Перейти до вмісту

Гвоздики пишні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гвоздики пишні
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Рід: Гвоздики (Dianthus)
Вид:
Гвоздики пишні (D. superbus)
Біноміальна назва
Dianthus superbus
L., 1755
Підвиди

D. s. subsp. alpestris
D. s. subsp. autumnalis
D. s. subsp. norvegicus
D. s. subsp. stenocalyx
D. s. subsp. superbus

Гвоздики пишні[1], гвоздика пишна[2] (Dianthus superbus) — вид рослин з родини гвоздикових (Caryophyllaceae), поширений у Європі й Азії.

Багаторічна трав'яниста рослина 25–60 см заввишки; росте в слабкому пучку. Стебло від висхідного до прямого, верхня частина розгалужена, гола, яскраво-зелена. Листки супротивні, без черешка, об'єднані в основі. Листова пластина лінійно ланцетна, з цілими краями, з паралельним жилкуванням. Суцвіття містять від кількох до багатьох квітів, іноді одиночними. Квітки сильно запашні. Віночок радіально-симетричний, від рожевого до світло-пурпурового забарвлення (іноді білий), ≈ 3 см завширшки; вузьких пелюсток 5. Чашечка зрощена, трубчаста, стає вужчою до верху, 5-дольні, часто фіолетові. Тичинок зазвичай 10. Плоди: зеленуваті коробочки з 4 клапанами[3].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у Європі й Азії[4][5][6]. Населяє піщані та щебенисті річкові береги, берегові луки, скелясті набережні, узбіччя, береги[3].

Охоронні заходи

[ред. | ред. код]

Входить до офіційного переліку регіонально рідкісних рослин Львівської області[2].

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Dianthus superbus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). / Укладачі: докт. біол. наук, проф. Т. Л. Андрієнко, канд. біол. наук М. М. Перегрим. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с. ISBN 978-966-542-512-0. Архів оригіналу за 29.10.2013.
  3. а б NatureGate. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 05.06.2019. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 05.06.2019. (англ.)
  5. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 05.06.2019. (англ.)
  6. Euro+Med Plantbase. Процитовано 05.06.2019. (англ.)