Емпедокл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Емпедокл.
Емпедокл
дав.-гр. Ἐμπεδοκλῆς
Західна філософія
Народження490 до н. е.(-490)
Акрагант[d], Аґрідженто, Сицилія, Королівство Італія[1][2]
Смерть430 до н. е.(-430)
Етна[3]
падінняd
Громадянство (підданство)Акрагант[d]
Знання мов
  • давньогрецька мова[4]
    • Діяльність
  • лікар, письменник, поет, політик
    • Основні інтересикосмогонія, онтологія
    Значні ідеїматерія складається з чотирьох елементів: води, землі, повітря, вогню
    ВплинувГоргій, Арістотель, Фрідріх Ніцше
    Літературний напрямPluralist schoold і Досократики
    Зазнав впливу
  • Парменід, піфагорейство
    • ВчителіАнаксагор[5], Парменід[5][2], Геракліт[5] і Піфагор
    Відомі студентиГоргій[6]
    Визначний твір
  • Purificationsd і On Natured
    • Історичний періодДосократова філософія
    БатькоExainetos of Akragasd[7]
    РодичіEmpedokles of Akragasd[7]
    CMNS: Емпедокл у Вікісховищі

    Емпедокл (близько 490 — 430 до н. е., походив з сицилійського міста Агрігента.) — давньогрецький філософ, поет, лікар, політичний діяч. Очільник партії демократів. За легендою, він скінчив життя самогубством, кинувшись в жерло вулкана Етна[8]. За іншою версією, загинув під час дослідницької подорожі до кратера Етни[9].

    Філософія Емпедокла

    [ред. | ред. код]

    Разом з Анаксагором із малоазійського міста Клазомени (близько 500—428 pp. до н. е.) вони першими здійснили поєднання уявлень про різноманітність та багатомірність дійсності з уявленнями про єдине буття.

    Емпедокл дійшов висновку про хибність позиції щодо існування єдиного першоелемента Космосу (як це вважали представники «мілетської школи»), проголосивши у своїй поемі «Про природу» такими першоелементами відразу чотири «стихії»: вогонь, землю, повітря і воду, які він називав «коренями усіх речей».[10]

    Їх єднання створює щось нове, не схоже на жоден з елементів, нову якість. Самі по собі «корені» незмінні та вічні, але внаслідок своєї відмінності один від одного отримують можливість взаємно обмінюватися місцями, що і становить рух. З'єднання і роз'єднання цих елементів і дає картину народження та руйнування усіх речей і процесів навколишнього світу. Досить механічне тлумачення з'єднань і роз'єднань унеможливлює довести уявлення про їхнє об'єднання в нове якісно ціле до висновку про існування нових законів, яким підкоряється це якісно нове.[11]

    Сам процес з'єднання і роз'єднання в Емпедокла мислиться як спричинений дією двох космічних сил — Любові і Розбрату. Коли переважає Любов, усе виявляється «з'єднаним», але таке переважання не вічне, з периферії Космосу починає свій наступ Хаос, що несе Розбрат і призводить до повного роз'єднання усіх «коренів». Потім знову перемагає Любов. Хоча в уявленнях Емпедокла переважають міфологічні теми, за своїми здобутками він — філософ, який не належить до конкретної школи.

    Медицина

    [ред. | ред. код]

    Значну увагу приділяв Емпедокл проблемам анатомії та фізіології. Цікавим є запропонований ним механізм дихання, а також теорія «шпар та витікань», яка слугувала поясненню відчуттів і містила зачатки атомістичних уявлень. У поемі «Очищення» Емпедокл виклав релігійно-етичне вчення про метемпсихоз — переселення душ. Крім того, Емпедокл є основоположником сицилійської медичної школи.

    Пам'ять

    [ред. | ред. код]

    На честь Емпедокла названо астероїд, відкритий 3 квітня 1989 року.

    Див. також

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k3355015p/f46.item.texteImage — С. 30.
    2. ↑ а б Stanford Encyclopedia of Philosophy — Stanford University, Center for the Study of Language & Information, 1995. — ISSN 1095-5054
    3. ↑ https://books.google.cat/books?id=4qtSF3BUbjAC&pg=PA17 — С. 17.
    4. ↑ CONOR.Sl
    5. ↑ а б в Любкер Ф. Empedocles // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 468.
    6. ↑ https://books.google.cat/books?id=4qtSF3BUbjAC&pg=PA5 — С. 5.
    7. ↑ а б https://books.google.cat/books?id=4qtSF3BUbjAC&pg=PA6 — С. 6.
    8. ↑ Читанка з філософії. — К. : Довіра, 1992. — Т. 1: Філософія стародавнього світу. — С. 106.
    9. ↑ О. О. Байназарова, А. М. Байназаров, І. В. Гринь, А. А. Гринь. Загальна географія. 6 клас: Посібник для вчителя. — Харків: Веста : Ранок, 2006. — С. 76. — ISBN 966–314–816–0.
    10. ↑ Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 1 червня 2009. Процитовано 19 лютого 2009.
    11. ↑ Історія філософії. Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 19 лютого 2009.

    Література

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емпедокл&oldid=40534668