Перейти до вмісту

Користувач:DemonPazuzu/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аккадська мова
𒀝𒅗𒁺𒌑 аккад. akkadû, дос. «аккадський»
Клинописний напис аккадською мовою на Брамі Іштар.
Клинописний напис аккадською мовою на Брамі Іштар.
Поширена вспочатку в Аккадській імперії, згодом лінгва франка на Середньому Сході та у Єгипті
Місцевимерла
Писемністьклинопис
Класифікаціясемітські мови, афразійські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-2akk
ISO 639-3akk

Акка́дська мова (𒀝𒅗𒁺𒌑 аккад. akkadû, дос. «аккадський» [1][2]) — мертва мова семітської мовної родини, якою розмовляли на території Межиріччя (а саме в Аккаді, Ассирії, Ісіні, Ларсі та Вавилонії) починаючи з III тис. до н.е. та аж до її поступової заміни староарамейською мовою на межі 8 ст. до н. е.[3]

Це найстародавніша відома семітська мова, а також єдина східносемітська мова із найбільшою кількістю писемних джерел[3]. Аккадська мова використовувала клинопис, запозичений у шумерської. Назва мови походить від назви міста Аккад, яке було столицею Аккадської імперії та головним науковим центром Межиріччя[3][4].

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Уперше ознаки аккадської зустрічаються в шумерських записах у власних назвах. У розкопках знайдено сотні тисяч глиняних табличок із найрізноманітнішими текстами. До початку II тисячоліття до н.е. розвинулися два варіанти аккадської мови — вавилонський та ассирійський.

Впродовж багатьох століть аккадська була мовою спілкування на Близькому Сході, але з восьмого століття до Христа її стала витісняти арамейська. В елліністичний період її вжиток звузився до використання священниками та вченим людом. Останні клинописні записи аккадською мовою датуються I століттям нашої ери[3].

У Стародавньому Межиріччі існували тісні культурні зв'язки між Шумером та Аккадом, що включало поширену двомовність. Взаємний вплив шумерської та аккадської очевидний у всіх областях: запозиченні лексики, синтаксису, морфології, зближення вимови.

Британський сходознавець Мартін Вортінгтон із Кембриджського університету відтворив аккадську мову й озвучив нею разом зі студентами короткометражний фільм «Бідняк з Ніппура», на основі історії з глиняної таблички яку було знайдено в Туреччині[5][6].

Класифікація мови

[ред. | ред. код]

Аккадська, разом з іншими семітськими мовами, належить до близькосхідної гілки афразійської макросім'ї мов; сім'ї яка поширена на Середньому Сході, Аравійському півострові, Африканському розі, а також в певних частинах Анатолії, Північної Африки, Мальти та Канарських островів. Аккадська, а також її наступниця арамейська, відомі лише з Месопотамії та Близького Сходу.

Серед семітських мов, разом з еблаїтською мовою, аккадська сформувала східносемітську підгрупу. Ця підгрупа відрізняється від інших порядком слів: в аккадській мові використовувався порядок SOV (підмет + додаток + присудок), можливо, через вплив шумерської мови[7].

Окрім того, аккадська мова єдина послуговується прийменниками ina та ana (місцевий відмінок, українські у/в/на та алатив[a] відповідно). В інших семітських мовах, як от в арабській, івриті та арамейській є прийменники bi/bə та li/lə (місцевий та давальний відповідно). Походження місцевих прийменників в аккадській мові не зрозуміле.

На противагу іншим семітським мовам, аккадська зберегла лише один фрикатив: ḫ [x]. Аккадська втратила гортанні та глоткові фрикативи, які характерні для інших семітських мов. Аж до старовавилонського періоду усі сибілянти в аккадській мові були африкатами[7].

Писемність

[ред. | ред. код]

Аккадська мова записувалася через систему знаків, яка називалася клинописом. Ці знаки наносили на сирі глиняні таблички за допомогою стилуса, який зазвичай був загострений так, щоби залишати легкі відтиски у формі трикутника. Окрім глини, дарма що рідше, використовували камінь, метал та іноді віск[3]. Знак міг складатися з одного клину[b] (𒀸), декількох клинів (𒄭), або з великої їх кількості (𒂵). Всього було п'ять різновидів клину: горизонтальний (𒀸), вертикальний (𒁹), спрямований донизу (𒀹), спрямований вгору (𒀺) та гачок, або Winkelhaken (𒌋). Саме в такому порядку зазвичай і розміщують знаки в словниках (наприклад, ті які починаються із 𒁹 йдуть перед тими, що починаються з 𒀺). Сама ж система не була унікальною для аккадської мови, вона була запозичена із шумерської, а найстаріші приклади текстів відносяться до XXVI ст. до н. е[8].

