Очікує на перевірку

Девід Джонсон (футболіст)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Девід Джонсон
Особисті дані
Народження 23 жовтня 1951(1951-10-23)
  Ліверпуль, Англія
Смерть 23 листопада 2022(2022-11-23) (71 рік)
Громадянство  Англія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1967–1969 Англія «Евертон»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1969–1972 Англія «Евертон» 49 (11)
1972–1976 Англія «Іпсвіч Таун» 136 (35)
1976–1982 Англія «Ліверпуль» 148 (55)
1982–1984 Англія «Евертон» 40 (4)
1984 →  Англія «Барнслі» 4 (1)
1984 Англія «Манчестер Сіті» 6 (1)
1984 США «Талса Рафнекс» 17 (4)
1984–1985 Англія «Престон Норт-Енд» 24 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1975–1980 Англія Англія 8 (6)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1985–1986 Англія «Барроу»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Девід Джонсон (англ. David Johnson, 23 жовтня 1951, Ліверпуль — 23 листопада 2022) — англійський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за «Ліверпуль», з яким став триразовим переможцем Кубка європейських чемпіонів, володарем Суперкубка УЄФА та ряду національних трофеїв, а також національну збірну Англії, у складі якої був учасником чемпіонату Європи.


Помер 25 листопада 2022 року

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 23 жовтня 1951 року в місті Ліверпуль. Вихованець клубу «Евертон» з рідного міста. У дорослому футболі дебютував 1969 року виступами за цю ж команду «Евертон», в якій провів три сезони, взявши участь у 49 матчах чемпіонату і забивши 11 голів. За цей час виборов титул володаря Суперкубка Англії у 1970 році, хоча на полі в тому матчі не виходив.

В листопаді 1972 року Джонсон перейшов у «Іпсвіч Таун» Боббі Робсона, де провів 4 сезони як основний гравець. У складі цієї команди Джонсон вибив мадридський «Реал» з Кубка УЄФА 1973/74. Вдома команда виграла 1:0, а на «Сантьяго Бернабеу» втримала нульову нічию. Девід став героєм протистояння свого клубу проти «Лаціо» на наступній стадії — перший матч його команда виграла вдома 4:0, причому італійці грали дуже грубо, завдавши Джонсону травму, яка змусила його покинути поле і пропустити наступні кілька матчів. А в матчі-відповіді Робсон випустив Джонсона на заміну на 88-й хвилині за рахунку 4:1 на користь італійців і вже за дві хвилини Девід забив гол, який остаточно вивів команду до 1/8 фіналу.

У 1976 році «Тоттенгем Готспур» запропонував за Джонсона 200 тисяч фунтів, але він відмовився їхати в Лондон, але коли з пропозицією про покупку звернувся «Ліверпуль», Девід погодився і перейшов в команду, яку на той час тренував Боб Пейслі. Джонсон у новій команді боровся за місце в складі з такими зіркам як Кевін Кіган, Джон Тошак і Девід Ферклаф, тому Джонсон в свій перший сезон здебільшого виходив на заміну, а команда йшла до свого «треблу», але в результаті змогла оформити лише «золотий дубль», поступившись «Манчестер Юнайтед» у фіналі Кубка Англії (1:2) і вигравши чемпіонат Англії і Кубок європейських чемпіонів, у фіналі якого Джонсон залишився на лаві запасних. Незабаром Кіган, а за ним і Тошак пішли з клубу, а замість них в команді з'явився Кенні Далгліш. Джонсон продовжував залишатися гравцем, який то випадав зі стартового складу, то повертався в нього знову, не зігравши і в наступному виграному фіналі Кубка європейських чемпіонів 1978 року[1]. У квітні 1978 року Джонсон забив гол за «Ліверпуль» у мерсісайдському дербі на «Гудісон-Парку», ставши першим гравцем, який забив за обидва клуби у мерсісайдському дербі[2]. Згодом лише один гравець, Пітер Бердслі, зумів повторити це досягнення[3].

