Галайда Ілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Галайда.
Галайда Ілля
український поет, прозаїк
Народився1 серпня 1931(1931-08-01)[1]
Чертижне, Меджилабірці, Пряшівський край, Словаччина
Помер10 серпня 2017(2017-08-10)[2] (86 років)
Кошиці, Словаччина
ГромадянствоСловаччина
Діяльністьписьменник, поет, літературознавець, русист, викладач університету, літературознавець
Сфера роботирусистика[3], літературознавство[3] і творче та професійне письмоd[3]
Alma materФілологічний факультет МДУd
ЗакладПряшівський університет у Пряшеві
Мова творівукраїнська, російська, словацька
Жанрпоет, прозаїк
ПреміїМіжнародна літературна премія імені Івана Кошелівця 2010

Ілля́ Гала́йда (словац. Eliáš (Ilja) Galajda) (1 серпня 1931, Чертіжне — 10 серпня 2017, Кошиці) — український поет, прозаїк. Кандидат філологічних наук. Він жив і працював у Словаччині. Поховано на кладовищі в Пряшеві[4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1 серпня 1931 р. в с. Чертіжне Округ Меджилабірці (Словаччина) в селянській родині. Закінчив гімназію в Гуменному, потім (із 1952) навчався філософському факультеті Карлового університету (Прага). Продовжив навчання у Саратовському(1953—1955) та Московському (1955—1958) університетах. Закінчив філологічний факультет Московського університету. Працював у редакції журналу «Дружно вперед». Захистив кандидатську дисертацію. Працював (1960–1999[5]) доцентом на кафедрі російської мови та літератури у Філософський факультет у Пряшеві у Університеті ім. П. Й. Шафарика в Кошицях.

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор поетичних збірок «Спалахи» (1974), «Спрага серця і землі» (1987), «Безсоння» (1986), «Гори, сині гори», «Балада про три сонця» (1991), «Печаль моя повсякденна» (1994), прозових книжок «Коли йдуть дощі» (1980), «Ще співає жайворонок» та ін.

Окремі видання:
  • Галайда І. Балада про три сонця. — Братислава: Словацьке педагогічне видавництво; Пряшів: Відділ укр. літератури, 1991—126 с.
  • Галайда І. Безсоння. — Братислава: Словацьке педагогічне видавництво, 1986. — 139 с.
  • Галайда І. Моя печаль повсякденна. — Братислава: Словацьке педагогічне видавництво; Пряшів: Відділ укр. літератури, 1994. — 115 с.
  • Галайда І. Тривогами дорога стелиться. — Пряшів: Видавництво EXCO, 2001. — 105 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ https://digilib.phil.muni.cz/bitstream/handle/11222.digilib/137370/1_SlavicaLitteraria_20-2017-2_17.pdf?sequence=1
  3. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 4 лютого 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Федака Д. М. Ілля Галайда // Під синіми Бескидами: антологія поезії та малої прози українських письменників Словаччини. — Ужгород: Закарпаття, 2006. — С. 98 — 101.
  • Заверталюк Н. Поезія Іллі Галайди, письменника з Пряшівщини // Методичні рекомендації до вивчення теми «Українська література зарубіжжя». — Дніпропетровськ, 1996. — С. 42-44.
  • Романенчук Б. Галайда Ілля // Азбуковник. Енциклопедія української літератури. — Філадельфія: Київ, 1973. — Т. 2. — С. 319—320.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Література Це незавершена стаття про літератора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галайда_Ілля&oldid=39298725