Аккадська мова була силабічною[c], тобто зазвичай одному знаку відповідав один склад, тому аккадські писарі мали розбиратися в правилах членування слів на склади для їх запису. Проте, не зважаючи навіть на те, що в аккадській мові були знаки на позначення одиничних звуків (як 𒀀 на позначення звуку «а»), не існує жодної аккадської абетки[8].

Кожен знак міг виконувати одночасно багато функцій: а) міг позначати склад (далі, на прикладі одного знаку: 𒀭 = ān, «небо»); б) міг бути шумерограмою[d] (𒀭 = šamû, «небо»); в) міг позначати ціле слово (𒀭 = dig̃ir, «божество») або г) міг бути детермінативом[e] (𒀭 писали перед іменами богів та деяких міфічних істот). Ще однією складністю клинопису було те, що на позначення одного й того ж самого звуку могли виступати декілька знаків; іноді траплялося так, що в одному тексті одні й ті ж самі склади писалися різними знаками. Окрім того, не всі звукові протиставлення в аккадській мові відображалися на письмі (наприклад, 𒍪 передавав одночасно zu та su)[9].

Шумерська мова не була семітською, тому її силабічна писемність погано слугувала для передачі аккадської. Наприклад, в ній не було знаків для передачі важливих семітських фонем, як от гортанної змички, що, можливо, згодом вплинуло на фонетичну характеристику мови. Також, ускладнювалося й написання деяких слів, що мали «семітські корені», які часто складалися з трьох приголосних та однієї голосної[8][10].

Приклади клинописних написів:

Ґільґамеш

Ксеркс I

Набопаласар

Титул «великий король»

Історія

[ред. | ред. код]

Історію та вік аккадської мови дещо розкривають останні археологічні знахідки, які були виявлені в Іраку близько 30 років тому. Знайдені артефакти були покриті письменами саме на втраченому давньобайлонському діалекті аккадської мови — нині забутої говірки ханаанської мовної групи. Дві аморейсько-аккадські таблички були виявлені, ймовірно, під час ірано-іракської війни з 1980 по 1988 рік, вони були вивезені до США та включені до колекції одного з місцевих музеїв[11]. На табличках, вік яких, як вважається, майже 4000 років, записані фрази майже невідомою мовою аморейців — ханаанської народності, яка проживала на території сучасних Сирії, Ізраїлю та Йорданії. Ці фрази вміщені поряд з перекладами більш відомою сучасним вченим аккадською мовою, тому саме завдяки цій обставині таблички й удалося розшифрувати. Побачивши подібність між загадковою мовою і тим небагатьом, що відомо про аморейців, дослідники визначили, що таблички описують аморейські фрази давньобайлонським діалектом аккадської мови[12].

Історія вивчення

[ред. | ред. код]

Дешифрування аккадського клинопису

[ред. | ред. код]
Напис на горі Бегістун на честь Дарія I, приб. 520 р. до н.е., Персія.

У 1830-х роках, до Ірану направляють сера Генрі Роулінсона, офіцера Ост-Індійської компанії, щоби допомогти тренувати війська шаха. У свій вільний час Роулінсон багато подорожує і починає цікавитися перськими старожитностями[13]. Коли місцеві жителі показують йому клинописний напис на горі Бегістун, то він стає певен[13], що якби йому вдалося розшифрувати цей напис, то це б допомогло прочитати безліч клинописних текстів, які на той час почали знаходити на території Межиріччя[14]. У 1837 році Роулінсон надіслав до Королівського азійського товариства переклад перших двох параграфів напису[15], а до 1947 року був готовий повний переклад староперського тексту[14][15].

Напис на горі Бегістун був нанесений одночасно трьома мовами, однією з яких була вавилонська мова, тому її дешифрування могло б стати ключем і до аккадської мови[15]. Після дешифрування староперської мови, ірландський ассиріолог Едвард Гінск зайнявся розшифруванням написів іншими мовами[16], він щиро вважав, що вивчення клинописних знаків могло б допомогти йому із розумінням ієрогліфів[17]. Гінск першим здогадався, що знаки могли позначати більше ніж один склад[18], а згодом зрозумів, що вони позначали не тільки склади, що пришвидшило процес дешифрування[17].

У 1851 році Гінск та Роулінсон вже могли прочитати 150 знаків та розуміли значення близько 200 знаків[18]. Пізніше до них приєдналися німецький сходознавець Юліус Опперт та британський сходознавець Вільям Генрі Фокс Талбот[15][18]. У 1857 році Гінкс, Роулінсон, Опперт та Талбот зустрілися у Лондоні, де їм було запропановано перекласти напис часів Тукульті-апал-Ешарра I з аккадської мови під егідою Королівського азійського товариства[15][17][19]. Обране журі підтвердило усі чотири переклади (які були виконані кожним із науковцем незалежно від інших) і тим самим визнало, що аккадську мову було офіційно дешифровано, із чого розпочалося подальше її вивчення та спроби створити перші словники[15][17][19].

