Забабахін Євгеній Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Забабахін Євгеній Іванович
рос. Евгений Иванович Забабахин
Народився3 (16) січня 1917
Москва, Російська імперія
Помер27 грудня 1984(1984-12-27) (67 років)
Снєжинськ, Челябінська область, РРФСР, СРСР
ПохованняСнєжинськ
Країна СРСР
Діяльністьфізик, фізик-ядерник, математик, бортінженер, офіцер, викладач університету
Alma materМДУ
Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковського
Галузьфізика і ядерна фізика
ЗакладВсеросійський науково-дослідний інститут технічної фізикиd
Вчене званняпрофесор[d]
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Науковий керівникВентцель Димитрій Олександровичd
Аспіранти, докторантиАврорін Євген Миколайович
ЧленствоАкадемія наук СРСР
ПартіяКПРС
Військове званнягенерал-лейтенант
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора медаль «За бойові заслуги» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Сталінська премія 1-го ступеня Сталінська премія 2 ступеня Ленінська премія Сталінська премія

Євге́ній Іва́нович Забаба́хін (3 (16) січня 1917, Москва — 27 грудня 1984, Снєжинськ) — радянський фізик, академік АН СРСР, один з розробників першої атомної бомби СРСР, науковий керівник ядерного центру в місті Снєжинськ Челябінської області РРФСР — Всесоюзного НДІ технічної фізики, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської й трьох Сталінських премій.[1]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Євгеній Іванович Забабахін народився в Москві. Після закінчення машинобудівного технікуму, працював технологом на заводі «Шарикопідшипник». У 1938 році був прийнятий на фізичний факультет МДУ, з початком німецько-радянської війни був призваний до лав Червоної Армії і направлений на навчання в Військово-повітряну академію ім. М. Є. Жуковського. У 1944 році після закінчення академії продовжив навчання в ад'юнктурі.

Оскільки в цей час в СРСР проводилися роботи зі створення атомної бомби, Забабахін був направлений в Інститут хімічної фізики, а весною 1948 року — в КБ-11 (нині ВНІІЕФ в Сарові). За участь у розробці першої радянської атомної бомби і успішне випробування був удостоєний звання лауреата Сталінської премії II ступеня та ордена Леніна. У 1951 році за розробку і випробування бомби поліпшеної конструкції був удостоєний звання лауреата Сталінської премії I ступеня та ордена Трудового Червоного Прапора. У 1953 році за поліпшення фізичної схеми ядерних зарядів був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці й лауреата Сталінської премії I ступеня. У тому ж році захистив докторську дисертацію.

У 1955 році Забабахіна направили на Урал, у місто Челябінськ-70 (нині Снєжинськ), в новостворений НДІ-1011 заступником наукового керівника і начальником теоретичного відділення. Розробки інституту призвели до появи в озброєнні Радянської Армії першого термоядерного заряду. У 1958 році Забабахін був удостоєний звання лауреата Ленінської премії і обраний членом-кореспондентом АН СРСР. З 1960 року і до своєї смерті працював керівником НДІ.

Син — Ігор. Внучка — журналістка та телеведуча Тетяна Петрова[2].

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 16 січня 1917 року. Народився Євгеній Іванович ЗАБАБАХІН. today.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 26 липня 2019.
  2. ↑ ЭТО Я, ЭДИЧКА. МК-Бульвар. 12 травня 2003. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 26 липня 2019.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Забабахін_Євгеній_Іванович&oldid=42569184