Перейти до вмісту

Останнє танго в Парижі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Останнє танго в Парижі
Ultimo Tango a Parigi
Жанрдрама
мелодрама
еротика
РежисерБернардо Бертолуччі
ПродюсерАльберто Грімальді
СценаристиБернардо Бертолуччі, Франко Аркаллі, Аньєс Варда
У головних
ролях		Марлон Брандо, Марія Шнайдер
ОператорВітторіо Стораро
КомпозиторГато Барб'єрі
ХудожникFerdinando Scarfiottid Редагувати інформацію у Вікіданих
КінокомпаніяProduzioni Europee Associatid Редагувати інформацію у Вікіданих
Дистриб'юторUnited Artists
Тривалість116 хв.
Моваанглійська, французька
КраїнаІталія Італія
Франція Франція
Рік1972
Дата виходу14 жовтня 1972 (New York Film Festival)
15 грудня 1972
Кошторис1,250,000 $
Касові збори96,301,534 $
IMDbID 0070849
ПопереднійUnder Fire (album)d Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Останнє танго в Парижі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Останнє танго в Парижі» (італ. Ultimo Tango a Parigi) — еротична драма режисера Бернардо Бертолуччі за мотивами роману Роберта Еллі, що вийшов на екрани в 1972 році.

Опис фільму

[ред. | ред. код]

Він, Поль, — 45-річний американець, який живе в Парижі, важко переживає самогубство дружини. Вона, Жанна, — приваблива 20-річна парижанка, заручена з молодим кінорежисером, що знімав фільм з нею в головній ролі про життя жінки. Вони знайомляться в квартирі, що збиралися обоє винаймати, яка потім перетворилась на їхній притулок, де стерлись імена, соціальні статуси, минуле й існували тільки він і вона — чоловік і жінка. Їхні відносини не зобов'язують, але їх нестабільність і невизначеність дратують головну героїню. В кінці фільму таємничість стерто, слова кохання промовлені в ресторані, де вони танцюють останнє танго. Проте правда все спотворює. Вона розуміє, що майбутнього в них не буде й намагається втекти від нього. Поль наздоганяє Жанну в її квартирі, питає її ім'я, а вона вбиває його з револьвера свого батька.

У ролях

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Початково Бертолуччі змонтував версію тривалістю близько 4 годин.
  • Більша частина реплік Пола — імпровізація Брандо.
  • Сцена «зґвалтування Святого Сімейства» стала першою у великому (непорнографічному) кіно сценою анального сексу і одночасно першою сценою відвертого богохульства в кольоровому кіно (з часів чорно-білих фільмів Бунюеля).

Театральна вистава

[ред. | ред. код]

Київський театр «Сузір'я» зробив театральну постанову «Останнє танго в Парижі». Прем'єра відбулася 26 листопада 2008[1].

  • Сценічна версія — Наталія Грабовська
  • Сценографія та костюми — Валентина Кузьмічова
  • Пластичне рішення — Яна М'яснікова

Дійові особи та виконавці:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2011. Процитовано 26 січня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Останнє_танго_в_Парижі