Вікові та меморіальні дерева України
Вікове дерево — це дерево, яке має біологічну, культурну або естетичну цінність зважаючи на його значний вік, а також розміри або стан[1][2]). Всі вікові дерева являють величезний інтерес, адже кожне таке дерево є свідком минулого, що вижив, і є реліктом колишнього ландшафту.
Меморіальне дерево — дерево, назване на честь якої-небудь відомої історичної події або особи, що його відвідала (в реальності чи за легендою), у зв'язку з чим має історичну цінність і нерідко вшановується у місцевих жителів[1][3][4].
Вікові та меморіальні дерева в силу своїх історичних, біологічних, наукових, патріотичних, естетичних, символічних, духовних, внутрішніх цінностей можуть бути захищені державою, відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», і уважатися ботанічними пам'ятками природи [5].
Перша робота про вікові деревах на території України була опублікована в 1883 р. О. Накропіним[6]. У 1914 р. поміщиця Заньковецького повіту Полтавської губернії Токарська передала під охорону Полтавського земства старий дуб[1]. Хортицьке товариство охоронців природи займалося охороною вікових дубів у 1910-1914 рр.[1]. У 1910 р. польський ботанік М. Рациборський опублікував підсумки інвентаризації вікових дерев в Західній Україні[1]. Глава Греко-католицької церкви митрополит Андрей Шептицький 1937 р. видав заборону на рубку старих дерев біля церков[1]. У 1932 р. в Радянській Україні під охорону держави було взято 11 вікових дерев, а до 1935 р. на Західній Україні було взято під охорону 103 вікових і меморіальних дерева[1]. У 1960-х роках Українським товариством охорони природи було розгорнуто роботу з виявлення та охорони вікових дерев, опубліковано праці на цю тему[4][7]. До початку 1960-х років було виявлено 1800 вікових дерев, з яких заповідано кілька десятків. На 1975 р. в Україні було заповідано 616 вікових дерев[1]. На даний момент в Україні заповідниками вважаються близько 2800 вікових і меморіальних дерев[1]. Найбільше заповідних дерев взято під охорону держави у Львівській [8], Тернопільській областях та у м. Києві[1].
Найстарішими деревами України уважаються 2000-річна олива (Крим, Нікітський ботанічний сад) і 2000-річний ялівець (Крим, мис Сарич під Севастополем) [1]. Крім цього в Україні росте 43 дерева, що мають вік близько 1000 років. Серед них 9 дубів (4 — у Черкаській області, 1 — у Рівненській, по 2 у Львівській і Закарпатській областях), а також 34 дерева, що мають вік близько 1000 років росте в Криму, серед них 14 — ялівців, 4 — фісташки, 1 — олива, 1 — самшит, 5 — суничників і 9 — тисів [1].
Екологи України розпочали на початку 21 ст. пошуки ветеранів рослинного світу України[9]. Мета — дослідити стан справ в цій галузі. Цим займаються не тільки в Україні, а і в багатьох західноєвропейських країнах. В прадавній історії людства зафіксоване шанобливе ставлення до окремих рослин і особливо до старих дерев. Вони віднайдені в Німеччині, Франції, в Сполучених Штатах тощо.
Екологи України на 2009 рік виявили близько ста п'ятдесяти (150) стародавніх дерев [9]. Зробили спробу паспортизації (наукового опису) ветеранів рослинного світу. Серед виявлених - шістнадцять старовинних дерев мають вік близько 1.000 років. Рослини зосереджені не тільки в теплому Криму. Так, вісім дубів-«тисячників» ще живі в Львівській, Рівненській, Закарпатській та Черкаській областях[10].
Але ветеранами є не тільки дуби. В місті Бучачі росте 700-річна липа[9]. Так, в Криму ростуть дві фісташки (Pistacia mutica), суничник дрібноплідний (Arbutus andrachne), три тиси, два ялівці, вік яких теж досягає 1000 років.
Екологи України виявили також вкрай кепське ставлення до стародавніх дерев і рослин. Воно йде традиційно від зниклого СРСР, де не переймались екологічними проблемами, не вкладали відповідних зусиль в природоохоронні галузі, зневажливо ставились як до цілих народів, так і до природних об'єктів, де мешкали ці народи. Чого вартий лише план зміни напрямку сибірських річок на південь — без прорахування віддалених наслідків такого насильницького втручання в природу. Була і залишається низькою культура ставлення до рослинного світу і серед народів України, роками примушених до виживання. Процес ганебного ставлення до ветеранів-рослин так і залишився не скерованим на покращення.
