Перейти до вмісту

Монті Пайтон і Священний Грааль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Монті Пайтон і Священний Грааль
Monty Python and the Holy Grail
Жанркінокомедія
РежисерТеррі Гілліам
Террі Джонс
ПродюсерМарк Форстейтр
Майкл Вайт
Джон Голдстоун
Сценаристкомік-група Монті Пайтон
На основіАртуріана
У головних
ролях		Грехем Чепмен
Джон Кліз
Террі Гілліам
Ерік Айдл
Террі Джонс
Майкл Пелін
ОператорТері Бедфорд
КомпозиторНеіл Іннес
МонтажДжон Хекні
ХудожникРой Сміт
КінокомпаніяPython (Monty) Pictures
Дистриб'юторEMI Films
(Sony Pictures Entertainment)
Тривалість87 хв.
Моваанглійська
французька
латина
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Рік1975
Дата виходуВелика Британія Велика Британія:
9 квітня 1975 р.
США США:
28 квітня 1975 р.
Кошторис229 575 £
(365 274 $)
Касові збори80,371,739 £
(127,878,739 $)
IMDbID 0071853
ПопереднійМонті Пайтон: а зараз щось зовсім інше
НаступнийЖиття Браяна за Монті Пайтон
CMNS: Монті Пайтон і Священний Грааль у Вікісховищі

«Монті Пайтон і Священний Грааль» (англ. Monty Python and the Holy Grail) — британський комедійний фільм, сценаристами та виконавцями головних ролей виступили учасники комік-групи Монті Пайтон. На 1 березня 2024 року фільм займав 155-ту позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb. На думку деяких критиків, це найкраща кінокомедія всіх часів.

Фільм пародійно обігрує легенду про короля Артура та Священний Грааль. У ньому йдеться про подорож короля Артура та його товаришів у пошуках священної чаші, під час якої вони потрапляють у різні абсурдні пригоди, що висміюють як середньовічне, так і сучасне життя.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Фільм починається начебто помилковим показом іншої картини. Згодом король Артур разом зі своїм зброєносцем Петсі, збирає лицарів круглого столу, серед яких: сер Бедевер Мудрий, сер Ланселот Хоробрий, сер Робін, не такий хоробрий, як сер Ланселот та сер Галахад Непорочний. Вдаючи наче скачуть на конях, яких не мають, лицарі подорожують Англією, щоб дістатися до Камелоту. Дорогою їм трапляється охоплене чумою село і селяни-демократи, що пащекують королю. Коли вони заходять до лісу, шлях перепиняє хвалькуватий Чорний лицар, який попри втрату в бою всіх кінцівок, наполягає на продовженні поєдинку з Артуром. Лицарі досягають Камелоту, але Артур вирішує не заїжджати всередину, згадавши яке це «дурне місце», де лицарі лише співають і витанцьовують замість захищати справедливість. Бог являється Артуру (у вигляді анімованого зображення гравця у крикет Вільяма Ґрейса) і наказує йому знайти Священний Грааль.

Першою зупинкою на шляху стає замок, в якому за здогадкою зберігається Грааль. Але його зайняли французи, котрі глузують з Артура і його товаришів. Ображені охоронцями, лицарі вирішують потрапити всередину хитрістю. Вони споруджують Троянського кролика. Та план провалюється, тому що вони забувають залізти всередину. Помилка стає ще образливішою згодом, коли французи звалюють кролика їм на голови з мурів замку. Артур радить лицарям розділитись і шукати Грааль окремо.

Одночасно з цим сучасний історик описує легенду про Артура для телебачення. Його раптово вбиває лицар на коні, чим спричиняє поліцейське розслідування.

Кожен з лицарів стикається з різного роду небезпеками й випробуваннями у своїх пошуках. Артур і сер Бедевер намагаються задовольнити дивні забаганки найстрашніших «лицарів, які кажуть НІ». Сер Робін уникає битви з триголовим велетнем і тікає поки три голови сперечаються між собою. Сер Ланселот обложує Болотяний замок, помилково вважаючи, що там силою утримується леді, а насправді несерйозний син феодала. Сер Галахад потрапляє в замок, населений тільки жінками, що прагнуть будь-що не відпускати його. Та його «рятує» сер Ланселот.

