Гі Юбер Жорж Лякомб (12 червня 1955) — французький футбольний тренер і футболіст, олімпійський чемпіон Літніх Олімпійських ігор 1984 року в Лос-Анджелесі.

Ф
Гі Лякомб
Гі Лякомб
Гі Лякомб
Лакомб у складі «Нанта» в 1979 році
Особисті дані
Повне ім'я Guy Hubert Georges Lacombe[1]
Народження 12 червня 1955(1955-06-12) (69 років)
  Вільфранш-де-Руерг, Франція
Зріст 178 см
Вага 70 ± 0,1 кг[2]
Громадянство  Франція
Позиція Нападник
Юнацькі клуби
1970–1975 Вільфранш-де-Руерг
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1975–1976 Франція Альбі 29 ( 10)
1976–1979 Франція Нант 43 ( 6)
1979–1981 Франція Ланс 72 ( 13)
1981–1983 Франція Тур 72 ( 9)
1983–1985 Франція Тулуза 70 ( 4)
1985–1986 Франція Ренн 46 ( 5)
1986–1987 Франція Лілль 17 ( 4)
1987–1989 Франція Канн 45 ( 4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1983–1984 Франція Франція (олім.) 9(2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1990–1995 Франція Канн (мол.акад.)
1995–1997 Франція Канн
1998–1999 Франція Тулуза
1999–2002 Франція Генгам
2002–2005 Франція Сошо
2005–2007 Франція Парі Сен-Жермен
2007–2009 Франція Ренн
2009–2011 Франція Монако
2012–2013 ОАЕ Аль-Васл
Звання, нагороди
Нагороди
Олімпійські ігри
Золото Лос-Анджелес 1984 футбол

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

ред.

Лякомб був членом збірної Франції, яка завоювала золоту медаль на літніх Олімпійських іграх 1984 року в Лос-Анджелесі, Каліфорнія.[3] Він грав за команди «Альбі», «Нант», «Ланс»,[4] «Тур», «Тулуза», «Ренн», «Лілль» і «Канни».

Тренерська кар'єра

ред.

Тренуючи «Сошо», Лякомб привів клуб до двох кваліфікацій Кубка УЄФА, після чого залишив його в липні 2005 року.[5] 27 грудня того ж року його призначили в «Парі Сен-Жермен», який звільнив Лорана Фурньє, посідаючи шосте місце.[5] У своєму першому матчі 4 січня 2006 року він переміг виграв 3–1 на «Парк де Пренс» у своїх колишніх партнерів.[6] Незважаючи на те, що до кінця сезону «ПСЖ» опустився на 9-те місце, він виграв фінал Кубка Франції з рахунком 2–1 в Ле класік у Марселя і завоював місце в Кубку УЄФА.[7]

На початку сезону 2006-07 Лякомб відсторонив від гри півзахисника збірної Франції Вікаша Дорасу — одного з авторів голів у фіналі кубка — який відреагував на це публічною критикою в інтерв'ю для L'Équipe. Голова ради директорів ПСЖ Ален Кайзак відмовився від послуг Дорасу в жовтні 2006 року.[8] Це був перший випадок, коли роботодавець звільнив гравця Ліги 1.[9] 15 січня 2007 року, коли ПСЖ перебував лише на одне місце вище за зону вильоту, Лякомба відправили у відставку, а на його місце прийшов Пол Ле Гуен.[9]

17 грудня 2007 року Лякомб повернувся до Ліги 1, замінивши П'єра Дреоссі в команді «Ренн», яка після шести поразок поспіль опустилася з 3-го на 13-те місце.[10] Зайнявши 6-те та 7-те місця відповідно за два сезони та програвши фінал Кубка Франції 2009 року з рахунком 2–1 бретонському «Генгаму».[11]

