Грузини в Україні
Грузини в Україні | |
---|---|
Кількість | 34 199 осіб [1] |
Ареал | Донецька область: 7 197 Харківська область: 4 408 Запорізька область: 3 899 Дніпропетровська область: 2 834 Одеська область: 2 785 |
Мова | російська, грузинська, українська |
Релігія | християнство |
Грузини в Україні — грузинська етнічна меншина, яка проживає на території України. Загальна чисельність діаспори (згідно з даними перепису) становить 34 199 осіб, більшість яких проживає у Донецькій (7 197 особи), Харківський (4 408 осіб), Запорізькій (3 899 осіб), Дніпропетровській (2 834 особи) та Одеській (2 834 особи) областях.
Відомо, що дружні відносини між Грузією та Київською Руссю існували ще у період правління Володимира Мономаха. Грузинський цар Давид, на запрошення київського князя, відвідував Київську Русь. Київський князь Ізяслав одружився[джерело?] з Русудан[en], дочкою грузинського царя Деметрія I, а цариця Тамара була одружена з колишнім новгородським князем Юрієм (Георгієм) Андрійовичем.[2]
Рятуючись від турецького переслідування грузини почали переселятись на територію України ще у XVIII столітті. На поселення прямували часто і князі, і дворяни. З грузинських мігрантів була сформована спочатку рота, а потім полк. У 1738 році тим, хто служив у грузинському полку, на вічне спадкове володіння було надано землі в «пристінних місцях» (князь отримував 30, а дворянин — десять дворів). Поселення відбувалось на землях Полтавського, Миргородського, Лубенського і Прилуцького полків — всього на Полтавщині царський уряд поселив 5 тисяч грузинів. Типові військові поселення на півдні України утворили і грузини-переселенці.
Значна частина грузинів була переселена в Україну за участь у боротьбі Шаміля проти царських завойовників. Чимало грузинів, вірмен і греків скеровувалося у південні райони Російської імперії згідно з указом 1837 року.
Більшість грузинів переселилися на територію України через війну в Абхазії.
У 2001 р. грузинську мову рідною назвали 12 539 (36,7 %) грузинів України, ще 2 253 (9,6 %) вільно нею володіють. Більше половини грузинів назвали рідною мовою російську[2].
Рідна мова[1] | Кількість грузин | % |
---|---|---|
Російська мова | 18 589 | 54,36 |
Грузинська мова | 12 539 | 36,66 |
Українська мова | 7 794 | 8,24 |
Інша | 158 | 0,46 |
Наразі на території України діє 4 грузинських національно-культурних товариства: у Львівській, Одеській областях та в Криму.[2]
За даними екс-начальника генштабу збройних сил Грузії Гігі Каландадзе, в Україні станом на початок 2015 року воювало близько сотні громадян Грузії.[3] Деякі з них віддали життя, захищаючи Україну від російської збройної агресії на сході України. Серед них:
- Алєко Григолашвілі — доброволець батальйону «Айдар», загинув 18 грудня 2014 в районі міста Щастя під Луганськом поблизу села Старий Айдар.[4]
- Тамаз Сухіашвілі — лейтенант армії Грузії, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади, загинув 17 січня 2015 року, вийшовши зі своєю ротою на підмогу оточеним бійцям в Донецькому аеропорту.[5]
- Георгій Джанелідзе — боєць полку «Азов», загинув 18 квітня 2015 р., в бою під Широкиним Донецької області.[6]
- Коте Лашхія — грузинський офіцер, який захищав Маріуполь, помер 2 липня 2015 р. в результаті нещасного випадку.[7]
Першоосновою українсько-грузинських двосторонніх зв'язків стало підписання Договіру про дружбу і співробітництво двох незалежних держав 5 грудня 1918 року. Дипломатичні відносини між двома незалежними державами були встановлені 21 липня 1992 року. Дипломатичне посольство України в Грузії почало діяти 5 квітня 1994 року, а Посольство Грузії в Україні — 19 серпня 1994 року.[8]
- Гурамішвілі Давид Георгійович (1705–1792) — грузинський поет.
- Цертелєв Микола Андрійович (1790–1869) — фольклорист, один із перших дослідників і видавців української народної поезії.
- Гангеблов Олександр Семенович (1801–1891) — декабрист, мемуарист, поручик лейб-гвардії Ізмайлівського полку.
- Гонгадзе Георгій Русланович (1969–2000) — український опозиційний журналіст, відомий своїми критичними антивладними виступами.
- Жванія Давид Важаєвич (1967-2022) — український проросійський політик, олігарх.
- Саакашвілі Міхеіл Ніколозович (1967) — грузинський та український політик, громадський діяч, юрист. Президент Грузії (2004-2013), Голова Одеської ОДА (2015-2016).
- Кіпіані Вахтанг Теймуразович (1971) — український журналіст, головний редактор сайту «Історична правда».
- ↑ а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 вересня 2012.
- ↑ а б в Лозко Г. Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект: Навчальний посібник. — Київ : АртЕК, 2001. — 304 с.
- ↑ Погибший на Украине грузинский доброволец похоронен в родном селе // Кавказский узел [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Гріголашвілі Олександр Михайлович // Небесна гвардія. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
- ↑ Десять героев Украины [Архівовано 4 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Під Широкиним загинув доброволець «Азова» з Грузії // [[5 канал]], 19 квітня 2015 р. Архів оригіналу за 5 жовтня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
- ↑ Саакашвілі заявив про смерть грузинського офіцера, який захищав Маріуполь // [[Український тиждень|Тиждень.ua]], 2 липня, 2015 р. Архів оригіналу за 18 червня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
- ↑ Укрінформ-новини. Українсько-грузинські взаємовідносини. Архів оригіналу за 17 лютого 2011. Процитовано 27 грудня 2012.
- Устименко В. М. Грузини в Україні [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 226. — ISBN 966-00-0405-2.
- А. І. Шушківський. Грузини [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Макарчук С. А. Етнографія України. — 2. — Львів : Світ, 2004. — 520 с. — 4000 прим. — ISBN 966-603-371-2.
- Всеукраинское общественное объединение «Георгия» [Архівовано 17 грудня 2012 у Wayback Machine.] (груз.) (рос.)