">{{cite news|last=Fordyce|first=Tom|title=10&nbsp;years since Bosman|work=BBC News|date=11 липня 2007|url=http://news.bbc.co.uk/sport1/hi/football/4528732.stm|access-date=13 липня 2007|archive-date=9 березня 2006|archive-url=https://web.archive.org/web/20060309161200/http://news.bbc.co.uk/sport1/hi/football/4528732.stm}}</ref>.

Лісабонський договір вимагає будь-якого застосування економічних норм з урахуванням специфічного характеру спорту та його структур на основі добровільної діяльності<ref>Cases C-403/08 and C-429/08, Opinion of Advocate General Kokott, para 207</ref>. Це відбулося за лобіюванням керівних організацій, як-от Міжнародний олімпійський комітет та ФІФА, через заперечення щодо застосування принципів вільного ринку до спорту, що призвело до збільшення розриву між багатими та бідними клубами<ref name="IHT RT">{{cite news|title=IOC, FIFA presidents welcomes new EU treaty, call it breakthrough to give sports more power|work=[[International Herald Tribune]]|date=19 жовтня 2007|url=http://www.iht.com/articles/ap/2007/10/19/sports/EU-SPT-OLY-EU-Treaty.php|access-date=21 жовтня 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20081201201945/http://www.iht.com/articles/ap/2007/10/19/sports/EU-SPT-OLY-EU-Treaty.php|archive-date=1 грудня 2008}}</ref>. ЄУ фінансує програму для тренерів ізраїльського, йорданського, ірландського та британського футболу в рамках проєкту Football 4 Peace<ref>{{cite web|url=http://eeas.europa.eu/delegations/israel/press_corner/all_news/news/2011/20110329_01_en.htm|title=Sports coaches from Israel travel to UK for training|publisher=Eeas.europa.eu|date=29 березня 2011|access-date=3 червня 2013|archive-date=25 квітня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130425235908/http://eeas.europa.eu/delegations/israel/press_corner/all_news/news/2011/20110329_01_en.htm}}</ref>.

=== Символи ===
{{Further|Етикетка європейської спадщини}}Використовуваний прапор&nbsp;— прапор Європи, який складається з кола з 12 золотих зірок на блакитному тлі. Спочатку розроблений у 1955 році для Ради Європи, прапор був прийнятий Європейськими Співтовариствами, попередниками нинішнього Союзу, в 1986 році. Рада Європи дала прапору символічний опис у наступних термінах,<ref name="36th">{{Cite web|title=Thirty-sixth meeting of the ministers' deputies: resolution (55) 32|date=9 грудня 1955|url=http://www.coe.int/t/dgal/dit/ilcd/fonds/themes/flags/Res(55)32_en.pdf|archive-url=https://web.archive.org/web/20090528195931/http://www.coe.int/t/dgal/dit/ilcd/Fonds/Themes/Flags/Res%2855%2932_en.pdf|url-status=dead|publisher=Council of Europe|access-date=2 лютого 2008|archive-date=28 травня 2009}}</ref> хоча офіційний символічний опис, прийнятий ЄС, не містить посилання на «західний світ»:<ref name="1996guide">{{in lang|fr}} ''[https://www.cvce.eu/en/obj/guide_graphique_relatif_a_l_embleme_europeen_1996-fr-93eedaa0-b431-4ca8-ac7b-113ca01c0395.html Guide graphique relatif à l'emblème européen] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210609114155/https://www.cvce.eu/en/obj/guide_graphique_relatif_a_l_embleme_europeen_1996-fr-93eedaa0-b431-4ca8-ac7b-113ca01c0395.html |date=9 червня 2021 }}'' (1996), p. 3: ''Description symbolique: Sur le fond bleu du ciel, les étoiles figurant les peuples d'Europe forment un cercle en signe d'union. Elles sont au nombre invariable de douze, symbole de la perfection et de la plénitude''…''Description héraldique: Sur fond azur, un cercle composé de douze étoiles d'or à cinq rais, dont les pointes ne se touchent pas''. c.f. {{cite web|title=Graphical specifications for the European Emblem|url=http://europa.eu/abc/symbols/emblem/graphics1_en.htm#symbol|archive-url=https://web.archive.org/web/20060622134708/http://europa.eu/abc/symbols/emblem/graphics1_en.htm#symbol|url-status=dead|publisher=[[Europa (web portal)|European Commission]]|access-date=4 серпня 2004|archive-date=22 червня 2006}}</ref>

{{quote|На тлі блакитного неба західного світу зірки символізують народи Європи у формі кола, знака союзу. Кількість зірок незмінно дванадцять, фігура дванадцять - символ досконалости і цілісности.|Рада Європи. Париж, 7–9 грудня 1955.|source=}}
[[Файл:Europa_copy.jpg|міні|[[Європа (міфологія)|Європа]] та бик на грецькій вазі, приблизно 480&nbsp;р. до н. національний музей Тарквінії, Італія]]
«Об'єднані у різноманітті» було прийнято девізом Союзу у 2000 році, вибравши його серед пропозицій, поданих учнями школи. З 1985 року днем прапора Союзу є День Європи, 9 травня (дата декларації Шумана 1950 року). Гімн Союзу&nbsp;— це інструментальна версія прелюдії до Оди до радости, 4-ї частини дев'ятої симфонії Людвіга ван Бетховена. Гімн був прийнятий лідерами Європейського Співтовариства в 1985 році і відтоді звучав офіційно<ref>{{Cite web|url=https://www.coe.int/en/web/portal/home|archive-url=https://web.archive.org/web/20091219175535/http://www.coe.int/T/E/Com/About_Coe/emblems/emblemes.asp|url-status=dead|title=Council of Europe|archive-date=19 грудня 2009|website=www.coe.int}}</ref>. Окрім іменування континенту, грецьку міфологічну фігуру Європи часто використовували як уособлення Європи. Знана з міфу, у якому Зевс спокушає її в образі білого бика, Європа також згадується стосовно нинішнього Союзу. Статуї Європи та бика прикрашають кілька установ Союзу, а її портрет видно на серії банкнот євро 2013 року. Бик, зі свого боку, зображений на всіх картках посвідки на проживання.

