Перейти до вмісту

Теймураз Багратіоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Теймураз Багратіоні
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився23 квітня 1782(1782-04-23)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Тифліс, Картлі-Кахетинське царство[1]
Помер25 жовтня 1846(1846-10-25)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (64 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
ПохованняОлександро-Невська лавра Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Грузинське царство Редагувати інформацію у Вікіданих
 Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторик
Знання мовгрузинська[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідБагратіоні Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоГеоргій XII Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиКетеван Андронікашвілі Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриНіно Редагувати інформацію у Вікіданих, Елізбар Багратіоніd Редагувати інформацію у Вікіданих, Джибраїл Багратіоніd Редагувати інформацію у Вікіданих, Михеїл Багратіоніd Редагувати інформацію у Вікіданих, Іоанн Багратіоніd Редагувати інформацію у Вікіданих, Давид XII Редагувати інформацію у Вікіданих, Баграт Багратіоніd Редагувати інформацію у Вікіданих і Окропір Багратіоніd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф

Теймураз Багратіоні (груз. თეიმურაზ ბაგრატიონი), також відомий як царевич Теймураз Георгійович (рос. Теймураз Георгиевич; 23 квітня 1782 — 25 жовтня 1846) — грузинський принц (Батонішвілі), а також історик. Відомий насамперед як автор першої критичної історії грузинською мовою, а також своєю роботою з популяризації інтересу до історії та культури Грузії.

Біографія

[ред. | ред. код]
Ілюстрований перський рукопис, що містить епоси «Шахнаме» Фірдоусі та «Бахманнаме» Іраншаха, спочатку належав принцу Теймуразу. Рукопис було створено в Сефевідському Ірані 17-го століття з пізнішими (можливо, 18—19 століттями) доповненнями

Принц Теймураз народився в Тбілісі в родині принца Георгія, згодом останнього царя Грузії (Королівства Картлі і Кахетія) з 1798 по 1800 рік, і його дружини Кетеван Андронікашвілі. Він навчався в Телавській семінарії та у віці 13 років взяв участь у битві під Крцанісі 1795 року, під час якої його дід, грузинський цар Іраклій II, зазнав поразки від армії перських загарбників під проводом Аги Мохаммада Хана Каджара. Теймураз не прийняв російської анексії Грузії 1801 року, яка відбулася незабаром після смерті його батька, і втік до Персії, звідки його дядько Олександр боровся за вигнання росіян з Грузії. Під час російсько-перської війни (1804—1813) Теймураз, відомий як Тахмурес Мірза в Персії, служив командиром перської артилерії.[3][4] Але 16 жовтня 1810 року він здався російській владі. 12 січня 1811 року він оселився в Санкт-Петербурзі[5], де отримав казенну платню і пенсію. У 1813 році він придбав особняк на Васильєвському острові і зосередився на науковій роботі. Він збирав і досліджував старі грузинські літописи, аналізував грецькі, римські та вірменські джерела про Грузію. Він був другом Марі Броссе, французького вченого, з яким він часто консультувався з історії Грузії. У той же час князь Теймураз навчав молодих грузинських студентів у Санкт-Петербурзі — Платона Іоселіані та Давида Чубінашвілі — обидва зрештою стали плідними грузинськими істориками.

У 1830—1840-х роках він написав дві великі праці з ранньої історії Грузії — «ისტორია დაწყებითგან ივერიისა, ესე იგი გიორგიისა, რომელ არს სრულიად საქართველოჲს ა» (1832, Історія Іберії або Грузії, тобто всього Сакартвело) і «ისტორია ძველი კოლხიდისა» (1840, «Історія стародавньої Колхіди») — і написав коментарі до грузинського національного епосу XII століття «Витязь у тигровій шкурі» («განმარტება პოემა ვეფხისტყაოსანისა», 1843). Його статті публікувалися в паризьких Journal Asiatique та Memoires inedits. Він був обраний почесним членом Французького азійського товариства (1831), Російської імператорської академії наук (1837) і Данського королівського антикварного товариства (1838). Князь Теймураз також написав кілька віршів і мемуари про свої європейські подорожі, а також грузинські переклади Тацита, Вольтера та Пушкіна.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Find a Grave — 1996.
  2. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  3. Farmanfarmaian, Roxane (2008). War and peace in Qajar Persia : implications past and present. London: Routledge. с. 56. ISBN 978-0415421195.
  4. Behrooz, Maziar (2023). Iran at War: Interactions with the Modern World and the Struggle with Imperial Russia. I.B. Tauris. с. 61. ISBN 978-0755637379.
  5. Natchkebia, Irina. Franco-Persian Diplomatic Relations And Georgia (1804-1810). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 січня 2013. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]