Перейти до вмісту

Пазирицька культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пазирицька культура
Зображення
Попередник Mayemer cultured
Замінений на Bulan-Koba cultured
CMNS: Пазирицька культура у Вікісховищі

Пазирицька культура — археологічна культура залізної доби (VI—III ст. до Р. Х.), Основні знахідки якої були зроблені у Гірському Алтаї.

Інформація головним чином здобута при розкопках так званих Пазирицьких курганів. Носіями цієї культури є колишні жителі сучасних територій Росії (плато Улаган[ru], Укок), Казахстану та Монголії.

Відкриття культури

[ред. | ред. код]

Культура виявлена ​​в 1865 році В. В. Радловим при розкопках Берельського і Катандинського курганів [1]. Свою назву здобула за пам'ятником в урочищі Пазирик долини річки Великий Улаган поблизу села Баликтуюль (Улаганський район), де експедицією академіка С. І. Руденко були в 1929 році розкопані усипальниці Пазирицької племінної знаті.

Незважаючи на несхвальне ставлення корінного населення, дослідження Пазирицьких курганів не припинилися і по руйнації СРСР. Час від часу вчені знаходять і муміфіковані тіла. Так, в 1993 році була виявлена ​​так звана «Алтайська принцеса».

Походження пазирикців

[ред. | ред. код]

Етнічно іраномовно-самодійська пазирицька культура з'явилася в результаті тісного контакту самодійської каракольської культури[en] з іраномовною бегази-дандибаєвською або близькою їй культурою. Далі співіснувала з ранньоскіфською усть-куюмською групою [2], а потім з кара-кобинською культурою.

Імовірно пазирицька культура — продукт розвитку афанасьєвської культури [3]. В антропологічному складі населення Пазирицької культури виявляються три базові компоненти (доліхокранний європеоїдний з високим і широким обличчям, брахікранний монголоїдний з невисоким обличчям і мезодоліхокранний монголоїдний з високим обличчям) [4]. Разом з близькими племенами тагарської культури зазнали атак прото-хунну [5]..

В. О. Могильников[ru] припускав, що Пазирицька культура була результатом взаємодії місцевого населення куртуського етапу майемирської спільності південних, південно-західних і частково центральних районів Алтаю і племен, які прийшли зі степів сьогоденного Казахстану [6]..

За іншою версією, пазирикці були прийшлим населенням для Гірського Алтаю, що не було пристосованим до суворого клімату високогір'я [7].

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Основним заняттям населення було кочове скотарство. Знатних людей ховали у дерев'яних зрубах. Знатні пазирикці носили шовкові сорочки, які мали один копил як для чоловіків, так і для жінок [8] , у похованнях же рядових членів суспільства сорочок виявлено не було. Чоловічим елементом одягу були штани, тоді як жінки носили триколірні спідниці [8] Загальною деталлю гардероба для жінок і чоловіків пазирикців були повстяні панчохи, які були зручні для верхової їзди [8] Також пазирикці носили хутряні шуби, часто зроблені хутром і всередину, і назовні. Такі шуби мали повстяні аплікації-прикраси, а також прикрашалися цінними хутрами, пофарбованими у синій колір [8]

Через кліматичні умови у похованнях прекрасно збереглися мумії [9]. На їх шкіру нанесено складне татуювання. Крім того, в окремих курганах збереглися похоронний візок заввишки у три метри, численні реалістичні фігурки звірів і птахів (в тому числі з повсті), зразки текстилю, включаючи найдавніший у світі ворсовий килим. Знахідки Руденківських експедицій, більшість з яких датується V ст. до Р. Х., експонуються у Державному Ермітажі. Дослідження волосся мумій, проведене в Оксфордському університеті, показало, що основним продуктом в харчовому раціоні носіїв Пазирицької культури Укока була риба [10].

Під натиском гунів, які рухалися з Центральної Азії на північ, наприкінці III — початку II століття до Р. Х. Частина пазирикців була змушена мігрувати з території Гірського Алтаю на північ через зони проживання самодійського населення великоріченців та кіжировців [11]..

Палеогенетика

[ред. | ред. код]

Представники пазирикців з Монголії і Республіки Алтай мали мітохондріальні гаплогрупи A, A4[en], C[en], F2a[en], G2[en], HV2, HV6[en], J[en], K}[en], T1[en], U5, U5a1[en] [12][13].

Ricaut в 2004 і Keyser в 2009 роках провели аналіз Y-ДНК останків чоловіка з поховання на Алтаї (Sebÿstei Valley [SEB 96K2]). За зовнішніми ознаками матеріальної культури археологи впевнено віднесли це поховання до Пазирицької культури [14][15]. Поховання датоване 450 р. до Р. Х. Палеогенетичне дослідження виявило у пазирикців носіїв гаплогрупи R1a-М198[ru] [16][17]. Пізніше також при дослідженні двох представників Пазирицької культури з могильника знатних воїнів Ак-Алаха-1 на Гірському Алтаї показало їх приналежність по маркерами до Y-хромосомної гаплогрупи N-P43 та мітохондріальної гаплогрупи C [18].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Радлов В. В. Сибирские древности: Из путевых заметок по Сибири // Зап. Рус. археол. об-ва. Нов. сер. СПб., 1895. Т. 7, вып. 3/4
  2. Степанова Н. Ф. Куюмский тип памятников VIII—VI вв. до н. э. // Скифская эпоха Алтая: Тез. докл. к конф. Барнаул, 1986. С. 79-81.
  3. Археология Алтайского края [Архівовано 13 липня 2021 у Wayback Machine.].
  4. Тур С. С., Рыкун М. П. Краниологические материалы пазырыкской культуры из могильников в урочище Кызыл-Джар. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
  5. Доклад председателя Отделения академика Добрецова Н. Л. Архів оригіналу за 23 квітня 2009. Процитовано 11 лютого 2008.
  6. Тишкин А. А. «БИЙКЕНСКАЯ АРХЕОЛОГИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.]» // Материалы Международного симпозиума «Terra Scythica». — Новосибирск: Изд-во Ин-та археологии и этнографии СО РАН, 2011. — С. 272—290
  7. А. Ю. Летягин, Н. В. Полосьмак, А. А. Савелов, М. А. Королев, Е. А. Летягина (24.01.2017). Мумия продолжает открывать тайны. https://scfh.ru (рос.). Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 15 листопада 2020.
  8. а б в г Полосьмак Н. В. Всадники Укока / Бонгард-Левин Г. М. — Новосибирск : ИНФОЛИО-пресс, 2001. — С. 127—132. — ISBN 5-89590-037-2.
  9. Мумифицированный труп вождя с набедренной повязкой // Государственный Эрмитаж[недоступне посилання]
  10. Молодин В. И., Парцингер Г., Цэвээндорж Д. Замёрзшие погребальные комплексы пазырыкской культуры на южных склонах Сайлюгема (Монгольский Алтай). // М.: Триумф принт. 2012. 566 с. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
  11. Молодин В. И., Ромащенко А. Г. Население Горного Алтая в эпоху раннего железного века как этнокультурный феномен. Происхождение, генезис и исторические судьбы (по данным археологии, антропологии, генетики). Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 28 вересня 2021.
  12. Mitochondrial and Y-chromosome haplogroups extracted from historic and prehistoric human remains in Europe and related remains in Asia, arranged chronologically. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
  13. А. С. Пилипенко, Р. О. Трапезов, Н. В. Полосьмак. Молекулярно-генетический анализ останков людей из погребения 1 кургана 1 могильника Ак-Алаха-3, 2015. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 28 вересня 2021.
  14. Каммарт Л., Хюле В. В., Буржуа И., Миккельсен Я. Х. Два сезона комплексных бельгийско-российских исследований в долине Себыстея (Кош-Агачский район, Горный Алтай). Предварительные результаты // Сибирь в панораме тысячелетий: материалы международного симпозиума: В 2 т. — Новосибирск: Изд-во Ин-та археологии и этнографии СО РАН, 1998. — Т. 1. — С. 229—239.
  15. Кубарев, Шульга 2007. Pasyryk culture // "Пазырыкская культура (курганы Чуи и Урсула), 2007. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
  16. Пазырыкские палео-ДНК по данным Ricaut (2004), Keyser (2009). Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
  17. Общая база данных палео-ДНК из Европедии. Архів оригіналу за 21 березня 2015. Процитовано 17 січня 2017.
  18. Pilipenko A. S., Trapezov R. O., Polosmak N. V. A PALEOGENETIC STUDY OF PAZYRYK PEOPLE BURIED AT AK-ALAKHA-1, THE ALTAI MOUNTAINS in Russian : [арх. 16 вересня 2021]. — 2015-12-21.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пазирицька культура