Карл Великий, також знаний як Карл Великий (лат. Carolus Magnus), а згодом визнаний Pater Europae («Батьком Європи»),<ref name="ReferenceB">Riché, Preface xviii, Pierre Riché reflects: «[H]e enjoyed an exceptional destiny, and by the length of his reign, by his conquests, legislation and legendary stature, he also profoundly marked the history of Western Europe.»</ref><ref>{{cite web|url=http://www.karlspreis.de/preistraeger/seine_heiligkeit_papst_johannes_paul_ii/ansprache_von_seiner_heiligkeit_papst_johannes_paul_ii.html|title=Der Karlspreisträger Seine Heiligkeit Papst Johannes Paul II. außerordentlicher Karlspreis 2004|publisher=Karlspreis.de|access-date=1 січня 2012|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20120117151907/http://www.karlspreis.de/preistraeger/seine_heiligkeit_papst_johannes_paul_ii/ansprache_von_seiner_heiligkeit_papst_johannes_paul_ii.html|archive-date=17 січня 2012}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120117151907/http://www.karlspreis.de/preistraeger/seine_heiligkeit_papst_johannes_paul_ii/ansprache_von_seiner_heiligkeit_papst_johannes_paul_ii.html |date=2012-01-17 }}</ref><ref>{{cite book
|title=The Emperor Charlemagne
|url=https://archive.org/details/emperorcharlemag00unse
|last=Chamberlin
|first=Russell
|year=2004
|publisher=[[The History Press]]
|location=[[Страуд]], [[Глостершир]]
|isbn=978-0-7509-3482-4
}}</ref> має символічне значення для Європи. Комісія назвала одну зі своїх центральних будівель у Брюсселі на честь Карла Великого, а місто Ахен з 1949 року присуджує премію Карла Великого чемпіонам європейського об'єднання<ref>{{cite web|url=http://www.karlspreis.de/en/laureates|title=Laureates|work=karlspreis.de|access-date=12 лютого 2016|archive-date=21 лютого 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160221062223/http://www.karlspreis.de/en/laureates}}</ref>. З 2008 року організатори цієї премії спільно з Європейським парламентом присуджують молодіжну премію Карла Великого на знак визнання подібних зусиль молодих людей<ref>{{cite web|url=http://www.charlemagneyouthprize.eu/|title=Winners 2015|work=charlemagneyouthprize.eu|access-date=12 лютого 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20151212170932/http://www.charlemagneyouthprize.eu/|archive-date=12 грудня 2015|url-status=dead}}</ref>.

=== ЗМІ ===
{{Main|Свобода ЗМІ в Європейському Союзі|Європейська спілка радіомовлення і телебачення}}
Свобода ЗМІ є основним правом, яке поширюється на всі держави-члени Європейського Союзу та його громадян, як це визначено в Хартії ЄС про основні права, а також Європейській конвенції з прав людини<ref name="eprs">Maria Poptcheva, [http://www.europarl.europa.eu/EPRS/EPRS-Briefing-554214-Press-freedom-in-the-EU-FINAL.pdf Press freedom in the EU Legal framework and challenges] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210210114509/https://www.europarl.europa.eu/EPRS/EPRS-Briefing-554214-Press-freedom-in-the-EU-FINAL.pdf |date=10 лютого 2021 }}, EPRS | European Parliamentary Research Service, Briefing April 2015</ref>{{rp|1}} У процесі розширення ЄС гарантування свободи ЗМІ називається «ключовим показником готовності країни стати частиною ЄС»<ref>{{Cite web|url=http://ec.europa.eu/enlargement/policy/policy-highlights/media-freedom/index_en.htm|title=European Neighbourhood Policy and Enlargement Negotiations|access-date=8 лютого 2016|publisher=European Commission|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20160124161814/http://ec.europa.eu/enlargement/policy/policy-highlights/media-freedom/index_en.htm|archive-date=24 січня 2016}}</ref>.

Більшість засобів масової інформації в Європейському Союзі є національно орієнтованими, хоча деякі ЗМІ, що зосереджуються на європейських справах, з'являються з початку 1990-х років, як-от Euronews, Eurosport, EUobserver, EURACTIV або Politico Europe<ref>{{Cite book
|title=Euro-English : assessing variety status
|last=Mollin
|first=Sandra
|year=2006
|publisher=Gunter Narr Verlag
|location=Tübingen
|pages=56
|isbn=978-3-8233-6250-0
|oclc=804963256
}}</ref><ref>{{Cite web|date=2018|title=2018 EU Media Survey|url=http://www.comresglobal.com/wp-content/uploads/2018/06/Final_Presentation_BM.pdf|publisher=[[ComRes]]/[[Burson-Marsteller]]|accessdate=23 березня 2021|archive-date=2 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210402124633/http://comresglobal.com/wp-content/uploads/2018/06/Final_Presentation_BM.pdf}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211203103312/http://comresglobal.com/wp-content/uploads/2018/06/Final_Presentation_BM.pdf |date=2021-12-03 }}</ref>. [[ARTE]] є загальнодоступною франко-німецькою телевізійною мережею, яка просуває програмування в галузі культури та мистецтв. 80&nbsp;% її програм пропонуються в однаковій пропорції двома компаніями-членами, тоді як решта забезпечується Європейською групою економічних інтересів ARTE GEIE та європейськими партнерами каналу<ref>{{cite web|url=http://www.arte.tv/sites/en/corporate/qui-sommes-nous-cluster/publications/?lang=en|title=How is ARTE funded?|publisher=ARTE Entreprise|access-date=26 червня 2016|archive-date=28 квітня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160428061038/http://www.arte.tv/sites/en/corporate/qui-sommes-nous-cluster/publications/?lang=en}}</ref>.

Програма ЄС «МЕДІА» підтримує європейські популярні кіно- та авдіовізуальні галузі з 1991 року. Вона забезпечує підтримку в розробці, просуванні та розповсюдженні європейських творів у Європі та за її межами<ref>{{cite web|title=Media Programme|publisher=European Commission|work=Europa|url=http://ec.europa.eu/culture/media/about/index_en.htm|access-date=13 червня 2013|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20130621054048/http://ec.europa.eu/culture/media/about/index_en.htm|archive-date=21 червня 2013}}</ref>.

== Вплив ==
[[Файл:Eiffel_Tower_wearing_Europe_colors_-_panoramio.jpg|міні|Ейфелева вежа, прикрашена прапором Європи]]
Європейський Союз справив значний позитивний економічний вплив на більшість держав-членів<ref name="JoME">{{Cite journal|last1=Campos|first1=Nauro F.|last2=Coricelli|first2=Fabrizio|last3=Moretti|first3=Luigi|date=1 травня 2019|title=Institutional integration and economic growth in Europe|journal=Journal of Monetary Economics|volume=103|pages=88–104|doi=10.1016/j.jmoneco.2018.08.001|issn=0304-3932|doi-access=free}}</ref>. Згідно з дослідженням держав-членів, які вступили з 1973 по 2004 рік у 2019 році, «без європейської інтеграції доходи на душу населення були б у середньому приблизно на 10&nbsp;% нижчими за перші десять років після вступу в ЄС»<ref name="JoME" />. Греція була винятком, про яке повідомляло дослідження, яке проводило аналіз до 2008 року, «щоб уникнути незрозумілих наслідків світової фінансової кризи»<ref name="JoME" />.