Ветерани рослинного світу України часто не заповідані, дерева десятиліттями не обстежувались і не лікувались, нічим не огороджена їх більшість. Не проводяться лікування стовбурів, не ставлять підпори під великі гілки, що загрожує їх пошкодженням і обвалом під час буревіїв. В реальному житті ветеранів рослинного світу України ніхто не охороняє і ніхто не захищає ні від природних лих, ні від агресії байдужих до всього людей. Високі дерева України негайно потребують обладнання блискавковідводами, як і високі архітектурні споруди. Але цього не зроблено для жодного з дерев-ветеранів. Серед шістнадцяти дерев-ветеранів під охорону поставлено лише три дерева (станом на 2009 р.), котрим пощастило зрости на територіях ботанічних садів.
Опіку над деревами-ветеранами України узяв на себе Київський еколого-культурний центр. Але всі дерева-ветерани розташовані далеко від Києва, що робить їхню охорону вкрай неефективною, як і лікування дерев-ветеранів, хоча на лікування цих пам'яток рослинного світу потрібно близько трьох тисяч гривень на кожне. І такі гроші є, бо їх виділяло Міністерство природи України[9].
У грудні 2009 р. наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України було затверджено проведення конкурсу «Національне дерево України». Згідно з положенням про проведення конкурсу, будь-який громадянин України або організація могли номінувати дерево і брати участь у його обранні. Було визначено чотири номінації:
- найстаріші дерева; в номінації брало участь 9 дерев віком від 300 (каштан Петра Могили в Києві) до 2000 років (маслина в Нікітському ботсаду);
- меморіальні дерева — 10 дерев, пов'язаних з життям і діяльністю знаменитих людей;
- історичні дерева — 8 дерев, пов'язаних з історичними подіями або є історичними символами;
- Естетично цінні дерева — 8 дерев[1].
Конкурс проводився з лютого до 1 липня 2010 р. 6 липня за підсумками конкурсу вийшов наказ Мінприроди України про присвоєння звання 17 деревам[1][11]. На презентації Національних дерев України, яка проходила в Київському зоопарку 13 липня 2010 р. були присутні понад 40 українських та зарубіжних журналістів, подія висвітлювалося 14 телеканалами. Після презентації було організовано екскурсію до єдиного дерева Києва, що отримало звання — дуба Грюневальда. 2 вересня 2010 р. відбулося перше урочисте нагородження Національного дерева України.
- маслина віком близько 2000 років у Нікітському ботанічному саду, найстаріше дерево України — 1 місце в номінації;
- фісташка віком 1700 років у Нікітському ботсаду - 2 місце;
- дуб Чемпіон віком 1300 років поблизу села Стужиця Великоберезнянського району Закарпатської області, найстаріший дуб України - 3 місце.
- липа Богдана Хмельницького віком 800 років біля шосе Сасів — Колтів у Золочівському районі Львівської області (за легендою, під цією липою відпочивав Богдан Хмельницький) — 1 місце;
- три дуби Тараса Шевченка віком 1000 років в селі Будище Звенигородського району Черкаської області (дуби пов'язані з ім'ям Т. Шевченка, який служив у цьому селі) — 2 місце;
- дуб Максима Залізняка віком 1000 років в селі Буда Чигиринського району Черкаської області — 3 місце.
- Запорізький дуб віком 700 років у правобережній частині м. Запоріжжя, символ козацької слави — 1 місце;
- Юзефінський дуб віком 1000 років у селі Глинне Рокитнівського району Рівненської області — 2 місце;
- «Золота липа» віком 600 років в місті Бучач Тернопільської області, під якою в XVII ст. був підписаний мирний договір між Польщею і Туреччиною — 3 місце;
- мигдаль віком 200 років у Севастополі на Малаховому кургані -— 3 місце;
- дуб Франца Йосифа віком 120 років у селі Лисовичі Стрийського району Львівської області — 3 місце.
- дуб Грюневальда віком 900 років в Конча-Заспі під Києвом, найстаріше дерево Києва — 1 місце;
- Суничник Єни віком 1300 років в селищі Ореанда (Крим), знайдений в 1964 р. географом В.Г. Єною — 2 місце;
- Князівська яблуня віком 250 років у м. Кролевець Сумської області, що складається з близько 10 «танцюючих» стовбурів — 3 місце;
- Монастирський дуб віком 800 років у Мезинському національному парку (Чернігівська область), який називають найвищим і найстрункішим древнім дубом України — 3 місце[1][11].
