Тон Каанен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Тон Каанен
Тон Каанен
Тон Каанен
Особисті дані
Народження 18 березня 1966(1966-03-18) (58 років)
  Гелен, Нідерланди
Зріст 189 см
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Позиція захисник
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1999—2001
2001—2003
2004—2005
2005—2006
2006
2006
2006—2007
2009—2010
2010—2011
2012—2013
2013
2013—2014
2014—2015
2015
2018 		Нідерланди «Гелен-Зюйд»
Нідерланди «Рода II» (Керкраде)
Україна «Металург» (Д)
Ізраїль «Бейтар» (Єр)
Ізраїль «Маккабі» (ТА)
Ізраїль «Маккабі» (Н)
Україна «Сталь» (Ал)
Мальта «Валетта»
Кіпр АЕК (Ларнака)
Кіпр «Енозіс»
Греція «Верія»
Кіпр «Аріс» (Л)
Нідерланди «Де Трефферс»
Кіпр «Аполлон» (Л)
Словаччина «Сениця»

** Тільки на посаді головного тренера.

Тон Каанен (нід. Ton Kaanen; нар. 18 березня 1966) — нідерландський футболіст та тренер, виступав на позиції захисника.

Кар'єра гравця

[ред. | ред. код]

Народився в Гелені. Футбольну кар'єру розпочав у команді з рідного міста — «Квік-08», у дебютному для себе сезоні в дорослому футболі допоміг своїй команді вийти до другого дивізіону аматорського чемпіонату Нідерландів. Потім віиступав у клубах «ВВ-Сіттард» та «Гелен-Зюйд» у Гофдклассі (другий дивізіон аматорського чемпіонату країни). Останнім клубом Тона в Нідерландах був ВВ «Гейдеблюм» з Гелена. У 1999 році завершив кар'єру футболіста в бельгійському клубі «Мехелен-Веллен»[1]. Оскільки був лівоногим гравцем, то протягом усієї футбольної кар'єри виступав на лівому фланзі: спочатку — півзахисту, а наприкінці кар'єри — захисту. У професіональному футболі ніколи не грав. Як зазначив сам Каанен: «Як футболіст, я не був достатньо кваліфікованим, щоб стати профі»[2].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. Спочатку тренував молодіжну команду «Гелен-Зюйд», разом з якою двічі вигравав чемпіонат. Вивів команду до третьої найвищої ліги регіонального чемпіонату. З 1999 по 2001 рік тренував клуб «Гелен-Зюйд» (четверта ліга). У дебютному для себе сезоні понизився в класі, проте вже наступного року повернув втрачені позиції.

У 2001 році обійняв посаду директора футбольної школи «Рода» (Керкраде). Також очолював другу команду «Роди» (молодіжний склад).

«Металург» (Донецьк)

[ред. | ред. код]

У січні 2004 року розпочав працювати головним тренером клубу Української Прем'єр-ліги «Металург» (Донецьк)[3]. 14 marca 2004 awansował na stanowisko głównego trenera Metałurha[4]. По завершенні сезону 2003/04 років залишив команду[5].

«Бейтар» (Єрусалим)

[ред. | ред. код]

Коли Аркадій Гайдамак придбав ізраїльський футбольний клуб, «Бейтар» (Єрусалим), то почав шукати того, хто зможе дати клубу новий імпульс та поглянути з боку, які зміни потрібно провести. До клубу було запрошено Каанена, який замінив Елі Охана, проте Тон надовго в команді не затримався[6].

Керуючи тим же складом футболістів, що й Охана, Каанен вдалося добитися непоганих результатів, отримати репутацію «рятівника» та створити передумови можливості поборотися за право виступати в континентальних турнірах (Ліга чемпіонів або Кубок УЄФА). Коли Луїс Фернандес був призначений генеральним директором, у француза почали виникати численні суперечки з керівництвом щодо кваліфікації Каанена та його здатності керувати клубом, який прагне стати силою в європейському футболі. Незабаром Тона було звільнено, проте в ізраїльських уболівальників він був дуже популярним, згодом з цієї популярності він отримав дивіденди.

Заміна Ніра Клінгера

[ред. | ред. код]

Коли керівництво «Маккабі» (Тель-Авів) вирішило більше не терпіти провальні результати команди під час 100-річного ювілею клубу, стало очевидним, що головний тренер команди Нір Клінгер стоїть на шляху подальшого розвитку клубу. Каанена було призначено виконувачем обов'язків головного тренера.[7][8]. Незважаючи на підписання за великі кошти двох іменитих гравців, у Кубку Ізраїля столичний клуб програв з рахунком 0:4 представнику другого дивізіону чемпіонату країни «Хапоель» (Акко). Окрім цього в чемпіонаті Ізраїлю «Маккабі» регулярно втрачав очки. Команда займала 6-е місце в чемпіонаті країни й керівництво клубу вирішило звільнити нідерландця.

«Маккабі» (Нетанья)

[ред. | ред. код]

4 червня 2006 року Тона Каанена було призначено головним тренером «Маккабі» (Нетанья)[9], проте під керівництвом нідерландського фахівця клуб з Нетанії не зіграв жодного офіційного поєдинку, оскільки вже за тиждень його було звільнено[10]. Причиною звільнення стали сексуальні домагання до дружини одного з тренерів «Бейтара».

