Перейти до вмісту

Лежень степовий: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
MaryankoBot (обговорення | внесок)
м +портал
Немає опису редагування
Рядок 18: Рядок 18:
| binomial = ''Burhinus oedicnemus''
| binomial = ''Burhinus oedicnemus''
| binomial_authority = [[Карл Лінней|Linnaeus]], [[1758]]
| binomial_authority = [[Карл Лінней|Linnaeus]], [[1758]]
| range_map = Burhinus oedicnemus distr.png
| range_map = Burhinus_oedicnemus_distr.png
| range_map_caption = Ареал поширення ''B. oedicnemus'' {{leftlegend|#FD8606|гніздування|outline=gray}}{{leftlegend|#278B52|осіле проживання|outline=gray}}{{leftlegend|#0000FF|зимування|outline=gray}}
| range_map_width = 250px
| range_map_caption = Помаранчевий − гніздовий період, <br/> зелений − круглорічно, <br/> синій − райони зимівлі
| wikispecies = Burhinus oedicnemus
| wikispecies = Burhinus oedicnemus
| itis = 176749
| itis = 176749
Рядок 26: Рядок 25:
}}
}}


'''Лежень''' (''Burhinus oedicnemus'')&nbsp;— птах ряду [[Сивкоподібні|сивкоподібних]] (Charadriiformes), Один з 8-ми видів роду; єдиний вид роду в [[фауна України|фауні України]], представлений номінативним підвидом. Деякі дослідники відносять вид до ряду [[Журавлеподібні|журавлеподібних]]. В Україні гніздовий, перелітний птах.
'''Лежень степовий'''<ref>{{ВНПС}}</ref> (''Burhinus oedicnemus'')&nbsp;— птах ряду [[Сивкоподібні|сивкоподібних]] (Charadriiformes), Один з 8-ми видів роду; єдиний вид роду в [[фауна України|фауні України]], представлений номінативним підвидом. Деякі дослідники відносять вид до ряду [[Журавлеподібні|журавлеподібних]]. В Україні гніздовий, перелітний птах.


== Зовнішній вигляд та морфологічні ознаки ==
== Зовнішній вигляд та морфологічні ознаки ==
Рядок 63: Рядок 62:
* {{книга |автор= Фесенко&nbsp;Г.&nbsp;В., Бокотей&nbsp;А.&nbsp;А. |заголовок= Птахи фауни України |видання =|місце = Київ |видавництво= |рік=2002 |сторінки=|сторінок= 416 |isbn= 966-7710-22-X}}
* {{книга |автор= Фесенко&nbsp;Г.&nbsp;В., Бокотей&nbsp;А.&nbsp;А. |заголовок= Птахи фауни України |видання =|місце = Київ |видавництво= |рік=2002 |сторінки=|сторінок= 416 |isbn= 966-7710-22-X}}
* [http://redbook-ua.org/item/burhinus-oedicnemus-linnaeus/ Лежень в Червоній книзі України]
* [http://redbook-ua.org/item/burhinus-oedicnemus-linnaeus/ Лежень в Червоній книзі України]
* [https://web.archive.org/web/20160305010138/http://aulaenred.ibercaja.es/wp-content/uploads/164_StonecurlewBoedicnemus.pdf Ageing and sexing (PDF; 4.7 MB) by Javier Blasco-Zumeta & Gerd-Michael Heinze]


== Література ==
== Література ==
Рядок 68: Рядок 68:


{{Птахи, занесені до Червоної книги України}}
{{Птахи, занесені до Червоної книги України}}
{{Taxonbar|from=Q184834}}

{{Портали|Біологія}}
{{Портали|Біологія}}



Версія за 22:03, 11 серпня 2021

Лежень

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Лежневі (Burhinidae)
Рід: Лежень (Burhinus)
Вид: Лежень
Burhinus oedicnemus
Linnaeus, 1758
Ареал поширення B. oedicnemus      гніздування     осіле проживання     зимування
Ареал поширення B. oedicnemus      гніздування     осіле проживання     зимування
Посилання
Вікісховище: Burhinus oedicnemus
Віківиди: Burhinus oedicnemus
EOL: 45513584
ITIS: 176749
МСОП: 45111439
NCBI: 85105

Лежень степовий[2] (Burhinus oedicnemus) — птах ряду сивкоподібних (Charadriiformes), Один з 8-ми видів роду; єдиний вид роду в фауні України, представлений номінативним підвидом. Деякі дослідники відносять вид до ряду журавлеподібних. В Україні гніздовий, перелітний птах.

