Автомобіль

АВТОМОБІ́ЛЬ (від авто… і лат. mobilis — рухомий) — транс­порт­ний засіб, що має як мінімум чотири колеса і приводиться в рух установленим на ньому двигуном, при­значений для пере­везе­н­ня по без­рейкових шляхах пасажирів, вантажів або спеціального устаткува­н­ня. Автомобіль з причепом або напів­причепом називається автопо­їздом. У кон­струкції автомобіля виділяють три основні частини: двигун, шасі і кузов; до складу шасі входить транс­місія, ходова частина (несуча система, мости, під­віска, колеса з шинами), рульове керува­н­ня та гальмівні системи. Сучасні автомобілі мають пере­важно двигун внутрішнього згоря­н­ня (іноді — електричний або гібридну силова установка), що працює на бензині, дизельному пальному, газі, а також сумішах з них. Крутний момент від двигуна пере­дає до ведучих коліс ступінчаста механічна або гі­дромеханічна транс­місія. До шасі також входять під­віска на металевих або пневматичних пружних елементах, рульове керува­н­ня з гідравлічним під­силювачем, фрикційні гальма з гідравлічним або пневматичним приводом. 

Роз­різняють автомобілі транс­порт­ні (вантажні і пасажирські), спеціальні та спортивні. Від­повід­но до типу кузова та інших кон­структивних особливостей, які ви­значають характер їхнього викори­ста­н­ня, вантажні автомобілі бувають загального при­значе­н­ня (з кузовом у ви­гляді платформи, яка не пере­кидається), що використовуються для пере­везе­н­ня вантажів усіх видів, крім рідких без тари, та спеціальні (само­скиди, цистерни, фургони), при­значені для пере­везе­н­ня вантажів певного виду. До вантажних автомобілів належать також сідлові тягачі, при­значені для буксирува­н­ня напів­причепів. Пасажирські автомобілі місткістю до 8 осіб з водієм зараховують до легкових, понад 8 осіб — до автобусів. Спеціальні автомобілі мають спеціальне обладна­н­ня і при­значені для викона­н­ня різноманітних, пере­важно нетранс­порт­них, робіт (пожежні автомобілі, автомобілі з ком­пресорними установками, автомобільні крани та ін.). Вантажні автомобілі поділяються на 7 класів залежно від їхньої повної маси (до 1,2 т; 1,2–2,0 т; 2,0–8,0 т; 8,0–14,0 т; 14,0–20,0 т; 20,0–40,0 т; понад 40,0 т), легкові — на 5 класів залежно від робочого обʼєму циліндрів двигуна (особливо малий — до 1,2 л; малий — 1,2–1,8 л; середній — 1,8–3,5 л; великий — понад 3,5 л; вищий — не регламентується), автобуси — на 5 класів за габаритною довжиною (особливо малий — до 5,0 м; малий 6,0–7,5 м; середній — 8,0–9,5 м; великий — 10,5–12,0 м; особливо великий — понад 16,5 м). Роз­різняють також вантажні автомобілі особливо малої (до 0,75 т), малої (0,75–2,5 т), середньої (2,5–5 т), великої (5–10 т) та особливо великої (понад 10 т) вантажопід­йомності. Автобуси за при­значе­н­ням бувають міські та приміські, місцевого сполуче­н­ня (для сільських пере­везень), між­міські та туристські. Всі автомобілі умовно по­значають колісною формулою, у якій вказують загальну кількість коліс автомобіля та кількість ведучих коліс. 

