Географія Східного Тимору
Географія Східного Тимору  | |
|---|---|
 Географічне положення Східного Тимору | |
| Географічне положення | |
| Континент | Азія |
| Регіон | Південно-Східна Азія |
| Координати | 8°50′ пд. ш. 125°55′ сх. д. / 8.833° пд. ш. 125.917° сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 14 874 км² (160-те) |
| • суходіл | 100 % |
| • води | 0 % |
| Морське узбережжя | 706 км |
| Державний кордон | 253 км |
| Рельєф | |
| Тип | гористий |
| Найвища точка | гора Татамайлау (Рамелау) (2963 м) |
| Найнижча точка | Тиморське море (0 м) |
| Клімат | |
| Тип | субекваторіальний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Лакло (80 км) |
| Найбільше озеро | Іра Лаларо (6,5 км² км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | золото, вуглеводні, вуглеводні, руди кольорових металів, мармур |
| Стихійні лиха | повіді, зсуви ґрунту, землетруси, цунамі, тропічні циклони |
| Екологічні проблеми | знеліснення, ерозія ґрунтів |
Східний Тимор — південносхідноазійська країна, що займає східну частину острова Тимор в Малайському архіпелазі 
. Загальна площа країни 14 874 км² (160-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 14 874 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни трохи більша за площу Івано-Франківської області України.
Офіційна назва — Демократична Республіка Тимор-Лесте (Східного Тимору), Тимор-Лесте (Східний Тимор) (тетум Republika Demokratika Timor Lorosa'e, Timor Lorosa'e; порт. Republica Democratica de Timor-Leste, Timor-Leste)[2]. Назва країни вказує на її географічне розташування, на сході острова Тимор. Слово «тимор» (малай. timur) перекладається як схід, а «лесте» (порт. Leste) означає схід португальською. Тобто назва країни означає — Східний Схід. Місцева назва Тимор Лоросе перекладається як «Схід сонця на сході» і вказує на найсхідніше положення острова в ланцюгу Малих Зондських островів[3]. Колишня португальська колонія Португальський Тимор (порт. Timor Português) з 1702 по 1975 роки, на відміну від західної частини острова, що належала нідерландській Ост-Індійській компанії[2].
Східний Тимор — південносхідноазійська країна, що межує лише з однією державою — Індонезією (спільний кордон — 253 км). Загальна довжина державного кордону — 253 км[1]. Східний Тимор на півночі омивається водами моря Саву і протоки Ветар, що відділяє країну від однойменного острова Індонезії; на півдні — Тиморського моря[4]. Загальна довжина морського узбережжя 706 км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль, необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів, простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1][6].
Час у Східному Тиморі: UTC+9 (+7 годин різниці часу з Києвом)[7].
-
Тектоніка Тимору -
Геологічна карта Східного Тимору -
Гідрогеологічна карта -
Живлення підземних вод
Надра Східного Тимору багаті на ряд корисних копалин: золото, нафту, природний газ, марганець, мармур[8].
Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Тиморського моря (0 м); найвища точка — гора Татамайлау (2963 м).
-
Рельєф Тимору -
Гіпсометрична карта Східного Тимору -
Рельєф Східного Тимору -
Крутизна схилів -
Карта країни (англ.)
-
Гора Татамайлау -
Типовий ландшафт Східного Тимору -
Острів Жаку -
Острів Атауру
.jpg)
-_caminho_de_Aikabela.jpg)
Територія Східного Тимору лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[10]. У літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони[10].
-
Сонячна радіація (англ.) -
Кліматична карта Малайського архіпелагу (за Кеппеном) -
Кліматограми міст Східного Тимору -
Карта середніх температур -
Карта атмосферних опадів -
Агрокліматична карта
Східний Тимор є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].
Станом на 2012 рік в країні налічувалось 350 км² зрошуваних земель[1].
-
Карта вододілів Східного Тимору -
Річка Лоес -
Річка Лакло -
Потенційні можливості водозабору підземних вод
Річки країни належать басейнам Тихого (північ) та Індійського (південь) океанів. Зі схилів центрального хребта стікають невеликі гірські річки: Лоес, Лакло, Сейкал, Бе-Луліо.
Великі озера у Східному Тиморі відсутні.
-
Типи ґрунтів -
Структура ґрунтів
Земельні ресурси Східного Тимору (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 25,1 %,
- орні землі — 10,1 %,
- багаторічні насадження — 4,9 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 10,1 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 49,1 %;
- інше — 25,8 %[1].
-
Карта рослинного покриву -
Сухі тропічні ліси
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Сулавеської провінції Малайської підобласті Індо-малайської області[10].
Східний Тимор є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD)[1].
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: часті повіді і зсуви ґрунту; землетруси; цунамі; тропічні циклони[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- підсічне землеробство призводить до знеліснення і ерозії ґрунтів острова.
У фізико-географічному відношенні територію Східного Тимору можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
- ↑ а б в г д е ж и Timor-Leste, Geography. Factbook.
- ↑ а б Котляков В. М., 2006.
- ↑ Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 10 January. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Індонезія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в г ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Індонезія // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Східний Тимор // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Вікісховище : Атлас Східного Тимору.- Карти Східного Тимору : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Timor-Leste : [англ.] : [арх. 25 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 January. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Тимор Добірка публікацій про Східний Тимор : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Східного Тимору.
