Ґунтіс Улманіс
Ґунтіс Улманіс | |
---|---|
латис. Guntis Ulmanis | |
5-й Президент Латвії | |
7 липня 1993 — 14 червня 1999 | |
Попередник | Карліс Улманіс |
Наступник | Вайра Віке-Фрейберга |
Народився | 13 вересня 1939[1] (85 років) Рига, Латвійська Республіка |
Відомий як | політик, викладач університету, економіст |
Місце роботи | Латвійський університет і Ризький технічний університет |
Країна | Латвія |
Alma mater | Латвійський університет |
Політична партія | КПРС (1990), Селянський союз Латвії і За кращу Латвію |
Нагороди | |
Підпис | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Ґунтіс Улманіс (латис. Guntis Ulmaniss; * 13 вересня 1939, Рига, Латвія) — латвійський державний діяч, п'ятий президент Латвії (1993-1999).
Народився 13 вересня 1939 року в Ризі. Внучатий племінник Карліса Улманіса, до 1955 року носив прізвище названого батька Румпітіс. Дитинство провів у сибірському засланні (висланий 1941). Повернувся до Риги 1948 року.
1966 року закінчив Латвійський університет, служив у радянській армії (1963–1965), працював у ризькому виконкомі, вступив до лав КПРС у 1966, був директором комбінату побутових послуг Ризького району.
1989 року залишив КПРС, а 1993 був обраний депутатом Сейму від Селянської спілки Латвії. 7 липня того ж року Сейм обрав його на посаду президента Латвії, таким чином Улманіс став першим головою держави після відновлення незалежності Латвії.
Повторно був обраний президентом 19 червня 1996 року. Запровадив мораторій на смертну кару, ініціював 12 законів, 18 відправив на повторний розгляд до Сейму. За його президентства вивели російські війська та підірвали Скрундський локатор (4 травня 1995). 1995 року відмовився від підвищення зарплати.
14 червня 1999 року Гунтіс Улманіс, йдучи у відставку, залишив у Ризькому замку практично всю колекцію подарунків, в тому числі узбецький килим з його портретом, тарілку із зображенням його дружини, картину Шишкіна, подаровану російським послом, і багато іншого.
У жовтні 2002 року став головою виконавчого комітету з проведення в Ризі Чемпіонату світу з хокею 2006 року.
2010 року обраний депутатом 10-го Сейму Латвії від блоку «За кращу Латвію»[2].
- «Шлях президента».
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Подробные данные по Видземе и Земгале. Архів оригіналу за 7 жовтня 2010. Процитовано 24 червня 2014.
- «Латвія — Україна в Європі» — дискусія в ДНУ[недоступне посилання]
- Гунтис Улманис: «Ложь стала глубже!»
- Біографія(латис.)
- parlabulatviju.lv
- Л. В. Губерський. Ульманіс Гунтіс // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- М. Дорошко. Ульманіс Гунтіс Едуардович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.735 ISBN 978-966-611-818-2
- Ульманіс // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Народились 13 вересня
- Народились 1939
- Уродженці Риги
- Випускники Латвійського університету
- Члени КПРС
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста ордена Святих Михайла та Георгія
- Кавалери Великого Хреста особливого ступеня ордена За заслуги перед ФРН
- Кавалери Великого хреста ордена Сокола
- Кавалери ордена Хреста землі Марії з ланцюгом
- Кавалери Великого хреста ордена Святого Олафа
- Командори Великого хреста ордена Трьох зірок
- Кавалери Великого хреста ордена Білої Троянди
- Кавалери ордена Серафимів
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери Великого хреста ордена Вітовта Великого
- Кавелери Великого хреста на ланцюгу ордену «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Президенти Латвії