Перейти до вмісту

RIM-67 Standard

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
RIM-67 Standard
Типзенітна ракета підвищеної дальності, протикорабельна ракета
Історія виробництва
ВиробникRaytheon Missiles & Defense
Вартість одиниці$409,000
Характеристики
Вага2 980 фунт (1 350 кг)
SM-2ER Block IV: 3 225 фунт (1 463 кг)
ДіаметрSM-2ER Block IV:
Main body: 13,5 дюйм (34,3 см)
Booster: 21 дюйм (53,3 см)
ДвигунДвоступенева твердопаливна ракета; розгінна ступінь і маршовий двигун
Розмах крил5 фут 2 дюйм (1,57 м)
SM-2ER Block IV: 3 фут 6 дюйм (1,07 м)
Практична межа80 200 фут (24 400 м)
Швидкість3.5 М
Пускова
платформа
надводний корабель
RIM-67 Standard у Вікісховищі

RIM-67 Standard ER (SM-1ER/SM-2ER) — це зенітна ракета підвищеної дальності з додатковою здатністю бути протикорабельною, спочатку розроблена для ВМС США.

Ракета RIM-67 була розроблена як заміна RIM-8 Talos, ракет 1950-х років, які використовувалася на різних кораблях ВМС США, з часом також замінила RIM-2 Terrier, оскільки мала аналогічний розмір і підходила до наявних пускових установок і контейнерів. RIM-66 Standard MR була по суті тією ж ракетою, але без розгінного ступеня, призначеною для заміни RIM-24 Tartar. Таким чином, серія RIM-66/67 стала універсальною системою ЗРК ВМС США[виноска 1].

RIM-67A SM-1 ER

[ред. | ред. код]

RIM-67A (SM-1ER Block I)[виноска 2] замінила у ВМС ракету RIM-8 Talos. Удосконалена технологія дозволила зменшити RIM-67 до розміру попередньої ракети RIM-2 Terrier. Наявні кораблі з системою керування вогнем керованих ракет Mk86, або «Terrier» були адаптовані для використання нової ракети замість старої ракети RIM-2 Terrier.

RIM-67B і RIM-156 SM-2 збільшеної дальності

[ред. | ред. код]

Друге покоління стандартних ракет, (SM-2, англ. Standard Missile 2), було розроблено для бойової системи «Aegis» і програми «модернізації у зв'язку з новою загрозою» (англ. New Threat Upgrade, NTU), яка планувалася для наявних кораблів з системами Terrier і Tartar. Есмінець USS Mahan служив тестовою платформою для розробки проєкту ракетної програми CG/SM-2 ER (англ. Extended Range). Основною зміною в порівнянні зі «Standard Missile 1» є введення системи інерціального наведення для кожної фази польоту ракети, за винятком кінцевої фази, де збереглося напівактивне самонаведення. Ця зміна в конструкції була зроблена для того, щоб ракети могли розподіляти час роботи радарів в режимі наведення і дозволяти кораблям захищатися від масованих атак великою кількістю ракет одночасно.

Кораблі типу Terrier, переобладнані в рамках New Threat Upgrade, були переобладнані для роботи з ракетою RIM-67B (SM-2ER Block II).

ЗРК RIM-156A Standard SM-2ER Block IV з прискорювачем Mk72 був розроблений, щоб компенсувати відсутність ЗРК великої дальності для крейсерів типу «Ticonderoga». Прискорювач Mk72 дозволяє RIM-156A встановлюватися в систему вертикального пуску Mark 41. Цю конфігурацію також можна використовувати для кінцевої фази ПРО систем захисту від балістичних ракет.

SM-2ER на рейці всередині USS Mahan.

Існував план створення стандартної ракети з ядерним озброєнням із встановленням ядерної боєголовки W81, як заміну попередньої ракети Nuclear Terrier (RIM-2D). ВМФ США скасував вимогу щодо ракети з ядерним озброєнням у 1980-х роках, і проєкт був скасований.[1]

«Standard Missile» також можна використовувати проти кораблів або на відстані прямої видимості, використовуючи напівактивний режим самонаведення, або над горизонтом, використовуючи інерціальне наведення та кінцеве інфрачервоне наведення.

RIM-174 Standard Missile 6 ERAM — нове покоління стандартних ракет підвищеної дальності, які надійшли на озброєння в 2013 році.[2]

Історія використання

[ред. | ред. код]

Під час ірано-іракської війни (1980—1988) Сполучені Штати розгорнули ракети «Standard Missile», щоб захистити свій флот, а також інші кораблі в Перській затоці від загрози іранських атак. За даними ВПС Ірану, їхні F-4 Phantom II були обстріляні SM-2ER, але вдалося ухилитися від них, причому один літак отримав нефатальне осколкове пошкодження.[3] Під час тієї ж війни ВМС Сполучених Штатів помилково збили іранський цивільний авіалайнер рейсу 655 Iran Air двома ракетами SM-2.[4]

18 квітня 1988 року під час операції «Praying Mantis» фрегат USS Simpson випустив чотири ракети RIM-66 і крейсер USS Wainwright випустив дві ракети RIM-67 по іранському кораблю «Joshan», та іранському ракетному катеру класу «Kaman» (тип La Combattante II). Атаки знищили надбудову іранського корабля, але не потопили його.

Розгортання

[ред. | ред. код]
Запуск RIM-67A
RIM-67 перехоплює дрон Firebee під час випробувань 1980 року.

