Мехліс Лев Захарович

Мехліс Лев Захарович
Народився	13 січня 1889(1889-01-13) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	13 лютого 1953(1953-02-13)[…] (64 роки) Москва, СРСР ·серцева недостатність
Поховання	Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна	Російська імперія  РРФСР  СРСР
Діяльність	письменник, журналіст, економіст, політик
Alma mater	Інститут червоної професури
Науковий ступінь	доктор економічних наук
Знання мов	російська
Учасник	Перша світова війна, німецько-радянська війна і Друга світова війна
Членство	ЦК КПРС і Центральний виконавчий комітет СРСР
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Військове звання	генерал-полковник
Партія	КПРС
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Лев Захарович Мехліс (1 січня (13 січня) 1889(18890113), Одеса, Російська імперія — 13 лютого 1953, Москва, СРСР) — радянський державний і військовий діяч, генерал-полковник (29 липня 1944). Член ЦВК СРСР 7-го скликання, депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (1934—1937), член ЦК ВКП(б) (1937—1953), член Організаційного бюро ЦК ВКП(б) (з 19 січня 1938 по 5 жовтня 1952 року). Доктор економічних наук (листопад 1935). Один з організаторів масових репресій у СРСР.

Біографія

Народився в єврейській родині торговця. Закінчив нижче трикласне училище, 6 класів єврейського комерційного училища в місті Одесі. У 1904—1907 роках працював конторником в конторі Каца в Одесі, з 1908 по 1911 рік був репетитором та домашнім учителем в Одесі.

У 1907—1910 роках — член робітничої сіоністської партії «Поалей Ціон» в Одесі.

З 1911 року до 1917 року — в російській армії. З 1911 по 1914 рік служив у «пункті коней» 2-ї гренадерської артилерійської бригади в селі Павловська слобода Звенигородського повіту Московської губернії. У 1912 році отримав чин бомбардира (чин в артилерії, відповідав чинам єфрейтора в піхоті і кавалерії). Пізніше отримав звання феєрверкера (старше унтер-офіцерське звання в артилерії). З 1914 по 1917 рік — солдат запасних артилерійських частин російської армії в Кременчуці, Черкасах і Тарнополі. У 1917 році служив на пункті слабосильних коней 11-ї російської армії в Білій Церкві.

З лютого 1917 року обирався членом солдатського комітету частини, членом Білоцерківської ради робітничих і солдатських депутатів та керівником комітету (ради міліції) із охорони порядку в місті Білій Церкві.

З січня по березень 1918 року — член та секретар Центрального виконавчого комітету рад Румунського фронту, Чорноморського флоту і Одеського військового округу «Румчород» у місті Одесі. У березні 1918 року був евакуйований до Криму, а потім на Кубань, в місто Єйськ, де брав участь у встановленні радянської влади.

У березні 1918 року став членом РКП(б).

З травня 1918 року — на господарській роботі в фінансовій групі Об'єднаних національних машинобудівних заводів Сормово-Коломна в Москві. Потім на господарській роботі в Курську та Нижньому Новгороді.

У січні — квітні 1919 року — на господарській роботі в Харківській конторі Держбанку і Раді народних комісарів Української СРР у Харкові, займався відновленням Харківського залізничного вузла.

У квітні — липні 1919 року — військовий комісар запасної стрілецької бригади Оперативної групи військ Червоної армії Харківського напряму в місті Катеринославі. У липні 1919 — квітні 1920 року — військовий комісар 46-ї стрілецької дивізії Полтавської групи військ 14-ї армії РСЧА Південного фронту. У квітні 1920 року був важко поранений в районі міста Мелітополя. З квітня по липень 1920 року — для особливих доручень Революційної військової ради (РВР) Південно-Західного фронту. 22 липня — вересень 1920 року — військовий комісар Правобережної групи військ 13-й армії Південно-Західного фронту РСЧА. У вересні 1920 року — т.в.о. члена РВР 6-ї армії Південно-Західного фронту РСЧА. У вересні — 22 грудня 1920 року — військовий комісар 46-ї стрілецької дивізії 4-ї армії РСЧА. Південного фронту.

У січні — листопаді 1921 року — начальник канцелярії управління справами Ради народних комісарів РРФСР.

У листопаді 1921 — жовтні 1922 року — заступник керуючого справами, заступник та в.о. керуючого адміністративної інспекції в Народному комісаріаті робітничо-селянської інспекції (нарком Сталін).

У листопаді 1922 — листопаді 1924 року — помічник генерального секретаря ЦК РКП(б) Йосипа Сталіна. У листопаді 1924 — 22 січня 1926 року — 1-й помічник генерального секретаря та завідувач бюро секретаріату ЦК РКП(б), фактично особистий секретар Сталіна.

У лютому 1926 — грудні 1927 року навчався на курсах марксизму при Комуністичній академії. З січня 1928 по липень 1930 року — слухач економічного Інституту червоної професури в Москві.

