Перегляд вихідного коду сторінки Орхан I

{{Державний діяч
| українське ім'я    = Орхан I Газі 
| оригінальне ім'я   = أورخان غازي‎ - Orhân Gâzî
| портрет            = Orhan Gazi.jpg
| ширина портрета    = 220px
| підпис             = 
| титул              = [[Османські султани|Османський бей]]
| прапор             = Ottoman Flag.svg
| період правління   = [[1326]]—[[1362]]
| період початку     = 
| період кінця       = 
| попередник         = [[Осман I Газі|Осман I]]
| спадкоємець        = [[Мурад I]]
| дата народження    = [[1281]] або [[1284]]
| місце народження   = [[Мала Азія]], [[Сьогут]]
| дата смерті        = 1362
| місце смерті       = [[Мала Азія]], [[Бурса]]
| громадянство       = {{OTO}}
| династія           = [[Османи]]
| батько             = [[Осман I Газі|Осман I]]
| мати               =[[Малхун Хатун|Рабія Бала Малхун Хатун]] <ref name="İÂ">{{cite encyclopedia|encyclopedia=[[İslâm Ansiklopedisi|TDV Encyclopedia of Islam]] (3rd ed.)|title=Mal Hatun|first=Feridun |last=Emecen|url=https://islamansiklopedisi.org.tr/mal-hatun|date=2023|volume=Annex 2|pages=182–183|lang=tr}}</ref>
| чоловік            =
| дружина            =1. [[Нілюфер-хатун]]<br/>2. [[Аспорча-хатун]]<br/>3. Теодора-хатун<br/>4. Теодора Кантакузіна<br/>5. Білун-хатун<br/>6. Ефтандисе-хатун
| діти               =[[сини: Ібрагім, Сулейман, Султан, Мурад I, Халіль, Касим]]
[[дочки: Фатьма-хатун, Сельчук-хатун]]
| автограф           = Tughra of Orhan.JPG
| ширина монограмми  = 120px
| назва монограмми   = [[Тугра]]
| Commons = Orhan I
}}

'''Орха́н I Газі''', '''Урхан''' (Орган I Ґазі, Урган; {{lang-ota|أورخان غازي|Orhân Gâzî}}, {{lang-tr|Orhan Gazi, Birinci Orhan}}; [[1281]]—[[1362]])&nbsp;— [[турки|турецький]] [[Бей (титул)|бей]] з династії Османів, другий правитель османської держави, що правив з 1326 по 1362 роки.

При Орхані було створено багато умов для перетворення невеликого османського бейлика на сильну державу. У 1327 році було викарбувано перші османські срібні монети ([[акче]]), влада османів в [[Анатолія|Анатолії]] значно посилилася, державна організація стала правильнішою, а армію османів, що раніше складалася з однієї лише регулярної кінноти, було реорганізовано, вона поповнилася піхотним корпусом, складеним з [[яничари|яничарів]]. Також Орхан здійснив перші турецькі завоювання у [[Європа|Європі]]. Орхан перший з османських правителів, який мав в гаремі дочок європейських правителів.

== Джерела ==
Османських джерел, сучасних Осману, Орханові, Мураду і Баязиду I до нас не дійшло. Відомо про існування лише однієї ранньої хроніки, написаної в кінці XIV століття і належала вона перу Яхши Факиха, синові імама Орхана, Дурсун Факиха. Але і вона не збереглася, а дійшла до нас, будучи використаною або скопійованою в більш пізні тексти, наприклад, Ашікпашазаде. Ашікпашазаде писав, що він зупинявся в будинку Яхши Факиха в 1413 році. Яхши Факих дав йому свою Історію, з якої Ашікпашазаде «переказав» події. Крім того, деякі відомості про цих правителів містяться в хроніках візантійських, арабських, європейських авторів. Зокрема про Орхана пишуть Никифор Григора, [[Іоанн VI Кантакузин|Іоанн Кантакузин]], [[Ібн Баттута]].

=== Титул ===
Історики називають [[Осман I|Османа]] і Орхана султанами, хоча вони називали себе лише беями або емірами. [[Ібн Баттута]] називає султаном і Османа, і Орхана, але султаном з X століття могли називати будь-якого світського правителя.

