Перейти до вмісту

Мартин делаверський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мартин делаверський
Мартин делаверський у польоті
Мартин делаверський у польоті
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Рід: Мартин (Larus)
Вид: Мартин делаверський
Larus delawarensis
Орд, 1815
Ареал L. delawarensis      гніздування      шляхи міграції      осіле проживання      зимування
Ареал L. delawarensis      гніздування      шляхи міграції      осіле проживання      зимування
Посилання
Вікісховище: Larus delawarensis
Віківиди: Larus delawarensis
ITIS: 176830
МСОП: 22694317
NCBI: 126683
Fossilworks: 83390

Мартин делаверський[2] (Larus delawarensis) — середньої величини птах родини мартинових. Назва роду — від латинського Larus, яка, як виглядає, стосувалася чайок, мартинів або інших великих морських птахів. Видова назва delawarensis походить від назви річки Делавер[3].

Англійська назва англ. Ring-billed gull — від темного кільця навколо дзьоба. Сірі цяпки - це зимове забарвлення.

Дорослі — 49 см довжини і мають 124 см у розмаху крил. Голова, шия і нижня частина — білі; відносно короткий дзьоб жовтий з темним кільцем; спина і крила сріблясто-сірі; ноги жовті. Очі жовті, у дорослих — з червоними облямівками. Цьому мартинові потрібно три роки, щоб досягти свого шлюбного оперення; його зовнішній вигляд змінюється при кожній осінній линьці.

Поширення і середовище проживання

[ред. | ред. код]

Ареал розмноження мартина делаверського простягається біля озер, річок та по узбережжю Канади та північних Сполучених Штатів. Вони гніздяться колоніально на землі, часто на островах. Ця птаха, як правило, з року на рік більше тримається свого звичного гніздового місця, аніж свого партнера.

Мартин делаверський є неодмінним атрибутом усіх паркінгів Сполучених Штатів, де його можна регулярно зустріти у численних зграях[4][5]. У деяких районах вона витісняє менш агресивних птахів, таких як крячки річкові.

Мігруючи, вони в більшості рухаються на південь до Мексиканської затоки і Атлантичного і Тихоокеанського узбережжя Північної Америки і Великих озер.

Цей мартин є регулярним мандрівником до Західної Європи. В Ірландії та Великій Британії він більше не класифікується як рідкісний, оскільки в цих країнах регулярно зимує певна кількість птахів.

Живлення

[ред. | ред. код]

Делаверські мартини живляться в польоті або збирають поживу плаваючи, ходячи або бродячи на мілководді. Вони також крадуть їжу від інших птахів і часто поїдають падаль. Мартини всеїдні: їх раціон може включати комах , рибу, зерно, яйця, дощових черв'яків і гризунів. Ці птахи цілком добре пристосувались до підбирання харчових решток, викинутих людьми на сміття або навіть їжі, залишеної без нагляду. Пляжники часто вважають мартинів шкідниками через їхні постійні намагання вкрасти якусь їжу на переповнених пляжах. Природні вороги мартинів — це щурі, лисиці, собаки, коти, ракуни, койоти, орли, канюки і сови .

Статус

[ред. | ред. код]

Наприкінці 19-го століття на делаверських мартинів полювали задля пір'я. З тих пір популяція відновила свою чисельність, і на даний час є найчисельнішою серед мартинів у Північній Америці.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Larus delawarensis. IUCN Red List of Threatened Species. IUCN. 2016: e.T22694317A93447757. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22694317A93447757.en. Процитовано 10 August 2017.[недоступне посилання з вересня 2019]
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Jobling, James A (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 132, 219. ISBN 978-1-4081-2501-4.
  4. [Ring-billed Gull. Common Birds of New England. (англ.) Доступ:30 січня 2019. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 30 січня 2019. Ring-billed Gull. Common Birds of New England. (англ.) Доступ:30 січня 2019]
  5. [Ray, C. Claiborne. «Why do Sea Gulls Like Parking Lots?». New York Times. (англ.) Retrieved 30 Jan 2019. Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 30 січня 2019. Ray, C. Claiborne. «Why do Sea Gulls Like Parking Lots?». New York Times. (англ.) Retrieved 30 Jan 2019]

Посилання

[ред. | ред. код]