Бабат Григорій Ілліч

Бабат Григорій Ілліч
Народився	13 січня 1911(1911-01-13) м. Житомир Волинської губернії
Помер	15 жовтня 1960(1960-10-15) (49 років) м. Москва
Поховання	Преображенське кладовище
Країна	Російська імперія →  СРСР
Національність	українець
Діяльність	письменник, науковець, викладач університету, інженер, винахідник
Alma mater	Київський політехнічний інститут (1932)
Галузь	електротехніка
Заклад	Ленінградський політехнічний інститут, ЕІАН імені Г. М. Кржижановського, МЕІ, ВЗІСІ
Вчене звання	доктор технічних наук
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Відомий завдяки:	інженер-електротехнік, винахідник, прозаїк
Нагороди

Георгій Ілліч Бабат (1911–1960) — радянський електротехнік, доктор технічних наук, автор більш ніж ста винаходів і багатьох наукових ідей, запропонував ідею мобільного телефону в 1943 році.

Навчання

Народився 13 січня 1911 року в Житомирі. У 1932 році закінчив Київський політехнічний інститут.

Наукова діяльність

У 1932—1942 роках — інженер, потім завідувач лабораторією на електровакуумному заводі «Світлана» в Ленінграді. Одночасно в 1934—1941 роках — викладач (з 1939 року — доцент) кафедри автоматики і телемеханіки Ленінградського політехнічного інституту.

Доктор технічних наук (1941).

З 1942 року працював на оборонних підприємствах Москви.

У 1943—1946 роках — науковий співробітник ЕІАН імені Р. М. Кржижановського, в 1946—1949 рр. — завідувач лабораторією НАМИ (змушений був залишити у зв'язку із звинуваченнями в космополітизмі). Одночасно в 1945—1948 рр. він читав курс «Індукційний нагрів» в МЕІ

З 1947 року Григорій Бабат  працював на посаді професора кафедри електротехніки та електрообладнання ВЗІСІ.

Винахідник

У 1940-ті роки Григорій Бабат запропонував ідеї більш як 100 винаходів і зробив серію відкриттів, якими користуються й досі. Приміром, він займався бездротовою передачею електрики для електромобілів і винайшов механічного пса. В 1943 році запропонував ідею монофона.

Помер Григорій Бабат  15 жовтня 1960 року в Москві після перенесеного у 1959 році інсульту.

Наукові досягнення

• Цикл робіт по схемах перетворювачів постійного та змінного струму за допомогою керованих вентилів (випрямлячі, інвертори, перетворювачі частоти) — з 1932 р.
• Винайшов точкову конденсаторну електрозварювання, яка з 1934 р. застосовується у вакуумній техніці.
• Розробив метод індукційного нагріву металу (високочастотна загартування; 1936—1939), запропонував перші промислові типи високочастотних гартівних установок з ламповими генераторами.
• На експериментальній установці отримував безелектродні газові розряди, що нагадують кульову блискавку (1942).
• Займався бездротовою передачею електрики для електромобілів (1940-і рр.).
• Запропонував ідею мобільного телефону (1943).

Вибрані праці

Джерело — електронні каталоги РНБ [Архівовано 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.]

• Бабат Г. И. Индукционный нагрев металлов и его промышленное применение. — М.; Л.: Госэнергоиздат, 1946. — 431 с. — 4000 экз. || . — Изд. 2-е, перераб. и доп. — М.; Л.: Энергия, 1965. — 552 с. — 5650 экз.
• Бабат Г. И. О расчете индукторов и высокочастотных воздушных трансформаторов для установок индукционного нагрева: Матер. к конф. по электротермии и электропечам. — М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1939. — 28 с. — 600 экз.
• Бабат Г. И. Питание энергией безрельсового наземного транспорта посредством электромагнитной индукции // Известия Акад. наук СССР; отд. техн. наук. — 1946. — № 2. — С. 219—228.
• Бабат Г. И. Точечная сварка разрядом конденсатора. — [М.]: Всес. постоянная выставка изобретательства и рационализации, 1937. — 39 с. — (Библиотека изобретателя и рационализатора).
• Бабат Г. И. Электровакуумные приборы: Конспект курса лекций, чит. во 2-м семестре 1933–34 уч. г. студентам группы № 40. — Л.: Б. и., 1934. — 181 с.
• Бабат Г. И., Бурьян Ю. Л., Щербинин В. П. Новые сверхвысоковольтные устройства. — М.: ЦБТИ, 1959. — 7 с.
• Бабат Г. И., Дершварц Г. В., Свенчанский А. Д., Смелянский М. Я. Электрические промышленные печи [Учебник для энергет. и электротехн. вузов]. — М.; Л.: Госэнергоиздат, 1948. — 328 с. — 6000 экз.
• Бабат Г. И., Лозинский М. Г. Поверхностное упрочнение стали обработкой токами высокой частоты. — М.: Б. и., 1940. — 48 с. — 2000 экз.

Письменник

Г.Бабат  відомий також як популяризатор науки, автор розповідей і повістей. Джерело — електронні каталоги РНБ [Архівовано 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.]

• Бабат Г. И. Дорога // Техника — молодёжи. — 1945. — № 1–2. — С. 20–38.[3]
• Бабат Г. И. Монофон // Техника — молодёжи. — 1943. — № 7–8. — С. 23–24.[3]
• Бабат Г. И. Рассказы о токах высокой частоты. — М.; Л.: Госэнергоиздат, 1948. — 151 с. — 10 000 экз.
• Бабат Г. И. Страна Пээф: [Науч.-попул. очерк об электротехнике]: [Для ст. возраста]. — [М.]: Мол. гвардия, 1944. — 111 с. — 50 000 экз.
• Бабат Г. И. Токи высокой частоты. — М.: Знание, 1956. — 47 с. — (Всесоюз. о-во по распространению полит. и науч. знаний. — Серия 4, № 29). — 64 500 экз.
• Бабат Г. И. Ускорители. — [М.]: Мол. гвардия, 1957. — 80 с. — 50 000 экз.
• Бабат Г. И. Электричество вокруг нас. — М.: изд-во Главсевморпути, 1946. — 9 с. — 560 экз.
• Бабат Г. И. Электричество работает. — М.; Л.: Госэнергоиздат, 1950. — 416 с. — 25 000 экз. || . — Изд. 2-е, перераб. и доп. — М.; Л.: Энергия, 1964. — 655 с. — 6800 экз.
• Бабат Г. И. Электролет // Техника — молодёжи. — 1943. — № 4–5. — С. 16–17.
• Бабат Г. И., Гарф А. Л. Магнетрон [Для старш. возраста]. — М.: Детгиз, 1957. — 901 с. — 30 000 экз.

Нагороди та визнання

• Премія Англійського інституту інженерів-електриків (1940) — за роботу по загартуванню стали струмами високої частоти
• Сталінська премія другого ступеня (1943) — за винайдення нового медичного препарату
• медаль "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. " (1946)
• медаль «В пам'ять 800-річчя Москви» (1948).

Увіковічнення пам'яті

В квітні 2011 року в Казані були проведені Міжнародна конференція «Фізика високочастотних розрядів» і Міжнародна школа молодих вчених і спеціалістів «Високочастотні розряди: теорія і техніка», присвячені 100-річчю Р. В. Бабата.

Посилання

• Бабат Георгий Ильич. Российская Еврейская Энциклопедия. Архів оригіналу за 15 травня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
• Бабат Георгій Ілліч [Архівовано 22 червня 2015 у Wayback Machine.]