Гіндко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гіндко
ہندکو
Поширена вПакистан Пакистан
Афганістан Афганістан
Індія Індія
РегіонПенджаб
Носії1 880 000 (північний гіндко, 1981)
625 000 (південний гіндко, 1981)
ПисемністьShahmukhid
Класифікація
Індоєвропейські
Індоарійські
Північно-західна група
Західнопенджабські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3hno (північний гіндко)
hnd (південний гіндко)

Гіндко (англ. Hindko, гіндко ہندکو‎ [hindkō], урду ہندکو‎; інші назви: гіндко (англ. Hindku), гінк (англ. Hinko)) — група ідіом західнопенджабських мов, поширених у північно-західних районах Пакистану. Шоста за значенням серед мов Пакистану[1]. Відноситься до індоарійських мов. Гіндко є взаємно зрозуміла з пенджабі та сірайкі[2], і має більше спільного з останньою, ніж з першою[3]. Відмінності від інших західнопенджабських мов більш виражені у морфології та фонології, ніж в синтаксисі[4].

Кількість мовців гіндко, у 1981 році, була більше ніж 2,5 мільйона осіб[5].

Поширення

[ред. | ред. код]

Згідно з Коліном Масіком, термін гіндко позначає все індоарійське населення округів Газара та Атток на відміну від пуштунів. При цьому термін позначає і носіїв деяких північних діалектів сірайкі[6].

Гіндко розмовляють гіндковани у Пакистані та Північній Індії[7], деякі пуштунські племена в Пакистані та народ гіндко в Афганістані. На гіндко розмовляють у провінції Хейбер-Пахтунхва (включаючи регіон Газара), Пенджабі (включаючи Атток) та пакистанській частині Кашміру.

Загальної назви для носіїв гіндко не існує, через те, що вони належать до різних етнічних груп, і схильні ідентифікувати себе як члени з будь-якої касти або роду. Однак члени найбільшої групи гіндко в округах Гаріпур, Абботтабад, Маншегра, Баттаґрам та Когістан іноді збирально називаються газараваламі за назвою області Газара, що включала ці округи. У Пешаварі пуштуни називають їх Пешаварі або кгарай (тобто містяни).

Діалекти

[ред. | ред. код]
Діалекти гіндко на мапі західнопенджабських мов

Діалектний континуум гіндко поділяється Ethnologue на дві групи: північний гіндко (ISO 639-3: hno)[8] для діалекту газара та південний гіндко (ISO 639-3: hnd)[9] для інших. Лінгвістично північний гіндко можна схарактеризувати як проміжні між панджабі та сіракі.

Північний гіндко також відомий як газара-гіндко або каґгані[10][11].

До південного гіндко належить: пешаварі — міське різноманіття мов у місті Пешавар [12], діалект який пропагується як стандартизована літературна мова[13]. Пешаварі має широку діалектну базу[14][15], зазнав істотного впливу урду та панджабі. Близькі між собою діалекти — аванкарі, ґгебі, когат, чачгі[16][17].

Література

[ред. | ред. код]
  • Masica C.P. The Indo-Aryan Languages. — Cambridge : Cambridge University Press, 1991. — XVI + 539 с. — ISBN 978-0-521-23420-7.
  • Lewis, M. Paul; Simons, Gary F.; Fennig, Charles D., ред. (2016a). Lahnda. Ethnologue (вид. 19). Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 19 липня 2017. (access limited).
  • Lewis, M. Paul; Simons, Gary F.; Fennig, Charles D., ред. (2016b). Western Punjabi. Ethnologue (вид. 19). Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 19 липня 2017. (access limited).
  • Tariq Rahman. Language and Ethnicity in Pakistan. — Asian Survey, 1997. — Vol. 37. — 833–839 с.
  • Tariq Rahman. Language and politics in Pakistan. — Oxford University Press, 1996. — ISBN 978-0-19-577692-8.
  • Christopher Shackle. Siraiki: A Language Movement in Pakistan. — Modern Asian Studies, 1977. — Vol. 11. — 379–403 с.
  • Shackle, Christopher (1979). Problems of classification in Pakistan Panjab. Transactions of the Philological Society. 77 (1): 191—210. ISSN 0079-1636.
  • Addleton, Jonathan S. (1986). The Importance of Regional Languages in Pakistan. al-Mushir. 28 (2): 58—80.
  • Rensch, Calvin R. (1992). The Language Environment of Hindko-Speaking People. У O'Leary, Clare F.; Rensch, Calvin R.; Hallberg, Calinda E. (ред.). Hindko and Gujari. Sociolinguistic Survey of Northern Pakistan. Islamabad: National Institute of Pakistan Studies, Quaid-i-Azam University and Summer Institute of Linguistics. ISBN 969-8023-13-5. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 19 липня 2017.
  • Shackle, Christopher (1980). Hindko in Kohat and Peshawar. Bulletin of the School of Oriental and African Studies. 43 (3): 482—510. doi:10.1017/S0041977X00137401. ISSN 0041-977X. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 19 липня 2017. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |10= (довідка)
  • Shackle, Christopher (2010). Lahnda. У Keith Brown (ed.) (ред.). Concise Encyclopedia of Languages of the World. Elsevier. ISBN 978-0-08-087775-4.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Punjabi University, Patiala. [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
  2. ↑ Rahman, 1996, с. 211.
  3. ↑ Shackle, 1979, с. 200—1.
  4. ↑ Shackle, 1980, с. 486.
  5. ↑ Javaid, 2004, с. 46.
  6. ↑ Masica C.P. The Indo-Aryan Languages. — Cambridge : Cambridge University Press, 1991. — С. 18-19.(англ.)
  7. ↑ Peshawarites still remember the Kapoor family. Daily Times. Архів оригіналу за 24-07-2012. Процитовано 14 вересня 2007.(англ.)
  8. ↑ Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World, Twenty-first edition. Dallas, Texas: SIL International. Online version: Hindko, Northern. A language of Pakistan (англ.)
  9. ↑ Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World, Twenty-first edition. Dallas, Texas: SIL International. Online version: Hindko, Southern. A language of Pakistan (англ.)
  10. ↑ Shackle, 1980, с. 485.
  11. ↑ Rensch, 1992, с. 56.
  12. ↑ (Shackle, 1980, с. 497)
  13. ↑ Shackle, (1980, с. 486, 509); Rensch, (1992, с. 76—77).
  14. ↑ Rensch, 1992, с. 55—56.
  15. ↑ Shackle, 1980, с. 509.
  16. ↑ Shackle, 1980, с. 484—86.
  17. ↑ Rensch, 1992, с. 57, 85.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гіндко&oldid=41779170