З липня 1930 по 1931 рік — відповідальний секретар, з 1931 по липень 1937 року — головний редактор газети «Правда». З липня 1937 по вересень 1940 року — член редакційної колегії газети «Правда»

4 вересня 1937 — 2 січня 1938 року — завідувач відділу друку і видавництв ЦК ВКП(б), 12 грудня 1937 року обраний депутатом Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

З 30 грудня 1937 року до 6 вересня 1940 року — заступник народного комісара оборони і начальник Головного політичного управління Червоної армії.

8 лютого 1938 року Мехлісу було присвоєно військово-політичне звання армійський комісар 1-го рангу, що відповідало військовому званню генерала армії. Після початку бойових дій біля озера Хасан у липні 1938 року, 1 серпня 1938 року прибув у район бойових дій. Разом із заступником народного комісара внутрішніх справ СРСР Фріновським організував репресії на Далекому Сході. У 1939—1940 роках — член Військової Ради 7-ї армії РСЧА.

З 6 вересня 1940 по 19 березня 1946 року — народний комісар Державного контролю СРСР. Одночасно, з 6 вересня 1940 по 15 травня 1944 року — заступник голови Ради народних комісарів СРСР, а з 7 травня 1941 по 15 травня 1944 року — член Бюро Ради народних комісарів СРСР.

21 червня 1941 — 4 червня 1942 року — начальник Головного управління політичної пропаганди РСЧА. З 4 по 12 липня 1941 року — член Військової ради Західного фронту. З 10 липня 1941 по 4 червня 1942 року — заступник народного комісара оборони СРСР.

З січня по травень 1942 року був представником Ставки Верховного Головнокомандування на Кримському фронті. Бойовий порядок фронту не був перебудований з наступального в оборонний; результатом цього стала Керченська катастрофа 1942. 19 травня 1942 року Кримський фронт був розформований, а його війська передані Північно-Кавказького фронту.

За підсумками діяльності на Кримському фронті Директивою Ставки № 155452 від 4 червня 1942 року Мехліс був понижений у званні на дві сходинки до корпусного комісара та знятий із посади заступника наркома оборони і начальника Головного політичного управління.

Надалі був членом Військових рад:

• 6-й армії (4.07.1942 — 25.09.1942);
• Воронезького фронту (28.09.1942 — 7.10.1942);
• Волховського фронту (8.10.1942 — 6.04.1943);
• Резервного фронту (6.04.1943 — 15.04.1943);
• Степового військового округу (15.04.1943 — 9.07.1943);
• Брянського фронту (9.07.1943 — 10.10.1943);
• Прибалтійського фронту (10.10.1943 — 20.10.1943);
• 2-го Прибалтійського фронту (20.10.1943 — 15.12.1943);
• Західного фронту (16.12.1943 — 19.04.1944);
• 2-го Білоруського фронту (24.04.1944 — 28.07.1944);
• 4-го Українського фронту (6.08.1944 — 9.07.1945);
• Прикарпатського військового округу (.07.1945 — .03.1946).

Військово-політичні та військові звання:

• 8 лютого 1939 року було присвоєно вище військово-політичне звання армійський комісар 1-го рангу, що відповідало військовому званню генерала армії;
• 4 червня 1942 року знижений у званні до корпусного комісара;
• 6 грудня 1942 року переатестований в генерал-лейтенанти;
• 29 липня 1944 року — генерал-полковник.

З 19 березня 1946 по 27 жовтня 1950 року — міністр Державного контролю СРСР, одночасно голова Державної штатної комісії при Раді Міністрів СРСР. З 30 липня 1949 року по 27 жовтня 1950 року — член Президії Ради міністрів СРСР.

З 27 жовтня 1950 року — на пенсії за станом здоров'я (переніс інсульт). Після смерті від хвороби серця 13 лютого 1953 року був кремований. Урна з прахом поміщена в Кремлівській стіні на Красній площі в Москві.

Нагороди

• чотири ордени Леніна (26.04.1937, 22.02.1938, 15.01.1949, 04.1949);
• два ордени Червоного Прапора (20.02.1928, 27.08.1943);
• орден Суворова 1-го ступеня (23.05.1945);
• орден Кутузова 1-го ступеня (29.07.1944);
• орден Червоної Зірки (21.03.1940);
• орден Virtuti Militari IV-го класу (ПНР) (06.1946);
• медалі.

Література

• Рубцов Ю. Alter ego Сталина — М.: Звонница-МГ, 1999. — 304 с. — ISBN 5-88093-056-4. — (Серия «ХХ век: история. Лица, лики и личины») (рос.)
• Рубцов Ю. Мехлис: Тень вождя — М.: Вече, 2011 — 384 с. — ISBN 978-5-9533-5781-4. (рос.)

Посилання

• Мехліс [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.