Гризельда Поллок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гризельда Поллок
англ. Griselda Pollock
Народилася11 березня 1949(1949-03-11)[1] (75 років)
Блумфонтейн, ПАР[2]
Країна Велика Британія
Діяльністьмистецтвознавиця, викладачка університету, художня критикиня, письменниця
Галузьісторія мистецтв[2] і гендерні дослідження
Alma materУніверситет Оксфорда (1970)[2], Інститут Курто (1972)[2] і Інститут Курто (1980)[2]
Знання мованглійська[3][4]
ЗакладУніверситет Лідса[2][5], Манчестерський університет[6], Редінзький університетd[7] і Faculty of Environmentd[8]
ЧленствоКоролівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd
Нагороди
Сайтfine-art.leeds.ac.uk/people/griselda-pollock/
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поллок.

Гризельда Поллок (англ. Griselda Pollock; нар. 11 березня 1949, Блумфонтейн, ПАР) — британська міждисциплінарна феміністська науковиця на стику історії мистецтва, візуальної теорії, культурного, міжнародного та постколоніального аналізу мистецтва. Теоретична та методологічна новаторка, що перепрочитує історичне та сучасне мистецтво, кіно та культурну теорію. З 1977 року одна з найвпливовіших вчених сучасного, авангардного і постмодерного мистецтва. Одна з основних фігур у феміністській теорії, феміністській історії мистецтв та гендерних дослідженнях.[9]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася в Південній Африці, виросла у французькій та англійській Канаді.

Підліткою переїхала до Британії, вивчала сучасну історію в Оксфорді (1967—1970) та історію європейського мистецтва в Інституті мистецтв Курто (1970—72). Здобула докторський ступінь у 1980 році, досліджуючи ван Гога та голландське мистецтво. Після викладання у Рединзькому та Манчестерському університетах Поллок вступила до університету Лідса в 1977 році як викладачка історії мистецтва і кіно та стала професоркою в галузі соціальних і критичних мистецтв у 1990 році.

У 2001 році очолила Центр Культурного аналізу, теорії та історії в університеті Лідса. У 2017 році Поллок відзначила 40 років від створення «феміністського простору» в Школі витончених мистецтв, історії мистецтва і культурних досліджень в Університеті Лідса.

Проживає в Англії. Одружена з Антонієм Браянтом.

Діяльність

[ред. | ред. код]

Гризельда Поллок є феміністичною мистецтвознавицею і культурною теоретикинею мистецьких практик і історії мистецтва. Її роботи кидають виклик усталеним поглядам на основні моделі та історію мистецтва, які виключили роль жінок у мистецтві і в той же час досліджують соціальні структури, що призводять до цього виключення. Поллок розглядає взаємодію соціальних категорій статі, класу та раси, критично досліджуючи відносини між ними, психоаналізом і мистецтвом, спираючись на французьку культурологічну школу, як-от Мішель Фуко. Її теоретизація суб'єктивності враховує як психоаналіз, так і ідеї Фуко про соціальний контроль. Поллок відома роботами над творчістю митців: Жана-Франсуа Мілле, Вінсента ван Гога, Мері Кассат, Брахи Еттінґер, Єви Гессе, Шарлотти Саломон та багатьох інших.

Гризельда Поллок аналізувала картини, досліджувала на наявність прихованого змісту, інтерпретуючи образи з культурологічної, психологічної точок зору та приділяючи особливу роль опису жінок. Так, наприклад, аналізуючи останню картину Мане «Бар в „Фолі-Бержер“», Поллок стверджує, що уявлення Мане про цю понуру барменку сьогодні залишається доволі актуальним — люди покликані шукати задоволення з іншими, але вони часто відчувають себе самотніми й відірваними. Порожній погляд працюючої барменки відображається від них на полотні, неначе дзеркало.[10]

В області феміністичного мистецтва і його теорії, Поллок разом з Розікою Паркер[en] досліджували, вивчали і інтерпретували зображення жіночої натури. Одним з ключових питань в їх дослідженнях є питання про оголену жіночу натуру в західному каноні та про те, наскільки по-різному зображували чоловіків та жінок.[11]

У 1981 Паркер та Поллок випустили книгу «Старі майстрині: жінки, мистецтво та ідеологія», в якій переосмислюють історію мистецтва. Авторки не просто виклали біографії художниць, а дослідили ідеологічні причини відсутності жінок в історії мистецтва. Вони продемонстрували, як зміни історичних соціальних умов, гендерних відносин, поєктування художницями свого суспільного положення як жінок на творчість можуть дати ключ до розуміння, як потрібно вивчати історію мистецтва. Також авторки пояснюють, як такі знання можуть допомогти у вивченні творчості сучасних художниць і вплинути на розуміння художницями своєї творчості. Ця книга започаткувала традицію феміністського деконструктивізму, не просто описуючи історію жінок у мистецтві, а аналізуючи патріархатні ідеології, які визначають і створюють цю сферу культури.[12]

Поллок розробила ряд концепцій, за допомогою котрих теоретизує і практикує критичні феміністські втручання в історії мистецтва.

