Александрійська бібліотека

**Александрійська бібліотека**
Александрійська бібліотека
	; гравюра, 19 ст.
	31°12′32″ пн. ш. 29°54′33″ сх. д. / 31.208889° пн. ш. 29.909167° сх. д.
Країна:	Єгипет
Тип:	наукова бібліотека[d]
Складова	Александрійський мусейон
Розташування	Александрія
Заснована	3 століття до н. е.
Фонди:	1 000 000 документ
	Медіафайли у Вікісховищі

Александрійська бібліотека — найбільша й найвідоміша бібліотека в період еллінізму, була заснована та діяла при Александрійському музеї, або музеумі (музейоні) (Єгипет). Заснована, як вважається, Птолемеєм II на початку III століття до н. е.

Історія

Заснована близько 290 до н. е. Протягом усього III століття до н. е. очільник бібліотеки за традицією був одночасно і вихователем спадкоємця престолу^[2].

Після римського завоювання Єгипту бібліотека зберегла своє високе значення для нової адміністрації; до початку III століття н. е., її співробітники мали привілеї птолемеєвої епохи. Александрія підтримувала статус інтелектуального та освітнього центру ще в V столітті. Власне, бібліотечних зібрань було два: головне, яке розташовувалося в царському палаці в кварталі Брухейон (воно постраждало під час війни Юлія Цезаря в 48 до н. е.), і допоміжне, в храмі Серапіса (Серапеум), там зберігалися загальнодоступні фонди і навчальна література.

Основний фонд бібліотеки припинив існування під час бойових дій 273 року — імператор Авреліан повністю знищив Брухейон. З XVIII століття поширилася версія, що частина бібліотеки, що зберігалася в Серапеумі, була знищена під час зіткнень 391 року між християнами і язичниками, але вона не підтверджується однозначно античними джерелами. За легендою, знищення бібліотечних фондів завершилося під час арабського завоювання в першій половині VII століття. За правління Птолемеїв Александрія стає найбільшим єгипетським полісом архівів та протобібліотек.^[3] Бібліотека в обов'язковому порядку отримувала примірники всіх документів, котрі виявлялися на іноземних суднах; за наказом Птолемеїв навіть грабувались архіви інших країн задля отримання оригінальних літературних та наукових матеріалів.^[4]

Книжковий фонд

Книжковий фонд Александрійської бібліотеки складався з грецької та перекладної східної літератури (про кількість книжок відомо різне: від 50 до 700 тисяч сувоїв, що на той час було найбільшою колекцією у знаному світі). Каллімах, відомий поет і критик Александрійського періоду, який стояв на чолі Александрійської бібліотеки (середина 3 століття до н. е.), залишив бібліографічні таблиці з 120 рукописних сувоїв, складені на основі фондів Александрійської бібліотеки. Навколо Александрійської бібліотеки виникло те, що прийнято порівнювати з університетом, який приваблював багатьох учених (Аристарх Самоський, Евклід, Герофіл та інші).

Вважається, що основний фонд Александрійської бібліотеки загинув в пожежі 47 до н. е. у війні Цезаря з Помпеєм — під час облоги Александрії Юлієм Цезарем, як частина кампанії, щоб завоювати поліс. Значна частина колекції, зібрана дев'ятьма поколіннями вчених, згоріла коли вогонь, що охопив флот Птолемея XIII, перекинувся на бібліотечні склади.

В кінці четвертого століття християнськими правителями проводилась боротьба з язичництвом як відповідь на римські гоніння християн у попередні століття. У 391 Імператор видав указ Олександрійському патріарху — Феофілу на знищення язичницьких храмів. Чи водночас могли загинути і книги — в історичній науці не вистачає конкретних доказів цього.

Більшу її частину в 415 р. знищив натовп фанатиків, підбурюваний єпископом Кирилом Александрійським.^[5]

Остаточно книжкові багатства Александрійської бібліотеки загинули в 7—8 століттях.

У часи римського панування єгипетські бібліотеки як військовий трофей були перевезені до Італії, де їх спалювали.^[5]

У 641 бібліотекою врядували арабські завойовники. Кілька книг араби знайшли цікавими, а на запитання, що робити з рештою, халіф Омар Ібн Аль-Хаттаб відповів: «Якщо зміст цих книг відповідає Корану, то ми можемо обійтися без них, оскільки книга Аллаха більш ніж достатня. Якщо, з іншого боку, їх зміст суперечить книзі Аллаха, немає необхідності їх зберігати. Дійте, виходячи з цього, і знищіть їх».^[6] Тільки твори Арістотеля вціліли.

Історіографія

Відлік сучасної наукової історіографії Александрійської бібліотеки ведеться від 1823 року, коли в Лейдені вийшла невелика монографія Герхарда Деделя «Historia critica bibliothecae Alexandrinae». У 1838 році аналогічну книгу опублікував Ф. Річль^[7], і з тих пір публікації на тему Олександрійської бібліотеки стали більш-менш регулярними. Істотним внеском у дослідження бібліотеки стала монографія американського дослідника Е. Парсонса, що вийшла в 1952 році^[8]. У 1986 році було опубліковано дослідження Л. Канфора «Зникла бібліотека»^[9], що стало бестселером, але його критикували за змішання фактів з літературним вимислом і «туманність» висновків^[10]. Однак, оскільки в книзі наведені майже всі стародавні джерела і описані сучасні дослідження, книга перекладалася на багато мов і регулярно перевидається. У 1990 році були опубліковані дослідження Мустафи аль-Аббадо, що вважаються найбільш фундаментальними з тих, що досі публікувалися^[11].

Сучасна Александрійська бібліотека

Сучасна версія Александрійської бібліотеки

У 2002 році в Александрії на передбачуваному місці старої бібліотеки була побудована сучасна «Бібліотека Александріна», покликана відновити колишню велич і забезпечити вільний доступ до знань для всіх охочих. Внаслідок будівництва бібліотеки в Єгипті була створена нова освітня система та публічна освітня організація, незалежна від уряду. Ця установа виконує цілий ряд культурних функцій^[12]. Під час революції 2011 року в Єгипті жителі Александрії вишикувалися в живий ланцюг навколо бібліотеки, щоб захистити її від натовпу мародерів, які, підпалюючи, трощили все на своєму шляху.