Перегляд вихідного коду сторінки Слов'янознавство

{{Див. також|Славістика в Україні}}
'''Слов'янозна́вство''', або '''славі́стика'''&nbsp;— комплекс [[наука|наук]] про [[слов'яни|слов'янські]] [[народ]]и, їх [[археологія|археологію]], [[історія|історію]], зокрема [[Слов'янські мови|мову]] й [[література|літературу]] ([[славістика]]), [[культура|культуру]], [[фольклор]] та [[етнографія|етнографію]] в цілому й про кожний зокрема (про Україну див. [[Українознавство]]).

== Розвиток слов'янознавства ==

=== Зародження ===
До початку XIX століття слов'янознавство&nbsp;— це розрізнені спостереження місіонерів (святих [[Кирило і Мефодій|Кирила і Мефодія]], [[Юрій Крижанич]]), подорожніх, хроністів й філологів-поліглотів (в Україні в основному граматиків і лексикографів 16&nbsp;— 17 ст.: [[Лаврентій Зизаній|Лаврентія Зизанія]], [[Мелетій Смотрицький|Мелетія Смотрицького]], [[Іван Ужевич|Івана Ужевича]], [[Памво Беринда|Памво Беринди]], [[Єпіфаній (Славинецький)|Єпифанія Славинецького]]).

=== Формування як науки ===

==== Передумови ====
Формуванню наукового слов'янознавства сприяв пре-романтичний археографічний (збирацький) рух (віднайдення й аналіз давніх текстів, їх видання, пошук археологічних пам'яток, [[етнографія|етнографічні]] записи), зацікавлення визвольними рухами південних та західних слов'ян і слов'янські просвітницькі студії чеха [[Йосеф Добровський|Йосефа Добровського]]. Створена Добровським [[Граматика староцерковнослов'янської мови|граматика]] [[Староцерковнослов'янська мова|староцерковнослов'янської мови]] («[[Institutiones linguae Slavicae dialecti veteris]]», 1822) дозволила включити [[Слов'янська філологія|слов'янську філологію]] в порівняльну [[Індоєвропеїстика|індоєвропеїстику]]. Зі створенням кафедр слов'янської філології (вперше створено у Відні в 1849, очолювали [[Франьо Міклошич]], 1885&nbsp;— [[Ватрослав Ягич]], 1922&nbsp;— [[Трубецький Микола Сергійович|Микола Трубецький]], згодом в інших університетах [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], [[Росія|Росії]] й [[Німеччина|Німеччини]]), слов'янознавство перейшло до сфери діяльності фахівців, а в [[Центрально-Західна Європа|Центрально-Західній Європі]] набрало характеру філологічно-мовознавчої науки з її подальшим спеціалізаційним розвитком ([[мовознавство]], [[літературознавство]], [[палеографія]], [[історія культури]], фолкльор і [[етнографія]]).

Початковий етап становлення слов'янознавства в Україні, як особливої дослідницької сфери комплексного характеру, тривав упродовж 1-ї третини 19 ст. Йому сприяли:<br/>
1) поширення в ході національного відродження ідей німецького вченого [[Йоганн-Готфрід Гердер|Йоганна-Готфріда Гердера]], який у книзі «Ідеї до філософії історії людства» (1784—91) стверджував, що «слов'яни зроблять значний внесок у розвиток людства в напрямі до гуманності…, майбутнє слов'ян буде прекрасним»;<br/>
2) зовнішньополітичні події, передусім війни Росії з Францією і Туреччиною, в ході яких чимало українців потрапляли в землі зарубіжних слов'ян у складі військових експедицій чи у зв'язку зі службовими дорученнями ([[Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович|Д. Бантиш-Каменський]], В. Тимковський та ін.) і налагоджували двосторонні контакти з ними, згодом поширюючи інформацію про їхнє минуле та сучасний стан серед наукового загалу. В подорожньому щоденнику Д. Бантиша-Каменського «Мандрівка до Молдавії, Волощини і Сербії» (1810), видрукуваному, за визнанням автора, внаслідок зростання суспільного інтересу до слов'янських народів, подано чимало цікавих відомостей про історію і сучасний стан життя сербського народу;<br/>
3) збір офіцерами російського військового відомства документальних джерел про [[російсько-турецькі війни]] та статистичну інформації про [[Османська імперія|Османську імперію]], зокрема її слов'янське населення;<br/>
4) перші зарубіжні наукові мандрівки слов'янськими землями [[Кеппен Петро Іванович|П. Кеппена]] (1821—24) і [[Венелін Юрій Іванович|Ю. Венеліна]] (1830), організована 1829 перша археологічна експедиція на територію Болгарії, де було виявлено пам'ятки античної і візантійської цивілізацій, болгарської середньовічної історії;<br/>
5) славістичні виклади професорів [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|Києво-Могилянської академії]] (із 1819&nbsp;— Київської духовної академії). Першими змістовними здобутками українського слов'янознавства стали праці Ю. Венеліна «Стародавні і нинішні болгари» (1829), «Стародавні і нинішні словени» (1841) та ін., в яких обґрунтовувалася автохтонність слов'ян у Європі; поява орд [[Аспарух]]а на Дунаї трактувалася як завершальний етап переселення болгар; окреслювалася проблема вивчення життя болгарських поселенців у Новоросійському краї та Бессарабії. Д. Бантиш-Каменський у 4-томній «Історії Малої Росії» (1822) акцентував на участі сербів у Національній революції 1648—1676 й аграрному виробництві Лівобережної Гетьманщини, чим започаткував вивчення історії українсько-сербських взаємин<ref name="ЕІУ" />.