Європейський Союз сприяв миру в Європі, зокрема, заспокоюючи прикордонні суперечки,<ref>{{Cite journal|last1=Diez|first1=Thomas|last2=Stetter|first2=Stephan|last3=Albert|first3=Mathias|date=July 2006|title=The European Union and Border Conflicts: The Transformative Power of Integration|journal=International Organization|volume=60|issue=3|pages=563–593|doi=10.1017/S0020818306060218|issn=1531-5088}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://www.cambridge.org/core/books/european-union-and-border-conflicts/A266F908B4C67C91C17F511DD9BB9AF3
|title=The European Union and Border Conflicts: The Power of Integration and Association
|date=2008
|editor2-last=Albert
|editor2-first=Mathias
|editor3-last=Stetter
|editor3-first=Stephan
|doi=10.1017/cbo9780511491337
|isbn=978-0-511-49133-7
|website=Cambridge Core
|access-date=19 грудня 2019
|editor1-last=Diez
|editor1-first=Thomas
|archive-date=9 березня 2020
|archive-url=https://web.archive.org/web/20200309061003/https://www.cambridge.org/core/books/european-union-and-border-conflicts/A266F908B4C67C91C17F511DD9BB9AF3
}}</ref> і поширюючи демократію, особливо шляхом заохочення до демократичних реформ у країнах-членах Східної Європи після розпаду СРСР<ref>{{Cite journal|last1=Poast|first1=Paul|last2=Chinchilla|first2=Alexandra|date=2020|title=Good for democracy? Evidence from the 2004 NATO expansion|journal=International Politics|volume=57|issue=3|pages=471–490|doi=10.1057/s41311-020-00236-6|issn=1740-3898|s2cid=219012478}}</ref><ref name=":2">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/promotingdemocra00mage
|title=Promoting Democracy and the Rule of Law
|last=Risse
|first=Thomas
|date=2009
|editor-last=Magen
|editor-first=Amichai
|editor2-last=Risse
|editor2-first=Thomas
|editor3-last=McFaul
|editor3-first=Michael A.
|series=Governance and Limited Statehood Series
|publisher=Palgrave Macmillan UK
|pages=[https://archive.org/details/promotingdemocra00mage/page/n262 244]–271
|chapter=Conclusions: Towards Transatlantic Democracy Promotion?
|doi=10.1057/9780230244528_9
|isbn=978-0-230-24452-8
|work=Promoting Democracy and the Rule of Law: American and European Strategies
|url-access=limited
}}</ref>. Учений Томас Рісс писав у 2009 році, «у літературі щодо Східної Європи існує консенсус щодо того, що перспектива членства в ЄС мала величезний якірний ефект для нових демократій»<ref name=":2" />. Однак Р. Даніель Келемен стверджує, що ЄС виявився корисним для лідерів, які контролюють демократичне відступлення, оскільки ЄС неохоче втручається у внутрішню політику, дає авторитарним урядам кошти, які вони можуть використовувати для зміцнення своїх режимів, а також через свободу пересування в межах ЄС дозволяє різним громадянам залишати країни, що відступають. У той же час, союз забезпечує зовнішнє обмеження, яке не дозволяє м'яким авторитарним режимам переростати у жорстку диктатуру<ref>{{Cite journal|last=Kelemen|first=R. Daniel|date=3 березня 2020|title=The European Union's authoritarian equilibrium|journal=Journal of European Public Policy|volume=27|issue=3|pages=481–499|doi=10.1080/13501763.2020.1712455|issn=1350-1763|doi-access=free}}</ref>.

== Україна та ЄС ==
{{Main|Україна і Європейський Союз}}
Першим договором що регулював стосунки України та Європейського Союзу була [[Угода про партнерство та співробітництво]] підписана 16 червня 1994 року.
[[Файл:Flickr - europeanpeoplesparty - EPP Summit 21 June 2007 (24).jpg|міні|240пкс|[[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] та [[Ангела Меркель]] на саміті [[Європейська народна партія|Європейської народної партії]], 21 червня 2007 року. Після перемоги [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] в ЄС вперше широко заговорили про європейські перспективи України.]]
У 2005 році, після перемоги [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]], Президент України [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] заявив, що членство в ЄС є стратегічною метою [[Зовнішня політика України|зовнішньої політики України]]. Усі фракції у [[Верховна Рада України V скликання|Верховній Раді України V скликання]] 2006—2007 років (окрім комуністів&nbsp;— 5&nbsp;% місць) підтримали найшвидше приєднання до ЄС, зокрема перехід до тісніших форм інтеграції (перший крок&nbsp;— створення [[Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та ЄС|зони вільної торгівлі]] відразу після вступу до [[Світова організація торгівлі|СОТ]], що було запропоновано ЄС у 2006 році).

У жовтні 2005&nbsp;р. президент [[Європейська комісія|Єврокомісії]] [[Жозе Мануел Дурау Баррозу|Жозе Мануел Баррозу]] заявив, що майбутнє України&nbsp;— у ЄС. Проте 9 листопада 2005 року в опублікованій новій стратегії ЄС було сказано, що вступ [[Румунія|Румунії]], [[Болгарія|Болгарії]], [[Хорватія|Хорватії]] й інших країн колишньої [[Югославія|Югославії]] може блокувати можливість майбутнього вступу України, [[Білорусь|Білорусі]] і [[Молдова|Молдови]]. Комісар ЄС з розширення [[Оллі Рен]] заявив, що ЄС має бути обережним із надто великим розширенням і що наразі план розширення виглядає вкомплектованим.

У березні 2007 року було розпочато переговори щодо нового базового договору між Україною та ЄС на заміну чинної Угоди про партнерство та співробітництво. 12 липня 2007 року [[Європейський парламент|Європарламент]] у Страсбурзі ухвалив рішення висловити підтримку надання Україні перспективи членства в Євросоюзі. Відповідне рішення було прийняте за результатами обговорення доповіді депутата Міхала Томаша Камінські щодо мандату на переговори з Україною про нову поглиблену угоду&nbsp;— [[Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом|Угоду про асоціацію між Україною та ЄС]]<ref>[http://novynar.com.ua/politics/3172 Європарламент виступив за надання Україні перспективи членства в ЄС] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081223071228/http://novynar.com.ua/politics/3172 |date=23 грудня 2008 }} ''novynar.com.ua''</ref>. Переговори щодо цієї угоди були закінчені в грудні 2011 року, однак її остаточне підписання загальмувалося на тлі погіршення відносин України та ЄС під час президентства [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]]. Європейські чиновники часто звинувачували українську владу в погіршенні громадянських прав, свободи слова, переслідуванні опозиції та інших основоположних демократичних принципів в Україні.
[[Файл:Euromaidan Kyiv 1-12-13 by Gnatoush 005.jpg|міні|240пкс|[[Євромайдан]] та наступна після цього [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|російська агресія]], на думку багатьох, остаточно закріпили курс України на інтеграцію з ЄС.]]
Від початку президентства Януковича, в Україні офіційно продовжувалася політика європейської інтеграції, однак 21 листопада 2013 року [[Другий уряд Миколи Азарова|Уряд Азарова]] раптово повідомив про призупинення підготовки до укладання угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Це викликало проєвропейські протестні акції в Україні під назвою [[Євромайдан]] який згодом переріс у ширшу [[Революція гідності|Революцію гідності]]&nbsp;— за демократичні права та проти корупції в країні. Наслідком подій, під час яких загинуло 128 людей, стала повна зміна політичного керівництва в Україні та відновлення активної євроінтеграційної політики. Також одразу після цього почалася [[Російсько-українська війна (з 2014)|російська збройна агресія проти України]].

