Перейти до вмісту

Жан Гранвіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жан Гранвіль
Jean Ignace Isidore Gérard
автопортрет
При народженніЖан Іньяс Ізідор Жерар
Народження15 вересня 1803(1803-09-15)[1][2]
Нансі[3][4]
Смерть17 березня 1847(1847-03-17)[5][1][…] (43 роки)
 Ванв[4]
Країна Франція[7]
Діяльністькарикатурист, ілюстратор, художник, літограф, рисувальник
Напрямоксимволізм[8]
ПрацівникLe Charivarid
ТвориQ19137168?
Роботи в колекціїМіннеаполіський інститут мистецтва, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національний музей у Варшаві, Музей мистецтва Метрополітен, Vanderbilt Museum of Artd, Musea Brugged, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Print Collectiond[9] і Wellcome Collectiond
CMNS: Жан Гранвіль у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гранвіль.

Жан Іньяс Ізідор Гранвіль (справжнє прізвище Жерар, фр. Jean Ignace Isidore Gérard, на прізвисько Grandville; 13 вересня 1803, Нансі, — 17 березня 1847, Ванв, О-де-Сен) — французький художник-ілюстратор.

Біографія

[ред. | ред. код]
Ілюстрація до «Подорожей Гуллівера»
«Злочин і покарання», 1847

З родини художників і акторів: Гранвіль — сценічне ім'я його предків. Його батько, художник-мініатюрист, був першим його вчителем. Приїхавши в Париж на 20-му році життя, без будь-яких засобів, Гранвіль став працювати для сатиричних журналів. Міцну популярність він придбав з 1828, коли з'явилися його «Метаморфози» — типи відомих в Парижі діячів, зображених у вигляді різних тварин; художник зумів завдяки своїй тонкій спостережливості схопити найдивніші і вражаючі риси подібності між цими діячами і представниками тваринного світу. Після революції 1830 при порівняно великій свободі друку Гранвіль майже виключно присвятив себе політичній карикатурі; щодня в «Caricature» і в «Charivari» з'являлися його дотепні і їдкі малюнки, в яких він відбувався жартом представників липневої монархії. Кращі карикатури цієї епохи — «Mât de cocagne», «Convoi de la liberté» і «Basse-cour».

Вересневі закони дещо обмежили свободу Гранвіля; тим не менш, він продовжував працювати в тому ж напрямку і видав чудовий альбом, в якому капелюхи, парасольки і коміри грали, так би мовити, першорядну роль; той чи інший політичний діяч впізнавав себе в тростинці або в парасольці. До цих легких ескізах необхідно приєднати чудові малюнки, вміщені в «Magazin pittoresque», особливо «Обличчя кота» і «Голови людей і тварин».

Після смерті дружини і дітей Гранвіль збожеволів і помер в будинку божевільних.

Творчість

[ред. | ред. код]
Із серії «Інший світ», 1844

Після Гаварні і Домьє Гранвіль займає перше місце в історії французької карикатури; істотною властивістю його таланту була блискуча, незвичайно багата фантазія, зміцнюється і підтримувана тонкою спостережливістю і їдким гумором. Користуючись цими властивостями свого таланту, Гранвіль в своїх малюнках відтворив історію всіх смішних сторін і дивацтв свого часу. Але пристрасть надавати фізіономію і пороки людини спочатку тваринам і рослинам, а згодом і всякого роду неживим предметам під кінець життя Гранвіля зробилося настільки велике, що деякі його малюнки незрозумілі. Незважаючи на те, він — справжній мислитель, і зовсім не бажав смішити, надаючи людям зовнішність різних тварин, він був упевнений, що в перших зустрічаються ті ж самі низькі пороки і інстинкти, що і в других.

Гранвіль ілюстрував велику кількість творів; між ними особливою популярністю користуються «Байки Лафонтена», «Робінзон Крузо», «Лабрюйер», «Дон Кіхот», «Подорожі Гуллівера», «Байки Флоріана», «Пісні Беранже», «Жером Патюро» Луї Ребо, «Одухотворені квіти» і деякі інші.

Видання

[ред. | ред. код]
  • Le Dimanche d'un bon bourgeois ou Les Tribulations de la petite propriété (1827)
  • Les Métamorphoses du jour (1829)
  • Fables de la Fontaine (1838)
  • Peines de cœur d'une chatte anglaise et autres scènes de la vie privée et publique des animaux (1842, по Бальзаку)
  • Petites misères de la vie humaine (1843)
  • Autre monde. Transformations, visions, incarnations, ascensions, locomotions, explorations, pérégrinations, excursions, stations, cosmogonies, fantasmagories, rêveries, folâtreries, facéties, lubies, métamorphoses, zoomorphoses, lithomorphoses, métempsycoses, apothéoses et autres choses (1844)
  • Cent proverbes (1845)
  • Le Diable à Paris|Le Diable à Paris: Paris et les Parisiens. Mœurs et coutumes, caractères et portraits des habitants de Paris, tableau complet de leur vie privée, publique, politique et artistique … (1845 — 1846, 2 vol, у співавторстві з Гаварні та ін.)
  • Jérôme Paturot à la recherche d'une position sociale (1846)
  • Les Étoiles. Dernière féerie par J.-J. Grandville (1849)
  • Catalogue Illustré de la Collection Dessins et Croquis Originaux (1853)
  • Les Fleurs animées, illustrées par Grandville (1867)
  • Les Métamorphoses du jour (1869)
  • Aventures de Robinson Crusoé (1870)
  • Fables de Florian, de Tobie et de Ruth (1870)

Спадщина і визнання

[ред. | ред. код]

Гранвіль вніс величезний внесок в іконологію фантастики. Його творчість притягувала Бодлера. Завдяки таким гравюрам, як «Злочин і кара», його вважають найближчим попередником сюрреалізма, його цінував Макс Ернст. Картини Гранвіля використовувала група Queen для обкладинок свого альбому Innuendo і синглів з цього альбому.

Література і джерела

[ред. | ред. код]
  • Гривніна А. С. Гранвіль-ілюстратор // Проблеми розвитку зарубіжного мистецтва. — Л., 1972. — Вип. 2. С. 38 — 57.
  • Джонатан Свіфт; переказала для дітей Т. Габбе; Мал. Ж. Гранвіля; післямова Л. Литвинової. Хабаровськ: Хабаровське книжкове видавництво, 1979. 94, [2] с. : Ил. (Тираж — 600.000 прим.)
  • Renonciat A. La vie et l'œuvre de J.J. Grandville. Paris: ACR; Vilo, 1985
  • J. J. Grandville: Karikatur und Zeichnung: ein Visionär der französischen Romantik / Dorit Schäfer, Anke Fröhlich, Hrsg. Ostfildern-Ruit: Hatje Cantz, 2000.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Grandville — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  2. ↑ Блан Ш. Grandville — 1855. — С. 3.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11854151X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ а б Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren — 1999.
  5. ↑ Jean Ignace Isidore Gérard
  6. ↑ Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  7. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2017.
  8. ↑ RKDartists
  9. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/414910

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Жан_Гранвіль