Когильник
| Когильник | |
|---|---|
 | |
| 45°48′6.9999840999991″ пн. ш. 29°40′12.000000100006″ сх. д. / 45.80194° пн. ш. 29.67000° сх. д. | |
| Витік | на північний захід від с. Чучулень (Молдова) |
| • координати | 47°4′20.640000100006″ пн. ш. 28°20′34.080000100002″ сх. д. / 47.07240° пн. ш. 28.34280° сх. д. |
| Гирло | лиман Сасик (Кундук) |
| • координати | 45°48′6.8400001000122″ пн. ш. 29°40′11.640000099994″ сх. д. / 45.80190° пн. ш. 29.66990° сх. д. |
| Країни: |  Молдова (50 %) Україна (50 %)*Одеська область |
| Регіон | Одеська область Гинчештський район Чимішлійський район Бессарабський район |
| Довжина | 243 км |
| Площа басейну: | 3 910 км² |
| Середньорічний стік | 0,30 м³/с (сер.), 6,47 м³/с (макс.), 0,0006 м³/с (мінім.) |
| Притоки: | Ліві: Скиноса, Чага, Джалар, Чилігідер. Праві: Бахмутка, Кагач |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Коги́льник (Кундук) (рум. Cogâlnic) — річка в Молдові та в Україні, в межах Болградського та Білгород-Дністровського районів Одеської області. Впадає в лиман Сасик (Кундук) (басейн Чорного моря).
У джерелі «Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона» фігурує інша назва — Котельник[1]
Довжина 243 км (в межах України — 120 км), площа водозбірного басейну 3 910 км². Долина у верхів'ї каньйоноподібна, нижче — коритоподібна, з крутими правими та пологими лівими схилами; її ширина до 4 км. Заплава завширшки до 1,5 км Річище звивисте, на окремих ділянках випрямлене, завширшки 3—10 м, завглибшки від 0,6 до 1,5 м. Похил річки 0,94 м/км. Використовується для зрошення. У спекотні роки через малу кількість опадів пересихає.
Мінералізація води в р. Когильник в останні 30 років змінювалась від 1063 до 6336 мг/дм3, а концентрація токсичних іонів натрію, магнію, хлору та сульфатів відповідно досягала 1272, 370, 1400 та 2765 мг/дм3 (табл.).
Таблиця Хімічний склад води річки Когильник
| Інгредієнти | Уміст, мг/дм3 | Коефіцієнт варіації, % | ||||
| Мінімальний | Максимальний | Середній | Стандартна
похибка |
Стандартне відхилення | ||
| р. Когильник | ||||||
| Ca2+ | 70,1 | 282,0 | 188,9 | 11,3 | 63,7 | 22,9 |
| Mg2+ | 59,8 | 370,0 | 198,8 | 17,2 | 97,6 | 35,2 |
| Na+ | 164,5 | 1272,0 | 597,0 | 54,5 | 308,5 | 111,2 |
| K+ | 4,6 | 27,5 | 14,0 | 1,11 | 5,91 | 2,29 |
| СО3"- | 0 | 42,0 | 8,54 | 2,0 | 10,4 | 4,12 |
| НСО3- | 147,3 | 570,0 | 383,8 | 18,36 | 103,8 | 37,44 |
| SO4- | 247,7 | 2765,0 | 1281,59 | 133,72 | 756,44 | 272,73 |
| Cl- | 134 | 1400,0 | 670,84 | 50,4 | 285,1 | 102,78 |
| Мінералізація | 1062,8 | 6336,0 | 3328,21 | 256,5 | 1451 | 523,1 |
| рН, од. | 7,2 | 8,8 | 8,17 | 0,09 | 0,47 | 0,18 |
Когильник бере початок між пагорбами Кодри, на північний захід від села Чучулень (Молдова). Тече по території Причорноморської низовини переважно на південний схід. Перетинає молдовсько-український кордон на північний захід від смт Серпневого. Між містом Арцизом і селом Новоселівкою (що біля Сарати) річка тече на схід, після чого круто повертає на південь. Впадає до Сасика на південний схід від міста Татарбунари.
Верхня течія та близько 50 % водозбору — на території Молдови, середня і нижня течія та решта водозбору — на території Одеської області.
Основні притоки:
Річка протікає через с-ща Серпневе і Соборне, а також місто Арциз.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Лозовицкий П. С. Гідрологічний режим та оцінювання якості води озера-водосховища Сасик у часі / П. С. Лозовіцький // Часопис картографії. Вип. 6. 2013. С. 146—170.
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 30. — (№ 335).
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 259
- ↑ Ганчешты. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. Архів оригіналу за 12 Грудня 2021. Процитовано 24 Квітня 2013.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