Початки дослідження

[ред. | ред. код]

У 1860 році світ побачила перша граматика аккадської мови за авторством Юліуса Опперта[20], яку він склав на основі джерел[21] 1 тис. до н. е. Усі аккадські слова в ній були записані гебрайською абеткою. Зважаючи на відсутність достатньої інформації щодо аккадської, граматика Опперта була неповна: дієслова мали лише одну категорію часу – претерит (яку Опперт називає аористом), проте він не розпізнав ані теперішній час, ані статив[20][21].

У відповідь на граматику Опперта, у 1866 році Гінкс видає свої «Вибрані розділи аккадської граматики», де вказує на помилки попереднього науковця[22]. Гінкс, на противагу Опперту, записав аккадські слова латинецею, чим послуговуються і донині. У своїй книзі Гінкс першим виявив статив в аккадській мові, а також детальніше розписав дієслова в аккадській мові[21][22].

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Алатив — це підвид місцевого відмінка, який вказує на об'єкт дії; в українській мові відсутній.
  2. ↑ Під клином в цьому контексті слід розуміти один відтиск на глині, або один штрих.
  3. ↑ Від фр. syllabique — склад. Також варто зазначити, що аккадська ставала силабічною поступово, адже перебувала під впливом шумерської мови.
  4. ↑ Знаки, які позначали односкладні слова в шумерській мові часто починали читатися аккадською. Наприклад, знак 𒀭 в шумерській мові читався як ān і означав «небо». В аккадській мові, коли перейняли клинопис, почали використовувати той самий знак на позначення неба, але вже читали його аккадською — šamû.
  5. ↑ Детермінативи почали використовувати для полегшення прочитання текстів. Наприклад знак 𒆠 [KI] позначав міста й різні інші види місцевості.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Black, Jeremy Allen; George, Andrew Robert; Postgate, John Nicholas (2000). A concise dictionary of Akkadian. Santag (вид. 2nd (corrected) printing). Wiesbaden: Harrassowitz. ISBN 978-3-447-04264-2.
  2. ↑ The Assyrian dictionary of the Oriental Institute of the University of Chicago. Pt. 1: Vol. 1, A. Т. 1 (вид. 4. print). Chicago, Ill. 1998. ISBN 978-0-918986-06-1.
  3. ↑ а б в г д Woodard, Roger D., ред. (2008). The ancient languages of Mesopotamia, Egypt and Aksum. Cambridge ; New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-68497-2. OCLC 166382269.
  4. ↑ Hasselbach, Rebecca (2020). A companion to ancient Near Eastern languages. Blackwell companions to the ancient world (вид. First edition). Hoboken (N.J.): Wiley. ISBN 978-1-119-19380-7.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 2 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2018-12-03 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Cambridge Archaeology (26 листопада 2018), The Poor Man of Nippur - World's first film in Babylonian, процитовано 11 січня 2025
  7. ↑ а б Comrie, Bernard (2009). The World's major languages (вид. 2nd ed). London: Routledge. ISBN 978-0-415-35339-7. OCLC 282550660.
  8. ↑ а б в Huehnergard, John (2011). A grammar of Akkadian (вид. 3rd ed). Winona Lake, Ind.: Eisenbrauns. ISBN 978-1-57506-941-8. OCLC 748941786.
  9. ↑ Belova, A. G.; Белова, А. Г.; Institut i︠a︡zykoznanii︠a︡; Институт языкознания (2009). I︠A︡zyki mira. Semitskie i︠a︡zyki, Akkadskiĭ i︠a︡zyk, Severozapadnosemitskie i︠a︡zyki. Moskva: Academia. ISBN 978-5-87444-284-2. OCLC 428465134.
  10. ↑ Geers, Frederick W. (1945). The Treatment of Emphatics in Akkadian. Journal of Near Eastern Studies. Т. 4, № 2. с. 65—67. ISSN 0022-2968. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  11. ↑ Вважалася втраченою. Учені розшифрували загадкову давню мову завдяки знайденим в Іраку табличкам. // Автор: Кіра Борисіхіна. 31.01.2023, 15:00
  12. ↑ Вважалася втраченою. Учені розшифрували загадкову давню мову завдяки знайденим в Іраку табличкам. 31.01.2023, 17:01
  13. ↑ а б Harari, Yuval N. (2015). Sapiens: a brief history of humankind (вид. First U.S. edition). New York: Harper. ISBN 978-0-06-231609-7.
  14. ↑ а б Adkins, Lesley (2003). Empires of the plain: Henry Rawlinson and the lost languages of Babylon. London: HarperCollins. ISBN 978-0-00-712899-0.
  15. ↑ а б в г д е Kipfer, Barbara Ann (2021). Encyclopedic dictionary of archaeology (вид. Second Edition). Cham: Springer. ISBN 978-3-030-58291-3.
  16. ↑ Hincks, Edward (1846). On the First and Second Kinds of Persepolitan Writing. The Transactions of the Royal Irish Academy. Т. 21. с. 114—131. ISSN 0790-8113. Процитовано 6 січня 2025.
  17. ↑ а б в г The Royal Institution (24 липня 2019), Cracking Ancient Codes: Cuneiform Writing - with Irving Finkel, процитовано 6 січня 2025
  18. ↑ а б в Durrani, Nadia; Fagan, Brian M. (2022). A brief history of archaeology: classical times to the twenty-first century (вид. Third edition). New York London: Routledge, Taylor & Francis Group. ISBN 978-1-000-50524-5.
  19. ↑ а б Cathcart, Kevin J. (2011). The Earliest Contributions to the Decipherment of Sumerian and Akkadian. Cuneiform Digital Library Journal (1). ISSN 1540-8779.
  20. ↑ а б The Library of Congress, Jules (1868). Éléments de la grammaire assyrienne. Paris, A. Frank.
  21. ↑ а б в Vita, Juan-Pablo (2021). History of the Akkadian language. Handbook of Oriental studies. Leiden: Brill. ISBN 978-90-04-44520-8.
  22. ↑ а б University of California Libraries, Edward; Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland (1866). Specimen chapters of an Assyrian grammar. London : Trübner & Co.

