Коморбідність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Коморбідність у медицині та психіатрії — наявність одного або декількох захворювань, окрім первинного захворювання, або ефект від такого додаткового захворювання. Коморбідна хвороба чи розлад може бути спричинене або безпосередньо пов'язане з основним захворюванням.

Поняття «коморбідність» (лат. co — разом, лат. morbus — хвороба) ввів американський епідеміолог Алван Файнштейн (1925-2001).[1][2] Він використовував цей термін для опису наявності додаткової клінічної картини, яка вже існує або може проявлятися самостійно, в контексті розвитку основного захворювання і незалежно від основного захворювання, і яка завжди відрізняється від останнього.[1][2]

У сучасній медичній літературі категорія коморбідності визначається як наявність у пацієнта щонайменше двох розладів, кожен з яких можна вважати незалежним один від одного і діагностувати самостійно.[3] Це поєднання 2 або більше захворювань з тривалим перебігом у пацієнта, які патогенетично пов'язані або співставні за часовим перекриттям, поза вимірами активності кожного з них.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Коваленко В.М., Борткевич О.П. Коморбідність: визнасення, можливі наслідки діагностики та лікування / Український ревматологічний журнал. №77 (3) 2019 / ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» НАМН України», Київ. Доступ
  2. а б в Мороз Л.В., Шостацька М.О. Супутні фактори коморбідних станів у хворих за провідною етіологічною ознакою гострої кишкової інфекції. (Стор.: 1) DOI:10.32471/umj.1680-3051.149.230228 Доступ
  3. Марута Н.О., Ярославцев С.О. Шизофренія, коморбідна з іншими психічними та поведінковими розладами [Архівовано 28 Серпня 2018 у Wayback Machine.] / Медична газета «Здоров'я України» 08.01.2017