Ден Сяопін

Ден Сяопін
кит. 邓小平
Народився	22 серпня 1904(1904-08-22)[…] Гуан'ань
Помер	19 лютого 1997(1997-02-19) (92 роки) Пекін, КНР ·хвороба Паркінсона
Країна	Династія Цін  Республіка Китай (1912—1949)  КНР
Національність	китайці
Діяльність	політик, журналіст, дипломат
Alma mater	Комуністичний університет трудящих Китаюd і Комуністичний університет трудящих Сходу
Знання мов	китайська
Учасник	Японсько-китайська війна
Напрямок	Політика реформ і відкритості
Посада	paramount leader of the People's Republic of Chinad, голова Центральної військової ради Комуністичної партії Китаюd, голова Національного комітету Китайської народної політичної консультативної конференціїd, Голова Центральної військової ради Китайської Народної Республікиd, Віце-прем'єр Державної ради Китайської Народної Республіки, member of the Politburo Standing Committee of the Chinese Communist Partyd, member of the Politburo Standing Committee of the Chinese Communist Partyd, member of the Politburo Standing Committee of the Chinese Communist Partyd і General Secretary of the Central Committee's Secretariatd
Військове звання	головнокомандувач
Партія	КПК (19 лютого 1997) і Гоміндан (1927)
Конфесія	атеїзм
У шлюбі з	Zhang Xiyuand, Jin Weiyingd і Zhuo Lind
Діти	Deng Pufangd, Deng Nand, Deng Rongd і Deng Zhifangd
Автограф
Нагороди	стратег Народної визвольної арміїd Людина року (Financial Times) (1978, 1992)
IMDb	ID 0219031
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Ден Сяопін (спрощ. кит. 邓小平, трад. кит. 鄧小平, піньінь Dèng Xiǎopíng; 22 серпня 1904 — 19 лютого 1997) — діяч комуністичної партії Китаю, один з керівників китайської держави. Один з Восьми безсмертних КПК.

З 1978 року проголосив курс на радикальну реформу з метою побудови соціалізму з китайською специфікою. З кінця 1970-х до 1990-х років був фактичним керівником Китаю, займаючи другорядні пости керівника Генерального штабу і військового міністра, а також ключовий пост голови партійної та державної Центральної військової комісії НВАК (від своїх посад він відмовився в 1989-1990 роках); при цьому він ніколи не був ні прем'єром Державної ради Китайської народної республіки, ні головою КНР, ні головою КПК (Ден Сяопін був генеральним секретарем ЦК КПК у період, коли ця посада не була найвищою в партії).

У народі та літературі його називали «дядечко Ден» (Ден-бо). Ден Сяопін був головним ініціатором політики «чотирьох модернізацій» і побудови «соціалізму з китайською специфікою», які привели до бурхливого економічного зростання в Китайській народній республіці і досягнення одних з найвищих у світі темпів зростання економіки. Він також є творцем нової концепції взаємовідносин з етнічними китайськими територіями, що не увійшли в 1949 році до складу КНР («одна держава — дві системи»).

Ранні роки

Народився 22 серпня 1904 року в селі Пайфан повіту Гуан'ань провінції Сичуань в сім'ї сільського інтелігента. Мати його рано померла, а батько Ден Веньмін неодноразово одружувався, але кожен раз невдало. Він записав свого старшого сина в одну з найкращих шкіл Чунцина на підготовчі курси. У школі Ден змінив ім'я і став іменувати себе Ден Сісянь.

У 1919 році Ден разом з іншими 80 студентами поїхав вчитися у Францію. Дену в той час виповнилося лише 15 років. У Франції йому не вистачало грошей і велику частину часу він підробляв, працюючи спочатку на залізних рудниках, потім на автозаводі «Рено», працював пожежним і офіціантом.

У Франції під впливом своїх старших товаришів Ден перейнявся ідеями марксизму і вів пропагандистську роботу. У 1921 році він вступив у Комуністичний союз молоді Китаю. У другій половині 1923 Ден вступив у Комуністичну партію Китаю і став одним з лідерів європейського відділення Комуністичного союзу молоді Китаю. У 1926 році Ден навчався в Університеті трудящих Сходу в Москві. У вересні 1926 року він повернувся на батьківщину.

Початок політичної кар'єри

Повернувшись на Батьківщину, став підпільником. У 1928 році керував повстанням проти ґоміньданівського уряду в Ґуансі. Повстання незабаром захлинулося і Ден перебрався у Радянську республіку в Цзянсі. У ці роки Ден знаходився у гущі подій, набув досвід політпрацівника, військового дипломата. У громадянську війну молодий Ден узяв участь у Великому поході, під час якого він обіймав пост генерального секретаря ЦК КПК.

Під час роботи політкомісарів організував кілька успішних військових операцій в Японо-китайської війни та в боротьбі проти Ґоміньдану. У листопаді 1948 року Ден керував наступом на сили Гоміньдану в провінції Сичуань, де перебував сам Чан Кайши. 1 грудня цього ж року був узятий Чунцін. До цього в середині листопада Чан Кайши переніс свій штаб з Чунціна в Ченду. Але і цей останній оплот Ґоміньдану в Китаї був узятий військами комуністів 10 грудня 1948 року, і в цей же день Чан Кайши втік на Тайвань.

Після утворення КНР в 1949 році Ден направлений для роботи в південно-західні райони країни, де він обіймав посаду першого секретаря партійного комітету.

Політика «Великого стрибка»

Підтримував політику Мао Цзедуна і призначався на низку важливих посад у новому уряді. У 1957 році Дена призначено генеральним секретарем ЦК КПК. Він зблизився з Лю Шаоці. Після невдачі політики «Великого стрибка» Ден Сяопін і Лю Шаоці підсилили свої позиції в КПК. Разом вони підготували економічні реформи, метою яких було виправлення помилок політики «Великого стрибка», і тим самим заробили вплив у партії та популярність серед населення. Ден і Лю вели гнучкішу і помірковану політику, на відміну від радикалізму Мао.

У 1961 році на конференції в Гуанчжоу він вимовив, мабуть, свій найвідоміший вислів: «Не важливо, чорна кішка чи біла кішка; якщо вона може ловити мишей — це гарна кішка».

Література

• В. І. Головченко. Ден Сяопін // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• В. Головченко. Ден Сяопін // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.196 ISBN 978-966-611-818-2
• Патріарх китайських реформ

Посилання

• Ден Сяопін; Тен Сяопін // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.