Є розбіжності щодо того, хто першим з османських правителів взяв титул «<nowiki/>[[султан]]<nowiki/>». На думку одних вчених, сам назвав себе султаном Орхан, на думку інших&nbsp;— лише син Орхана, [[Мурад I]], в 1383 році. На деяких османських монетах, карбованих за Орхана, можна прочитати «ал-султан ал-азам» (великий султан, султан султанів), але використання титулу «султан» за Орхана було непостійним<ref>{{Cite book|url=https://books.google.ru/books?id=hZCQlHyjGygC|title=Exploring Ottoman Sovereignty: Tradition, Image and Practice in the Ottoman Imperial Household, 1400-1800|last=Murphey|first=Rhoads|date=2011-10-20|publisher=A&C Black|language=en|isbn=9781441102515|accessdate=6 червня 2018|archive-date=12 березня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180312204803/https://books.google.ru/books?id=hZCQlHyjGygC}}</ref><ref>{{Cite book|url=https://books.google.ru/books?id=Htk3Wn789EQC|title=A Monetary History of the Ottoman Empire|last=Pamuk|first=Sevket|last2=Pamuk|first2=Professor of Economic History Sevket|date=2000-03-09|publisher=Cambridge University Press|language=en|isbn=9780521441971|accessdate=6 червня 2018|archive-date=12 березня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180312204902/https://books.google.ru/books?id=Htk3Wn789EQC}}</ref>.

== Життєпис ==
Ще під час правління свого батька [[Осман I Газі|Османа I]] Орхан грав помітну роль у житті османського держави. Він керував облогою великої візантійської фортеці Бруса в північно-західній Анатолії. У той час османське військо складалося з однієї лише кінноти і не мало облогових машин, без яких штурм добре укріпленого міста був неможливий. 1316 року Орхан розпочав облогу Бруса, продав у рабство мешканців-християн з околиць міста і заселив околиці турками. Місто трималося десять років і здалося туркам лише у 1326 році, в рік смерті Османа I. Успадкувавши владу в османському бейліку, Орхан переніс столицю держави в Бурсу (так турки стали називати Брус). Нову столицю Орхан мріяв зробити культурним центром мусульманського світу: було побудовано чудові мечеті й відкрито ісламську академію, у якій навчалися студенти з [[Персія|Персії]] та [[Аравія|Аравії]].

Був молодшим з синів Османа I. Батько зробив його своїм наступником за неабиякі військові здібності. Прийнято вважати, що Орхан був молодшим із синів [[Осман I|Османа I]]. Всупереч поширеній думці, він не був спадкоємцем Османа, він був одним з декількох можливих спадкоємців&nbsp;— структура племінного устрою передбачала передачу влади голосуванням старійшин (знаті) племені будь-якому родичу чоловічої статі колишнього вождя. Таку процедуру проходив і батько Орхана&nbsp;— [[Осман I|Осман]]. За легендами, у [[Осман I|Османа]] був старший син, Алаеддін, який не отримав більшості голосів на раді племені, на відміну від Орхана, якого вважали краще. Алаеддін не образився і залишався вірним помічником свого брата. Існує навіть легенда, що він сам відмовився від пропозиції Орхана розділити державу після смерті батька, але прийняв його пропозицію стати першим великим візиром. Згідно турецькому історику Халілу Іналджіку, якщо у Османа і був син Алаеддін, то він був молодшим. За тюрксько-монгольським традиціям кочівників молодший син залишався з батьками, а воювали старші сини. У хроніці Якши Факиха в переказі Ашікпашазаде написано: «Народився у Османа син Алаеддін і залишив він його при собі». А Орхан, як повідомляють хроніки, брав участь у військових кампаніях батька і під його керівництвом, і самостійно. Останнім часом з'явилася точка зору, що всі події і всі люди, що згадуються в наративних джерелах про перші століття становлення імперії, виключно легендарні. Згідно з цією версією Алаеддін і Кьосе Міхаль&nbsp;— вигадані персонажі.<ref>{{Cite news|url=http://poj.peeters-leuven.be/content.php?url=article&id=2014268&journal_code=TURC|title=The Ottoman Dynastic Myth|last=IMBER|first=Colin|date=1987-01-01|pages=7–27|work=Turcica|volume=19|doi=10.2143/turc.19.0.2014268|issn=0082-6847|issue=0|accessdate=2018-06-06|archive-date=2 червня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180602040115/http://poj.peeters-leuven.be/content.php?url=article&id=2014268&journal_code=TURC}}</ref> Лорд Кінросс теж вважав, що першим візиром Османського бейлика була інша людина&nbsp;— Ходжі Камалладіноглу Алаеддін-паша, не був сином бея Османа.<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.7256/2409-868x.2016.3.19308|title=Хотко С.Х. Включение Северо-Западного Кавказа в сферу влияния Османской империи, 1475–1520 гг.|date=2016-03|pages=29–41|work=Genesis: исторические исследования|volume=3|doi=10.7256/2409-868x.2016.3.19308|issn=2409-868X|issue=3}}</ref>

