Перегляд вихідного коду сторінки Сіріус

{{Зірка begin 
|name = Сіріус A/B<br />α [[Великий Пес|Великого Пса]] (α CMa)
}}
{{Зірка image  
|image = [[File:Canis_Major_constellation_map.svg|300пкс]]
| композиція = 
     <div style="position: relative">
     <div style="position: absolute; left: 174px; top: 60px">[[Файл:Locator Dot2.gif|12px]]</div>
     </div> <!--http://meta.wikimedia.org/wiki/Help:Composite_images -->
| підпис = Сіріус у [[сузір'я|сузір'ї]] [[Великий Пес|Великого Пса]].}}
{{Зірка observe |
  epoch=J2000 |
  constell=[[Великий Пес]] |
  ra={{AstroCoord-RA|06|45|08,9|−16|42|58|zoom=6|box=1}} |
  dec={{AstroCoord-Dec|06|45|08,9|−16|42|58|zoom=6|box=1}} |
  appmag_v=−1,43/8,44 }}
{{Зірка character |
  class=[[Зорі спектрального класу A|A1V]]/[[White dwarf|DA2]] |
  b-v=0,00/−0,03 |
  u-b=−0,05/−1,04 |
  variable=None }}
{{Зірка astrometry |
  radial_v=−7,6 |
  prop_mo_ra=−546,01 |
  prop_mo_dec=−1223,08 |
  parallax=380,02 |
  p_error=1,28 |
  dist_ly=8,58 |
  dist_pc=2,631 |
  absmag_v=1,47/11,35 }}
{{Зірка detail|
  age=2-3 × 10<sup>8</sup> |
  metal=1,000%/? |
  mass=2,14/0,98 |
  radius=1,68/0,008 |
  rotation= |
  luminosity=26,1/0,0024 |
  temperature=9,900/24,790 }}
{{Зірка catalog |
  names=α Canis Majoris, 9 CMa, [[Henry Draper catalogue|HD]] 48915, [[Harvard Revised catalogue|HR]] 2491, [[Bonner Durchmusterung|BD]] -16°1591, [[Henry-Lee Giclas|Gl]] 119-052, [[General Catalogue of Trigonometric Parallaxes|GCTP]] 1577.00 A/B, [[Gliese-Jahreiss catalogue|GJ]] 244 A/B, [[Luyten Half-Second catalogue|LHS]] 219, ADS 5423, LTT 2638, [[Hipparcos catalogue|HIP]] 32349. }}
{{Starbox reference 
| Simbad=HD48915}}
{{Зірка end}}

'''Сі́ріус'''<ref name="aes_67">{{А-Е-С|Великий Пес|67|v1}}</ref><ref name="maoStars" />, або '''Си́ріус'''<ref>[https://www.google.com.ua/books/edition/Астрономія_11_клас_Кни/NCi0ylqSHwwC?hl=uk&gbpv=1&dq=Quaouar&printsec=frontcover Астрономія. 11 клас: Книга для вчителя / Ю. В. Александров, А. М. Грецький, М. П. Пришляк ст.27]</ref><ref name="maoStars">[https://www.mao.kiev.ua/calendar/stars.htm Астрономічний календар ГАО НАНУ]</ref>, також '''Кані́кула'''<ref name="aes_67"/>, α [[Великий Пес (сузір'я)|Великого Пса]] ({{lang-la|'''Sirius'''}}; [[Єгипетська мова|давньоєгипетська]] ''Сопт'', або не зовсім правильно&nbsp;— ''Сотіс''; [[Аккадська мова|аккадською]] назва&nbsp;— ''Как сі ді'' («стріла»))&nbsp;— найяскравіша [[зоря]] нічного [[Небо|неба]]. Її світність у 25 разів перевищує [[світність]] Сонця. Видимий блиск Сіріуса обумовлений його відносною близькістю. Сіріус можна спостерігати з будь-якого регіону [[Земля|Землі]], за винятком її північних областей. Сіріус віддалений на 8,6 [[Світловий рік|св. р]][[Світловий рік|оку]] від [[Сонячна система|Сонячної системи]] і є однією з [[Найближчі зорі|найближчих до нас зір]]. Він є зорею [[Головна послідовність|головної послідовності]], [[Спектральна класифікація зір|спектрального класу]] A1.