27 лютого 2014 року, після подій Євромайдану, Європарламент ухвалив резолюцію у якій вперше йдеться про те, що Україна має право стати повноправним членом Євросоюзу. У ній зазначено, що підписання Угоди про асоціацію не є кінцевою метою партнерства з Києвом і відповідно до Статуту ЄС всі європейські країни, включаючи Україну, «мають довгострокову можливість подавати заявку на членство в ЄС»<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/27/7016551/ Європарламент надав Україні право у майбутньому вступити в ЄС] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140302224530/http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/27/7016551/ |date=2 березня 2014 }} ''[[Українська правда]]'', 27 лютого 2014</ref>. 21 березня 2014 року було підписано політичну частину угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а 27 червня цього ж року&nbsp;— економічну. У дію угода вступила з 1 листопада 2014 року. 11 червня 2017 року почав діяти [[безвізовий режим між Україною та Європейським Союзом]].

Після подій 2014 року, висловлювалися різні думки та прогнози щодо термінів можливого вступу України в ЄС. 3 березня 2016 року, глава Єврокомісії [[Жан-Клод Юнкер]], напередодні [[Консультативний референдум Нідерландів щодо асоціації України і ЄС|референдуму в Нідерландах щодо асоціації України і ЄС]], висловив думку що Україна не зможе стати членом ЄС у найближчі 20—25 років<ref>[http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3638059-yunker-ukraina-ne-zmozhe-staty-chlenom-yes-rokiv-25 Юнкер: Україна не зможе стати членом ЄС років 25] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304225157/http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3638059-yunker-ukraina-ne-zmozhe-staty-chlenom-yes-rokiv-25 |date=4 березня 2016 }} ''[[korrespondent.net]]'', 3 березня 2016</ref>. Натомість Прем'єр-міністр України, [[Гройсман Володимир Борисович|Володимир Гройсман]], 1 липня 2016 висловив упевненість у тому, що Україна стане членом ЄС через 10 років<ref>[http://ua.korrespondent.net/ukraine/3706416-hroisman-ukraina-bude-v-yes-cherez-desiat-rokiv Гройсман: Україна буде в ЄС через десять років] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160702145706/http://ua.korrespondent.net/ukraine/3706416-hroisman-ukraina-bude-v-yes-cherez-desiat-rokiv |date=2 липня 2016 }} ''[[korrespondent.net]]'', 1 липня 2016</ref>. Тоді ж у [[Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини|МЗС Німеччини]] заявили, що не бачать перспектив членства України у ЄС в осяжному майбутньому, зазначивши про багато невирішених питань, зокрема в тому, що стосується [[Корупція в Україні|подолання корупції]]<ref>[http://www.dw.com/uk/у-берліні-не-бачать-перспектив-членства-україни-в-єс-в-осяжному-майбутньому/a-19371451 У Берліні не бачать перспектив членства України в ЄС в осяжному майбутньому] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160704040518/http://www.dw.com/uk/у-берліні-не-бачать-перспектив-членства-україни-в-єс-в-осяжному-майбутньому/a-19371451 |date=4 липня 2016 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 01.07.2016</ref>.

9 січня 2019 року Міністр закордонних справ України [[Клімкін Павло Анатолійович|Павло Клімкін]] назвав [[Маніпуляція масовою свідомістю|маніпуляцією]] як тих, хто говорить, що Україна може вступити в ЄС за рік-два, так і тих, що це можливо не раніше як за 25—30 років, додавши:<blockquote>Це залежить найперше від нас. Нам потрібно продовжити зміни в цій країні… і це йдеться не просто про реформи, а про фундаментальні зміни в цій країні. Чим краще ми будемо виконувати Угоду про асоціацію, чим краще ми будемо перебирати європейські стандарти, тим швидше ми набудемо членства в Європейському Союзі після того, як отримаємо європейську перспективу. Я вважаю що це можна зробити дійсно в середньостроковій перспективі.</blockquote>Він зазначив що це залежить і від Європейського Союзу, від «настроїв які відбуваються там» але «головне залежить від нас»<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=BbBeC33uvH4 Клімкін назвав можливі терміни вступу України до ЄС та НАТО] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200519125807/https://www.youtube.com/watch?v=BbBeC33uvH4&gl=US&hl=en |date=19 травня 2020 }} ''[[YouTube]]'', 9.01.2019</ref>.

Під час 23-го саміту Україна&nbsp;— Європейський Союз, 12 жовтня 2021 року прем'єр-міністр України Денис Шмигаль, віцепрезидент Європейської комісії, високий представник Європейського Союзу із закордонних справ та безпекової політики Жозеп Боррель та надзвичайний і повноважний посол Словенії в Україні Томаж Менцін підписали угоду між Україною та Європейським Союзом і його державами-членами про [[Єдине європейське небо|Спільний авіаційний простір]]<ref>{{cite web|url=https://www.president.gov.ua/news/u-mezhah-23-go-samitu-ukrayina-yes-pidpisano-nizku-dokumenti-71033|title=У межах 23-го Саміту Україна – ЄС підписано низку документів, зокрема Угоду про Спільний авіаційний простір|publisher=[[Офіс Президента України]]|date=12 жовтня 2020|accessdate=14 жовтня 2020|archive-date=12 жовтня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211012103211/https://www.president.gov.ua/news/u-mezhah-23-go-samitu-ukrayina-yes-pidpisano-nizku-dokumenti-71033}}</ref>.

23 червня 2022 року на саміті ЄС Україна офіційно отримала статус Кандидата на вступ до ЄС.

28 квітня 2024 року Президент України Володимир Зеленський повідомив, що Україна виконала всі умови для реального початку перемовин щодо вступу до Євросоюзу<ref>[https://www.nta.ua/ukrayina-vykonala-vsi-umovy-dlya-pochatku-peremovyn-shhodo-vstupu-v-yes-zelenskyj/ Україна виконала всі умови для початку перемовин щодо вступу в ЄС&nbsp;— Зеленський. 28.04.2024]</ref>. 21 червня 2024 року [[Рада Європейського Союзу]] ухвалила переговорні рамки для початку перемовин про вступ України та Молдови до ЄС. Згідно з повідомленням бельгійського головування в Раді Євросоюзу, переговори про вступ стартують 25 червня в Люксембурзі. На 15:30 запланована міжурядова конференція з Україною, а на 18:00&nbsp;— з Молдовою<ref>[https://babel.ua/news/108311-u-yes-viznachili-datu-y-chas-pochatku-peregovoriv-pro-vstup-ukrajini У ЄС визначили дату і час початку переговорів про вступ України. // Автор: Ліза Бровко. 21.06.2024, 13:38]</ref>.

