Гверчіно
Гверчіно, тобто Джованні Франческо Барб'єрі (8 лютого 1591, Ченто, Емілія — 22 грудня 1666, Болонья) — італійський художник доби бароко. Малював картини на історичні, біблійні сюжети,алегорії, фрески, інколи портрети і пейзажі. Один із найкращих живописців доби бароко. Створив декілька офортів.
Джованні народився в невеличкому містечку Ченто, що розташоване між містами Болонья і Феррара. В 17 років став учнем маловідомого художника Бенедетто Дженнарі в Болоньї, навчання продовжив у Лодовіко Каррачі.
Найбільший вплив на свідомість і художню манеру Джованні Франческо мали твори не майстрів академізму Болоньї, а їх супротивника, геніального Караваджо. Від Караваджо йдуть різка світлотінь Гверчіно і колористичні пошуки, що вигідно відрізняли його твори серед продукції болонських майстрів. Саме на Гверчіно звертав увагу інший майстер з Болоньї — неврівноважений за манерою, але сміливий художник Креспі (1664—1747).
За рекомендацією маркіза Енцо Бентівольо талановитий Гверчіно перебрався в Рим, де працював у 1621–1623 рр. по замовам папи римського Григорія XV. Римський період творчості відзначився цікавими сюжетами і спробами різних художніх технік. Саме тут Гверчіно створив фрески вілли Людовізі. Створив він фрески і в кафедральному соборі містечка Пьяченца у 1626 р. Серед замовників Гверчіно багата родина Корсіні(картина «Побиття Христа біля колони»,1657), ченці ордену Св. Франциска («Євангеліст Лука малює Мадонну», 1655,тепер Канзас Сіті, США).
З роками втрачав різноманітність пошуків і схилився до академічних норм і вимог. З 1642 року очолив Болонську академію, вигравши в кар'єрі, але програвши як художник.
Довго працював в рідному Ченто і в Болоньї. Помер у 1666 р.
-
Гверчіно. «Жінка художниця»
-
Гверчіно. Малюнок до фрески «Аврора»
-
Гверчіно. «Христос і самаритянка»
В творчому доробку майстра небагато портретів. Дивує жива і безпосередня замальовка якогось торговця, зроблена швидко і вдало(тепер збірка в місті Вашингтон). Сміливістю і відсутністю ідеалізації віє й від автопортрета з сестрою та улюбленим песиком. Заклопотана жінка заглиблена в свої думки і навіть котик на руці і витівки брата не відволікають її. Центральне місце в картині відведено не сестрі, не йому улюбленому, а собаці. Гверчіно мав фізичну ваду. Але і це не зашкодило показати себе таким, яким він був. Серед портретів 17 століття цей один з найправдивіших.
-
Алегорія живопису і скульптури, Рим, Національна галерея стародавнього мистецтва.
-
Алегорія Перемоги, Фреска. Ченто, пінакотека міста.
-
Алегорія Астрології, Остін, Техас, США.
-
Увінчання Христа терновим вінцем, Мюнхен. Стара Пінакотека.
-
Пустельники Агостіно,Джованні, Паоло, 1638 р. Церква Сан Агостіно, Рим.
-
Екстаз Св. Франциска, Дрезден.
Гверчіно хвилювала притча про повернення блудного сина. Він декілька разів звертався до цього сюжету і кожен раз трактував тему трохи інакше. То це тільки батько, що прощає повернувшогося після блукань сина, то перевдягання сина в розкішні шати. Всі композиції добре створені. Але мало психологічно навантажені, не зачіпають глядача занадтою побутовістю, зниженням щаблю переживань. Тема пробачення, тема батьківської любові, що так щиро висвітлена в картині Рембрандта,Гверчино не вдалася. У Рембрандта це шедевр світового рівня, винятковий твір всього 17 століття, у Гверчіно — чергова побутова сцена на біблійну тему. І це зниження змісту притчі не на користь художника.
Барокові впливи Караваджо і барокова стилістика присутні в картині «Танкред і Ермінія». За легендою, Ермінія віднайшла тіло пораненого коханого після бою і врятувала йому життя. Гверчіно подає момент знайденя пораненого і відчай Ермінії. За естетикою бароко Італії сильні почуття (відчай, запеклий бій, видіння святого тощо)мали ціну і пошану, були бажаною темою картин і театральних вистав. Театр і театральні ефекти взагали впливали на художників бароко. І чим менш талановитим був майстер, тим більше театральності і недоліків барокового методу використовувалось.
Гверчіно утримався на межі доброго смаку. Тому в картині красива композиція, святковий колорит, досить природні почуття пораненого Танкркеда і відчай його коханої. Але картина на цю ж тему у Пуссена і краща за композицією, і не гірша за колоритом, не гірша виявом почуття персонажів. Більш того, Пуссен вклав стільки таланту, майстерності і смаку в розкриття теми, що у Пуссена картина набула загально-філософського значення, значення формули кохання, кохання-мрії (Ермітаж, Петербург).Гверчіно до цих щаблів так і не дотягнув.
Всі недоліки Гверчіно, як художника, присутні і в картині «І я теж жив в Аркадії». Два пастухи з міфічної країни щастя Аркадії віднайшли могилу. Череп померлої людини і напис надгробку «І я теж жив в Аркадії» слугують нагадуванням і пастухам, і глядачам про скороминущість життя і необхідність творити добро. Бо смерть — поряд. І можна змарнувати життя і нічого не встигнути.
Брався за цю тему і Ніколя Пуссен. І зробив ще один шедевр (Лувр, Париж). У Гверчіно картина має лише легке філософське забарвлення. Йому не вдавались драматичні чи філософські сюжети. Картина нагадує натюрморт з черепом, до якого додали дві людські постаті. Але Гверчіно не малював чистих натюрмортів. Примітивну побудову картини не рятують ні майстерна реальність відтворення речей, ні добрий кольоровий лад.
- Австрія
- Англія
- Бразилія
- Іспанія
- Італія (Концерт (Гверчіно))
- Німеччина (Увінчання Христа терновим вінцем)
- Росія
- США (цариці Семираміді доповідають про повстання у Вавилоні)
- Угорщина
- Франція (Христос воскрешає померлого Лазаря (Гверчіно))
- Швеція (Пейзаж з місячним сяйвом (Гверчіно))
- Мистецтво Італії
- Живопис бароко
- Пейзаж
- Караваджизм
- Болонська школа
- Леоні
- Оттавіано Леоні
- Римська художня школа
- ↑ а б Miller D. C. Dizionario Biografico degli Italiani — 1964. — Vol. 6.
- ↑ https://collections.artsmia.org/people/2895/guercino-giovanni-francesco-barbieri
- ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
- ↑ Andromeda
- ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/il-guercino
- ↑ Moeder met kind
- ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
- ↑ Smithsonian American Art Museum person/institution ID
- ↑ 'Sybilla Persica' — 1948.
- ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0617_III
- Всеобщая история искусств, Т 4, М, 1963 (рос)
- Краткая художественная єнциклопедия. Искусство стран и народов мира. Т 2, М, 1965 (рос)
- Сто офортов 16-19 вв. из собрания Гос. Єрмитажа, Л-М,1964 (рос)
- Дрезденская картинная галерея. Старые мастера.10-е русское издание, Дрезден, 1979 (рос)