Перший у світі паровий автомобіль збудував 1770 француз Н.-Ж. Кюньо. 1800 швейцарець І. де Ріваз побудував перший автомобіль із двигуном внутрішнього згоря­н­ня. Швидкий роз­виток автомобіля почався після появи 1879 карбюраторного бензинового двигуна. 1885 німець К. Бенц збудував триколісний автомобіль із бензиновим двигуном внутрішнього згоря­н­ня, а Г. Даймлер, незалежно від нього,– чотириколісний з таким самим двигуном. Офіційною датою створе­н­ня першого автомобіля вважається 29 січ. 1886, коли К. Бенцу ви­дано патент на екіпаж з приводом від газового двигуна. Перша публічна демонстрація екіпажа від­булася 3 лип. цього ж року. У 1895 французи Е. і А. Мішелян впровадили пневматичні шини. Є. Яковлєв і П. Фрезе 1896 створили перший російський автомобіль. 1907 ав­стрійський кон­структор Г. Ледвінка за­стосував механічне гальмо на 4 колеса. 1911 французи Р. і М. Рено побудували автомобіль з пере­днім роз­ташува­н­ням двигуна і приводом на задні колеса через кар­дан­ний вал (а не через ланцюг).

1919 впроваджено електричний стартер та освітле­н­ня, 1925 — систему гальмува­н­ня з гідравлічним керува­н­ням. 1926 за­стосовано без­печне (клеєне) вітрове скло. 1930 створено пружин­ну під­віску, незалежні ресори пере­дніх коліс, обтічні форми кузова. 1945 впроваджено високооктанове паливо і поліпшені мастила. 1950 британська фірма «Ровер» збудувала автомобіль з газовою турбіною; впроваджені ремені без­пеки; 1953 виготовлені перші автомобілі зі впорскува­н­ням бензину. Від 1974 почали використовувати каталітичне допалюва­н­ня вихлопних газів. 1978 в автомобілі «Мерседес» впроваджено електрон­ну анти­блокувальну систему для запобіга­н­ня блокуван­ню коліс. У 1980-х рр. впроваджено низку електрон­них систем контролю та керува­н­ня; набули пошире­н­ня повітряні подушки. В Україні (і в СРСР) перший мікролітражний автомобіль ЗАЗ-965 («Запорожець») виготовлено на Запорізькому автозаводі «Комунар» (нині — «АвтоЗАЗ-ДЕУ»). Згодом виробництво автомобілів налагоджено і в інших містах України, зокрема в Кременчуці, Луцьку, Львові (див. Автомобільна промисловість). 

Основні напрямками роз­витку автомобіля нині можна вважати:

• широку дизелізацію (як вантажних автомобілів, автобусів, так і легкових); 
• викори­ста­н­ня альтернативних енергетичних установок; 
• за­стосува­н­ня мікро­процесорної техніки для керува­н­ня робочими процесами агрегатів і систем автомобіля та рухом автомобіля; 
• додаткове обладна­н­ня автомобіля засобами, що під­вищують його активну та пасивну без­пеку; 
• зменше­н­ня маси автомобіля за рахунок викори­ста­н­ня нових матеріалів; 
• поліпше­н­ня паливної економічності шляхом оптимізації робочих процесів двигунів і за­стосува­н­ня нових систем їх живле­н­ня паливом та повітрям. 

Особливу увагу приділяють за­стосуван­ню систем автоматизації керува­н­ня автомобілем (анти­блокувальні системи гальм, протибуксувальні системи, система стабілізації руху). Набувають пошире­н­ня системи для орієнтува­н­ня автомобіля на місцевості. Основні наукові центри з питань теорії автомобіля: Національний транс­порт­ний університет (Київ), Харківський автомобільно-дорожній технічний університет, Державний університет «Львівська політехніка», Науково-дослідний ін­ститут шин­ної промисловості (Дні­пропетровськ). Фахівці з теорії та кон­струкції автомобіля: Г. Без­бородова (прохідність колісних автомобілів, паливна економічність), В. Сахно (теорія руху автопо­їздів), М. Кошарний (прохідність транс­порт­них засобів з нетрадиційними рушіями), В. Рудзінський (прохідність колісних автомобілів, паливна економічність), А. Туренко (гальмівні системи), О. Федосов (гальмівні системи легкових автомобілів), Є. Скорняков (автомобільні шини), В. Крайник (гі­дромеханічні пере­дачі), П. Гащук (паливна економічність), Р. Акопян (пневматичні під­віски), Г. Ґудз (моделюва­н­ня теплових процесів фрикційних вузлів) та ін.