Порівняльна психологія
Порівня́льна психоло́гія — галузь психології, яка вивчає та порівнює психологічні особливості людини та тварин, для виявлення загальних принципів та закономірностей. Дисципліна приділяє особливу увагу психологічній природі людини порівняно з іншими тваринами, психологію яких вивчає зоопсихологія.[1]
В рамках порівняльної психології вивчаються різні аспекти поведінки та когнітивних процесів, включаючи навчання, пам'ять, увагу, сприйняття, емоції, мотивацію, соціальну поведінку та комунікацію.[2] Дослідження здійснюються в різних контекстах, наприклад, в природному середовищі або в контрольованих лабораторних умовах.[3]
Порівняльна психологія має важливе значення для розуміння еволюції когнітивних процесів та поведінки.[4] Через спільний еволюційний розвиток багато видів тварин мають подібні механізми поведінки та когнітивних процесів.[5] Вивчення цих механізмів в контексті порівняльної психології дозволяє отримати важливі висновки про людську психіку.[6]
Важливо відзначити, що порівняльна психологія не обмежується лише вивченням схожостей між видами. Вона також вивчає різницю в поведінці та когнітивних процесах між видами, що може бути важливим для розуміння унікальних характеристик людини.[7] Порівняльна психологія, таким чином, є важливим інструментом для розкриття загальних закономірностей, а також унікальних особливостей поведінки та когнітивних процесів у різних видів.[8]
При дослідженні тварин порівняльна психологія концентрується на розрізненні якісних, а також кількісних показників спільних рис та відмінностей у поведінці тварин (включаючи людину). Такі показники мають важливе застосування у таких галузях, як психологія, соціологія, зоологія, еволюційна біологія, нейронаука, дресирування тварин та інші.[9][1]
Порівняльна психологія має давні традиції. В записаній історії склалося два різні погляди на ставлення людини до нижчих тварин. Один, який для зручності називають поглядом на людину нерозумну, наголошує на відмінності в тому, що взагалі заперечує схожість, і випливає з традиційних релігійних розповідей про окреме створення людей і тварин; інший, еволюційний погляд, підкреслює як подібність, так і відмінність.[1] Арістотель виділяв три рівня складності функціонування психіки: рослинний, тваринний та людський.[10] До першого рівня відносять фізіологічні реакції в рослин та одноклітинних тварин, чутливість живої клітини до фізичних або хімічних подразників та сприченена подразненням рухливість (наприклад, тропізми). Арістотель приписував раціональну здатність людям поодинці, менші здібності — тваринам.
Радянська наука жорстко прив'язувала поняття психіки до її матеріального носія — мозку. Тому огляд П. п. починається з кишково-порожнинних та хробаків, у яких з'являються зачатки нервової системи. Три основні стадії:
- Елементарна сенсорна психіка. Присутні найпростіші відчуття, які викликають відповідні рухові реакції. У більш розвинутих представників цієї стадії з'являються органи відчуттів.
- Перцептивна психіка. Примітивні емоційні переживання, здатність до навчання, накопичення досвіду. Поведінка керована інстинктами значно ускладнюється, з'являються певні форми соціальної взаємодії (мурашник, рій; пізніше — зграя, стадо).
- Людиноподібний інтелект. Тварини на цій стадії демонструють здібності на рівні з немовлятами, спілкуються за допомогою жестів, міміки, вигуків. Використовують елементарні знаряддя.
Те, що, на думку Лєонтьєва, принципово відрізняє від найрозвиненіших тварин (дельфіни, примати) людину, це — поняття особистість.
Сучасна наукова точка зору вважає людей високорозвиненими тваринами; дані свідчать про те, що безперервність еволюції організмів забезпечує основу для істотних психологічних схожостей та відмінностей між нижчими та вищими тваринами, включаючи людей.[1] На сьогодні прийнято говорити про психічну діяльність представників тваринного світу.
В радянській психології помітною в цій галузі є робота О. М. Лєонтьєва «Проблемы развития психики» М., 1965.
Учень Л. С. Виготського, О. М. Лєонтьєв виділив ряд стадій та рівнів розвитку психіки.