Одними з перших охороною вікових дерев стали займатися в Англії ще в XVII ст.[1]. Першу книгу про вікові дерева — дуби Нотінгема було опубліковано у Великій Британії ще в 1790 р. У Вікторіанську епоху одному з найстаріших дубів Англії — 1000-річному дубу Мейджора було надано лікувальну допомогу[1]. Інтерес до охорони вікових дерев у Великій Британії стимулюється різними телевізійними програмами — "Дерева в часі і просторі", "Зустрічі з чудовими деревами". В 2000 р. у Великій Британії затверджено список "50 великих британських дерев". В даний час у Великій Британії заповідано 22000 вікових дерев[1], в Польщі охороні підлягають 53 тис. вікових дерев[2], в Італії — 22 тис. дерев [1]. У США великим попитом користуються різні ілюстровані довідники, наприклад, "Природна історія дерев західного світу", деякі вікові дерева стають символами міст, де вони виростають. У Польщі перше лікування старого дерева було організовано в 1920 р. На лікування найстарішого дуба Польщі - дуба Бартека держава виділила в 2005 р. 100 тис. злотих, для підтримки дерева було встановлено 12 металевих підпорок, а також на його верхівці укріплений громовідвід[1]. Польські ентузіасти описали понад 1500 старих дерев Біловезької пущі, створили спеціальні сайти про них, на яких розмістили понад 8000 фотографій і 300 фільмів[1].
Міжнародний досвід захисту вікових дерев свідчить про те, що самих лише заходів із заповідання вікових дерев недостатньо. Багато старих дерев гине через удари блискавок, буревії, гнильні процеси в їхніх дуплах. Тому фахівці з охорони вікових дерев проводять комплекс лікувальних заходів — пломбують дупла (в Україні — церезитом), ставлять під великі важкі скелетні гілки підпірки, прив'язують їх канатами до стовбура, огороджують дерева і підживлюють їх за допомогою добрив[1].
-
Фрагмент дуба Ґрюневальда -
Дуб Максима Залізняка -
Юзефінський дуб
- Вікові та меморіальні дерева Європи
- Дуб Грюневальда
- Дуб Максима Залізняка
- Дуб Чемпіон
- Дуб Богатир
- Липа Богдана Хмельницького
- Юзефінський дуб
- Вікові фісташки Криму
- 1400-річний ялівець в заказнику Канака
- Стародавня бузина
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Шнайдер С.Л., Борейко В.Е., Стеценко Н.Ф. 500 выдающихся деревьев Украины. – К.: КЭКЦ, 2011. - 203 с.
- ↑ а б Kasprzak K. Ochrona pomnikow przyrody. - Poznan, 2005. - 132 s.
- ↑ Сумцов Н.Ф. Дубы Т.Г. Шевченко. - Харьков, 1911. - 4 с.
- ↑ а б Івченко С.І. Дерева-пам’ятники. – К.: Наук. думка, 1967. - 93 с.
- ↑ Закон України "Про природно-заповідний фонд України"
- ↑ Накропин О. Замечательные древние большие деревья в Крыму // Вестник садоводства, плодоводства и огородничества. 1883. - № 6. - С. 272-275.
- ↑ Лыпа А.Л. Достопримечательные деревья Крыма. - Симферополь, 1967. - 55 с.
- ↑ Стойко С., Шушняк В., Савка Г., Шубер П., Шляхта Я. Вікові дерева Львівщини. - Львів, 2006. - 97 с.
- ↑ а б в г газета «Ильичёвец» 26 сентября 2009 г.
- ↑ газета «Ильичёвец»26 сентября 2009 г.
- ↑ а б Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про підведення підсумків Всеукраїнського конкурсу "Національне дерево України" http://ecoethics.ru/wp-content/uploads/2010/07/prikazminprirody274.PDF [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
- Найстаріші дерева України. Діду-дубу 1200 років [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.]
- З 500 видатних дерев України половина знаходиться в Криму [Архівовано 24 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Вікові дерева [Архівовано 29 січня 2016 у Wayback Machine.]
- Старі дерева
- Івченко С. «Зелений світ». — К.: Веселка, 1986. — С. 41.
- Молчанов Е.ф. Рубцов Н. И. «Никитский ботанический сад», Киев, «Наукова думка», 1986, с. 147.
- Газета «Ильичёвец», 26 сентября 2009 г.
