Надрага Василь Іванович
| Василь Іванович Надрага | |
|---|---|
 | |
| 8-й Міністр праці та соціальної політики України | |
| 11 березня 2010 — 9 грудня 2010 | |
| Президент | Віктор Янукович |
| Прем'єр-міністр | Микола Азаров |
| Попередник | Людмила Денісова |
| Народився | 19 серпня 1958 (66 років) Каменськ, Бурятія |
| Відомий як | політик |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Луганський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Політична партія | Народна партія |
| Нагороди |    |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 4-го скликання | |||
| НП | 14 травня 2002 | — | 25 травня 2006 |
Василь Іванович Надрага (нар. 19 серпня 1958, Каменськ, Бурятія) — український політик. Доктор економічних наук; член Політради Народної партії.
Луганський державний педагогічний інститут, історичний факультет (1976—1981), «Історія і педагогіка»; Регіональний інститут менеджменту (місто Луганськ, 1993—1995), «Менеджмент у виробничій сфері»; Українська академія державного управління при Президентові України, «Державне управління»; кандидатська дисертація «Взаємодія владних структур політичних і громадських організацій як засіб підвищення ефективності управління на регіональному рівні» (Національна академія державного управління при Президентові України, 2003).
- З жовтня 1975 — учень слюсаря шахти «Таловська», місто Молодогвардійськ.
- З липня 1981 — заступник секретаря комітету комсомолу Луганського державного педагогічного інституту.
- З жовтня 1982 — служба в армії.
- З липня 1984 — інженер, заступник секретаря комітету комсомолу Луганського верстатобудівного заводу.
- З травня 1985 — другий секретар Ленінського райкому ЛКСМУ міста Луганська.
- З липня 1987 — заступник директора СШ № 17 міста Луганська.
- З березня 1990 — художній керівник Молодіжного центр «Панорама», місто Луганськ.
- З травня 1990 — інженер Центру науково-технічної творчості молоді «Союз», місто Луганськ.
- З вересня 1990 — заступник директора Науково-виробничого підприємства «Технопромтек».
- З листопада 1992 — керівник господарчого підрозділу Ленінського райвідділу народної освіти місто Луганська.
- З серпня 1993 — консультант з питань роботи Луганської міськради.
- З грудня 1993 — завідувач відділу Луганського міськвиконкому.
- З лютого 1995 — заступник голови, голова Кам'янобрідської райради міста Луганська.
- З травня 1998 — заступник голови з політико-правових питань Луганської облдержадміністрації.
- Грудень 1999–2002 — начальник Луганського обласного управління Пенсійного фонду України.
- З вересня 2006 — перший заступник генерального директора Федерації роботодавців України.
- З березня 2009 — голова правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
- З червня 2009 — генеральний директор Федерації роботодавців України.
- 11 березня — 9 грудня 2010 — Міністр праці та соціальної політики України[1].
- Грудень 2010 — серпень 2012 — перший заступник Міністра соціальної політики України[2][3].
Народний депутат України 4 скликання з квітня 2002 до квітня 2006, виборчій округ № 104, Луганська область, висунутий Блоком «За єдину Україну!». «За» 24,00 %, 10 суперників. На час виборів: начальник Луганського обласного управління Пенсійного фонду України, член НДП. Член фракції «Єдина Україна» (травень — липень 2002), член групи «Народний вибір» (липень 2002 — травень 2004), уповноважений представник групи «Союз» (травень 2004 — лютий 2005), член фракції НАПУ (лютий — березень 2005), член фракції НП (з березня 2005). Голова підкомітету у справах пенсіонерів та пенсійного забезпечення Комітету у справах, пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з червня 2002).
Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в ТВО № 105 (2004—2005)[4].
Член НДП (1996 — липень 2004), голова Луганської обласної організації НДП, член Політради НДП (з листопада 1998).
Захоплюється книгами, риболовлею та більярдом.
Росіянин; батько Іван Іванович (1933) і мати Тамара Василівна (1937) — пенсіонери; дружина Євгенія Всеволодівна (1947) — викладач педагогічного університету; дочка Катерина (1980).
Заслужений учитель (1998). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (липень 2003)[5]. Орден «За заслуги» III ступеня (серпень 2003)[6].
- ↑ Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1097/2010 «Про звільнення В. Надраги з посади Міністра праці та соціальної політики України»
- ↑ Указ Президента України від 23 грудня 2010 року № 1187/2010 «Про призначення В. Надраги першим заступником Міністра соціальної політики України»
- ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2012 року № 481/2012 «Про звільнення В.Надраги з посади першого заступника Міністра соціальної політики України»
- ↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 22 липня 2004 року № 213 «Про реєстрацію довірених осіб кандидата на пост Президента України Януковича В.Ф. в територіальних виборчих округах»
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2003 року № 1124 «Про нагородження Надраги В.І. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2003 року № 877/2003 «Про відзначення державними нагородами України»
 | Віталій Васильченко (1990—1991) • Михайло Каскевич (1991—1996) • Микола Білоблоцький (1996—1998) • Іван Сахань (1998—2002) • Михайло Папієв (2002—2005) • В'ячеслав Кириленко (2005) • Іван Сахань (2005—2006) • Михайло Папієв (2006—2007) • Людмила Денісова (2007—2010) • Василь Надрага (2010) • Сергій Тігіпко (2010—2012) • Наталія Королевська (2012—2014) • Людмила Денісова (2014) • Павло Розенко (2014—2016) • Андрій Рева (2016—2019) • Юлія Соколовська (2019—2020) • Марина Лазебна (2020—2022) • Оксана Жолнович (з 2022) | | |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Народились 19 серпня
- Народились 1958
- Випускники Луганського університету
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Нагороджені почесною грамотою КМУ
- Заслужені вчителі України
- Міністри праці і соціальної політики України
- Перший уряд Миколи Азарова
- Члени НДП
- Політики України
- Народні депутати України 4-го скликання
- Доктори економічних наук України
- Уродженці Бурятії