У [[1844 у науці|1844 році]] [[Фрідріх-Вільгельм Бессель|Фрідріх Бессель]] припустив, що Сіріус являє собою [[Подвійні зорі|подвійну зорю]]. У 1862 році [[Алван Кларк]] виявив зорю-супутник, що отримала позначення '''Сіріус B''' (тут [[B (латиниця)|латинська літера B]], оскільки компоненти зір іменуються заголовними латинськими літерами). Видиму неозброєним оком зорю позначають '''Сіріус A'''. Дві зорі обертаються навколо загального [[Центр інерції|центру мас]] на відстані приблизно 20 [[Астрономічна одиниця|а. о.]] з періодом, близьким до 50 років. У 1915 році астрономи з [[Обсерваторія Маунт-Вілсон|обсерваторії Маунт-Вілсон]] встановили, що Сіріус B є [[Білий карлик|білим карликом]] (це був перший із виявлених білих карликів). Із цього випливає, що Сіріус B у минулому мав бути масивніший, ніж Сіріус A, оскільки він уже залишив головну послідовність у процесі [[Еволюція зір|еволюції]].

== Історія спостереження ==
Найяскравіша зоря, видима з Землі, Сіріус, зафіксована в одних з найдавніших астрономічних записів. Його зміщення від [[Екліптика|екліптики]] призводить до того, що його [[Геліактичний схід|геліакічне сходження]] є надзвичайно регулярним порівняно з іншими зорями, з періодом майже рівно 365,25 днів, що утримує його постійним відносно [[Тропічний рік|сонячного року]]. Цей схід відбувається в Каїрі 19 липня (за [[Юліанський календар|юліанським календарем]]), що в давнину збігалося з початком щорічної повені [[Ніл|Нілу]]. Через нерегулярність самої повені, надзвичайна точність повернення зорі зробила її важливою для [[Стародавній Єгипет|стародавніх єгиптян]], які поклонялися їй як богині [[Сопдет]]<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=qUk0GyDJRCoC&pg=PP1&redir_esc=y
|title=Holocene Settlement of the Egyptian Sahara
|last=Wendorf
|first=Fred
|last2=Schild
|first2=Romuald
|date=2001
|publisher=Kluwer Academic/Plenum Publishers
|language=en
|isbn=978-0-306-46612-0
}}</ref>.

[[Стародавня Греція|Стародавні греки]] помітили, що поява Сіріуса як ранкової зорі віщувала спекотне і сухе літо, і боялися, що ця зоря викликає в'янення рослин, ослаблення чоловіків і збудження жінок. Завдяки своїй яскравості Сіріус був би більш помітним у неспокійних погодних умовах на початку літа. Для грецьких спостерігачів це означало [[Еманація (філософія)|еманації]], що спричиняли його згубний вплив. Про кожного, хто страждав від його впливу, говорили, що він «уражений зорею». У літературі його описували як «палаючий» або «полум'яний». Сезон, що наступав після появи зорі, стали називати «собачими днями». Мешканці острова Цеос в [[Егейське море|Егейському морі]] приносили жертви Сіріусу і [[Зевс|Зевсу]], щоб ті принесли прохолодний вітер, і чекали на появу зорі влітку. Якщо зоря сходила ясно, це віщувало удачу; якщо ж вона була туманною або тьмяною, то це віщувало (або випромінювало) [[Епідемія|моровицю]]. На монетах, знайдених на острові у 3 столітті до нашої ери, зображені собаки або зорі з променями, що виходять з них, підкреслюючи важливість Сіріуса<ref name=":0">{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=CEk6SZQK0C0C&redir_esc=y
|title=Sirius: Brightest Diamond in the Night Sky
|last=Holberg
|first=Jay B.
|date=2007-02-22
|publisher=Springer Science & Business Media
|language=en
|isbn=978-0-387-48941-4
}}</ref>.

