Перейти до вмісту

Задорожній Олександр Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Задорожній.
Олександр Вікторович Задорожній
рос. Александр Викторович Задорожный Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Олександр Задорожній
Народився26 червня 1960(1960-06-26)
Красний Кут (Луганська область)
Помер12 травня 2017(2017-05-12) (56 років)
ПохованняЛісове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняКиїв
Діяльністьюрист, політик, науковець
Alma materКиївський університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступіньдоктор юридичних наук[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоВерховна Рада України IV скликання Редагувати інформацію у Вікіданих і Верховна Рада України III скликання Редагувати інформацію у Вікіданих
Посаданародний депутат України[1] Редагувати інформацію у Вікіданих і народний депутат України[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зГалина
ДітиАнна, Олександр
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України

Олекса́ндр Ві́кторович Задорожній (нар. 26 червня 1960(19600626) — 12 травня 2017) — український юрист, політик та науковець. Завідувач кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, член Постійної палати третейського суду від України, президент Української асоціації міжнародного права.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Народився 26 червня 1960 року у селищі міського типу Красний Кут Луганської області[3].

У 1977 році вступив до факультету міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчив 1982 року[4].

Наукова та викладацька діяльність

[ред. | ред. код]

З жовтня 1982 року — асистент кафедри міжнародного права, з травня 1984-го — заступник секретаря університетського комітету комсомолу[3]. У 1988 році захистив кандидатську дисертацію «Генезис і еволюція мондіалізму: міжнародно-правові аспекти»[5], отримавши ступінь кандидата юридичних наук[3].

З травня 1988 року — заступник декана факультету міжнародних відносин, з вересня 1991-го — старший науковий співробітник, з 1993-го — доцент Київського університету імені Тараса Шевченка[3]. У 1990 році Задорожній заснував юридичну фірму «Проксен», директором якої був до 1998-го[3].

У 2003 році став завідувачем кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У грудні того ж року став член-кореспондентом Академії правових наук України[3]. З 2006 до 2008 року був проректором з науково-педагогічної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка[3].

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

З травня 1998 по травень 2002 року — народний депутат України 3-го скликання, обраний по виборчому округу № 217[6]. У 1999 році був довіреною особою кандидата у президенти України Леоніда Кучми у територіальному виборчому окрузі[3]. У парламенті був членом фракції НДП, групи «Відродження регіонів», фракцій партій «Демократичний союз» та «Єдність»[3]. Був членом Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД та головою Комітету з питань правової політики[3].

З 2001 по 2004 рік був членом партії «Єдність», до цього був членом партії «Демократичний союз»[3]. З травня 2002 по травень 2006 року — народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 213 у Києві при підтримці блока політичних партій «Єдність»[3][7]. З моменту обрання до січня 2005-го був постійним представником президента у Верховній Раді[3].

У парламенті 4-го скликання був членом фракції «Єдина Україна», груп «Народовладдя» та «Демократичні ініціативи Народовладдя», фракції партії «Єдина Україна», групи Народного блоку Литвина, входив до складу Комітету з питань правової політики[7]. Називався сподвижником голови Адміністрації президента Віктора Медведчука при розробці та впровадженні політичної реформи 2004 року[8].

Співініціатор законопроєкту про судоустрій України 2002 р., що був прийнятий як Закон.

У квітні 2004 року президент Кучма призначив Задорожнього членом Постійної палати третейського суду від України[9]. Тоді ж був призначений членом Вищої ради юстиції[8]. З липня 2004 року входив до складу політвиконкому партії «Єдина Україна»[3], яка в кінці 2005 року увійшла до складу «Батьківщини»[10]. У 2004—2005 році був довіреною особою кандидата у президенти України Віктора Януковича у територіальному виборчому окрузі № 217[3].

Під час політичної кризи навесні 2007-го Задорожній назвав указ президента Віктора Ющенка про розпуск Верховної Ради 5-го скликання незаконним[8]. Він вів перевірку суддів Печерського суду, які ухвалювали рішення на користь Ющенка[11][12]. Незадовго до того він критикував главу держави за повторне ветування закону про Кабмін, що розширяв повноваження уряду[8]. У липні 2007 року Ющенко звільнив Задорожнього з Вищої ради юстиції з формулюванням «за порушення присяги»[13].

Брав участь у дострокових парламентських виборах 2007 року за списком виборчого блоку «КУЧМА», який набрав 0,1 % голосів[8]. У лютому 2008 року був призначений радником прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко[8]. Він очолив групу, яка працювала над проєктом нової конституції[14].

Помер 12 травня 2017 року у Німеччині після важкої хвороби[15]. Похований в Києві, на Лісовому кладовищі[16].

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина Галина Андріївна (народилася 1959 року) — економіст юридичної фірми «Проксен»; дочка Анна (народилася 1982 року) — юрист; син Олександр (народився 1994 року)[3]. Брат Андрій (народився 1968 року) — юрист, правозахисник[17].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Заслужений юрист України (з 2000), орден «За заслуги» III ступеня (2004), почесна грамота Верховної Ради (2005)[3], відзнака Вченої ради КНУ ім. Тараса Шевченка (2007).

Кавалер ордена «За заслуги» I ступеня (2020, посмертно)[18].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Довідка: Задорожній Олександр Вікторович. Офіційна Україна сьогодні. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 24 липня 2012.
  4. ↑ Задорожній Олександр Вікторович. Політика і Культура. Архів оригіналу за 21 листопада 2008. Процитовано 24 липня 2012. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  5. ↑ Генезис и эволюция мондиализма: международно-правовые аспекты. Наукова бібліотека імені М. Максимовича. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 24 липня 2012.
  6. ↑ Задорожній Олександр Вікторович. Народні депутати України. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 24 липня 2012.
  7. ↑ а б Задорожній Олександр Вікторович. Народні депутати України. Верховна Рада України. Процитовано 24 липня 2012. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)[недоступне посилання з липня 2019]
  8. ↑ а б в г д е Задорожний Александр Викторович. ЛІГА.Досье. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 24 липня 2012.
  9. ↑ Кучма призначив Задорожнього членом Третейського Суду. Українська правда. 5 квітня 2004. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 липня 2012.
  10. ↑ "Єдина Україна" решила влиться в "Батьківщину". Подробности. 27 листопада 2005. Процитовано 24 липня 2012.
  11. ↑ Політична криза як конкурс безсоромності. Українська правда. 11 червня 2007. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 24 липня 2012.
  12. ↑ Медведчук не зміг прорвати юридичний фронт. Українська правда. 10 жовтня 2007. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 24 липня 2012.
  13. ↑ Ющенко вигнав людину Кучми з ради юстиції. Українська правда. 4 липня 2007. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 24 липня 2012.
  14. ↑ Широка коаліція. Післямова. Українська правда. 10 червня 2009. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 24 липня 2012.
  15. ↑ Відійшов у вічність екс-нардеп Олександр Задорожний /Експрес, 12.05.2017/. Архів оригіналу за 12 травня 2017. Процитовано 12 травня 2017.
  16. ↑ Сайт Інституту міжнародних відносин КНУ
  17. ↑ «Слуга народу» Разумкова і Зеленського: Які народні депутати представлятимуть партію в Раді (СПИСОК) [Архівовано 23 липня 2019 у Wayback Machine.] Depo.ua (26 липня 2019)
  18. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Задорожній_Олександр_Вікторович&oldid=44177439