Орхан почав реформувати армію, яка раніше складалася виключно з регулярної [[Кіннота|кавалерії]]. Був створений піхотний корпус, також при Орхані юних полонених стали навертати на іслам і робити з них [[яничари|воїнів]]. Як і за його батька, у володіння Орхана в північно-західній [[Анатолія|Анатолії]] продовжили стікатися воїни [[газават]]у з усіх сусідніх турецьких [[емірат]]ів для битви з [[Візантія|Візантією]]. Армія Орхана складалася з 25 тисяч навчених воїнів. Османи продовжили захоплювати візантійські міста в [[Мала Азія|Малій Азії]]. [[Облога Нікеї (1331)|1331 року впала Нікея]] (сучасний [[Ізнік]]), а в [[1337]] році&nbsp;— [[Нікомедія]] (сучасний [[Ізміт]]). [[Нікомедія|Ізміт]] став першою верф'ю і гаванню зародження турецького флоту.

У [[1345]] отримав доступ до [[Дарданели|протоки Дарданели]], без особливої боротьби приєднавши сусідній бейлік Карасу, ослаблений міжусобними війнами. Тоді ж османи втрутилися в [[Громадянська війна в Візантії (1341-1347)|громадянську війну в Візантії]] (1341—1347) на боці майбутнього імператора [[Іоанн VI Кантакузин|Іоанна VI Кантакузина]] і відправили шість тисяч воїнів на Балкани для війни з чинним імператором [[Іоанн V Палеолог|Іоанном V Палеологом]]. На підтвердження союзу за Орхана було видано дочку Іоанна VI, Феодору. Незважаючи на союз з візантійським імператором, Орхан таємно провадив переговори з [[Сербська імперія|сербським царем]] [[Стефан Душан|Стефаном Душаном]], який сподівався на допомогу турків у захопленні [[Константинополь|Константинополя]]. Проте цьому союзу не судилося відбутися, оскільки візантійці перехопили і вбили послів Орхана, які повинні були сповістити Стефана про готовність османського правителя надати йому підтримку.

[[Файл:Orhan I area map.png|thumb|300px|Карта завоювань Орхана І]]

У той самий час Іоан VI регулярно брав османських воїнів як наймане військо у війнах з сербами і болгарами. У 1353 році син Орхана, Сулейман, прибув на [[Галліполі|Галліпольський півострів]], щоб вступити у володіння фортецею [[Цімпе]], обіцяний візантійським імператором його батькові. Незабаром в результаті [[Фракійський землетрус (1354)|Фракійського землетрусу]] обвалилися стіни сусідньої фортеці [[Калліполь]], яку Сулейман відразу ж зайняв. Півострів незабаром був заселений турками і став першою османською територією в Європі. Втрата Галліполі стала причиною позбавлення влади імператора Іоанна Кантакузина, якого піддані звинувачували у продажу Константинополя османам. Однак і імператор [[Іоанн V Палеолог]], що став у 1354 році одноосібним правителем Візантії, був сильно залежний від Орхана. Він не перешкодив подальшому заселенню турками.