Римляни святкували [[Геліактичний схід|геліакичний схід]] Сіріуса близько 25 квітня, приносячи в жертву богині [[Робіг|Робіго]] собаку, а також пахощі, вино і вівцю, щоб еманації зорі не викликали іржі на посівах пшениці того року<ref>Ovid. ''Fasti'' IV, lines 901–942.</ref>.

Яскраві зорі були важливими для давніх [[Полінезійці|полінезійців]] для навігації по [[Тихий океан|Тихому океану.]] Вони також слугували маркерами широти; схилення Сіріуса збігається з широтою [[Архіпелаг|архіпелагу]] [[Фіджі]] на 17° південної широти і, таким чином, проходить безпосередньо над островами кожного зоряного дня. Сіріус слугував тілом сузір'я «Великого Птаха» під назвою Ману, південним кінцем якого був [[Канопус]], а північним&nbsp;— [[Проціон]], що розділяло нічне небо [[Полінезія|Полінезії]] на дві півкулі. Подібно до того, як поява Сіріуса на ранковому небі знаменувала літо в Греції, для [[Маорі (народ)|маорі]] це означало настання зими, чиє ім'я Такуруа описувало як зорю, так і пору року. Її кульмінація в день зимового сонцестояння відзначалася святкуванням на [[Гавайські острови|Гавайських островах]], де вона була відома як Каулуа, «Королева Небес». Зафіксовано багато інших полінезійських назв, зокрема Тау-уа на Маркізьких островах, Рехуа в Новій Зеландії, а також Тауруа-фау-папа «Свято первісних верховних вождів» і Тауруа-е-хіті-і-те-тара-те-фейаі «Свято, яке встає з молитвами і релігійними церемоніями» на Таїті<ref name=":0" /><ref>Henry, Teuira (1907). "Tahitian Astronomy: Birth of Heavenly Bodies". ''The Journal of the Polynesian Society''. '''16''' (2): 101–04.</ref>.

=== Кінематика ===
У 1717 році [[Едмонд Галлей]] відкрив власний рух зір, які досі вважалися нерухомими, порівнявши сучасні астрометричні вимірювання з даними другого століття нашої ери, наведеними в «<nowiki/>[[Альмагест|Альмагесті]]<nowiki/>» [[Клавдій Птолемей|Птолемея]]. Яскраві зорі [[Альдебаран]], [[Арктур]] і Сіріус значно перемістилися; Сіріус просунувся приблизно на 30 аркхвилин (близько діаметра [[Місяць (супутник)|Місяця]]) на південний захід<ref>{{Cite news|title=Edmund Halley and Stellar Proper Motions|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1942ASPL....4..103A|work=Leaflet of the Astronomical Society of the Pacific|date=1942-01-01|accessdate=2023-10-31|issn=0004-6272|pages=103|volume=4|first=R. G.|last=Aitken}}</ref><ref name=":0" />.

== Система Сіріуса ==
[[Файл:Sirius_movement.svg|left|thumb|100px|рух Сіріуса]]
[[Фрідріх Вільгельм Бессель]], спостерігаючи за Сіріусом і [[Проціон]]ом, зауважив, що ці зорі пересуваються не прямолінійно, із чого [[1844]] року він зробив висновок, що обидві зорі мають невидимі супутники.