Лицарі круглого столу знову об'єднуються, взявши до себе серів Гавейна, Ектора, Борса і брата Мейнарда, та на шляху виявляється печера кролика, неочікувана кровожерливість котрого змушує їх тікати. Кролик загризає новоприбулих лицарів, тоді Мейнард використовує проти нього реліквію — пресвяту гранату антіохійську. Мандрівники знаходять вказівку, що Грааль перебуває в замку Аррр. Лицарів атакує Чорний Звір Аррр, пожираючи Мейнарда. Решта рятуються завдяки тому, що в аніматора, який саме працює над фільмом і малює звіра, стається серцевий напад.

Група опиняється біля Мосту Смерті, де кожен мусить дати чесну відповідь на питання охоронця. Ланселоту дістається легке питання і він проходить далі, тоді як Робін вагається, а Галахад відповідає неправильно, через що падають у прірву. Артур же відповідає питанням на питання, охоронець, не знаючи відповіді, сам гине в прірві.

Ланселот відділяється від Артура і Бедевера, пізніше його заарештовує поліція за вбивство історика. Артур і Бедевер їдуть до замку Грааля, який знаходиться під владою французів. Лицарі збирають велике військо для облоги, та щойно вони збираються почати штурм, прибуває сучасна поліція і заарештовує Артура і Бедевера. Один з офіцерів поліції закриває рукою камеру чим закінчує фільм. У кінці не йдуть титри, тільки декілька хвилин грає органна музика.

У ролях

[ред. | ред. код]

Зйомки

[ред. | ред. код]

Більшість зйомок фільму відбувались у Шотландії, в місцевості Гленко та в замках Дун і Сталкер. Більшість замків, зображених у фільмі, є тим самим замком Сталкер, знятим з різних ракурсів. Сцени в Камелоті знімалися в замку Дун. Екстер'єр Болотяного замку був подвір'ям замку Бодіам, а інтер'єр — всередині Дуна[1]. Департамент довкілля Шотландії відкликав дозвіл на зйомки за тиждень до їх початку, тому Террі Гілліаму довелося шукати приватні замки[2].

Фільмування починалося зі сцени на Мосту Смерті, але єдина звукова камера несподівано зламалася, тому оператори взялися за сцени, які можна було зняти без звуку[2].

Те, що лицарі подорожують пішки, імітуючи цокіт кінських копит стукотом кокосів, зумовлено звичайним браком коштів. Знімальна команда не могла дозволити собі орендувати коней. З кокосами пов'язані кілька наступних жартів, які стосуються питання як кокоси потрапили до середньовічної Англії[3].

Оскільки місця зйомок були відомими туристичними місцями, в кадр часто потрапляли туристи. Творці фільму вирішили залучити їх до зйомок фінальної битви, роздавши їм прапори, піки та шоломи[2].

Фінал фільму задумувався іншим. За початковим сценарієм король Артур приносив Богу купу Граалів, але Бог не визнавав їх і вимагав принести «справжній Грааль», схований «десь в Італії». Бог, Артур і лицарі мчали туди на фургоні Volkswagen, переслідувані озброєними священиками. Вони їхали прямо в океан, оскільки Бог пообіцяв розділити воду, але фургон тонув. Але такий фінал зрештою визнали задорогим для зйомок і обурливим[2].

Гілліам розповідав, що і він, і монтажер Джон Гекні були настільки незадоволені роботою Террі Джонса, що потай від нього вночі перемонтували фільм, змінивши звуковий супровід. Але потім визнали це помилкою і команда фільму склала нову партитуру зі стандартних музичних сигналів[2].

Посилання в фільмі

[ред. | ред. код]

Пошуки Святого Грааля є постійною темою багатьох оповідань про Артура та пригодницьких історій загалом. Грааль, за легендою, був чашею, з якої Ісус Христос пив під час Таємної вечері. Проте класично його знаходить не Артур, а сер Персіваль. Коли Артур наближається до французького замку, він каже охоронцеві на стіні, що шукає їжі та притулку і за них надасть володареві замку честь приєднатися до пошуків Грааля. Сцена посилається на природу Грааля в історії про Персіваля: чашу не може знайти той, хто зумисне шукає її. Оскільки Артур шукає їжу та притулок, а не Грааль, він випадково натрапляє на справжнє місцезнаходження Грааля, як показує кінець фільму. Однак глузливі французи не дозволять йому отримати чашу[4].

Коли сер Ланселот убиває гостей, що зібралися на весілля в Болотяному замку, — це нагадування про його образ у романі «Ланселот, або Лицар Воза» XII століття Кретьєна де Труа. В пізніших творах Ланселот постає в позитивнішому образі, але в романі він нерозсудливо жорстокий і байдужий до чужих страждань[4].