==== Створення шкіл слов'янознавства ====
Першу кафедру історії [[Слов'янська література|слов'янської літератури]] засновано в Парижі (1840, очолив [[Адам Міцкевич]]). Літературознавче слов'янознавство, якщо врахувати синтезувальних компаратистичних спроб [[Пипін Олександр Миколайович|О. Пипіна]] й [[Спасович Володимир Данилович|Володимира Спасовича]] (1880&nbsp;— 84), [[Їржі Карасек]]а (1906), [[Махал Ян-Гануш|Я. Махаля]] (1922&nbsp;— 29), Ф. Волльмана (1928), [[Владимир Георгієв (мовознавець)|Володимира Георгієва]] (1958&nbsp;— 63) й [[Чижевський Дмитро Іванович|Дмитра Чижевського]] (1952, 1968), обмежилося національними історіями літератур чи історією загальних рухів і літературних напрямів у відношенні їх з неслов'янськими.

Над етнографічним синтезом слов'янознавства працював [[Мошинський Казимір|К. Мошинський]] (1929&nbsp;— 39), над археологічною [[Любор Нідерле|Л. Нідерле]] (1902&nbsp;— 24, 1911&nbsp;— 25) і польські археологічно-лінґвістична ([[Тадеуш Лєр-Сплавинський]], [[Герард Лябуда]] та інші) й антропологічна ([[Ян Чекановський]]) школи. Загалом розбудова й спеціалізація слов'янознавства почалася після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] з заснуванням при великих університетах кафедр і лекторатів слов'янських мов.

=== Філологічний напрямок слов'янознавства ===
З філологічного напряму слов'янознавства розвинулися загальні курси частин порівняльної граматики слов'янських мов: [[Франьо Міклошич]]а (1852&nbsp;— 75), [[Вацлав Вондрак|Вацлава Вондрака]] (1906— 08), Й. Мікколі (1913&nbsp;— 50), [[Поржезинський Віктор Карлович|В. Поржезинського]] (1914), [[Ільїнський Григорій Андрійович|Г. Ільїнського]] (1916), [[Антуан Меє|Антуана Меє]] (1924), [[Андре Ваян]]а (1950&nbsp;— 66), [[Бернштейн Самуїл Борисович|Самуїла Бернштейна]] (1961&nbsp;— 74), [[Шевельов Юрій Володимирович|Юрія Шевельова]] (1964), [[Мельничук Олександр Савич|Олександра Мельничука]] (1966), [[Здзіслав Штібер|Здзіслава Штібера]] (1969), [[Степан Івшич|Степана Івшича]] (1970) тощо і спроби порівняльно-етимологічних словників: [[Франьо Міклошич]]а (1886), [[Еріх Бернекер|Е. Бернекера]] (1908&nbsp;— 14), Л. Саднік і [[Рудольф Айцетмюллер|Р. Айцетмюллера]] (1963&nbsp;—), [[Франтішек Копечний|Франтішека Копечного]] (1973&nbsp;—), [[Фрацішек Славський|Францішка Славського]] (1974&nbsp;—) й [[Трубачов Олег Миколайович|Олега Трубачова]] (1974&nbsp;—), як і (переважно збірні), огляди історії слов'янських мов: Т. Лера й [[Александер Брюкнер|Александра Брюкнера]] (1929), [[Тадеуш Лер-Сплавінський|Т. Лєра-Сплавінського]], [[Владислав Курашкевич|Владислава Курашкевича]] й Ф. Славського (1954), М. Вайнґарта (1937), Р. Травтманна (1947), Р. Брея (1951), К. Горалека (1955) та слов'янських народів і їхньої культури: [[Дорошенко Дмитро Іванович|Д. Дорошенка]] (1922), [[Пауль Дільс|П. Дільса]] (1963), крім раніших Л. Нідерле (1909) й [[Флоринський Тимофій Дмитрович|Т. Флоринського]] (1895).