ЗРК RIM-67 Standard був розгорнутий на кораблях наступних класів, замінивши RIM-2 Terrier. Усі кораблі використовували для наведення AN/SPG-55. Як пускова система використовувалася система пуску керованих ракет Mk10. Нові судна, оснащені системою Threat Upgrade, керували RIM-67B, які використовували інерційне наведення для кожної фази перехоплення, за винятком кінцевої фази, коли радар AN/SPG-55 підсвічує ціль.

  • USS Long Beach SM-1ER пізніше SM-2ER «NTU».
  • Есмінці класу «Farragut» SM-1ER, а пізніше SM-2ER «NTU» (USS Mahan лише).
  • Leahy-class cruisers SM-1ER пізніше SM-2ER «NTU».
  • USS Bainbridge SM-1ER пізніше SM-2ER «NTU».
  • Belknap-class cruisers SM-1ER пізніше SM-2ER «NTU».
  • USS Truxtun SM-1ER пізніше SM-2ER «NTU».
  • Італійський крейсер «Vittorio Veneto» SM-1ER.

RIM-156 Standard Block IV — це версія, розроблена для бойової системи Aegis, вона має менший компактний розгінний ступінь для стрільби з вертикальної пускової системи Mk-41. Як і попередній RIM-67B, вона використовує інерційне/командне наведення з напівактивним самонаведенням на кінцевій фазі польоту ракети.

Варіанти

[ред. | ред. код]
RIM-156A (VLS- версія RIM-67), що запускається з системи вертикального запуску на USS «Lake Erie» у 2008 році.
Позначення Блок Примітки
RIM-67A SM-1ER Block I Розвиток ракети RIM-2 Terrier
  • По суті ідентична відповідній ракеті СМ-1МР, за винятком силової установки
  • Твердопаливний маршовий ракетний двигун Atlantic Research Corp. MK 30
  • Бустер Геркулес Мk-12
  • Мk-51 стрижнева бойова частина
RIM-67B SM-2ER Block I Модернізація «NTU». Прийнятий на озброєння в 1980 році.
  • Інерціальна система наведення
  • Моноімпульсна ГСН для кінцевого самонаведення
RIM-67C SM-2ER Block II Модернізація «NTU»
  • Представлений бустер Hercules MK 70, що майже вдвічі збільшив радіус дії
  • МК-115 осколково-фугасна бойова частина
RIM-67D SM-2ER Block III Модернізація «NTU»
  • Маршовий двигун Mk-30 MOD 4
  • Безконтактний підривник Mk-45 MOD 8 (також відомий як TDD — пристрій виявлення цілей)
RIM-67D SM-2ER Block IIIC[5] Модернізація «NTU» для вдосконалених протикорабельних ракет і літаків
  • Активне радіолокаційне самонаведення
RIM-156A

(колишній RIM-67E)

SM-2ER Блок IV Призначений для кораблів з системою Aegis VLS. Початковий оперативний потенціал був оголошений у серпні 1999 року.
  • Прискорювач Mk-72, який використовує керування вектором тяги
  • Mk-45 MOD 10 TDD, для покращеної ефективності проти загроз із низькою ефективною площею розсіювання
  • Модифікації вказівок і керування для кращої роботи в суворих середовищах ECM
  • Крок розвитку до ракет оборони від балістичних ракет ТВД (NATBMD)
RIM-156B СМ-2ЕР Блок IVA Розроблено для модифікованих кораблів Aegis VLS, здатних відстежувати як TBM, так і літаки.

Скасовано як частину всієї програми NATBMD у грудні 2001 року.

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Blue training missiles on the rails of a MK-10 GMLS on USS Josephus Daniels
    Сині тренувальні ракети на рейках MK-10 GMLS на USS Josephus Daniels
  • USS Worden showing the Mk 10 GMLS. Note the launcher at left, the blast doors behind launcher where the missiles exit the launcher feeder and AN/SPG-55 radars at middle right.
    USS Worden показує Mk 10 GMLS. Зверніть увагу на пускову установку ліворуч, вибухові двері позаду пускової установки, де ракети виходять із фідера пускової установки, і радари AN/SPG-55 посередині праворуч.
  • An SM-2ER in the magazine area, on a ready service ring of the Mk-10 GMLS on Mahan
    SM-2ER в магазинній зоні, на готовому сервісному кільці Mk-10 GMLS на Mahan
  • The guided-missile destroyer USS Curtis Wilbur launches a RIM-156 Standard SM-2 ER missile while conducting torpedo evasion maneuvers during Multi-Sail 2009
    Есмінець з керованими ракетами USS Curtis Wilbur запускає ракету RIM-156 Standard SM-2 ER під час виконання маневрів ухилення від торпед під час Multi-Sail 2009

Див. також

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ звідси отримала позначення «Стандартна ракета» (англ. Standard Missile)
  2. ↑ позначення англ. ER, Extended radius, означає розширений радіус дії

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Raytheon RIM-67 Standard ER. www.designation-systems.net.
  2. ↑ Standard Missile 6 (SM-6) Achieves Initial Operational Capability. www.navsea.navy.mil. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 1 грудня 2022.
  3. ↑ Iiaf - F-4. Архів оригіналу за 18 березня 2008. Процитовано 16 лютого 2008. [Архівовано 2008-03-18 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Fogarty, William (1988). Formal Investigation into the Circumstances Surrounding the Downing of Iran Air Flight 655 on 3 July 1988 (PDF). United States Department of Defense. [Архівовано 9 січня 2020 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Raytheon Wins $149M Navy Deal for Developing SM-2 Block IIIC.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=RIM-67_Standard&oldid=44022760