Уторопи
село Уторопи | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Івано-Франківська область |
Район | Косівський район |
Рада | Уторопівська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA26100090110035172 |
Основні дані | |
Засноване | 1367 |
Перша згадка | 1367[1] |
Колишня назва | Утроп |
Населення | 2218 |
Площа | 32,68 км² |
Густота населення | 67,87 осіб/км² |
Поштовий індекс | 78622 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°23′11″ пн. ш. 24°58′59″ сх. д. / 48.38639° пн. ш. 24.98306° сх. д. |
Водойми | річка Уторопець |
Місцева влада | |
Адреса ради | 78622 Івано-Франківська область, Косівський район, с. Уторопи |
Карта | |
Мапа | |
У́торопи — село Косівського району Івано-Франківської області. Має найстарішу серед сіл Гуцульщини першу письмову згадку — 1367 р. Батьківщина поета-політв'язня Тараса Мельничука.
У 2010 р. село увійшло до складу Гуцульського національного природного парку.
Межує з селами Стопчатів та Пістинь. Відстань від Косова 14 км, від залізничної станції Коломия — 21 км. Висота над рівнем моря 213 м.
Присілки і кутки: Підділ, Гора Мала, Гора Велика, Царина, Могивки, Чотири Кібці, Грабники, Доліпотік, Лісок, Загук, Насарат, Прочерти, Пригід, Короленка, Гниляки, Баня, Залевади, Центр.
Селом протікає річка Насарад з притокою Гори[2]. На околиці села — гора Лебедин (727 м). На території села знаходять Уторопські соленосні джерела, які в минулому використовували для видобутку харчової солі.
Перша згадка 1367 року, до середини XIX ст. — У́троп.
1524 року власник чи посідач села — польський шляхтич Ян Творовський — отримав згоду короля на заміну Уторопів на місто[3]. Містечко мало оборонні вали. Спалене в 1672 та 1676 роках татарами.
Уторопці брали участь у повстанському русі. 12 чоловік полягли в УПА, у в'язницях і таборах загинули ще 4 людей, понад 40 чоловік були репресовані радянським режимом.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 2209 | 99.59% |
російська | 6 | 0.27% |
румунська | 1 | 0.05% |
інші/не вказали | 2 | 0.09% |
Усього | 2218 | 100% |
Більшість жителів села — православні християни. Також селі діє громада Свідків Єгови.
- Церква святого Архистратига Михаїла, 1929 року, належить до ПЦУ. Настоятель митрофорний протоієрей Богдан Стефанків.
- Пам'ятник (1974 р.) односельцям, полеглим у Другій світовій війні[5];
- Могили сестер Марійки Підгірянки Анки і Олени, а також священника І. Бокшованого, відомого великою просвітницькою роботою;
- Меморіальна дошка встановлена 21 квітня 1991 р. на будинку Уторопської школи на пам'ять про Марійку Підгірянку;
- Курган у центрі села, насипаний шапками селян на честь скасування панщини 1848 року (хрести, встановлені в селі на відзначення цієї історичної події, були знищені комуністичною владою);
- Хрест борцям за волю України (1992 р.);
- Пам'ятник Тарасові Шевченку (2016 р.)[6].
- дубовий ліс і урочище на східній околиці села;
- гора Лебедин з озером на західній околиці;
- криниця в центрі села з ропою, з якої упродовж століть селяни варили сіль[7].
- Уторопи (заповідне урочище).
- Кирило Блонський (1802—1852) — священник, громадський і культурний діяч, посол до австрійського парламенту;
- Тарас Мельничук (20 серпня 1939) — відомий поет-дисидент, лауреат Шевченківської премії. Похований в Уторопах 31 березня 1995 р;
- Матвій Кашевко (16.08.1838) — український правник, громадський діяч;
- Петро Хрущ — поет-пісняр, автор відомих пісень «Коні мої, коні», «Дорога поміж гори» та ін;
- Ілля Лелет (1967) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
- Мирослав Табахарнюк (1962) — голова наглядової ради компанії "МТ-інвест", заслужений економіст України.
- дяк І. Ступніцький — мешкав у селі з 1789 по 1840 рр, у 1794 р. відкрив першу школу села;
- Марійка Підгірянка (М. Ленерт-Домбровська) — українська письменниця. Жила у селі з 1888 по 1905 рр., а потім вчителювала.
- ↑ ВРУ
- ↑ Мапа Надвірної. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. [Архівовано 2017-08-03 у Wayback Machine.]
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — (Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 221. (пол.)
- ↑ В Уторопах декомунізували пам'ятник радянським окупантам (Фото)
- ↑ На Прикарпатті відкрили ще один пам'ятник Шевченкові
- ↑ Гуцули показали, як самостійно варять сіль (відео). Главком. 16 червня 2022. Процитовано 16 червня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
- Utoropy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 862. (пол.) — S. 862—863. (пол.)
- Офіційний сайт села Уторопи Косівського району
- Довідник села Уторопи
- Уторопи
- Сопілкарська традиція села Уторопи[недоступне посилання з травня 2019]
Це незавершена стаття про Івано-Франківську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |