Перейти до вмісту

Фрідріх Енгель (офіцер СС)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фрідріх Енгель
нім. Friedrich Wilhelm Konrad Siegfreid Engel
Ім'я при народженнінім. Friedrich Wilhelm Konrad Siegfried Engel
Народився3 січня 1909(1909-01-03)[1]
Warnaud, Гафельберг, Німецька імперія
Помер4 лютого 2006(2006-02-04)[1] (97 років)
Гамбург, Німеччина
Країна Німецька імперія
 Третій Райх
 ФРН
Знання мовнімецька
УчасникДруга світова війна
ЧленствоСС
Військове званняоберштурмбаннфюрер
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами

Фрідріх Вільгельм Конрад Зігфрід Енгель (нім. Friedrich Wilhelm Konrad Siegfreid Engel; 3 січня 1909, Гафельберг4 лютого 2006, Гамбург) — німецький офіцер, оберштурмбаннфюрер СС, начальник поліції безпеки і СД в Генуї. Відомий під прізвиськом «Генуезький м'ясник».

Біографія

[ред. | ред. код]

Після закінчення навчання і отримання спеціальності філолога вступив в СД і став референтом з питань «ідеологічної освіти» в РСХА. Крім того, за його власними спогадами його активність в націонал-соціалістичному русі почалася з 1934 року, коли він став націонал-соціалістичним керівником студентів в Кільському університеті та в Інсбруку. У 1940 році відряджений до командира поліції безпеки і СД в Осло. 5 січня 1944 року зайняв посаду командира поліції безпеки і СД в Генуї. 19 травня 1944 року, як відповідь партизанському нападу на кінотеатр, наказав розстріляти 59 ув'язнених в'язниці Марассі на Турчинському перевалі.

Після закінчення війни був заарештований американцями. У 1947 році здійснив втечу з американського табору Кемп Кінг в Оберурзелі. У 1948 році працював лісорубом в Браунлагу під ім'ям Фрідріха Шоттенберга. З 1949 року був уповноваженим представником компанії з виробництва деревини в Гамбурзі. У 1969 році проти нього проводилося розслідування, яке було припинене в наступному році.

У 1996 році прокуратура Турина провела щодо нього нове розслідування, а 15 листопада 1999 року туринський суд заочно засудив Енгеля до довічного ув'язнення за вбивство 249 чоловік. У 2002 році постав перед судом в Гамбурзі, де заявив, що йому «немає про що шкодувати». 5 липня 2002 року засуджений до 7 років ув'язнення за 59 вбивств, однак він не відбував покарання в зв'язку з похилим віком та станом здоров'я. У червні 2004 року Верховний федеральний суд Німеччини скасував вирок стосовно Енгеля, в зв'язку з недостатньою доведеністю жорстокості вбивств.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Münch I.: Geschichte vor Gericht. Der Fall Engel. Ellert & Richter Verlag, Hamburg 2004, ISBN 3-8319-0144-9. 175 S.
    • (Rezensionsnotiz) // Frankfurter Allgemeine Zeitung, 20.08.2004.
  • Il processo Engel : un percorso lungo i confini tra ricostruzione giudiziale e memoria storica / Associazione Memoria della Benedicta. Pier Paolo Rivello. Recco (Ge) : Mani, 2005. 191 p. ISBN 978-88-8012-327-9.
  • Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. — 2. Auflage. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2007. — ISBN 978-3-596-16048-8.
  • Case Nr.920: Eng., Friedrich Wilhelm Konrad Siegfried // Justiz und NS-Verbrechen, Vol. XLIX.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #129850853 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.