Для українських славістів важливими осередками слов'янознавства був до 1918 [[Відень]] (звідки вийшли українські галицькі і буковинські славісти), у період між двома світовими війнами&nbsp;— [[Прага]], [[Краків]] і [[Варшава]], а весь час [[Санкт-Петербург|Петербург]] і [[Москва]].

Результати студій слов'янознавства публікуються в численних міжнародних і національних спеціальних періодичних збірках і журналах:
{{refbegin|colwidth=30em}}
* «Archiv für slavische Philologie» (42 тт., [[Берлін]] 1876&nbsp;— 1929),
* «Русский Филологический Вестник» (78 тт., В. 1879&nbsp;— 1918),
* «Журнал Министерства Народного Просвещения» (П., 1834&nbsp;— 1917),
* «Prace Filologiczne» (В., з 1885), «Rocznik Slawistyczny» (Kp., з 1908),
* «Jужнословенски Филолог» (Беоґрад, з 1913),
* «[[Revue des Études Slaves]]» ([[Париж]], з 1921),
* [[Slavia (Прага)|«Slavia»]] (Прага, з І922),
* «Известия Отделения Русского Языка и Словесности Императорской АН» (П. 1896&nbsp;— 1927),
* «The Slavonic and East European Review» ([[Лондон]], з 1922),
* «Slavia Occidentalis» ([[Познань]], з 1921),
* «Zeitschrift für slavische Philologie» (Ляйпціґ, з 1925, Гайдельберґ, з 1951),
* «[[Slavische Rundschau]]» (Прага&nbsp;— Берлін&nbsp;— Відень, 1929&nbsp;— 40),
* «Byzantinoslavica» (Прага, 1929),
* «Wiener slavistisches Jahrbuch» (Відень, з 1950),
* «Oxford Slavonic Papers» ([[Оксфорд]], з 1950),
* «Studia Slavics» ([[Будапешт]], з 1955),
* «Die Welt der Slaven» ([[Вісбаден]], з 1956),
* «Zeitschrift für Slavistik» (Cx. Берлін, з 1956),
* «[[Slavia Orientalis]]» (В., з 1957),
* «Советское Славяноведение» (М., з 1965),
* «Slavica Slovaca» (Братислава, з 1966) та ін.
* [[Slovanský přehled]]
{{refend}}

У Львові виходили журнали [[Слово (видання)|«Слово»]] (1936&nbsp;— 39), збірник «Питання слов'янського мовознавства» (9 тт., 1948&nbsp;— 61), «Питання слов'янської філології» (1 т., 1961) і зб. «Українське Слов'янознавство» (11 тт. до 1975), у Києві збірки «Слов'янське Мовознавство» (5 тт., 1958&nbsp;— 67) і «Міжслов'янські літературні взаємини» (3 тт., 1958&nbsp;— 63) та як їх продовження зб. «Слов. Літературознавство і Фольклористика» (11 випусків, 1965&nbsp;— 76). Окремого періодичного вид. С. в УССР немає. На еміграції з 1948 виходить укр. серія неперіодичних випусків [[Slavistica (серія)|«Slavistica»]].