=== Угода про асоціацію та Порядок денний асоціації ===
{{main|Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом}}

Станом на 2021 рік, основним документом що регулює відносини України та ЄС є [[Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом]], яка набрала чинності 1 листопада 2014 року, юридичної сили набула з 1 вересня 2017 року<ref name=rr>{{Cite web |url=http://espreso.tv/news/2014/09/16/rada_ratyfikuvala_asociaciyu_z_yes |title=Верховна Рада та Європарламент ратифікували Угоду про асоціацію |accessdate=12 квітня 2019 |archive-date=19 вересня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140919002309/http://espreso.tv/news/2014/09/16/rada_ratyfikuvala_asociaciyu_z_yes }}</ref><ref name="CEU">{{Cite web|url=http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2017/07/11-ukraine-association-agreement/|title=Ukraine: Council adopts EU-Ukraine association agreement - Consilium|website=www.consilium.europa.eu|language=en|accessdate=2017-07-11|archive-date=25 жовтня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20171025012345/http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2017/07/11-ukraine-association-agreement/}}</ref>. Ця угода стала наступним етапом у зближенні України та ЄС (після [[Угода про партнерство та співробітництво|Угоди про партнерство та співробітництво]]) та дає змогу перейти від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та [[Економічна інтеграція|економічної інтеграції]] двох сторін.

Угода про асоціацію налічує понад тисячу сторінок, а за своєю структурою складається з преамбули, семи частин, 43 додатків та 3 протоколів. У частині «Преамбула, загальні цілі та принципи» описане зокрема визнання з боку ЄС європейського вибору та європейських устремлінь України як європейської країни, що поділяє з ЄС спільну історію і спільні цінності, а також визначені цілі Угоди, серед яких&nbsp;— створення асоціації, поступове зближення між Україною та ЄС на основі спільних цінностей, поглиблення економічних та торговельних відносин, зокрема шляхом створення зони вільної торгівлі, посилення співробітництва у сфері юстиції, свободи і безпеки. Закріплюються основні принципи, які лежатимуть в основі асоціації, передусім забезпечення [[Права людини|прав людини]] та [[Основні права і свободи|основоположних свобод]], повага до принципу [[Верховенство права|верховенства права]], дотримання принципів [[Державний суверенітет|суверенітету]] і [[Територіальна цілісність|територіальної цілісності]], непорушності кордонів і [[Незалежність|незалежності]]. Підкреслюється, що подальші відносини між Україною та ЄС базуватимуться також на принципах вільної [[Ринкова економіка|ринкової економіки]], верховенства права, ефективному урядуванні тощо<ref name="МЗСУ">[http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/european-integration/ua-eu-association Угода про асоціацію між Україною і ЄС (анотація основних розділів Угоди)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131109182335/http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/european-integration/ua-eu-association |date=9 листопада 2013 }}. ''[[Міністерство закордонних справ України]]''</ref>.

1 січня 2016 року набула чинності [[Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС]] (ЗВТ) яка передбачає суттєву лібералізацію торгівлі (усунення тарифів чи квот) між сторонами, гармонізацію законодавства і нормативно-регуляторної бази. Створення ЗВТ між Україною та ЄС відбуватиметься поступово, протягом 10 років<ref name="МЗСУ"/>. Станом на 2019 рік, створення даної ЗВТ вже позитивно вплинуло на торгівлю України з ЄС та часткову компенсацію від втрати російського ринку. Так, за даними [[Державна служба статистики України|Держстату України]], якщо сукупний експорт українських товарів і послуг до ЄС становив 15,9&nbsp;млрд дол. США у 2015 році та 16,5&nbsp;млрд у 2016-му, то у 2017—2018 роках він виріс до 20,9 та 24,1&nbsp;млрд відповідно (зростання на 51&nbsp;%). У той час у країни [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]] український експорт у ці роки становив 11,3, 9,7, 10,6 та 10,7&nbsp;млрд відповідно (падіння на 5&nbsp;%), у країни Азії 13,5, 12,9, 14,2 та 15,2 млрд (зростання на 12&nbsp;%) а загалом в усі країни світу 47,8, 46,2, 53,9 та 58,9 млрд (зростання на 23&nbsp;%). За ці роки частка ЄС в експорті України зросла з 33&nbsp;% до 40&nbsp;%. Частка ЄС в імпорті Україною товарів і послуг залишилася практично без змін&nbsp;— на рівні 42&nbsp;%, але в розмірах збільшилася на 46&nbsp;% (з 18&nbsp;млрд дол. США у 2015 році до 26,5&nbsp;млрд у 2018-му)<ref>[http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/zd/zd_rik/zd_u/gs_rik_u.html Динаміка географічної структури зовнішньої торгівлі товарами] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190604222953/http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/zd/zd_rik/zd_u/gs_rik_u.html |date=4 червня 2019 }} ''[[Державна служба статистики України]]'', процитовано: 12.06.2019</ref><ref>[http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/zd/zd_rik/zd_u/gsp_u.html Динаміка географічної структури зовнішньої торгівлі послугами] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170702135057/http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/zd/zd_rik/zd_u/gsp_u.html |date=2 липня 2017 }} ''[[Державна служба статистики України]]'', процитовано: 12.06.2019</ref>.

11 червня 2017 року почав діяти [[Безвізовий режим між Україною та Європейським Союзом]]. Він дозволяє громадянам України, які мають [[Біометричний паспорт|біометричні]] [[Паспорт громадянина України для виїзду за кордон|паспорти]], без попереднього оформлення [[Віза|віз]] приїжджати з діловою чи туристичною метою або в сімейних справах на термін до 90 днів протягом 180-денного періоду до 26 з 28 країн ЄС (усі, за винятком [[Велика Британія|Сполученого Королівства]] й [[Ірландія|Ірландії]]) та 4 інших членів [[Шенгенська зона|Шенгенської зони]] ([[Ісландія]], [[Норвегія]], [[Швейцарія]] і [[Ліхтенштейн]]). За даними [[Державна міграційна служба України|Державної міграційної служби України]], за два роки існування, безвізом із країнами ЄС скористалися майже 3 мільйони українців<ref>[https://24tv.ua/dva_roki_bezvizu_skilki_ukrayintsiv_otrimali_biometrichni_pasporti_a_skilki__skoristalisya_nimi_n1165245 Два роки безвізу: скільки українців отримали біометричні паспорти, а скільки&nbsp;— скористалися ними] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191220075608/https://24tv.ua/dva_roki_bezvizu_skilki_ukrayintsiv_otrimali_biometrichni_pasporti_a_skilki__skoristalisya_nimi_n1165245 |date=20 грудня 2019 }} ''[[24 (телеканал)]]'', 11 червня 2019</ref>. Після запровадження безвізу з ЄС, Україна також підписала аналогічні угоди з багатьма іншими країнами, бо якщо у 2016 році громадяни України могли вільно їздити у 81 країну світу, то, станом на червень 2019-го, їх кількість зросла до 128<ref>[https://www.henleypassportindex.com/global-ranking Henley Passport Index] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200312171315/https://www.henleypassportindex.com/global-ranking |date=12 березня 2020 }} ''henleypassportindex.com'', процитовано: 12.06.2019</ref>.