Зовнішній вигляд та морфологічні ознаки

Лежень

У дорослого птаха оперення пісочно-буре, з густою темною строкатістю; горло і «брови» білі; груди, черево і підхвістя білі або вохристо-білі. На верхніх покривних перах крил білі смуги; махові пера зверху чорно-бурі, з кількома невеликими білими плямами; спід крил білий; стернові пера, крім бурувато-сірої центральної частини, білі, з чорними поперечними смугами. Дзьоб жовтий, на кінці чорний; ноги оливково-жовті. Очі великі, райдужна оболонка жовта. Молодий птах подібний до дорослого, але світліший; білі смуги на верхніх на верхніх покривних перах крил ледь помітні. Маса тіла — 338—550 г, довжина тіла — 40—44 см, розмах крил — 77—85 см.

Підвиди

Нараховують шість підвидів лежня:

  • Burhinus oedicnemus distinctus (Bannerman, 1914)
  • Burhinus oedicnemus harterti Vaurie, 1963
  • Burhinus oedicnemus indicus (Salvadori, 1865)
  • Burhinus oedicnemus insularum (Sassi, 1908)
  • Burhinus oedicnemus oedicnemus (Linnaeus, 1758)
  • Burhinus oedicnemus saharae (Reichenow, 1894)

Ареал виду та його поширення в Україні

Лісова, лісостепова, напівпустельна та пустельна зони помірного та тропічного поясів Євразії та Північної Африки; на півночі Євразії гніздовий перелітний, на півдні − осілий або частково осілий; перелітні популяції зимують на північному заході та сході Африки, півдні Аравійського півострова.

В Україні: гніздиться, можливо, на більшій частині території, достовірно — у сухостеповій зоні, а на півночі − вздовж великих річок.

Чисельність і причини її зміни

Чисельність світової популяції не відома. Популяція у Європі оцінюється у 46−78 тис. ос.[3] Для більшості територій України не визначена. На півночі Керченського півострова 1 пара трапляється на 1,4—2 км², подекуди вздовж Сиваша — на 0,8—1 км². Чинники зменшення чисельності: знищення гнізд під час випасання худоби та обробітку ланів; розлякування птахів (гинуть залишені яйця та пташенята); зростання кількості здичавілих собак та воронових птахів.

Особливості біології

Яйця підвиду Burhinus oedicnemus oedicnemus в оологічній колекції (Тулузький музей)

Трапляється на ділянках з дуже низьким та розрідженим травостоєм або без рослинності, також з оголеним камінням, на кам'янистих осипах і солонцях у цілинних степах (петрофітних та псамофітних), на пасовищах, перелогах, а також у покинутих кар'єрах. З зимівель мігрує у квітні, у зворотному напрямку у вересні — першій половині жовтня. Гніздиться у першій декаді травня — на початку липня. Моногам. Гніздо — невелика ямка на землі, обкладена камінцями, грудками ґрунту, уламками сухих стебел та коренів трав'яних рослин, сухими екскрементами овець, кіз, зайців. У кладці 1−2 яйця. Насиджують яйця та водять пташенят обидва партнери. Тривалість інкубації 27—30 діб. Підйом на крила у віці 42—49 діб. Статева зрілість з 3 року життя. Тривалість життя — до 30 років. Живляться дрібними безхребетними.

Охорона

Вид занесено до Червоної книги України (1980, 1994, 2009). Знаходиться під охороною Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979) (Додаток ІІ) та Конвенції по збереженню міграційних видів диких тварин Бонн (1979) (Додаток ІІ). Необхідне створення охоронних територій (Приазовська височина); знищення здичавілих собак та воронових птахів; запобігання випадків непокоєння птахів у гніздовий період.

Посилання

  1. BirdLife International (2018). Burhinus oedicnemus: інформація на сайті МСОП (версія 2019.2) (англ.) 7 грудня 2019
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Література

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.