Після відходу з Нетанії був близьким до підписання договору з «Бней-Сахнін», який залишив вищу лігу чемпіонату Ізраїлю.

«Сталь» (Алчевськ)

[ред. | ред. код]

Проте вже незабаром Каанен повернувся до тренерської роботи (фактично, через місяць) й очолив клуб Української Прем'єр-ліги «Сталь» (Алчевськ)[11][12]. На посаді головного тренера Тон Каанен замінив Миколу Павлова. За словами самого нідерландця, не він формував цю команду й очолив її в складній турнірній ситуації. Підсумком його роботи наприкінці сезону став виліт «Сталі» в Першу лігу та звільнення нідерландця[13].

«Валетта»

[ред. | ред. код]

У червні 2009 року Каанен підписав контракт з мальтійською «Валеттою». «Об'єктивним завданням у [цій] країні є чемпіонство [як] зв'язок, щоб дістатися до Європи», — сказав Каанен у Лімбурзі. На острів він запросив до себе Йорді Кройфа як гравця та помічника головного тренера[14]. Обоє нідерландці вже разом працювали в донецькому «Металурзі». На чолі столичного клубу завоював Кубок Мальти.

АЕК (Ларнака)

[ред. | ред. код]

Влітку 2010 року Йорді Кройф оголосив, що завершує кар'єру футболіста та приєднається до АЕК (Ларнака) на посаду футбольного директора[15]. На посаду головного тренера команди він запросив Тона Каанена, цей тандем поставив перед собою мету створити найсильнішу футбольну команду на Кіпрі. Вже за підсумками першого ж сезону перебування на посаді головного тренера кіпрського клубу вивів його до новоствореної Ліги Європи, запросив до команди колишніх гравців збірної Нідерландів Кефіна Хофланда та Грегора ван Дюйка. У сезоні 2011/12 років до команди приєднався ще один колишній гравець нідерландської збірної, Тім де Клер.

«Верія»

[ред. | ред. код]

1 вересня 2013 року керівництво клубу грецької Суперліги «Верія» оголосило, що Каанена призначено новим головним тренером команди[16]. Проте вже через декілька тижнів нідерландця було звільнено.

«Аріс» (Лімасол)

[ред. | ред. код]

Наприкінці жовтня 2013 року підписав контракт до завершення сезону з кіпрським «Аріс» (Лімасол).

«Де Трефферс»

[ред. | ред. код]

У червні 2014 року очолив клуб нідерландської Топклассе «Де Трефферс».

«Аполлон» (Лімасол)

[ред. | ред. код]

У квітні 2015 року залишив аматорський нідерландський клуб та перейшов до «Аполлона» (Лімасол), який на той час був лідером у чемпіонату Кіпру[17][18]. Регулярну частину чемпіонату «Аполлон» завершив на першому місці, проте в чемпіонському плей-оф поступився АПОЕЛу (Нікосія). У травні 2015 року залишив клуб за власним бажанням.

Технічний директор «Роди»

[ред. | ред. код]

У липні 2015 року Каанен повернувся до «Роди», де став технічним консультантом і, серед іншого, відповідав за налогодження співпраці з «Тоттенгем Готспур»[19]. У жовтні того ж року переведений на посаду технічного директора[20][21]. У першому ж сезоні на новій посаді регулярно конфліктував з тренером Даріє Калежичем, якого влітку 2016 року замінив Янніс Анастасіу[22][23]. У другому сезоні свого перебування в клубі провокував конфлікти в команді. 5 квітня 2017 року був звільнений з займаної посади[24]. Офіційною причиною звільнення стали двотижневі пошуки футбольних талантів у Південній Америці всупереч рішення керівництва клубу[25]. Решту сезону «Рода» дограла без технічного диектора, а вже наступного призначили Губа Стевенса. Напередодні завершення чемпіонату також було звільнено й Анастасіу[26]. 31 липня клуб і технічний директор домовилися про розірвання контракту[27]. За два роки, роботи Каанена в «Роді», він запросив до клубу понад 30 гравців, більшість з яких в команді не затрималися. Мав напружені стосунки як з Даріє Калежичем, так і з Яннісом Анастасіу. Особливо часто конфліктував з Калежичем. Анастасіу вважав Каанена профнепридатним для посади технічного директора, тому вважав за краще співпрацювати з радником Зефом Вергюсеном та дослухався до його порад.

«Сениця»

[ред. | ред. код]

У лютому 2018 року нідерландця призначили головним тренером словацького ФК «Сениця».