Дослідження 2010-х та 2020-х років підтвердили наявність ознак свідомості в багатьох тварин зокрема у ссавців, птахів, молюсків, та комах.[11][12]
- Коляденко Н. В. Зоопсихологія та порівняльна психологія: підручник — Київ: ДП «Вид. дім «Персонал», 2019. — 508 с.
- Панчук Н.П. Порівняльна психологія: Навчальний посібник. — Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006» , 2019. – 206 с.
- Freeberg Todd M.; Ridley Amanda R.; D'Ettorre Patrizia (2023). The Routledge international handbook of comparative psychology. Routledge international handbooks. New York: Routledge. ISBN 978-0-367-54604-5.
- Papini Mauricio R. (2021). Comparative psychology: evolution and development of brain and behavior (3rd edition). New York: Routledge. ISBN 978-1-138-78814-5.
- Zentall Thomas R. (2012). The Oxford handbook of comparative cognition. Oxford library of psychology. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-539266-1.
- Journal of Comparative Psychology (American Psychological Association)
- International Journal of Comparative Psychology
- Journal of Comparative Physiology A: Neuroethology, Sensory, Neural, and Behavioral Physiology (Springer)
- ↑ а б в г Comparative psychology. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 19 лютого 2021.
- ↑ Sara J. Shettleworth (2009). Cognition, Evolution, and Behavior (англ) . Oxford University Press. с. 720. ISBN 9780199886388.
- ↑ Boesch, Christophe (2007). What makes us human (Homo sapiens)? The challenge of cognitive cross-species comparison. Journal of Comparative Psychology. Т. 121, № 3. с. 227—240. doi:10.1037/0735-7036.121.3.227. ISSN 1939-2087. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ Tomasello, Michael; Call, Josep (2008). Assessing the validity of ape-human comparisons: A reply to Boesch (2007). Journal of Comparative Psychology. Т. 122, № 4. с. 449—452. doi:10.1037/0735-7036.122.4.449. ISSN 1939-2087. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ Pepperberg, Irene M. (2002-06). Cognitive and Communicative Abilities of Grey Parrots. Current Directions in Psychological Science (англ.). Т. 11, № 3. с. 83—87. doi:10.1111/1467-8721.00174. ISSN 0963-7214. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ D R Griffin (2002-11). Animal Minds: Beyond Cognition to Consciousness. University of Chicago Press. doi:10.1017/s0962728600025276. ISSN 0962-7286. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ Penn, Derek C.; Holyoak, Keith J.; Povinelli, Daniel J. (2008-04). Darwin's mistake: Explaining the discontinuity between human and nonhuman minds. Behavioral and Brain Sciences (англ.). Т. 31, № 2. с. 109—130. doi:10.1017/S0140525X08003543. ISSN 1469-1825. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ Zentall, Thomas R., ред. (2012). The Oxford handbook of comparative cognition. Oxford library of psychology (вид. Rev. ed). Oxford: Oxford Univ. Press. ISBN 978-0-19-539266-1.
- ↑ Freeberg, Todd M.; Ridley, Amanda R.; D'Ettorre, Patrizia (2023). The Routledge international handbook of comparative psychology. Routledge international handbooks. New York (N.Y.): Routledge. ISBN 978-0-367-54604-5.
- ↑ Книга I. Частина II. Арістотель. Бертран Рассел. Історія західної філософії. litopys.org.ua. Процитовано 19 лютого 2021.
- ↑ Birch, Jonathan; Schnell, Alexandra K.; Clayton, Nicola S. (2020-10). Dimensions of Animal Consciousness. Trends in Cognitive Sciences. Т. 24, № 10. с. 789—801. doi:10.1016/j.tics.2020.07.007. ISSN 1364-6613. PMC 7116194. PMID 32830051. Процитовано 10 червня 2023.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) - ↑ Barron, Andrew B.; Klein, Colin (3 травня 2016). What insects can tell us about the origins of consciousness. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 113, № 18. с. 4900—4908. doi:10.1073/pnas.1520084113. ISSN 0027-8424. PMC 4983823. PMID 27091981. Процитовано 10 червня 2023.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
|
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