Лякомб підписав дворічну угоду з «Монако» 2 червня 2009 року, замінивши бразильця Рікарду Гомеса.[12] У своєму першому сезоні з командою з князівства він привів їх до фіналу Кубка Франції 2010, де програв своїй колишній команді ПСЖ завдяки єдиному голу Гійома Оаро в додатковий час.[13] Його було звільнено 10 січня 2011 року після того, як команда програла в 1/32 фіналу Кубка Франції по пенальті команді п'ятого ешелону Шамбері.[14]

7 листопада 2012 року Лякомб вперше у своїй футбольній кар'єрі переїхав за кордон, приєднавшись до футбольного клубу «Аль-Васл» в Об'єднаних Арабських Еміратах. Його рекомендував попередній тренер команди, співвітчизник Бруно Метсю, який взяв відпустку через діагноз рак шлунка.[15] 18 лютого його звільнили після поразки 4–0 від Аль-Ахлі, оли команда посідала 9-те місце; він виграв два з дев'яти матчів.[16]

Лякомб став директором Французької федерації футболу 1 жовтня 2013 року.[17] 3 жовтня 2017 року він вийшов на пенсію.[18]

Титули і досягнення

ред.

Як гравця

ред.

Нант

Франція

Як тренера

ред.

Канни

Сошо

Парі Сен-Жермен

Ренн

Монако

Примітки

ред.
  1. Entreprise RJCG SARL à Dinard (35800) [Company RJCG SARL in Dinard (35800)]. Figaro Entreprises (фр.). Société du Figaro. 13 December 2018. Процитовано 2 February 2019.
    Guy Lacombe. BFM Business (фр.). Процитовано 2 February 2019.
  2. а б в Olympedia — 2006.
  3. Guy Lacombe - Fiche et statistiques. Stade Rennais Online. 13 June 1955.
  4. Bertrand Pelletier (13 June 1955). Guy Lacombe. Sitercl.com.
  5. а б Lacombe handed PSG reins. UEFA. 27 December 2005. Процитовано 23 March 2020.
  6. Châtelet, Christian (5 January 2006). Bon départ pour Lacombe [Good start for Lacombe] (фр.). UEFA. Процитовано 23 March 2020.
  7. Sévérac, Dominique (18 May 2016). Coupe de France, OM-PSG : dans les coulisses de la finale 2006 [Coupe de France, OM-PSG: behind the scenes of the 2006 final]. Le Parisien (фр.). Процитовано 23 March 2020.
  8. Dhorasoo sacked by PSG. World Soccer. 12 October 2006. Процитовано 23 March 2020.
  9. а б Doyle, Paul (15 January 2007). PSG turn to Le Guen. The Guardian. Процитовано 23 March 2020.
  10. Lacombe in for Dréossi at Rennes. UEFA. 17 December 2007. Процитовано 23 March 2020.
  11. Guingamp, c'est fou ! [Guingamp, it's crazy!] (фр.). Eurosport. 9 May 2009. Процитовано 23 March 2020.
  12. Lacombe named new Monaco coach. FourFourTwo. 2 June 2009. Процитовано 23 March 2020.
  13. Paris Saint-Germain beat Monaco 1-0 in French Cup final. France 24. 1 May 2010. Процитовано 23 March 2020.
  14. Guy Lacombe fired as Monaco coach. CBC. Associated Press. 10 January 2011. Процитовано 23 March 2020.
  15. Al Wasl names Lacombe as its new boss. Al Arabiya. 7 November 2012. Процитовано 23 March 2020.
  16. McAuley, John (18 February 2013). Guy Lacombe dismissed as Al Wasl coach. The National. Процитовано 23 March 2020.
  17. Guy Lacombe rejoint la DTN [Guy Lacombe joins the DTN] (фр.). French Football Federation. 1 October 2013. Процитовано 23 March 2020.
  18. Guy Lacombe quitte la Direction Technique Nationale et prend sa retraite [Guy Lacombe quits the Direction Technique Nationale and announces his retirement] (фр.). BFM. 3 October 2017. Процитовано 23 March 2020.