Авари

Положення на карті

Ава́ри (грец. Άβαροι, Ουαρχωννιται; лат. Avari) — група тюркських (огурських) племен і створений ними великий племінний союз. Частина племен після численних походів і підкорення кількох слов'янських племен створила Аварський каганат на теренах Північного Причорномор'я.

Перші згадки

Уперше авари згадуються у давньогрецьких авторів V—VI століття — Пріска Панійського в описі посольства до гунів, Феофілакта Сімокатти, Менандра Протектора, Іоанна Ефеського, в хроніці Фредегара, «Картліс Цховребе» та інших.

Політична історія

Авари вперше з'явилися на території сучасної України у 558 році, напавши на населення Приазов'я. Того ж року до Візантії прибуло перше посольство аварів на чолі з Кандіхом. Вони пропонували Візантії військовий союз і просили землі для поселення. Візантія скористалася аварами для боротьби з чорноморськими племенами (савірами).

Наприкінці 558 — на початку 560-х аварські орди в спілці з кутригурами спустошили землі антів. Під час цих подій, імовірно, загинув Мезамир, син Ідаризія і брат Келагаста, відряджений до кагана аварів як посол.

Після 565 року авари розпочали грабіжницькі походи в Центральну Європу. В 567 в спілці з лангобардами розбили племена гепідів і захопили їхні землі в колишній римській провінції Паннонії (басейн середньої течії Дунаю та його приток Сави і Драви). На цій території після численних походів і підкорення кількох слов'янських племен заснували у 560-х роках Аварський каганат — племінне об'єднання типу «варварських імперій».

Очолив державу видатний полководець хан Баян. Після нього правив каган Баян II. Паннонія стала центром каганату, де була збудована система «хрінгів» — фортець, які складалися з концентричних кіл укріплень. Точних та постійних кордонів каганат не мав. З Паннонії авари постійно нападали на слов'ян, франків, лангобардів та інші племена, а також на Візантію.

З 570-х років авари почали систематичні вторгнення у Візантію, завдали їй ряд поразок та змусили платити данину, яка після спустошливого набігу на Далмацію та Іллірію в 583 році досягла 120 тисяч солідів (за Феофаном). В 587 році Баян спустошив Мезію, зруйнував Доростол (Силистрія), Сінгідун (на Дунаї), Маркіанополь (на західному узбережжі Чорного моря). Значні вторгнення аварів на Балкани відбувалися в 592, 598 та в наступні роки.

За кременецькою легендою про дівчину Ірву, авари штурмували місцеву фортецю, яку обороняли дуліби.

Економіка

Основним заняттям аварів було екстенсивне кочове відгонне скотарство. Економічно вони залежали від підкорених ними землеробських народів.

Занепад

Внутрішня слабкість та повстання підкорених племен зумовили занепад військової могутності аварів. У 626 році головні сили аварів було вщент розбито під Константинополем.

Велике повстання слов'янських племен на чолі з Само, активні дії франків проти аварів, а також внутрішні усобиці призвели до розпаду каганату.

У VII столітті авари були витіснені з Північного Причорномор'я, а влада над їх основною територією — Паннонією — була обмежена створенням в 680 році Булгарського царства.

У 790-х роках були розгромлені франками (в 796 були захоплені найважливіші хрінги), а на початку IX століття аварська держава остаточно занепала під ударами Першого Болгарського царства. Частина аварських племен відкочувала на схід, і про них більше в літописах згадки немає, інші були повністю асимільовані народами Західного Причорномор'я та Подунав'я.

Антропологічний тип

Цікавими виявилися результати остеологічного аналізу (дослідження кістяків) аварських поховань. Якщо в багатих похованнях знаходяться залишки людей типово монголоїдного типу, то в простих похованнях монголоїдні риси ледь простежуються, а часто й зовсім відсутні. Ці дані свідчать про те, що знать аварів була замкненою кастою, яка зберегла «чистоту крові» предків, в той час, як пересічні авари змішувалися з іншими народами. Тому не дивно, що після втрати державності «азіати» авари швидко розчинилися серед народів Європи.

Археологічні знахідки

Археологічні знахідки аварів представлені на території Угорщини перш за все похованнями воїнів з конем та зброєю. Цікавими є знахідки саме в аварських похованнях найдавніших слабко вигнутих шабель та залізних стремен. Також в похованнях знайдено численні прикраси, особливо накладні бляхи та хвостовики (кінчики) ременів з геометричним рослинним та зооморфним візерунком.

Див. також

• Огри

Джерела

• Артамонов М. И., История хазар. Л., 1962 (рос.)
• Гадло А. В., Этническая история Северного Кавказа IV—X в.в. Л., 1979 (рос.)
• Плетнева С. А., Кочевники Средневековья. М., 1982 (рос.)
• Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961 (рос.)

Посилання

• Авари [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Обри // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1170. — 1000 екз.
• Авари [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ
• Менандр Византиец (рос.)
• Віртуальна Русь [Архівовано 17 січня 2008 у Wayback Machine.]