У 1354 році Орхан захопив Анкару, яка перебувала під владою хана Хулагу. В 1357 році молодший син Орхана Халіл був захоплений християнськими піратами в полон в затоці [[Ізміт]] і доставлений в [[Фокея|Фокею]]. [[Галіль Іналджик]] вважає, що захоплення Халіла насправді є інструментом візантійців для примусу Орхана до миру<ref name=":0">{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1501/otam_0000000381|title=Prof. Dr. Halil İnalcık|last=DELİBAŞI|first=Melek|last2=İNALCIK|first2=Halil|date=1996|work=OTAM(Ankara|doi=10.1501/otam_0000000381|issn=1019-469X}}</ref>. Візантійським губернатором [[Фокея|Фокеї]] був Лео Калофетос. Іоанн Кантакузін, дід Халіла, запропонував себе як посередника в переговорах з Лео Калофетосом, щоб звільнити хлопчика. Калофетос відмовився співпрацювати, поки Імператор не заплатив йому викуп в розмірі 100 000 [[Гіперпірон|гіперпіронів]]. У 1358 році Орхан особисто зустрічався з Лео і передав викуп за сина<ref name=":0"/>. Орхан підписав договір, згідно з яким він припиняв набіги на візантійські землі. Так само він відмовився від підтримки Матвія, бунтівного сина Іоанна Кантакузіна, у [[Фракія|Фракії]], і в конфлікті батька і сина перейшов на бік імператора Іоанна. До моменту укладення договору, за словами Григори, старший син Орхана Сулейман вже був мертвий<ref name=":0"/>.

У 1361 році Орхан захопив Дідімотіхо, інше важливе фракійське місто. 1 березня 1362 року Орхан помер, залишивши спадкоємців грізну державу зі значними територіями як в Анатолії, так і в Європі<ref name=":1">{{Cite book|url=https://archive.org/details/mehmedconqueror00fran|title=Mehmed the Conqueror and his time|last=1891-1967.|first=Babinger, Franz,|date=1978|publisher=Princeton University Press|location=Princeton, N.J.|isbn=0691099006|oclc=3168859|url-access=registration}}</ref><ref name=":0"/>.

== Пам'ять ==
Орхан будував [[Мечеть|мечеті]], [[медресе]], [[Хамам|хамами]], хани (постоялі двори) і [[Імарет]]. Наприклад, збереглися мечеті Орхана в [[Бурса (місто)|Бурсі]], Карасу, Кандира, [[Гебзе]], [[Коджаелі]]. Орханом було побудовано перше османське медресе в 1331 році в [[Ізник|Ізнику.]] Всього в період правління Орхана було побудовано 11 медресе, з них 8&nbsp;— членами сім'ї Орхана. Перший готель (Емір Хан або Бей Хан) був побудований в Бурсі Орханом, в ньому було 74 кімнати на двох поверхах.

Основною заслугою Орхана було територіальне розширення [[Бейлик|бейлика]]. При Орхані були істотно збільшені османські землі в Анатолії та розпочато завоювання [[Румелія (еялет)|Румелії]].

У 1327 році були викарбувані перші срібні акче. Його керівники були знайомі з класичним веденням канцелярії. Візантійська система прони ([[Грецька мова|грец]]. Πρόνοια) і запозичена у [[Сельджуки|сельджуків]] система [[ікта]] за Орхану дали початок системі тимарів ([[Турецька мова|тур.]] Tımar). (Грецьке слово пронія і турецьке Тимар означають турбота, піклування.)

[[Ібн Баттута]] писав про нього: «Султан Бурси&nbsp;— Орхан Бек, син Османджіка. Він&nbsp;— найбільший з туркменських королів і багатющий в майні, землях і армії і володіє майже сотнею фортець, які він постійно відвідує для інспекції. Він бореться з невірними і тримає в облозі їх»<ref name=":4">{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1038/124261b0|title=Ibn Battúta, Travels in Asia and Africa, 1325–1354|date=1929-08|pages=261–261|work=Nature|volume=124|doi=10.1038/124261b0|issn=0028-0836|issue=3120}}</ref>. Пахимер назвав його найенергійнішим з тюркських емірів, які тероризують Візантію.