7 вересня 2017 року Президент України [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]] у посланні до [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]] назвав головним пріоритетом України на її шляху до євроінтеграції виконання Угоди про асоціацію. Також у промові він виділив наступні п'ять завдань<ref name="eurointegration7070861">[https://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/09/13/7070861/ Майже членство у ЄС: що запропонував Порошенко і що ще може зробити Україна] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190428140546/https://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/09/13/7070861/ |date=28 квітня 2019 }} ''eurointegration.com.ua'', 13 вересня 2017</ref>:
* '''Асоціація із Шенгенською зоною'''. Йдеться, по суті, про членство України в [[Шенгенська зона|Шенгенській зоні]]. Для країни поза межами Євросоюзу такий формат має назву «асоціація з Шенгеном». Саме такі стосунки мають із ЄС Швейцарія, Ісландія або Норвегія. Це, якщо станеться, фактично означатиме руйнацію західного кордону України, який стане точно таким прозорим, як кордон між [[Франція|Францією]] і [[Німеччина|Німеччиною]] чи Німеччиною і [[Польща|Польщею]]. На думку аналітиків, це завдання може виявитися ще складнішою метою, аніж членство в ЄС. Для прикладу, станом на 2018 рік, такі найновіші члени ЄС як [[Хорватія]], [[Румунія]], [[Болгарія]]&nbsp;— досі не набули повноправного членства у Шенгені, між ними і рештою країн ЄС досі існує прикордонний контроль.
* '''Приєднання до митного союзу ЄС'''. [[Митний союз Європейського Союзу|Митний союз з ЄС]] означає, що країна повністю синхронізує своє митне законодавство з європейським, торгівля з країнами ЄС стає безмитною, а у зовнішній торгівлі починають діяти ті мита, що встановлені для держав-членів Євросоюзу. Митний союз навряд чи включатиме агропродукцію. Станом на 2018 рік, є одна країна за межами ЄС, яка перебуває у митному союзі з Євросоюзом&nbsp;— [[Туреччина]] (з обмеженнями щодо агропродукції та торгівлі послугами).
* '''Приєднання до енергетичного союзу ЄС'''. Означатиме повноцінне входження до спільного енергетичного ринку ЄС та приєднання до спільної зовнішньоенергетичної політики. Це серед іншого мало би передбачати і український голос в ухваленні спільних рішень про європейську енергетичну безпеку, зокрема у відносинах із Росією. (''див. також [[Енергетична політика Європейського Союзу]]'').
* '''Вступ у дію спільного авіаційного простору'''. Означає формування спільного авіаційного простору між державами-членами ЄС та Україною, який заснований, зокрема, на ідентичних правилах у сфері безпеки польотів, [[Авіаційна безпека|авіаційної безпеки]], [[Керування повітряним рухом|управління повітряним рухом]], захисту навколишнього середовища, захисту прав споживачів, систем комп'ютерного бронювання, а також, що стосується соціальних норм в авіаційній галузі. Станом на 2018 рік, угода є фактично готовою, але заблокована для остаточного підписання через спір [[Велика Британія|Сполученого Королівства]] та [[Іспанія|Іспанії]] щодо статусу [[Гібралтар]]у.
* '''Вступ до єдиного цифрового ринку'''. Є складовою частиною Угоди про асоціацію, означає гармонізацію законодавства у галузі інформаційно-комунікативних технологій, телекомунікацій, електронних послуг та торгівлі тощо. Серед конкретних досягнень означатиме, наприклад, скасування (або зменшення) плати за [[роумінг]] між Україною та членами ЄС.
За словами Порошенка,<blockquote>Реалізація цих ініціатив фактично перетворить східні кордони України на східні кордони Євросоюзу ще до того, як ми де-юре приєднаємося до Союзу… І тоді членство стане лише формальним питанням часу<ref name="eurointegration7070861" />.</blockquote>На думку директора «Європейської програмної ініціативи», Дмитра Шульги, Україні слід було б визначити дві амбітні «мегаідеї» щодо її інтеграції до ЄС: Першою є повна економічна інтеграція до ЄС шляхом входження України до [[Європейська економічна зона|Європейської економічної зони]], що для прикладу є зараз у [[Норвегія|Норвегії]] або [[Швейцарія|Швейцарії]]. На думку експерта це б більше відповідало українським інтересам аніж митний союз. Другою є повна реалізація принципу політичної асоціації з ЄС що вже прописано в Угоді про асоціацію. Її реалізація означатиме виконання першого [[Копенгагенські критерії|«копенгагенського критерію»]] членства у ЄС&nbsp;— наявність у країни-кандидата стабільної та дієвої демократії та гарантування дотримання ключових прав та свобод на своїй території. Таке визнання дало б Україні змогу з впевненістю підійти до рішення про подання заявки на початок переговорів про вступ до ЄС у майбутньому<ref name="eurointegration7070861" />.

У березні-квітні 2019 року новообраний Президент України Володимир Зеленський під час своєї передвиборчої компанії заявляв про підтримку євроінтеграційного курсу України, а серед конкретних кроків для цього пропонував проведення референдуму щодо членства в ЄС та створення офісу з координації процесу євроінтеграції всередині [[Кабінет Міністрів України|Кабінету Міністрів]], щоб пришвидшити імплементацію Угоди про асоціацію<ref>[https://www.pravda.com.ua/news/2019/03/22/7209965/ Зеленський про євроінтеграцію: Потрібен референдум] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190322160845/https://www.pravda.com.ua/news/2019/03/22/7209965/ |date=22 березня 2019 }} ''[[Українська правда]]'', 22 березня 2019</ref><ref>[https://www.eurointegration.com.ua/experts/2019/04/22/7095484/ Євроінтеграція справжня чи фейкова: 4 питання до новообраного президента] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190423122508/https://www.eurointegration.com.ua/experts/2019/04/22/7095484/ |date=23 квітня 2019 }} ''[[Європейська правда]]'', 22 квітня 2019</ref>.

==== Суспільна думка ====
За даними соціологічних опитувань, станом на 2007 рік абсолютна більшість українців (55&nbsp;%) підтримували вступ України до Європейського Союзу. При цьому 25&nbsp;% були проти вступу України до ЄС, а 20&nbsp;% не змогли визначитись щодо цього питання.

За даними дослідження, проведеного у 2011 році, більшість жителів України підтримують підписання угоди про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом. Згідно з результатами дослідження, 56&nbsp;% опитаних українців підтримують підписання угоди про ЗВТ з Євросоюзом. Водночас 30&nbsp;% українців одночасно підтримують підписання угоди про ЗВТ з Євросоюзом і вступ України в [[Митний союз ЄАЕС|Митний союз]]. Проте, респонденти оцінюють, що підписання угоди про ЗВТ вигідніше (39&nbsp;%), ніж вступ до ТЗ (34&nbsp;%)<ref>{{Cite web |url=http://gazeta.ua/articles/politics/_ukrajinci-odnochasno-hochut-i-do-evropi-i-do-soyuzu-z-rosieyu-opituvannya/403289 |title=Українці одночасно хочуть і до Європи і до союзу з Росією — опитування |accessdate=22 травня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130228115958/http://gazeta.ua/articles/politics/_ukrajinci-odnochasno-hochut-i-do-evropi-i-do-soyuzu-z-rosieyu-opituvannya/403289 |archivedate=28 February 2013 |deadurl=no }}</ref>.

