Перейти до вмісту

Девід Камерон

Редагувати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Девід Кемерон)
Девід Камерон
англ. David Cameron Редагувати інформацію у Вікіданих
Девід Камерон
Девід Камерон
Прем'єр-міністр Великої Британії
11 травня 2010 — 13 липня 2016
МонархЄлизавета II
ПопередникҐордон Браун
НаступникТереза Мей
Міністр закордонних справ Великої Британії
13 листопада 2023 — 5 липня 2024
МонархЧарльз III
Прем'єр-міністрРіші Сунак
ПопередникДжеймс Клеверлі
НаступникДевід Леммі
Лідер Консервативної партії Великої Британії
6 грудня 2005 — 13 липня 2016
ПопередникМайкл Говард
НаступникТереза Мей
Член Палати громад від округу Вітні
7 червня 2001 — 12 вересня 2016
ПопередникШон Вудворд
НаступникРоберт Кортс
Член Палати лордів
Нині на посаді
На посаді з17 листопада 2023
(пожиттєво)
Народився9 жовтня 1966(1966-10-09)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих (58 років)
Мерілебон, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія[4][5]
Відомий якполітик
КраїнаВелика Британія[6][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
НаціональністьБританець
Alma materHeatherdown Preparatory Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих, Ітонський коледж Редагувати інформацію у Вікіданих і Брейсноуз коледж Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяКонсервативна партія
БатькоIan Donald Camerond[8][9] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMary Fleur Mountd[8][9] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зСаманта Кемерон
ДітиНенсі Ґвен, Артур Еван, Айвен Реджинальд (†)
Релігіяангліканство Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Підпис
davidcameronoffice.org Редагувати інформацію у Вікіданих
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Камерон.

Де́від Ві́льям До́нальд Камерон, барон Камерон Чіппінг Нортонський[10] (англ. David William Donald Cameron; нар. 9 жовтня 1966) — 75-й прем'єр-міністр Великої Британії (з 11 травня 2010 до 13 липня 2016[11]), лідер Консервативної партії Великої Британії у 2005—2016 роках, член Парламенту по виборчому округу Вітні. 2010 року очолив коаліційний уряд з ліберальними демократами, ставши наймолодшим прем'єр-міністром країни за останні 198 років.

13 листопада 2023 року несподівано повернувся до уряду Великої Британії, ставши головою МЗС країни[12].

Біографія

[ред. | ред. код]

Девід Камерон народився в родині біржового маклера Іана Дональда Камерона і Мері Флер Маунт, дочки сера Вільяма Маунта, 2-го баронета. Камерон має шотландські корені, один з його предків був спорідненим з королем Вільгельмом IV Ганноверським. Навчався в Ітонському коледжі. У цей час на рік перервав своє навчання і прожив певний час у Гонконзі, перебував у Радянському Союзі, де за його зізнанням КДБ намагався завербувати його.

Навчання продовжив у Брейсноуз коледжі Оксфордського університету, який закінчив зі ступенем бакалавра в галузі політології, філософії та економіки. У студентські роки вживав алкоголь і легкі наркотики, такі як марихуана. Освіту закінчив з відзнакою у 1988 році, потім працював протягом чотирьох років у науково-дослідному відділі Консервативної партії. Після виборів 1992 року став спеціальним радником уряду, спочатку у відділі Казначейства, а потім у Міністерстві внутрішніх справ. У 1994–2001 роках був директором корпоративних зв'язків медійної Carlton Communications.

Політичне життя

[ред. | ред. код]

Перша спроба потрапити в Палату громад парламенту Камерон зробив ще у 1997 році, але не набрав необхідної кількості голосів. У 2001 році, нарешті переміг і потрапив до парламенту, вигравши вибори у виборчому окрузі Вітні. Відразу ж після виборів став членом парламентського комітету з внутрішніх справ. У 2003 році був призначений заступником голови Консервативної партії. Рік потому, став основним доповідачем консерваторів з питань місцевого самоврядування. Пізніше був призначений міністром освіти тіньового кабінету опозиції.

Після поразки консерваторів на наступних виборах у травні 2005 року Камерон заявив про намір балотуватися на посаду голови Консервативної партії. У першому турі виборів голови партії, який відбувся 18 жовтня, Камерон, несподівано для багатьох отримав друге місце і 56 голосів проти Девіда Дейвіса, який мав 62 голоси. Однак вже у другому турі 20 жовтня Камерон отримав 78 % голосів і став головою Консервативної партії. Офіційним лідером парламентської опозиції був призначений 6 грудня 2005 року.

Після виборів, Камерон запровадив деякі зміни у політику Консервативної партії — почав робити більший акцент на «соціальну відповідальність», активну співпрацю приватних осіб, компаній та місцевої влади. Також виступав за обмеження фінансування політичних партій із приватних джерел.

Прем'єр-міністр

[ред. | ред. код]

Під час парламентських виборів 2010 року консерватори під головуванням Камерона отримали велику кількість місць у парламенті — 306, однак для формування більшості не вистачило 20 голосів і вони були вимушені увійти у коаліцію з Ліберальними демократами і сформувати уряд, в якому Девід Камерон став прем'єр міністром.

Велика Британія та Євросоюз

25 жовтня 2014 року Камерон відмовився збільшувати британський внесок у бюджет Євросоюзу, який просив додатково виділити 2,1 мільярда євро[13]. На думку Камерона, ЄС повинен дати владі Англії більше прав в галузі контролю над власним кордоном, в тому числі обмежити міграційний потік з інших країн, що належать до складу ЄС. На 2017 рік у Великій Британії планується референдум, на який буде внесено питання членства країни у Євросоюзі. Він називає це одним з головних пунктів програми своєї партії консерваторів. Водночас Камерон заявив, що Велика Британія готова залишитись в ЄС при умові реформування даного союзу[14][15] .