[[31 січня]] [[1862]] року американський астроном і виробник телескопів Алван Грекхем Кларк (син [[Алван Кларк|Алвана Кларка]]), тестуючи новий 18½ дюймовий телескоп, відкрив другий компонент Сіріуса 8,30 зоряної величини. '''[[Сіріус B]]''' отримав від свого відкривача лагідну кличку&nbsp;— ''цуцик'' ({{lang-en|the Pup}}). Ця зоря є першим відкритим [[білий карлик|білим карликом]], за даними телескопа [[Габбл (телескоп)|Габбла]] її діаметр ~12&nbsp;000&nbsp;км (тобто трохи менший за Землю), а маса становить 98&nbsp;% від сонячної.

Вік системи Сіріуса, за сучасними дослідженнями, становить приблизно 230&nbsp;млн років (оцінки коливаються від 200 до 300 млн років){{Джерело?}}. Спочатку система Сіріуса складалася з двох біло-блакитних зір спектрального класу В: маса одного компонента (теперішнього Сіріус B) була 5{{Маса Сонця|link=y}}, другого (Сіріус A)&nbsp;— 2{{маса Сонця}}. Потім, близько 120 млн років тому{{Джерело?}}, більш масивний Сіріус B прогорів і став червоним гігантом, а потім скинув зовнішню оболонку і перейшов у сучасний стан білого карлика.

== Сіріус у культурі ==
[[Файл:Sirius A and B Hubble photo.jpg|left|thumb|200px|Сіріус в об'єктиві телескопу [[Hubble]],
 біла цятка внизу ліворуч — Сіріус В]]
Багато давніх культур надавали особливого значення Сіріусу. Йому поклонялися в долині [[Ніл]]у задовго до того, як був заснований [[Рим]], і багато [[Стародавній Єгипет|давньоєгипетських]] храмів були орієнтовані так, щоб світло зорі потрапляло на внутрішній [[вівтар]]. [[Геліактичний схід]] Сіріуса (перша поява зорі над горизонтом протягом року) давав змогу єгипетським жерцям передбачати початок розливу [[Ніл]]у.

У&nbsp;[[Давньогрецька міфологія|грецькій міфології]] Сіріус став собакою [[Оріон]]а (або [[Ікарій|Ікарія]]). Греки також асоціювали Сіріус із літньою спекою: назва зорі походить від слова, що означає «спекотний день». Латинська назва Сіріуса&nbsp;— «''Канікула''»&nbsp;— означає «маленька собачка»; у найспекотніші літні дні, коли ця зоря з'являлася на ранковому небі, римський сенат повідомляв про перерву у роботі; звідси походить слово «канікули».

Існує кілька нерозв'язаних загадок, пов'язаних із Сіріусом. По-перше, є припущення, що до системи Сіріуса входить третя, дуже маленька зоря, але поки що переконливих доказів цьому не виявлено (1920 року астроном Фокс заявив, що побачив третю зорю в цій системі&nbsp;— ''Сіріус С''. 1995 року астрономи Бенест і Дювент підтвердили це повідомлення){{Джерело?}}.

По-друге, давні записи описують Сіріус як червону зорю{{Джерело?}}, хоча сьогодні він має блакитнувато-білий колір. Можливість того, що еволюційні процеси на одній із двох зір змінили колір Сіріуса, відкидається астрономами на тій підставі, що кілька тисяч років&nbsp;— це занадто малий проміжок часу і в системі не спостерігається ніякої [[туманність|туманності]], що мала б з'явитися, якби така радикальна зміна все ж відбулася. Можливим альтернативним поясненням є те, що епітет «червоний»&nbsp;— це всього лише поетична метафора, пов'язана з поганими знаменнями зорі. Можливо також, що сильне мерехтіння зорі, коли вона сходить (біля обрію), залишало у спостерігачів враження її червоного кольору.

Третя загадка пов'язана із припущенням, що [[африка]]нське плем'я [[догони|догонів]] знало про невидиму зорю-компаньйона задовго до її відкриття в [[XIX століття|XIX столітті]]. Це припущення є джерелом різних теорій для ентузіастів [[Непізнаний літаючий об'єкт|НЛО]] і стало темою книги Роберта Темпла «Загадка Сіріуса».