У 2014 році Поллок виступила ведучою рімейку телесеріалу Цивілізація 1969 року на Бі-Бі-Сі, на запрошення Майкла Параскоса за ініціативи арт-історика Кеннета Кларка. М. Параскос описав професорку Грізельду Поллок як «одну з небагатьох вчених, котрі володіють повним розмахом знань про історію мистецтва».

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Pollock G, Silverman M, Concentrationary Art Jean Cayrol, the Lazarean and the Everyday in Post-war Film, Literature, Music and the Visual Arts (Berghahn Books, 2019)
  • Pollock GFS, Charlotte Salomon: The Nameless Artist in the Theatre of Memory1941-2 (New Haven and London: Yale University Press, 2018)
  • Concentrationary Memories: Totalitarian Terror and Cultural Resistance, ed. by Pollock G and Silverman M, Concentrationary Memories: The Politics of Representation (London and New York: I B Tauris, 2013)
  • Visual Politics and Psychoanalysis: Art and the Image in Post Traumatic Cultures, ed. by Pollock G, New Encounters: Arts, Cultures and Concepts (London and New York: I B Tauris, 2013)
  • Visual Politics and Psychoanalysis: Art and the Image in Post-traumatic Cultures, ed. by Pollock G, New Encounters: Arts, Cultures and Concepts (London and New York: I B Tauris, 2013)
  • Pollock GFS, Concentrationary Memories: Totalitarian Terror and Cultural Resistance, ed. by Silverman M and Pollock G, Concentrationary Memory: The Politics of Representation (London and New York: I B Tauris, 2013)
  • Pollock G, After-Affects I After-Images: Trauma and Aesthetic Transformation in the Virtual Feminist Museum (Manchester: Manchester University Press, 2013)
  • Visual Politics and Psychoanalyses: Art and the Image in Post-Traumatic Cultures, New Encounters: Arts, Cultures, Concepts (I B Tauris, 2013)
  • Pollock G, Silverman, M, Concentrationary Cinema: Aesthetics as Political Resistance in Alain Resnais's Night and Fog (1955), ed. by Pollock G and Silverman MAX (London and New York: Berghahn Books, 2011)
  • Bracha L. Ettinger. Art as Compassion, ed. by Pollock G and De Zegher C (Brussels: ASP Brussels and MER Kunsthaus, 2011)
  • Pollock GFS, AlloThanatography or Allo-Auto-biography A few thoughts on one painting in Charlotte Salomon's Leben? oder Theater? 1941-42 (Frankfurt: Hatje Cantz, 2011)
  • Silverman M, Concentrationary Cinema: Aesthetics as Political Resistance in Alain Resnais's ‘Night and Fog’, ed. by Pollock G and Silverman M (New York and Oxford: Berghahn, 2011)
  • Pollock G, Encounters in the Virtual Feminist Museum: Time Space and the Archive (Routledge, 2007)
  • Pollock G, Museums after Modernism: Strategies of Engagement (Blackwell's, 2007)
  • Pollock G, Psychoanalysis and the Image (Blackwell's, 2006)
  • Pollock G, Vision and Difference: Feminism, Femininity and the Histories of Art (Taylor and Francis, 2003)
  • Pollock G, Looking Back to the Future: Essays on Art, Life and Death1 (Routledge, 2000)
  • Mainz VS, Pollock G, Work and the Image (Ashgate, 2000), Volumes 1 and 2
  • Pollock G, Differencing the Canon: Feminist Desire and the Writing of Art's Histories (Routledge, London and New York, 1999)
  • Pollock G, Mary Cassatt: Painter of Modern Women (Thames and Hudson, London and New York, 1998)
  • Pollock G, Killing Men and Dying Women: A Woman's Touch in the Cold Zone of 1950s American Painting (Manchester University Press, 1996)
  • Pollock G, Avant-Gardes and Partisans Reviewed (Manchester University Press, 1996).[9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ RKDartists
  2. ↑ а б в г д е http://www.fine-art.leeds.ac.uk/people/griselda-pollock/
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ CONOR.Sl
  5. ↑ https://orcid.org/0000-0002-6752-2554
  6. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  7. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  8. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  9. ↑ а б AHC. People | School of Fine Art, History of Art and Cultural Studies | University of Leeds. ahc.leeds.ac.uk (англ.). Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2019.
  10. ↑ HENI Talks - The Modern Woman: Manet’s A Bar at the Folies-Bergère. HENI Talks (брит.). Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2019.
  11. ↑ Васильева, В.В. Артфеминизм в контексте феминистской теории (PDF) (Російською) . Республика Беларусь: Полоцкий государственный университет. с. 101.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  12. ↑ Шерстюк, Н.В. История искусства: феминистские критические практики (PDF) (Російською) . УкраЇна. М.Полтава: Полтавский государственный педагогический университет имени В.Г. Короленка. с. 5—6. Архів оригіналу (PDF) за 23 березня 2022. Процитовано 11 квітня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гризельда_Поллок&oldid=43339139