Джудіт Андерсон: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 69: | Рядок 69: | ||
{{DEFAULTSORT:Андерсон}} |
{{DEFAULTSORT:Андерсон}} |
||
[[Категорія:Померли від пневмонії]] |
[[Категорія:Померли від пневмонії]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Американські телеакторки]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Американські кіноакторки]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Американські театральні акторки]] |
Версія за 18:12, 30 травня 2020
Джудіт Андерсон | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Judith Anderson | ||||
Ім'я при народженні | англ. Frances Margaret Anderson | |||
Народилася | 10 лютого 1897[2] або 20 лютого 1897[2] Аделаїда, Австралія[2] | |||
Померла | 3 січня 1992[2][1][…] (94 роки) Санта-Барбара, Каліфорнія[2] | |||
Громадянство | Австралія | |||
Діяльність | акторка театру, кіноакторка, телеакторка | |||
Роки діяльності | 1915 — 1987 | |||
У шлюбі з | Luther Greened | |||
IMDb | nm0000752 | |||
Нагороди та премії | ||||
Тоні (1948), Орден Британської імперії (1960), Орден Австралії (1991) | ||||
| ||||
Джудіт Андерсон у Вікісховищі | ||||
Джудіт А́ндерсон (англ. Judith Anderson; 10 лютого 1897, Аделаїда, Австралія, — 3 січня 1992, Санта-Барбара, Каліфорнія, США) — австралійська та американська акторка театру, кіно та телебачення[4].
Життєпис
Юні роки
Френсіс Маргарет Андерсон, більше відома як Джудіт Андерсон, народилась 10 лютого 1897 року на півдні Австралії в місті Аделаїда. Акторську кар'єру вона розпочала по закінченні середньої школи «Нортвуд».
Її дебют під ім'ям Френсіс Андерсон відбувся 1915 року в Королівському театрі в Сіднеї, де вона зіграла Стефані в п'єсі «Королівське розлучення». У трупі цього театру було багато американських акторів, які й порадили юній Френсіс спробувати свої сили в Америці. З надією на успіх, Андерсон у 1918 році покинула Австралію й переїхала до Каліфорнії. Але там її спіткала невдача, після чого вона перебралася до Нью-Йорка, де також не досягла успіху.
Становлення кар'єри
Після деякого часу бідності та поневірянь Андерсон була зарахована в трупу Емми Бунтінг. З нею вона гастролювала до 1922 року, поки не відбувся її дебют на Бродвеї в п'єсі «На сходинках». Рік потому вона змінила ім'я на Джудіт Андерсон й досягла першого успіху в постановці «Кобра». У 1927 році акторка вирушила з гастролями до Австралії, де грала в п'єсах «Чай для трьох», «Зелений капелюшок» та «Кобра».
На початку 1930-х років вона вже вважалася однією з найкращих театральних акторок й не втратила цього статусу до 1950-х. У 1936 році вона зіграла Гертруду в п'єсі «Гамлет» у постановці Джона Гілгуда, а рік потому виконала роль леді Макбет у постановці «Макбета» спочатку у Лондоні, а потім у Нью-Йорку в 1941 році. У 1942—1943 роках вона грала Ольгу в чеховській п'єсі «Три сестри», де її партнерками були Кетрін Корнелл та Рут Гордон. Ця постановка була настільки успішною, що театральний плакат з зображенням цих трьох акторок було вміщено на обкладинку журналу «Тайм». У 1947 році Джудіт Андерсон зіграла Медею в однойменній трагедії Евріпіда, роль якої принесла їй премію Тоні у категорії Найкраща акторка у п'єсі. Вона гастролювала з цією постановкою у Німеччині 1951 року, а також у Франції та Австралії 1955—1956 роках.
З 1937 по 1939 рік Джудіт Андерсон перебувала у шлюбі з професором Бенджаміном Гаррісоном Леманом[5], а з 1946 по 1951 роки з театральним продюсером Лютером Гріном[6]. Обидва шлюби закінчилися розлученням. Дітей акторка не мала.
Кар'єра у кіно та на телебаченні
Окрім театру Джудіт Андерсон зрідка з'являлася в кіно. Однією з перших її ролей стала місіс Денверс у трилері Альфреда Гічкока «Ребекка» (1940), за яку вона була номінована на премію Оскар як найкраща акторка другого плану. Надалі вона знялася в таких фільмах як «Край пітьми» (1943), «Лора» (1944), «Щоденник покоївки» (1946) та «Дивна любов Марти Айверс» (1946).
