Перейти до вмісту

Ґоттфрід фон Бісмарк-Шенгаузен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ґоттфрід фон Бісмарк-Шенгаузен
нім. Gottfried von Bismarck-Schönhausen[1]
Народився29 березня 1901(1901-03-29)[2][4][…]
Берлін, Німецька імперія[2][1]
Помер14 вересня 1949(1949-09-14)[2][3][1] (48 років)
Ферден-ан-дер-Аллер, Stade Government Regiond, Нижня Саксонія, ФРН[2][1]
·автомобільна аварія
Країна Німеччина
Діяльністьполітик, фермер, боєць опору
Знання мовнімецька
ЧленствоСС[4]
Титулграф[d][1]
Посададепутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання Бригадефюрер СС
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[4]
РідБісмарки[1]
БатькоHerbert von Bismarckd[5][1]
МатиMarguerite von Bismarckd[1]
Брати, сестриOtto Christian Archibald von Bismarckd[1], Hannah von Bredowd[1], Albrecht von Bismarckd[1] і Goedela von Keyserlingd[1]
ДітиAndreas Herbert Alexander Graf von Bismarck-Schönhausend[5][1] і Vendeline Gräfin von Bismarck-Schönhausend[5][1]
Нагороди
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців

Граф Ґоттфрід фон Бісмарк-Шенгаузен (нім. Gottfried Graf von Bismarck-Schönhausen; 29 березня 1901, Берлін — 14 вересня 1949, Ферден) — німецький політик, регірунгс-президент (цивільний губернатор округу) Постдаму, депутат рейхстагу, оберлейтенант люфтваффе, почесний бригадефюрер СС (1944).

Біографія

[ред. | ред. код]

Син Герберта фон Бісмарка, онук Отто фон Бісмарка. Закінчив школу в 1919 році, після чого вступив у прикордонну охорону «Схід». Спочатку співчував нацистського руху, вважаючи, що він забезпечить «національне відродження» Німеччини. У 1925—1926 проводив ознайомчі поїздки по Європі, в 1927—1928 працював у Нью-Йорку. З 1928 по 1929 працював в Асоціації німецької промисловості.

З 1933 по 1934 року нацистський лідер Померанії. У 1935 році став регірунгс-президентом Щецина, з 1938 — Потсдама. З 5 березня 1933 по 26 серпня 1944 року був депутатом Рейхстагу, поєднуючи цю посаду з обов'язками регірунгс-президента Потсдама. Бісмарк-Шенгаузен був членом організації «Гурток друзів рейхсфюрера СС».

З 1942 року Бісмарк-Шенгаузен виступав проти продовження Другої світової війни і вступив в контакт з іншими членами німецької аристократії, які діяли проти нацистського режиму і хотіли почати переговори із західними союзниками, серед них — начальник поліції Постдама граф Вольф-Генріх фон Гелльдорф, полковник граф Клаус фон Штауффенберг і генерал Фрідріх Ольбріхт. Він знав про підготовку до замаху на Адольфа Гітлера 20 липня 1944 року, але не брав безпосередньої участі в змові.

Після провалу змови були виявлені зв'язки Бісмарка-Шенгаузена зі змовниками. Він був виключений з лав СС і з посади депутата Рейхстагу. Однак, завдяки відомому імені та численним впливовим зв'язкам, він уникнув долі більшості активних змовників. Він не був заарештований до серпня, і його не катували. У жовтні він був виправданий Народним судом, але був відправлений до концентраційного табору Заксенгаузен, де перебував у відносно хороших умовах. В квітні 1945 року звільнений радянськими військами.

14 вересня 1949 разом із дружиною загинув у автокатастрофі.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

В 1937 році одружився зі своєю двоюрідною сестрою, графинею Мелані Гойос. У подріжжя народились 3 дітей:

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Pas L. v. Genealogics — 2003.
  2. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #116195487 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в Munzinger Personen
  4. ↑ а б в Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  5. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Васильчикова М. И. Берлинский дневник 1940—1945 — М.: «Наше наследие», 1994.
  • Залесский К. А. СС. Самая полная энциклопедия. — Яуза-Пресс, 2012. — ISBN 978-5-9955-0462-7.
  • Joachim Lilla, Martin Döring, Andreas Schulz: Statisten in Uniform. Die Mitglieder des Reichstags 1933—1945. Ein biographisches Handbuch. Unter Einbeziehung der völkischen und nationalsozialistischen Reichstagsabgeordneten ab Mai 1924. Droste, Düsseldorf 2004, ISBN 3-7700-5254-4.
  • Erich Stockhorst: 5000 Köpfe. Wer war was im 3. Reich. 2. Auflage. Arndt, Kiel 1985, ISBN 3-88741-116-1.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґоттфрід_фон_Бісмарк-Шенгаузен&oldid=40887308