Ганс Георг фон Макензен

Ганс Георг фон Макензен
Ганс Георг фон Макензен
нім. Hans Georg von Mackensen
	Макензен під час параду італійської поліції (Рим, 21 листопада 1940).
Народився	26 січня 1883; Берлін, Німецька імперія
Помер	28 вересня 1947 (64 роки); Констанц
Країна	Німеччина
Діяльність	політик, дипломат
Alma mater	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Членство	СС
Посада	ambassador of the German Reichd
Військове звання	Группенфюрер СС
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Батько	Август фон Макензен
Брати, сестри	Еберхард фон Маккензен
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Ганс Георг Віктор фон Макензен (нім. Hans Georg Viktor von Mackensen; 26 січня 1883, Берлін — 28 вересня 1947, Констанц) — німецький дипломат, групенфюрер СС.

Біографія

Син генерал-фельдмаршала Августа фон Макензена, хрещеник (з 10 серпня 1926 року— зять) Константіна фон Нойрата. Вивчав юриспруденцію і державні науки в Лозаннському, Боннському, Страсбурзькому і Берлінському університетах, доктор права. У 1901 році вступив в армію. У 1905-19 роках — особистий ад'ютант принца Августа Вільгельма Прусського. В 1919 році вийшов у відставку в званні гауптмана 1-го гвардійського піхотного полку і вступив на державну службу в міністерство закордонних справ. З 1920 року — секретар посольства в Копенгагені, з 1922 року — в центральному апараті міністерства. З 1923 року — радник посольства у Ватикані, з 1926 року — в Брюсселі, з 1929 року — в Албанії, в 1930-31 роках — в центральному апараті МЗС, з 1931 році — в Мадриді. З 7 грудня 1933 року — посланник в Будапешті. 1 травня 1934 року вступив у НСДАП (квиток № 3 453 634), 9 листопада 1937 року — в СС (посвідчення № 289 239). З квітня 1937 року — статс-секретар Імперського міністерства закордонних справ. З 10 березня 1938 року — посол в Римі. Підписав німецько-італійський договір, за яким була створена «вісь Берлін-Рим». 6 серпня 1943 року, після арешту Беніто Муссоліні, покинув пост.

Звання

Фанен-юнкер (1 жовтня 1901)
Лейтенант (27 січня 1903)
Оберлейтенант резерву (січень 1911)
Гауптман резерву (жовтень 1914)
Оберфюрер СС (9 листопада 1937)
Бригадефюрер СС (30 січня 1939)
Групенфюрер СС (30 січня 1942)

Нагороди

Орден «За військові заслуги» (Болгарія)
- лицарський хрест (5 вересня 1905)
- командорський хрест (7 травня 1916)
- військова відзнака до командорського хреста (15 жовтня 1917)
Пам'ятна відзнака Срібного весілля 1906 (27 лютого 1906)
Орден Святого Георгія 3-го ступеня (1 березня 1908)
Почесний хрест (Ройсс) 3-го класу (1 березня 1908)
Орден Залізної Корони 3-го класу (Австро-Угорщина) (15 травня 1908)
Орден Спасителя, лицарський хрест (Греція) (18 травня 1908)
Орден Корони Італії
- офіцерський хрест (5 червня 1908)
- великий хрест (24 вересня 1937)
Орден «Османіє» 4-го класу (2 липня 1908)
Орден Корони (Пруссія) 4-го класу (22 жовтня 19080
Орден Заслуг дому герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, почесний лицарський хрест 2-го класу з короною (22 жовтня 1908)
Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу (6 вересня 1909)
Срібна пам'ятна медаль Нассау 1909 (Люксембург) (26 жовтня 1909)
Хрест «За вислугу років у ландвері» (Пруссія) 2-го класу (1 квітня 1914)
Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 1-го класу з мечами (18 грудня 1915)
Залізний хрест 2-го класу (26 грудня 1915)
Орден «Святий Олександр», офіцерський хрест з мечами (Болгарія) (10 лютого 1916)
Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го класу на військовій стрічці (1916)
Військова медаль (Османська імперія) (1 грудня 1916)
Орден Ізабелли Католички, великий хрест (Іспанія) (9 жовтня 1933)
Почесний хрест ветерана війни з мечами (21 січня 1935)
Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар (14 лютого 1935)
Почесний знак Німецького Червоного Хреста, зірка (2 жовтня 1936)
Орден Заслуг (Угорщина) 1-го класу (5 квітня 1937)
Цивільний знак СС (№154 555)
Почесна шпага рейхсфюрера СС
Кільце «Мертва голова»
Йольський свічник (грудень 1937)
Золотий почесний знак Гітлер'югенду
Срібний почесний знак Союзу німецьких студентів
Срібна почесна застібка Союзу німецьких гімнастів
Орден Нефриту, великий хрест на синій стрічці (Китай) (13 жовтня 1937)
Почесний знак «За вірну службу» 2-го ступеня (25 років) (лютий 1938)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (4 травня 1938)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Орден Заслуг німецького орла 2-го класу
Орден Фенікса (Греція), великий хрест
Колоніальний орден Зірки Італії, великий хрест
Орден Скандербега, великий хрест (Албанія)
Орден Білої троянди (Фінляндія), великий хрест
Орден Корони (Югославія), великий хрест
Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу
Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років) (травень 1944)

Література

Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
Jobst Knigge: Das Dilemma eines Diplomaten – Fürst Otto II. von Bismarck in Rom 1940–1943, Humboldt-Universität zu Berlin

Посилання

Біографія Ганса Георга фон Макензена. [Архівовано 8 грудня 2019 у Wayback Machine.]

Примітки