Акторка також працювала на телебаченні, й двічі була нагороджена премією Еммі за роль леді Макбет у двох різних телефільмах — у 1954-му та 1961 роках.
У 1950-х роках у Джудіт Андерсон були примітні ролі у фільмах «Саломея» (1953), «Десять заповідей» (1956) та «Кішка на розпеченому даху» (1958) з Елізабет Тейлор та Полом Ньюменом.
З 1950-х по 1970-ті роки Андерсон записала кілька музичних альбомів на студії «Caedmon Audio», при цьому двічі була номінована на премію Греммі за запис пісні «Wuthering Heights».
У 1960 році Джудіт Андерсон було нагороджено орденом Британської імперії командорського ступеня, після чого вона стала іменуватися Дама Джудіт Андерсон[7].
Пізні роки
У наступні десятиліття Андерсон продовжувала багато грати в театрі, з'явившись ще раз у п'єсі «Медея» 1982 року, але цього разу у ролі Няні. Та все ж ця роль не лишилась непоміченою і принесла акторці номінацію на Тоні. У 1984 році, у віці 87 років, вона зіграла Верховну жрицю Вулкану в науково-фантастичному фільмі «Зоряний шлях 3: У пошуках Спока» й того ж року стала виконавицею ролі Мінкс Локрідж у телесеріалі «Санта-Барбара», яку виконувала три наступних роки.
10 червня 1991 року, у день народження Єлизавети II, акторка була нагороджена орденом Австралії ступеня Компаньйон ордена[8].
Останні роки життя Джудіт Андерсон провела у каліфорнійському місті Санта-Барбара, де й померла 3 січня 1992 року від пневмонії у віці 94-х років[9].
Вибрана фільмографія
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1933 | ф | Брудні гроші | Blood Many | Рубі Дарлінг |
1940 | ф | Ребекка | Rebecca | місіс Денверс |
1942 | ф | Кінг Роу | Kings Row | місіс Геррієт Гордон |
1943 | ф | Край пітьми | Edge of Darkness | Герд Б'ярнсен |
1944 | ф | Лора | Laura | Енн Тредвелл |
1945 | ф | І не лишилось жодного | And There Were None | Емілі Брент |
1946 | ф | Щоденник покоївки | The Diary of a Chambermaid | мадам Ланлер |
1946 | ф | Дивна любов Марти Айверс | The Strange Love of Martha Ivers | місіс Айверс |
1946 | ф | Червоний дім | The Red House | Елен Морган |
1950 | ф | Фурії | The Furies | Флот Бернетт |
1950 | ф | Саломея | Salome | Іродіада |
1954 | тф | Макбет | Macbeth | леді Макбет |
1956 | ф | Десять заповідей | The Ten Commandments | Мемнет |
1958 | ф | Кішка на розпеченому даху | Cat on a Hot Tin Roof | «Велика Мама» Іда Полліт |
1960 | тф | Макбет | Macbeth | леді Макбет |
1968 | тф | Королева Єлизавета | Elizabeth the Queen | Єлизавета I |
1970 | ф | Людина на ім'я Кінь | A Mam Called Horse | Голова Бізонихи |
1983 | тф | Медея | Medea | Няня |
1984 | ф | Зоряний шлях 3: У пошуках Спока | Star Trek 3: The Search for Spock | Верховна жриця Вулкану |
1984—1987 | с | Санта-Барбара | Santa Barbara | Мінкс Локрідж |
Примітки
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е Deutsche Nationalbibliothek Record #141653159 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Judith Anderson. IMDb (англ.). Процитовано 24 травня 2020.
- ↑ University of California: In Memoriam, September 1978. texts.cdlib.org. Процитовано 24 травня 2020.
- ↑ Luther Greene Is Dead; Landscaper, Producer. The New York Times (амер.). 4 червня 1987. ISSN 0362-4331. Процитовано 24 травня 2020.
- ↑ Dame Judith Anderson, 93; Acclaimed for Classic Roles. Los Angeles Times (амер.). 4 січня 1992. Процитовано 24 травня 2020.
- ↑ It's an Honour - Honours - Search Australian Honours. web.archive.org. 5 лютого 2012. Процитовано 24 травня 2020.
- ↑ Pace, Eric (4 січня 1992). Dame Judith Anderson Dies at 93; An Actress of Powerful Portrayals. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 24 травня 2020.