За результатами опитування, проведеного групою Рейтинг у січні 2016 року, 59&nbsp;% громадян України підтримують вступ України до ЄС, проти висловилися 22&nbsp;%, решта (19&nbsp;%) або не визначилися або не брали б участі в референдумі на таке питання<ref>[http://ua.korrespondent.net/ukraine/3624916-opytuvannia-59-ukraintsiv-khochut-v-yes-47-u-nato Опитування: 59&nbsp;% українців хочуть в ЄС, 47&nbsp;%&nbsp;— у НАТО] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160204224754/http://ua.korrespondent.net/ukraine/3624916-opytuvannia-59-ukraintsiv-khochut-v-yes-47-u-nato |date=4 лютого 2016 }} ''[[korrespondent.net]]'', 04.02.2016</ref>.

За результатами опитування, проведеного групою Соціопрогноз у травні 2018 року, 59,4&nbsp;% українців підтримують вступ України до ЄС, проти&nbsp;— 17,1&nbsp;%. 10,7&nbsp;% опитаних не брали участі у волевиявленні, ще 12,8&nbsp;% не змогли відповісти на питання<ref>[https://ua.korrespondent.net/ukraine/3971839-bilshist-ukraintsiv-pidtrymuuit-vstup-do-yes Більшість українців підтримують вступ до ЄС] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180517175406/https://ua.korrespondent.net/ukraine/3971839-bilshist-ukraintsiv-pidtrymuuit-vstup-do-yes |date=17 травня 2018 }} ''[[korrespondent.net]]'', 17.05.2018</ref>.

За даними опитування, проведеного в 2007 році, 55&nbsp;% респондентів у [[Німеччина|Німеччині]], [[Франція|Франції]], [[Велика Британія|Сполученому Королівстві]], [[Італія|Італії]], [[Іспанія|Іспанії]] та [[Польща|Польщі]] підтримували вступ України до ЄС якщо Україна виконає необхідні для цього умови. 34&nbsp;% були проти вступу України до ЄС. Вступ до ЄС [[Росія|Росії]], [[Туреччина|Туреччини]] та [[Марокко]] підтримували відповідно 45&nbsp;%, 40&nbsp;% та 35&nbsp;% респондентів<ref>[http://yes-ukraine.org/ua/survey_January2007.html Україна залишається кандидатом №&nbsp;1 на вступ до ЄС&nbsp;— у громадській думці європейців.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080521073300/http://yes-ukraine.org/ua/survey_January2007.html |date=21 травня 2008 }} Січень 2007, Ялтинська Європейська Стратегія</ref>.

За даними опитування, проведеного в 2017 році в Німеччині, Франції, Італії, [[Литва|Литві]], Сполученому Королівстві, Польщі та [[Нідерланди|Нідерландах]], підтримали вступ України до ЄС 48&nbsp;% опитаних респондентів, не підтримали 52&nbsp;%. Основні аргументи проти вступу України до ЄС&nbsp;— загальне небажання розширення ЄС (незалежно від країни-кандидата), бідність України (побоювання надмірного навантаження на бюджет ЄС), недостатня демократичність і корупція (ризик поширення української корупції на решту Союзу). Основні аргументи за вступ України до ЄС: Україна&nbsp;— це частина Європи, вступ до ЄС посилить демократію в Україні, заохочуватиме українців під час [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|конфлікту з Росією]] і збільшить економічні відносини з ЄС. Щодо термінів вступу України до ЄС, 56&nbsp;% респондентів думають (незалежно чи вони за чи проти), що це відбудеться «впродовж 10 років або раніше», 23&nbsp;%&nbsp;— «не раніше, ніж через 15—20 років», решта 21&nbsp;%&nbsp;— «ніколи». У порівнянні з іншими гіпотетичними кандидатами Україна продовжує мати найвищий рівень підтримки інтеграції в ЄС: вступ до ЄС Росії, Туреччини та Марокко підтримали відповідно 33&nbsp;%, 21&nbsp;% та 26&nbsp;% респондентів<ref>[https://dt.ua/internal/vidlunnya-nashih-sprav-254256_.html Відлуння наших справ&nbsp;— Хто й чому чекає/не чекає Україну в ЄС і НАТО?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190311175035/https://dt.ua/internal/vidlunnya-nashih-sprav-254256_.html |date=11 березня 2019 }} ''dt.ua'', 16 вересня 2017</ref>.

== Див. також ==
{{Div col|cols=2}}
* [[Європейська асоціація вільної торгівлі]]
* [[Європейська валютна система]]
* [[Агентства Європейського Союзу]]
* [[Екологічна політика ЄС]]
* [[Європейська інтеграція]]
* [[Європеїзм]]
* [[Європоцентризм]]
* [[Європейська мрія]]
* [[Євроскептицизм]]
* [[Європа різних швидкостей]]
* [[Процес стабілізації й асоціації ЄС]]
* [[Європейські роки]]
{{Div col end}}