У лютому 2016 року Девід Камерон під час 40 годинних переговорів із ЄС домовився про особливий статус Великої Британії в Євросоюзі і про те, що його країна зможе не виплачувати повністю виплати мігрантам з інших країн ЄС протягом наступних семи років[16].

Але вже у червні 2016 року пройшов референдум про вихід Британії із ЄС, 51,9 % учасників якого проголосували за вихід.

Війна в Україні

[ред. | ред. код]

5 червня 2014 року Камерон на зустрічі відмовився потиснути руку Путіну[17][18]. На думку Камерона, найкращим варіантом підтримки України з боку Євросоюзу буде запровадження нових санкцій проти Росії[19]. Він не вважає, що озброїти українські урядові війська було б правильним підходом.

«Найкраще, що ми можемо зробити для допомоги України — це вибудувати коаліцію у Європі та Америці для жорстких санкцій, щоб продемонструвати Росії, що відносини з рештою світу докорінно міняються».

17 жовтня після міланського саміту Камерон заявив, що, якщо Росія не виведе з України свої війська, Євросоюз буде готовий зберегти санкції та продовжувати тиск на Росію[20].

24 лютого 2015 року Камерон анонсував відправку в Україну англійських військових інструкторів[21].

Напад

[ред. | ред. код]

28 жовтня 2014 року у британському Лідсі біля міської ратуші на Камерона напав місцевий житель, коли прем'єр виступав зі звітом про запуск нового залізничного сполучення між Лідсом і Манчестером. Порушник пробився до прем'єра з протилежного боку дороги, проскочивши одного з охоронців. Винуватець був схоплений охороною, але через деякий час був відпущений[22].

Наслідки референдуму

[ред. | ред. код]

24 червня 2016 року Прем'єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон повідомив, що піде у відставку після референдуму про вихід Великої Британії з ЄС[23][24]. 13 липня королева Єлизавета II прийняла відставку Девіда Камерона[11].

Міністр закордонних справ

[ред. | ред. код]

13 листопада 2023 року колишній британський прем'єр-міністр був призначений новим головою МЗС. Кемерону надали шляхетний титул довічного перства, щоб він міг обійняти посаду у Кабінеті міністрів. У Британії володарям довічного перства надається титул барона і право на місце в Палаті лордів, якщо вони мають відповідний вік та громадянство. Офіс Сунака повідомив у понеділок, що король Чарльз III схвалив надання Кемерону місця у Палаті лордів, дозволяючи йому повернутися до уряду, незважаючи на те, що він не був обраним членом парламенту[25].

Факти

[ред. | ред. код]
  • 2015 року Камерон розповів, що президент США Барак Обама іноді називає його «братан»[26].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #13289016X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ http://www.nytimes.com/2010/05/12/world/europe/12cameron.html
  4. ↑ https://www.biographyonline.net/politicians/uk/david-cameron.html
  5. ↑ https://ethnicelebs.com/david-cameron
  6. ↑ http://www.nytimes.com/2010/05/14/world/europe/14britain.html
  7. ↑ http://www.nytimes.com/travel/guides/europe/britain/england/liverpool/hotels.html
  8. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  9. ↑ а б Kindred Britain
  10. ↑ Parliamentary career of Lord Cameron of Chipping Norton. UK Parliament. Процитовано 17 листопада 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ↑ а б Королева прийняла відставку Кемерона з посади прем'єра. BBC Україна. 13.07.2016. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 13.07.2016.
  12. ↑ В уряді Британії перестановки. Голову МВС звільнили після скандалу, а МЗС очолить екс-прем'єр. РБК-Украина (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
  13. ↑ Камерон відмовився збільшувати британський внесок у бюджет ЄС. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014.
  14. ↑ Без реформ, Англія немає наміру залишатися в ЄС, — прем'єр Девід Камерон. Архів оригіналу за 6 грудня 2014. Процитовано 7 листопада 2014.
  15. ↑ london_nazivaye_spekulyatsiyami_mirkuvannya_pro_mozhliviy_vihid_velikoyi_britaniyi_z_yes&objectId=1328730 Лондон називає спекуляціями міркування про можливий вихід Великої Британії з ЄС[недоступне посилання з липня 2019]
  16. ↑ Брюссельская победа британского премьера. Архів оригіналу за 21 лютого 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
  17. ↑ Путін та Камерон відмовилися при зустрічі потиснути один одному руки. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014.
  18. ↑ Камерон не потиснув руки Путіну. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014.
  19. ↑ Росія змушує Україну відмовитися від демократичного вибору під дулом автомата — Камерон. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 7 листопада 2014.
  20. ↑ Камерон: або Путін виведе війська, або отримає санкції. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014.
  21. ↑ Британский премьер анонсировал отправку в Украину военных инструкторов. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 24 лютого 2015.
  22. ↑ На прем'єра Британії Камерона скоєно «напад» у Лідсі. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014.
  23. ↑ Дэвид Кэмерон уйдет в отставку после референдума о выходе Великобритании из ЕС. 112.ua. 24 червня 2016. Архів оригіналу за 27 червня 2016.
  24. ↑ Прем'єр Великої Британії Кемерон йде у відставку. ukranews.com. Українські новини. 24 червня 2016. Архів оригіналу за 27 червня 2016.
  25. ↑ [https://www.eurointegration.com.ua/news/2023/11/13/7173427/ Експрем’єр Британії Кемерон призначений новим главою МЗС
  26. ↑ Кэмерон рассказал, что Обама называет его «братан». Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:

Посилання

[ред. | ред. код]
Вінстон Черчилль Це незавершена стаття про британського політика чи політикиню.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Девід_Камерон&oldid=43389906