Література

[ред. | ред. код]

Загальний опис мови та граматика

[ред. | ред. код]
  • Липин Л. А. Аккадский язык. М., 1964.
  • Дьяконов И. М. Языки древней Передней Азии. М., 1967. С. 263—338.
  • Дьяконов И. М. Аккадский язык // в кн. Афразийские языки. Кн. I. Семитские языки. М., 1991. С. 70-109.
  • Reiner E. Linguistic Analysis of Akkadian. The Hague, 1996.
  • Каплан Г. Х. Очерк грамматики аккадского языка. СПб, 2006.
  • John Huehnergard: A Grammar of Akkadian. Harvard Semitic Museum Studies 45. ISBN 978-1-57506-922-7
  • Wolfram von Soden: Grundriß der Akkadischen Grammatik. Analecta Orientalia. Bd 33. Rom 1995. ISBN 88-7653-258-7
  • Michael P. Streck: Sprachen des Alten Orients. Wiss. Buchges., Darmstadt 2005. ISBN 3-534-17996-X
  • Arthur Ungnad: Grammatik des Akkadischen. Neubearbeitung durch L. Matouš, München 1969, 1979 (5. Aufl.). ISBN 3-406-02890-X

Підручники

[ред. | ред. код]
  • Rykle Borger: Babylonisch-assyrische Lesestücke. Rom 1963.
    • Teil I: Elemente der Grammatik und der Schrift. Übungsbeispiele. Glossar.
    • Teil II: Die Texte in Umschrift.
    • Teil III: Kommentar. Die Texte in Keilschrift.
  • Richard Caplice: Introduction to Akkadian. Biblical Institute Press, Rome 1988, 2002 (4.Aufl.). ISBN 88-7653-566-7
  • Kaspar K. Riemschneider: Lehrbuch des Akkadischen. Enzyklopädie, Leipzig 1969, Langenscheidt Verl. Enzyklopädie, Leipzig 1992 (6. Aufl.). ISBN 3-324-00364-4

Словники

[ред. | ред. код]
  • Jeremy G. Black, Andrew George, Nicholas Postgate: A Concise Dictionary of Akkadian. Harrassowitz-Verlag, Wiesbaden 2000. ISBN 3-447-04264-8
  • Wolfram von Soden: Akkadisches Handwörterbuch. 3 Bde. Wiesbaden 1958-1981. ISBN 3-447-02187-X

Журнали

[ред. | ред. код]
  • Rykle Borger: Mesopotamisches Zeichenlexikon. Alter Orient und Altes Testament (AOAT). Bd 305. Ugarit-Verlag, Münster 2004. ISBN 3-927120-82-0
  • René Labat: Manuel d'Épigraphie Akkadienne. Paul Geuthner, Paris 1976, 1995 (6.Aufl.). ISBN 2-7053-3583-8

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:DemonPazuzu/Чернетка&oldid=44324666