Орхан вважається другим з трьох засновників Османської імперії, при ньому невелике тюркське плем'я остаточно перетворилося на сильну державу з сучасною армією.

У 2011 році в Бурсі був відкритий Унівестітет Орхангази. Місто Орхангази, розташоване на березі озера Ізнік навпроти [[Нікея|Нікеї]], назване на честь Орхана, який заснував на цьому місці поселення після завоювання [[Віфінія|Віфінії]].

== Дружини та діти ==
'''1. Нілюфер-хатун'''&nbsp;— згідно з легендами&nbsp;— дочка Текфур Ярхісара<ref name=":3">{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1086/ahr/62.2.365|title=The Structure of the Ottoman Dynasty. By A. D. Alderson. (New York: Oxford University Press. 1956. Pp. xvi, 187. $12.80.)|date=1957-01|work=The American Historical Review|doi=10.1086/ahr/62.2.365|issn=1937-5239}}</ref>, шлюб з якою був укладений в 1299 році<ref name=":1"/>. Згідно з іншою версією, Нілюфер була наложницею-рабинею, а не дружиною, і увійшла в гарем незадовго до народження сина<ref name=":2">{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.2307/1579002|title=Islam Ansiklopedisi. Islam alemi tarih, cografya ve biyografya lugati|last=Ates|first=A.|date=1948-12-31|pages=330|work=Oriens|volume=1|doi=10.2307/1579002|issn=0078-6527|issue=2}}</ref>. Ашікпашазаде, вважав, що син Нилюфер, Мурад I, народився приблизно в 1326 році, і тому, що вона не могла бути дочкою Текфур Ярхісара, викраденої більше двадцяти п'яти років перед цим .

* [[Мурад I]] (29 червня 1326&nbsp;— 28 червня 1389)<ref name=":2"/>

'''2. Аспорча-хатун'''<ref name=":3"/>&nbsp;— гречанка; згідно з легендами&nbsp;— дочка візантійського імператора Андроніка III або Андроніка II, шлюб з якою був укладений приблизно в 1320 році [46]. Згідно з іншою версією, саме Аспорча була дочкою Текфур Ярхісара, і тоді вона стала дружиною Орхана 1299 року.

* Ібрагім (1310&nbsp;— страчений в 1360).<ref name=":3"/>
* Фатьма-хатун<ref name=":3"/>
* Сельчук-хатун<ref name=":5">{{Cite book|url=https://www.worldcat.org/oclc/27811454|title=The imperial harem : women and sovereignty in the Ottoman Empire|last=P.|first=Peirce, Leslie|location=New York|isbn=0195076737|oclc=27811454|accessdate=6 червня 2018|archive-date=6 березня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200306115717/https://www.worldcat.org/oclc/27811454}}</ref>&nbsp;— була одружена з Сулейман-беєм, сином імператора Айдин Мехмеда II .

'''3. Теодора-хатун'''<ref name=":3"/>&nbsp;— дочка сербського царя [[Стефан Душан|Стефана Душана]] і Олени Болгарської. Шлюб укладений в 1342 году.

'''4. Теодора Кантакузіна'''&nbsp;— дочка візантійського імператора [[Іоанн VI Кантакузин|Іоанна VI Кантакузина]] та Ірини Асень. Шлюб укладений в травні 1346 года.<ref name=":3"/> Джерела не згадують про християнську процедурі одруження.

* Халіль (1347-страчений в 1360)&nbsp;— з 1359 року був одружений з Іриною Палеолог, дочкою візантійського імператора [[Іоанн V Палеолог|Іоанна V Палеолога]] і Олени Кантакузіна.<ref name=":3"/>

'''5. Білун-хатун / Беялун-хатун'''. Так [[Ібн Баттута]] назвав дружину Орхана, з якою зустрівся в Бурсі.<ref name=":4"/>

'''6. Ефтандісе-хатун'''&nbsp;— фігурує в даруванні Орхана від 1324 року. Згідно місцем серед членів сім'ї, в якому вона згадана, вона була дружиною. Імовірно, Ефтандісе&nbsp;— дочка Акбашлу Гюндюз Альпа, дядька Орхана.<ref name=":5"/>

* Сулейман (1316—1359)&nbsp;— традиційно було прийнято вважати його матір'ю Нілюфер-хатун, ця версія сумнівна. Мав трьох синів і дочку. Імовірно&nbsp;— син Ефтендісе-хатун.<ref name=":0"/>

'''7. [[Мелек Хатун|Мелек-хатун]]'''&nbsp;— фігурує в даруванні Орхана від 1324 року. Згідно місця серед членів сім'ї, в якому вона згадана, вона була дружиною.