== Примітки ==
{{Reflist|group=lower-alpha|30em}}
{{reflist|2}}

== Посилання та література ==

* Азбука європейської інтеграції / І. Яковюк, Л. Трагнюк, В. Меделяєв.&nbsp;— Х. : Апекс+, 2006.&nbsp;— 168 с.
* Віднянський С. В., Мартинов А.&nbsp;Ю.&nbsp;Об'єднана Європа від мрії до реальності. Історичні нариси про батьків-засновників Європейського Союзу.&nbsp;— К.: Вид-во Києво-Могилянська академія, 2011.&nbsp;— 395 с.
* Дайнен Д. Дедалі міцніший союз: курс європейської інтеграції.&nbsp;— К.: К. І. С., 2006.&nbsp;— 696 с.
* [http://www.minjust.gov.ua/file/23491.PDF Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу (Лісабонський договір).] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140323014740/http://www.minjust.gov.ua/file/23491.PDF |date=23 березня 2014 }}
* [http://leksika.com.ua/13481222/legal/yevropeyskiy_soyuz Європейський Союз] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160913143413/http://leksika.com.ua/13481222/legal/yevropeyskiy_soyuz |date=13 вересня 2016 }} //{{Юридична енциклопедія}}
* Європейський Союз: історія і засади функціонування: навч. посіб. / В.&nbsp;В. Копійка, Т.&nbsp;І. Шинкаренко; за ред. Л.&nbsp;В. Губерського.&nbsp;— 2-ге вид., виправл. і доповн.&nbsp;— К.: Знання, 2012.&nbsp;— 759 с.&nbsp;— (Вища освіта ХХІ століття).&nbsp;— ISBN 978-966-346-937-9.
* Європейський Союз. Консолідовані договори.&nbsp;— К.: Port-royal, 1999.
* Європейський Союз у XXI столітті: функціонування та розвиток: монографія / В.&nbsp;С.&nbsp;Загорський, О.&nbsp;Я.&nbsp;Красівський, О.&nbsp;С.&nbsp;Киричук, П.&nbsp;В.&nbsp;Когут, О.&nbsp;П.&nbsp;Котовська; ред.: В.&nbsp;С.&nbsp;Загорський, О.&nbsp;Я.&nbsp;Красівський; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України.&nbsp;— Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2016.&nbsp;— 631 c.&nbsp;
* [https://www.aup.com.ua/ies-u-kisheni-dovidnik-iz-ievropeyskoi-i/ ЄС у кишені: довідник із європейської інтеграції України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210730213106/https://www.aup.com.ua/ies-u-kisheni-dovidnik-iz-ievropeyskoi-i/ |date=30 липня 2021 }} / Фонд Конрада Аденауера ; Акад. української преси ; передм. Габріеле Бауманн.&nbsp;— 4-те вид, випр. і допов.&nbsp;— Київ: Фонд Конрада Аденауера, 2012.&nbsp;— 74 с.
* Ильин Ю.&nbsp;Д.&nbsp;Лекции по истории и праву Европейского Союза.&nbsp;— Харьков: Консум, 1998.&nbsp;— 156 с. {{ref-ru}} ('''також''': М.: Спарк, 2002.&nbsp;— 115 с.&nbsp;— ISBN 5-88914-181-3)
* Історія європейської інтеграції від Римської імперії до Європейського Союзу: монографія / за заг. ред. І.&nbsp;В.&nbsp;Яковюка.&nbsp;— К. : Ред. журн. «Право України» ; Х. : Право, 2013.&nbsp;— 208 с.
* Нестерович В.&nbsp;Ф.&nbsp;Лобіювання у правотворчому процесі Європейського Союзу / В.&nbsp;Ф.&nbsp;Нестерович. Українське право. 2007. №&nbsp;1 (20). С. 242—256.
* Нестерович В.&nbsp;Ф.&nbsp;Роль та місце лобіювання у європейському інтегруванні України / В.&nbsp;Ф.&nbsp;Нестерович. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2009. №&nbsp;3.&nbsp;— С. 32—42.
* Нестерович В. Ф. [https://www.academia.edu/36968946/ІНСТИТУЦІЙНЕ_ОФОРМЛЕННЯ_СУБЄКТІВ_ВПЛИВУ_ГРОМАДСЬКОСТІ_НА_УХВАЛЕННЯ_НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ_АКТІВ_У_ЄВРОПЕЙСЬКОМУ_СОЮЗІ Інституційне оформлення суб'єктів впливу громадськості на прийняття нормативно-правових актів у Європейському Союзі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220410215644/https://www.academia.edu/36968946/ІНСТИТУЦІЙНЕ_ОФОРМЛЕННЯ_СУБЄКТІВ_ВПЛИВУ_ГРОМАДСЬКОСТІ_НА_УХВАЛЕННЯ_НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ_АКТІВ_У_ЄВРОПЕЙСЬКОМУ_СОЮЗІ |date=10 квітня 2022 }} / В.&nbsp;Ф.&nbsp;Нестерович. Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. 2010. №&nbsp;3.&nbsp;— С. 54—64.
* Нестерович В.&nbsp;Ф.&nbsp;Конституційно-правове регулювання інституту лобіювання у Європейському Союзі / В.&nbsp;Ф.&nbsp;Нестерович. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.&nbsp;О.&nbsp;Дідоренка. 2011. №&nbsp;3.&nbsp;— С. 27—39.
* Нестерович В. Ф. [https://www.academia.edu/36968944/Реалізація_права_петицій_на_рівні_Європейського_Союзу Реалізація права петицій на рівні Європейського Союзу] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220410213804/https://www.academia.edu/36968944/Реалізація_права_петицій_на_рівні_Європейського_Союзу |date=10 квітня 2022 }} / В.&nbsp;Ф.&nbsp;Нестерович. Публічне право. 2016. №&nbsp;2.&nbsp;— С. 33—40.
* Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л.&nbsp;М.&nbsp;Герасіна, В.&nbsp;Л.&nbsp;Погрібна, І.&nbsp;О. Поліщук та ін. За ред. М.&nbsp;П.&nbsp;Требіна.&nbsp;— Х.: Право, 2015.
* Посельський В. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції.&nbsp;— К. : Смолоскип, 2002.&nbsp;— 168 с.
* Тоді Ф. Нарис історії Європейського Союзу / пер. з англ. М. Марченко.&nbsp;— К.: К. І. С., 2001.&nbsp;— 136 с.
* [https://web.archive.org/web/20161127022901/http://skhid.com.ua/issue/view/4999/showToc Grygoriy Shamborovskyi Аналіз взаємозв'язку ступеня інтегрованості зі зростанням добробуту населення в країнах&nbsp;— членах ЄС, НАФТА, АСЕАН, МЕРКОСУР // Схід. №&nbsp;5(145) (2016)]

== Посилання ==
{{Вікіцитати1}}
{{commons|European Union|Європейський Союз}}
* [http://europa.eu '''europa.eu'''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080910152745/http://europa.eu/ |date=10 вересня 2008 }}&nbsp;— офіційний [[інтернет-портал]] Європейського Союзу
* [http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/index_uk.htm Представництво Європейського Союзу в Україні] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160110120432/http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/index_uk.htm |date=10 січня 2016 }}
* [http://europa.dovidka.com.ua Глосарій термінів Європейського Союзу] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090221124944/http://europa.dovidka.com.ua/ |date=21 лютого 2009 }}

{{Розташування2|nw={{ISL}} (в [[Атлантичний океан|Атлантичному океані]])|n={{NOR}}|ne={{RUS}}|w={{CAN}}<br/>{{USA}} (обидва через [[Атлантичний океан]])|e={{BLR}}<br/>{{UKR}}<br/>{{MOL}}<br/>{{GEO}} (через [[Чорне море]])|sw=[[Латинська Америка]]<br/>(через [[Атлантичний океан]])|s=[[Африка]] (через [[Середземне море]]) та Захід [[Балканський півострів|Балканського півострова]] ([[анклав]])|se={{nobr|{{TUR}}}}}}

{{ЄС}}
{{Європейський Союз у темах}}
{{Navboxes
|title = Інші пов'язані теми та статті
|list =
{{Мови ЄС}}
{{Східне партнерство}}
{{Велика двадцятка}}
{{Нобелівська премія миру}}
}}
{{ВП-портали|Європейський Союз|Європа}}
{{Бібліоінформація}}
{{DEFAULTSORT:Європейський Союз}}
[[Категорія:Міжнародні організації Європи]]
[[Категорія:Об'єднання країн]]
[[Категорія:Торгові блоки]]
[[Категорія:Європейський Союз| ]]
[[Категорія:Конфедерації]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Міжнародні політичні організації]]
[[Категорія:Організації в Брюсселі]]