Галаганов Іван Олексійович
Галаганов Іван Олексійович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 17 червня 1915 Мала Рибкаd, Q21196034?, Саратовський район, СРСР | |||
Смерть | 2009 | |||
Країна | СРСР Україна | |||
Жанр | пейзаж , натюрморт і портрет | |||
Навчання | Пензенське художнє училищеd і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
Діяльність | художник | |||
Вчитель | Горюшкін-Сорокопудов Іван Силович , Трохименко Карпо Дем'янович , Меліхов Георгій Степанович і Костецький Володимир Миколайович | |||
Член | Національна спілка художників України | |||
| ||||
Іван Олексійович Галаганов (нар. 17 червня 1915, Мала Рибка — пом. 2009) — український живописець; член Спілки художників України з 1960 року.
Народився 17 червня 1915 року в селі Малій Рибці Саратовської губернії Російської імперії (тепер Саратовський район Саратовської області, Росія). 1940 року закінчив Пензенське художнє училище, де навчався у Івана Горюшкіна-Сорокопудова. Впродовж 1940–1944 років працював викладачем педагогічного училища у Пензенській області РРФСР. 1950 року закінчив Київський художній інститут (викладачі Карпо Трохименко, Георгій Меліхов, Володимир Костецький).
Жив у Донецьку, в будинку на проспекті Ілліча № 96 а, квартира 66[1]. Помер у 2009 році[2].
Працював у галузі станкового живопису. Автор портретів, пейзажів, натюрмортів і жанрових картин. Серед робіт:
- «Піонер» (1944);
- «Опівдні» (1949);
- «Вид на металургійний завод» (1957);
- «Жито» (1958);
- «Міський пейзаж» (1962);
- «Доменники» (1963);
- «Донецький пейзаж» (1965);
- «Донецькі ревкоми» (1967, разом з Іваном Кириченком);
- «Бузок» (1968, 1977);
- «Півонії» (1968);
- «Донецький металургійний завод» (1975);
- «Старший гірник Донецького металургійного заводу М. Харкін» (1980);
- «Півонії» (1983, 1995);
- «Шахтарське весілля» (1985);
- «Дівчина» (1990);
- «Пейзаж» (1992);
- «Галина» (1998);
- «Річка Кальміус» (2004).
Дебютував на 10-й Українській художній виставці, відкритій в листопаді 1949 року в Києві, в Державному музеї українського мистецтва та Державному музеї російського мистецтва. З цього часу — учасник республіканських, всесоюзних і зарубіжних художніх виставок. Персональна виставка пройшла у Донецьку у 1987 році[2].
Твори живописця представлені в Донецькому художньому музеї, в галерейних і приватних колекціях в Україні та за її межами[2].
- ↑ Довідник членів Спілки художників України, сторінка 30 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 16 травня 2021.
- ↑ а б в Галерея Nostalgie. [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Галаганов Іван Олексійович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 87.;
- Клименко Р. Г. Ґалаґанов Іван Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Народились 17 червня
- Народились 1915
- Уродженці Саратовського району
- Померли 2009
- Випускники НАОМА
- Члени Національної спілки художників України
- Уродженці Саратовської губернії
- Випускники Пензенського художнього училища
- Українські живописці
- Радянські художники
- Художники Донецька
- Українські портретисти
- Українські пейзажисти
- Українські натюрмортисти
- Радянські художники-портретисти
- Радянські художники-пейзажисти
- Радянські натюрмортисти
- Радянські педагоги
- Російські педагоги