Пасивний словник

Пасивний словник, пасивний словниковий запас — частина словникового запасу мови, що складається з одиниць, обмежених у вживанні особливостями явищ, які вони позначають (наприклад, історизми, власні назви), чи відомих лише частині носіїв мови (такі як архаїзми, неологізми, терміни). До пасивного словника можуть належати й лексичні одиниці, що їх вживають виключно в окремих функціональних стилях мови: книжна, розмовна й інша стилістично забарвлена лексика. Пасивний словник протиставляють активному.

Пасивний словник живої мови вважають відкритою системою, оскільки кількість його одиниць не обмежена й не може бути строгою та повністю визначеною тезаурусом будь-якого словника. Межа активного і пасивного словника рухлива: так аероплан, городовий, гувернер, прислуга, прошеніє, ревком до середини XX століття вийшли з активного вживання, але збереглися в пасивному словнику. Виявленню співвідношення активного і пасивного запасу слів мови, на певному етапі його розвитку, слугують частотні словники.

Інші значення терміна

Психолінгвістика визначає пасивний словник як сукупність лексичних одиниць, зрозумілих окремому носію мови, але які він не вживає в процесі спонтанного мовлення. Іноді термін у цьому значенні протиставляють поняттю "Потенційний словник", що означає слова, значення яких невідомі носію, але він здатен встановити їх, спираючись на внутрішню форму слова або контекст.

У своїй лексикографічній теорії Л. В. Щерба під пасивним словником розуміє лексикографічний посібник, орієнтований на того, хто слухає або читає, а не на того, хто говорить (на відміну від активного словника); до цього типу належить більшість перекладних словників.

Посилання

• Пасивний словник // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 189.