Господар (значення)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Слово Господар (діал. ґазда[1]) може посилатися на:
- Господар, або ґазда — той, хто займається господарством (ґаздівством[2]), хто веде господарство[3] (ґаздівство[2]); назва особи за її соціальним статусом та за майновим цензом.[4] Угорське слово gazda = «володар», «багатий землевласник» запозичене з мови південних слов'ян, які населяли територію сучасної Угорщини до приходу угорців, або ж мадярів, до Європи.
- Господар — те саме, що власник.[3]
- Господар — в переносному значенні: повновладний розпорядник.[3]
- Господар — глава сім'ї, господарства (Господар з господинею).[3]
- «Господар становища» — той, хто має можливість діяти, управляти чим-небудь на свій розсуд.[5]
- Титул
- Титул «господар» коротко використовувався наприкінці Другого Болгарського царства. У 1394-95 рр. Іван Шишман із Болгарії називав себе не царем (як традиційно), а господином Тирново, а в іноземних джерелах його називали герцогом або просто «невірним беєм». Можливо, це означало васалітет до Баязида I або передачу імперського титулу Івану Срацимиру.[6]
- Господар (титул) — слов'янський титул правителя, який використовувався монархами Східної Європи — правителями Русі-України, Литви, Московії, Волощини і Молдавії.
- Твори
- «Господар» — фантастичний роман-антиутопія Галини Пагутяк;
- «Камінний господар» — п'єса Лесі Українки;
- «Камінний господар» — екранізація, 1971 року, однойменної п'єси.
- «Господар» — радянський художній фільм, знятий Михайлом Єршовим в 1970 році.
- Інше
- Мінерал-господар — мінерал, який містить включення.
- Господар (хімія) — молекула, яка утворює комплекси з іншими сполуками, надаючи їм місце у порожнинах своєї структури.
- ↑ ҐАЗДА – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ а б ҐАЗДІВСТВО – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ а б в г Господар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Василь Ґрещук, Валентина Ґрещук. Діалектне слово в тексті та словнику: монографія. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2015. — 372 с. ISBN 978-966-428-388-2 (стор.: 46, 77, 95)
- ↑ Словник фразеологізмів української мови / [уклад.: В. М. Білоноженко та ін.]. — К. : Наук. думка, 2003. — 1104 с.
- ↑ Павлов, Пламен (2006-07-18). Цар Константин II Асен (1397-1422) - последният владетел на средновековна България (болгарською мовою). LiterNet.