З сезону 1978/79 Джонсон став основним гравцем «червоних» і головним голеодором, забивши у наступних двох сезонах 16 і 21 гол в Першому дивізіоні і вигравши в кожному з них чемпіонство. А в 1981 році він виграв з командою третій Кубок європейських чемпіонів, зігравши в тому числі і у фіналі проти «Реала») та перший Кубок Ліги[4]. З появою в клубі молодого і перспективного Іана Раша, якого Пейслі став награвати в парі з Далглішем, Джонсон остаточно втратив місце в основі і в результаті в серпні 1982 року тридцятирічний нападник вирішив покинути клуб, вигравши у сезоні 1981/82 своє 4 чемпіонство, хоча і зіграв у тому турнірі лише 15 ігор і забивши 2 голи[5].

В серпні 1982 року за 100 000 фунтів стерлінгів повернувся в «Евертон», де провів свої останні 40 матчів у вищому англійському дивізіоні, після чого грав у Другому дивізіоні за «Барнслі» та «Манчестер Сіті».

В сезоні 1981 року Джонсон виступав за американський клуб Північноамериканської футбольної ліги «Талса Рафнекс», в якому забив 4 голи у 17 іграх[6].

Завершив ігрову кар'єру на батьківщині у команді «Престон Норт-Енд», за яку виступав у сезоні 1984/85 в Третьому дивізіоні, після чого з жовтня 1965 по березень 1986 року був граючим тренером клубу «Барроу»[7].

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

21 травня 1975 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Англії в грі домашнього чемпіонаті Великої Британії проти Уельсу (2:2)[8].

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1980 року в Італії, де зіграв у одному матчі проти Бельгії (1:1), а команда не вийшла з групи.

Цей матч став останнім для Девіда за збірну. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у її формі 8 матчів, забивши 6 голів[9].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Ліверпуль»: 1976/77, 1978/79, 1979/80, 1981/82
«Ліверпуль»: 1980/81, 1981/82
«Евертон»: 1970
«Ліверпуль»: 1977, 1979, 1980
«Ліверпуль»: 1976/77, 1977/78, 1980/81
«Ліверпуль»: 1977

Індивідуальні

[ред. | ред. код]
  • Включений до команди року Першого дивізіону Футбольної ліги: 1979/80[10]
  • Включений до Зали слави «Іпсвіч Таун»: 2016[11]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Liverpool career stats for David Johnson - LFChistory - Stats galore for Liverpool FC!. www.lfchistory.net. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  2. ↑ James Pearce (25 вересня 2008). David Johnson: I lived the dream with derby winners for Liverpool and Everton. Liverpool Banter. Liverpool Echo & Daily Post. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 18 жовтня 2010.
  3. ↑ Archive: Peter Beardsley. Mirror Football. Trinity Mirror. Архів оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 18 жовтня 2010.
  4. ↑ Дэвид Джонсон (David Johnson) - Footballplayers.ru - Футболисты мира. footballplayers.ru. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  5. ↑ Дэвид Джонсон (David Johnson): Биография, статистика, новости, фото. LiverBird.ru: Liverpool FC / ФК Ливерпуль: Сайт русскоязычных болельщиков «красных» (рос.). Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  6. ↑ NASL-Dave Johnson. nasljerseys.com. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  7. ↑ DAVID JOHNSON. www.neilbrown.newcastlefans.com. Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 4 травня 2021.
  8. ↑ englandstats.com | 492 — England 2-2 Wales, Wednesday, 21st May 1975. www.englandstats.com. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  9. ↑ englandstats.com | 908 David Johnson (1975—1980). www.englandstats.com. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  10. ↑ Lynch. The Official P.F.A. Footballers Heroes. с. 143.
  11. ↑ Pearce, Steve (18 березня 2016). Hall of Fame Awards 2016. Ipswich Town F.C. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 8 серпня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Девід_Джонсон_(футболіст)&oldid=37671106