Існує принаймні два пояснення щодо «лицарів, які кажуть НІ». Це може бути жартом про складність вимови середньоанглійської мови, або про реформу звертань у шведській мові в 1960-і (ni замість du)[5].

Сприйняття

[ред. | ред. код]

Згідно з Rotten Tomatoes, фільм схвалили 96 % критиків і 95 % пересічних глядачів[6]. На Metacritic середня оцінка складає 91/100[7]. Деякі критики визнали «Монті Пайтон і Священний Грааль» найкращою комедією всіх часів[8][9][10][11].

Сенді Ангуло Чен з Common Sense Media відгукнулася, що багато комедій старіють, але цього не можна сказати про «Монті Пайтон і Священний Грааль», який все ще такий же веселий, хоча його стереотипи можуть декого дратувати[8].

Артур Райл-Ліндсі у Slant писав, що фільм привабливий завдяки своїй безстрашності — бути вільним, не боячись цензури та не соромлячись здатися аматорським. Пайтони завжди були майстрами змішування абсурдного з розумним. У «Священному Граалі» вони застосували свої таланти у широкому масштабі, однак, успіх фільмі ймовірніше пов'язаний з його простішими моментами, коли актори вдавалися до винахідливості, щоб компенсувати малий бюджет[12].

Джон Нотон у Empire зазначав: до весни 1974 року Монті Пайтон були на межі краху. Але вони створили комедію, що насолоджувалася підривом епічної традиції, пародіювала сучасне суспільство та створювала численні позачасові сцени та персонажів, які викликали сміх. Фільм виявився величезним успіхом після прем'єри в Лондоні 3 квітня 1975 року, допомігши прорекламувати Пайтонів у Америці та зробивши їх багатими. Успіх «Священного Грааля» оживив групу, надихнувши її об'єднатися для подальших виходів на великий екран у «Бутті Браяна» та «Сенсі життя». Це також дало Террі Гілліаму його характерний модус операнді[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Filming Locations for Monty Python And The Holy Grail (1975), in Scotland. The Worldwide Guide to Movie Locations. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 31 жовтня 2019.
  2. ↑ а б в г д Scott, Sam (4 грудня 2021). The Untold Truth Of Monty Python And The Holy Grail. Looper (амер.). Процитовано 2 січня 2025.
  3. ↑ Seibold, Witney (18 серпня 2022). The Joke That Inspired Monty Python And The Holy Grail. SlashFilm (амер.). Процитовано 2 січня 2025.
  4. ↑ а б Kogod, Theo (6 серпня 2020). 10 References In Monty Python & The Holy Grail Only King Arthur Fans Will Get. ScreenRant (англ.). Процитовано 2 січня 2025.
  5. ↑ Morga, Patrick (22.11.2016). Why are The Knights Who Say Ni so funny?. Medium.com. Процитовано 02.01.2025.
  6. ↑ Monty Python and the Holy Grail Sing-Along | Rotten Tomatoes. www.rottentomatoes.com (англ.). Процитовано 2 січня 2025.
  7. ↑ Monty Python and the Holy Grail Reviews. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 2 січня 2025.
  8. ↑ а б Monty Python and the Holy Grail Movie Review | Common Sense Media. www.commonsensemedia.org (англ.). Процитовано 2 січня 2025.
  9. ↑ Jr, Robert Yaniz (2 вересня 2015). Is Monty Python and the Holy Grail the Funniest Movie Ever?. ScreenRant (англ.). Процитовано 2 січня 2025.
  10. ↑ Aliev, Bek (17 липня 2020). Monty Python and the Holy Grail Is STILL One of the All-Time Best Comedies. CBR (англ.). Процитовано 2 січня 2025.
  11. ↑ Sigsworth, Tim (21 лютого 2024). Monty Python and the Holy Grail is funny and accurate - and that's why we love it, say historians. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 2 січня 2025.
  12. ↑ Ryel-Lindsey, Arthur (1 грудня 2006). Review: Monty Python and the Holy Grail. Slant Magazine (амер.). Процитовано 2 січня 2025.
  13. ↑ EMPIRE ESSAY: Monty Python and the Holy Grail. Empire (англ.). 1 січня 2014. Процитовано 2 січня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]


Фільми Це незавершена стаття про британський фільм.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Монті_Пайтон_і_Священний_Грааль&oldid=44273490