Статистика тренера

[ред. | ред. код]
Команда Нац З По Досягнення
Іг В Н П % Перемог
«Металург» (Донецьк) Україна 1 січня 2004 30 червня 2004 15 7 5 3 46,67
«Бейтар» (Єрусалим) Ізраїль 17 вересня 2005 12 грудня 2005 15 9 1 5 60,00
«Маккабі» (Тель-Авів) Ізраїль 25 грудня 2005 30 травня 2006 25 8 9 8 32,00
«Сталь» (Алчевськ) Україна 14 липня 2006 30 червня 2007 29 4 7 18 13,79
«Валетта» Мальта 1 липня 2009 30 травня 2010 35 23 7 5 65,71
АЕК (Ларнака) Кіпр 1 липня 2010 11 листопада 2011 52 19 15 18 36,54
«Енозіс» Кіпр 27 вересня 2012 30 червня 2013 29 7 8 14 24,14
«Верія» Греція 2 вересня 2013 29 вересня 2013 3 0 0 3 &00.00
«Аріс» (Лімасол) Кіпр 23 жовтня 2013 30 травня 2014 29 6 10 13 20,69
«Де Трефферс» Нідерланди 22 червня 2014 9 квітня 2015 28 12 7 9 42,86
«Аполлон» (Лімасол) Кіпр 9 квітня 2015 24 травня 2015 6 2 1 3 33,33
«Сениця» Словаччина 8 лютого 2018 12 4 3 5 33,33
Загалом


280 103 73 104 36,79

Досягнення

[ред. | ред. код]

Як тренера

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ UA-Футбол. В донецком «Металлурге» — новый главный тренер (рос.)
  2. ↑ Ambitieuze Ton Caanen kent geen grenzen (deel 1) [Архівовано 19 січня 2019 у Wayback Machine.], Voetbalzone.nl vom 16. Mai 2009] (нід.)
  3. ↑ Том КААНЕН: «В Украине играют сердцем»[недоступне посилання]
  4. ↑ UA-Футбол. Новый главный тренер донецкого «Металлурга» — Том Каанен (рос.)
  5. ↑ UA-Футбол. Славолюб Муслин — новый тренер донецкого «Металлурга»! (обновлено) [Архівовано 12 грудня 2004 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Том Каанен покинул «Бейтар» — Футбол — Sports.ru [Архівовано 19 січня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Ton Caanen named coach at Maccabi Tel Aviv. Haaretz.com. 21 грудня 2005. Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 13 грудня 2010.
  8. ↑ Том Каанен возглавил тель-авивский «Маккаби» (рос.)
  9. ↑ Caanen to coach Mac.Netanya. Haaretz.com. 5 червня 2006. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 13 грудня 2010.
  10. ↑ Netanya cuts Caanen. Haaretz.com. 12 червня 2006. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 13 грудня 2010.
  11. ↑ News Round-up: Okocha and Lehmann on the move. UEFA.com.com. 19 липня 2006. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 13 грудня 2010.
  12. ↑ UA-Футбол. Тон Каанен — новый главный тренер ФК «Сталь» (рос.)
  13. ↑ UA-Футбол. Геннадий Баткаев — главный тренер алчевской «Стали». Архів оригіналу за 22 вересня 2007. Процитовано 19 січня 2019.
  14. ↑ Cruyff to join Caanen at Valletta. UEFA.com.com. 5 червня 2009. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 13 грудня 2010.
  15. ↑ UA-Футбол. АЕК собирается подписать игрока алчевской «Стали» [Архівовано 2 червня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. ↑ Ο Τον Κάανεν νέος προπονητής της ΒΕΡΟΙΑΣ!. 31 серпня 2013. Архів оригіналу за 2 September 2013. Процитовано 31 серпня 2013.
  17. ↑ Ton Caanen, van topklasser naar CL-kandidaat (нід.). NOS. 9 april 2015. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 december 2016.
  18. ↑ Caanen maakt pikante overstap naar Cyprus (нід.). Voetbal International. 9 april 2015. Процитовано 27 december 2016.
  19. ↑ Caanen slaat brug tussen Roda JC en Tottenham Hotspur (нід.). Voetbal International. 12 augustus 2015. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 27 december 2016.
  20. ↑ Ton Caanen technisch directeur Roda JC Kerkrade (нід.). Roda JC. 16 oktober 2015. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 december 2016.
  21. ↑ Roda JC stelt Caanen aan als technisch directeur (нід.). Voetbal International. 16 oktober 2015. Архів оригіналу за 24 жовтня 2015. Процитовано 27 december 2016.
  22. ↑ Kalezic: 'Misschien is Caanen te lang autoverkoper geweest' (нід.). Voetbal International. 8 mei 2016. Процитовано 27 december 2016.
  23. ↑ Anastasiou moet aanvallen weer prioriteit geven bij Roda (нід.). Voetbal International. 18 juni 2016. Процитовано 27 december 2016.
  24. ↑ Caanen per direct geen technisch directeur meer bij Roda JC [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.], ad.nl, 5 april 2017 (нід.)
  25. ↑ Reisje naar Zuid-Amerika kost Caanen de kop bij Roda JC (нід.). AD. 7 april 2017. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 5 augustus 2017.
  26. ↑ Roda JC zet Anastasiou op straat en haalt Stevens binnen (нід.). Voetbal International. 23 mei 2017. Процитовано 5 augustus 2017.
  27. ↑ Roda JC bereikt akkoord met Caanen (нід.). Voetbal International. 31 juli 2017. Процитовано 5 augustus 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тон_Каанен&oldid=42639678