== Надскупчення Сіріуса ==
Якийсь час Сіріус вважався однією з зір так званої [[Рухома група зір Великої Ведмедиці|рухомої групи Великої Ведмедиці]]. Ця група налічує 220 зір, яких об'єднує один вік і схожий рух у просторі. Спочатку група являла собою [[Розсіяне скупчення|розсіяне зоряне скупчення]], проте зараз скупчення як такого не існує&nbsp;— воно розпалося і стало гравітаційно непов'язаним<ref>{{Cite web|url=http://seds.lpl.arizona.edu/Messier/xtra/ngc/uma-cl.html|title=The Ursa Major Moving Cluster, Collinder 285|last=Hartmut Frommert, Christine Kronberg.|date=26 апреля 2003|publisher=SEDS|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071220045208/http://seds.lpl.arizona.edu/Messier/xtra/ngc/uma-cl.html|archivedate=2007-12-20|accessdate=22 ноября 2007}}</ref>. Так, до цього скупчення належать більшість зір [[Астеризм (астрономія)|астеризму]] [[Великий Віз|Великий Ківш]] у Великій Ведмедиці. Однак згодом вчені дійшли до висновку, що це не так&nbsp;— Сіріус значно молодший, ніж це скупчення, і не може бути його представником<ref>{{cite journal
 | author=Jeremy R. King, Adam R. Villarreal, David R. Soderblom, Austin F. Gulliver, Saul J. Adelman
 | title=Stellar Kinematic Groups. II. A Reexamination of the Membership, Activity, and Age of the Ursa Major Group
 | journal=Astronomical Journal
 | year=2003
 | volume=15
 | issue=4
 | pages=1980—2017
 | url=http://adsabs.harvard.edu/abs/2003AJ....125.1980K
 | accessdate=22 ноября 2007
 | lang=en
 | doi=10.1086/368241
 | archive-date=3 липня 2014
 | archive-url=https://web.archive.org/web/20140703215436/http://adsabs.harvard.edu/abs/2003AJ....125.1980K
 }}</ref>.

Водночас вчені висунули припущення, що Сіріус, разом із зорями [[HD40183|β Візничого]], [[Гемма|Геммою]] (α [[Північна Корона|Північної Корони]]), β [[Чаша (сузір'я)|Чаші]], [[Курса (зоря)|Курсою]] (β [[Ерідан (сузір'я)|Ерідана]]) і β [[Змія (сузір'я)|Змії]], може бути представником гіпотетичного [[надскупчення Сіріуса]]<ref>{{Стаття|автор=Olin J. Eggen.|журнал=Astronomical Journal|том=104|pages=1493—1504|doi=10.1086/116334}}</ref>. Це скупчення (якщо воно справді існує)&nbsp;— одне з трьох великих зоряних скупчень, розташованих у межах 500 св. років від Сонця. Інші такі скупчення&nbsp;— [[Гіади (зоряне скупчення)|Гіади]] і [[Стожари|Плеяди]]<ref>{{Стаття|автор=Olano C.&nbsp;A.|журнал=The Astronomical Journal|том=121|pages=295—308|doi=10.1086/318011}}</ref>.

== Див. також ==
* [[Зимовий трикутник]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* [[Климишин Іван Антонович|І. Климишин]] «Перлини зоряного неба». К.: Радянська школа, 1981.

{{Сузір'я}}
{{Зорі сузір'я Великого Пса}}

[[Категорія:Зорі головної послідовності спектрального класу A]]
[[Категорія:Зорі з власними іменами]]
[[Категорія:Великий Пес]]
[[Категорія:Найближчі зорі]]
[[Категорія:Об'єкти з каталогу Генрі Дрепера|С]]
[[Категорія:Об'єкти HIP|032349]]
[[Категорія:Об'єкти з каталогу яскравих зір (HR)]]
[[Категорія:Білі карлики]]