* Султан (1324—1347)<ref name=":3"/>, імовірно&nbsp;— син Мелек-хатун.

Від невідомої матері:

* Касим (пом. 1347)<ref name=":3"/>

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Література ==

* ''Alderson A. D.'' The Structure of the Ottoman Dynasty.&nbsp;— Oxford: Clarendon Press, 1956. (англ.)
* ''İnalcık H.'' Osman I: Islamansiklopedisi.&nbsp;— 2007.&nbsp;— Vol. 33.&nbsp;— P. 443—453. (тур.)
* ''İnalcık H.'' Orhan: Islamansiklopedisi.&nbsp;— 2007.&nbsp;— Vol. 33.&nbsp;— P. 375—386. (тур.)
* ''Imber C.'' The Ottoman Dynastic Myth: Turcica.&nbsp;— 1987.&nbsp;— № XIX.&nbsp;— P. 7—27. —DOI:10.2143/TURC.19.0.2014268
* ''Ibn Battuta.'' Travels in Asia and Africa: 1325—1354 / H.a.r. Gibb.&nbsp;— London: Broadway House, 1929.
* ''Pamuk Sevket.'' A Monetary History of the Ottoman Empire.&nbsp;— Cambridge University Press, 2000.&nbsp;— 341 с.&nbsp;— <nowiki>ISBN 9780521441971</nowiki>. (англ.)
* ''Peirce, Leslie P.'' The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire.&nbsp;— Oxford: Oxford University Press, 1993.&nbsp;— <nowiki>ISBN 0195086775</nowiki>, 9780195086775. (англ.)
* ''Zachariadou E.A.'' The Emirate of Karasi and that of the Ottomans: Two Rival States // The Ottoman Emirate (1300—1389). Halcyon Days in Crete I: A Symposium Held in Rethymnon, 11–13 January 1991 / Zachariadou E..&nbsp;— Crete University Press, 1994.&nbsp;— С. 225—236.&nbsp;— ISSN960-7309-58-8. (англ.)
* ''Zachariadou E..'' Orkhan / Encyclopaedia of Islam, Second Edition.&nbsp;— Leiden: BRILL, 1995.&nbsp;— Vol. VIII.&nbsp;— С. 175—177.&nbsp;— (E.J. Brill's first encyclopaedia of Islam, 1913—1936). —<nowiki>ISBN 978-0-691-01078-6</nowiki>.

== Посилання ==
* Deans, William.[http://books.google.com/books?id=tkfN0l4cNRoC History of the Ottoman empire: from the earliest period to the present time]&nbsp;— Edinburgh, Fullarton & Co, 1854 с. 322
* Рыжов К. В.[http://slovari.yandex.ru/dict/muslim1/article/mus/mus-1139.htm Все монархи мира. Мусульманский Восток VII—XV вв]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} М.-Вече, 2004, с. 544 ISBN5945383015
* http://www.resmigazete.gov.tr/eskiler/2016/07/20160723-8-1.pdf {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160723214222/http://www.resmigazete.gov.tr/eskiler/2016/07/20160723-8-1.pdf |date=23 липня 2016 }}



{{succession|office=[[Файл:Osmanli-nisani.svg|40px]] <br/> [[Османи|Султан]] [[Османська імперія|Османської імперії]] <br/>[[1326]]-[[1362]]|preceded= [[Осман I Газі|Осман I]]|succeeded= [[Мурад I]]}}

{{Султани Османської імперії}}

[[Категорія:Османська імперія]]
[[Категорія:Султани Османської імперії]]
[[Категорія:Народились 1281]]
[[Категорія:Померли 1362]]
[[Категорія:Правителі XIV століття]]