== Слов'янознавство у світі ==

=== Україна ===
Вирішальну роль у процесі накопичення знань з історії слов'янських народів, зародженні й поширенні новацій в історіографічному процесі раннього Нового часу відігравала [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|Києво-Могилянська академія]], в якій навчалися і викладали відомі представники української інтелектуальної еліти. У 3-му виданні «[[Синопсис Київський|Синопсису]]» (К., 1680) автор узагальнив знання з найдавнішої історії слов'ян, а тематичною рубрикацією&nbsp;— «Про початок давнього словенського народу», «Про ім'я і про мову Слов'янську», «Про свободу або вільність Слов'янську»&nbsp;— продемонстрував прагнення до осягнення глобальних проблем їхньої історії. У «Кройніці» [[Софонович Теодосій|Ф.Софоновича]] систематизовано викладено найголовніші події історії Польщі від найдавніших часів до початку 1670-х рр. У [[Літопис Самовидця|Літописі Самовидця]] відтворено становище українського політикуму й православної церкви в [[Річ Посполита|Речі Посполитій]], а наступ польського уряду в 1-й пол. XVII століття на національно-релігійні права українського народу розглядався його автором як одна з головних причин [[Українська національна революція (1648—1676)|Української національної революції]]. [[Димитрій (Туптало)|Д. Туптало]] створив життєписи святих [[Кирило і Мефодій|Кирила і Мефодія]] та інших слов'янських святих, які справляли величезний вплив на історичну свідомість населення православних країн [[Центральна та Східна Європа|Центрально-Східної]] і [[Південна Європа|Південної Європи]]. Займалися висвітленням окремих питань [[Етногенез слов'ян|слов'янського етногенезу]], давньої історії слов'ян, характеру стосунків України з Річчю Посполитою та історії останньої, важливу роль у якій відігравало українське населення, Д. Туптало, [[Самійло Величко]], [[Григорій Граб'янка]], [[Феофан Прокопович|Ф. Прокопович]] тощо. Міграція окремих із них до Московії, де вони прагнули реалізувати свій інтелектуальний потенціал, сприяла збагаченню російської науки здобутками української історіографії в галузі слов'янської історії та культури<ref name="ЕІУ">''Копилов С. А.'' [http://www.history.org.ua/?termin=slov’janoznavstvo Слов'янознавство (славістика) в Україні] // {{ЕІУ|9|643}}</ref>.

=== Росія ===
В Росії слов'янознавство було у XIX столітті пов'язане спершу з політичним слов'янофільством (див. [[Панславізм]]), і це вплинуло на розростання, поряд філологічно-археографічного слов'янознавства, ще й історичного та етнографічного ([[Ламанський Володимир Іванович|В. Ламанський]] й ін.). Кафедри «історії й літератури слов'янських наріч» почали створювати на доручення [[Уваров Сергій Семенович|Уварова]] (з 1835). Розвиткові слов'янознавства в СРСР помітно сприяли щоп'ятирічні {{iw2|Міжнародний конгрес славістів|міжнародні конгреси славістів|de|Internationaler Slawistenkongress}}.

== Див. також ==
* [[Панславізм]]
* [[Scando-Slavica]]
* [[Слов'янофільство]]
* [http://uk.wikibooks.org/wiki/Фальшиві_друзі_славіста Фальшиві друзі славіста]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* ''Ягич М.'' История славянской филологии. Энциклопедия славянской филологии, випуск І. П. 1910, Ляйпціґ 1967;
* ''Королевич Н.'', ''[[Сарана Федір Кузьмович|Сарана Ф.]]'' Слов'янська філологія в Україні (1958&nbsp;— 62 pp.), бібліографія. К. 1963;
* ''Королевич Н.'', ''Беляєва Л.'', ''Гольденберг Л.'', ''[[Сарана Федір Кузьмович|Сарана Ф.]]'' Слов'янська філологія в Україні (1963&nbsp;— 67 pp.), бібліографія, ч. І&nbsp;— II, 1&nbsp;— 2. К. 1968.
* {{ЕУ}}

== Посилання ==
* {{УМЕ14|частина=[https://archive.org/details/UkrMalaEn/kn_14_Се-Сті/page/n53/mode/1up?view=theater Славістика]|сторінки=1769-1770}}
* {{ЛЗЕ2|частина =Славістика, або Слов'янознавство|сторінки =405-406}}
* [https://web.archive.org/web/20130420220403/http://kapija.narod.ru/Authors/Ajdacic/ajdu_slsjog.htm Кому потрібна славістика сьогодні?]
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvchnu_sf/2008_428_429.pdf Слов'янська філологія//Збірник наукових праць]
* [http://www.franko.lviv.ua/page/n59/index.html Проблеми слов'янознавства//Випуск 59]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://www.inslav.ru/index.php?option=com_content&view=category&id=7&Itemid=9 Журнал «Славяноведение»] {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20110719084914/http://www.slavistik-portal.de/ru.html Портал «Славистика»] {{ref-ru}}
* [http://slawianie.narod.ru/ Ресурс «Славяне»] {{ref-ru}}
* [http://www.slavic-net.org/ Ресурс «slavic-net»] {{ref-en}}

[[Категорія:Слов'янознавство|!]]
[[Категорія:Європеїстика]]
[[Категорія:Філологія]]

{{Ling-stub}}