Мамаєва Слобода

Мамаєва Слобода
Мамаєва Слобода
	50°26′06″ пн. ш. 30°25′43″ сх. д. / 50.43509° пн. ш. 30.42866° сх. д.
Тип	музей просто неба і тематичний парк
Країна	Україна
Адреса	вулиця Михайла Донця, 2, Київ, Україна
Засновано	9 липня 1990
Відкрито	2009
Сайт	mamayeva-sloboda.kyiv.ua
	Мамаєва Слобода (Україна)
	Мамаєва Слобода у Вікісховищі

Мамаєва Слобода (Центр народознавства «Козак Мамай») — просвітницький музей просто неба з відтвореним архітектурним ансамблем Наддніпрянщини XVIII сторіччя.

Розташований у парку Відрадний Солом'янського району столиці (вулиця Михайла Донця, 2) за сім кілометрів від Хрещатика довкруг історичного урочища, в якому бере початок річка Либідь.

Територія комплексу — 9,2 га.

Історія місцини

Понад триста років тому ці землі належали Михайлівському Золотоверхому монастирю. Серед діброви над витоком Либіді приблизно в тому ж самому місці, де зараз міститься «Мамаєва Слобода», стояла монастирська пасіка з хутором та ставом.

Складові комплексу

Зараз серед кучерявих вишневих садків, оперезаних плетеними тинами, стоїть козацька «Слобода». У центрі архітектурного ансамблю, що нараховує 98 об'єктів, розташовується козацька триверха дерев'яна церква в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці із дзвіницею, подібні до тих, що стояли на Запорозькій Січі в часи Богдана-Зиновія Хмельницького.

Неподалік від церкви на узвишші серед невеликого поля пшениці видно вітряк — символ мирної хліборобської України. Далі над двома покритими очеретом, лілеями та лататтям озерами розташовуються садиби титаря, козаків-джур, козацького старшини, коваля із кузнею, гончаря із гончарною майстернею, ворожки, шинок єврея-крамаря, а також пасіка та водяний млин. Садиби складаються з різних за своїм господарським призначенням споруд: це комори, повітки, стайні, льохи, хліви, клуні, возівні тощо. Цей традиційний український краєвид доповнюється базарним майданом, управою та козацькою залогою.

Особливості «Слободи»

Використовуються об'єкти «Мамаєвої Слободи» методом відтворення живої історії, цебто максимально наближено до свого первісного функціонального призначення, а саме, для популяризації та відродження самобутніх народних традицій, звичаїв, обрядів, забутих трудових навичок та ремесел.