Ніасці
| Ніасці Ono Niha | |
|---|---|
 | |
| Самоназва | індонез. suku Nias |
| Кількість | 1 041 925 (2010, перепис)[1] |
| Ареал |  Індонезія: провінція Північна Суматра |
| Раса | південні монголоїди |
| Близькі до | ментавайці, сималурці, батаки |
| Мова | ніаська |
| Релігія | християнство |
Ніа́сці (власна назва оно-ніга, індонез. Suku Nias) — народ в Індонезії, на острові Ніас. Належать до аборигенного населення Західної Індонезії.
Чисельність за даними перепису населення 2010 року становила 1 041 925 осіб, з них 911 820 осіб у провінції Північна Суматра, до складу якої входить острів Ніас[1].
Говорять ніаською мовою, що належить до північносуматранської групи малайсько-полінезійських мов австронезійської сім'ї.
За релігією ніасці — переважно християни, більшість — лютерани.
Основу господарства становить ручне землеробство. Вирощують суходільний рис, кукурудзу, бульби, коренеплоди, банани, фруктові дерева. У XX ст. почали також культивувати поливний рис. Основною технічною культурою є кокосова пальма; копру експортують.
Місцеве тваринництво спеціалізується на розведенні свиней. Рибальство і мисливство відіграють допоміжну роль. Розвинені ковальство, ювелірне ремесло, гончарство, виготовлення тапи (тканина із лубу), ткацтво, плетення, різьблення по дереву та каменю.
Ніаські поселення мають лінійне планування. Вони можуть налічувати до 100 хат, поставлених у два ряди з вимощеним каменем майданчиком між ними. У минулому село оточували кам'яною стіною.
Хати мають каркасно-стовпову конструкцію, їх ставлять на палях висотою до 2 метрів. Дах може сягати висоти 10 метрів, його криють драницями з черешків сагової пальми. У плані жило в південних та центральних районах острова прямокутне, на півночі — овальне або кругле.
Все більше поширюється наземне житло загальноіндонезійського типу.
Традиційний одяг ніасці виготовляють із тапи. Чоловіки носять каїн (шматок полотна, який вдягають у вигляді спідниці), пов'язку на стегнах (традиційний мисливський і святковий одяг), куртку. Жінки вдягають каїн і баджу. Сучасний одяг не відрізняється від одягу решти народів Індонезії.
Основу раціону становить варений рис з приправами, овочі, фрукти. Поширене жування бетелю.
Основною одиницею ніаського суспільства є сільська громад (банува), що складається з локалізованих патрилінійних родів (мадо). Існує кільцевий зв'язок між родами, сорорат, але левірат заборонений.
Сім'я мала; полігінія щезла після прийняття християнства на початку XX ст.
Існує поділ суспільства на три соціальні ранги: шляхта (сіулу), вільні члени громади (сато) та потомки рабів.
Розвинені народні танці, речитативне виконання міфів та генеалогій, спортивні та інші ігри.
Збереглася традиція спорудження в селах мегалітичних монолітів, кам'яних стін, дольменів.
- ↑ а б Kewarganegaraan, Suku Bangsa, Agama, dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia. Hasil Sensus Penduduk 2010 (індонез.)
- А. А. Бернова. Ниасцы. Народы и религии мира: Энциклопедия. Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, с. 379. ISBN 5-85270-155-6 (рос.)